У Луцьку застосували принципово новий підхід створення реабілітаційного центру, – військові медики

Нещодавно Луцьк відвідали фронтовий хірург, учасник російсько-української війни Костянтин Василькевич та лікар, доброволець з Березані Ігор Роздобудько. Останній починав рядовим бійцем у добровольчому полку «Азов», де був лікарем, а згодом очолив медчастину.

Військові медики розповіли, що були приємно вражені спільною, злагодженою роботою бійців та місцевої влади. Своїми враженнями вони поділилися у соцмережі Facebook.

Вони прибули до Луцька на запрошення директора комунального підприємства «Луцький центр первинної медичної допомоги» Ігоря Гнетньова, аби взяти участь в урочистих заходах з нагоди відкриття першого в Україні реабілітаційного центру для учасників бойових дій та волонтерів.

Як відомо, п’ять мільйонів гривень на цей центр були виділені з міського бюджету. Урочисто відкрили та освятили Луцький реабілітаційний центр для учасників АТО 15 жовтня. Дійство пройшло за участі представників міської та обласної влади, духовенства, військовослужбовців, медиків та громадськості.

«Ідея створення такого центру виникла п’ять років тому у середовищі наших побратимів з Луцька, – пише на своїй сторінці у соцмережі Костянтин Василькевич. – Застосовано принципово новий підхід створення реабілітаційного центру, який передбачає комплексне надання допомоги учасникам бойових дій. У закладі проводитимуть як фізичну, так і психологічну реабілітацію. Це дозволить своєчасно виявляти в учасників бойових дій багато прихованих проблем та оперативно надавати їм якісну допомогу».

Доброволець Ігор Роздобудько зазначає, що він приємно вражений тим, що влада Луцька небайдужа до проблем бійців. Роздобудько розповідає, що про реабілітаційний центр у Луцьку він вперше почув у 2015 році, одразу після демобілізації.

«Я теж лікар, тому делікатно робив вигляд, що у них усе вийде, – пише він. – Але якби у мене на балансі, не дай Боже, були такі руїни, які я застав у 2015-му, я б, чесно, загнав туди бульдозер або двійко волиняк, і зрівняв би це неподобство із землею. Але Гнетньов не був би собою, якби не довів справу до кінця. Тож маємо новостворений центр, з ліфтом, ваннами, душовими, джакузі, басейнами, спортзалом, кондиціонерами та рекуператорами, масажними кабінетами та залами для групової реабілітації, фітобаром та роздягальнями. Переконаний, що соляну кімнату бійці оцінять особливо».

Костянтин Василькевич зауважує, що він оцінив високий рівень співпраці та порозуміння бійців із представниками місцевої влади.

«На відміну від Львова, місцева влада активно співпрацює з учасниками московсько-української війни», – пише він.

На думку військового медика, співпраця є ефективною через широке представництво бійців у владі – багато депутатів обласної та міської рад є ветеранами. Він розповідає, що жителі Львова здебільшого обирають собі місцеву владу з цивільних популістів та бізнесменів.

Крім цього, дуже добре, що створення установ для ветеранів війни влада Луцька довіряє самим учасникам війни.«Ігор Гнетньов – наш побратим. Він – один із нас, він вклав усю душу в створення реабілітаційного центру, – пише Костянтин Василькевич. – Такі справи можна довіряти тільки тим людям, які самі пройшли війну, а не всіляким чиновникам та баригам. Я був приємно здивований, коли керівництво Луцька та Волинської області запропонувало Ігорю Гнетньову закупити додаткове обладнання на зекономлені кошти. Якщо не помиляюся, то це близько трьох мільйонів гривень. Тепер розумію, чому наших бійців, які повернулися з війни, всі п’ять років намагалися не допускати до влади. Бо більшість людей, які бачили кров і смерть, не хочуть красти. Ігор ще й зекономив бюджетні кошти».

Військовий медик зазначив, що окремої уваги заслуговує втілений проєкт щодо закупівлі квартир для бійців з Луцька, який на 50% фінансується з міського бюджету. Завдяки цьому проєкту житло собі придбали вже 70 бійців.

«Трохи було незручно за Львів. Так, у нас було створено міський центр надання адміністративних послуг учасникам АТО, але на цьому процес зупинився, – розповідає він. – У результаті наші львівські побратими змушені поневірятися після поранення й демобілізації між сімейними лікарями, різноманітними спеціалізованими медичними установами і шпиталем інвалідів війни та репресованих у Винниках. При тому, що війна триває вже шостий рік і проблеми з медичною та психологічною реабілітацією учасників бойових дій будуть тільки зростати. Вважаю, що наші львівські побратими заслуговують на створення подібного реабілітаційного центру в нашому місті».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---