Вулиця Андрія Снітка у Луцьку. Бути чи не бути?

Одну з луцьких вулиць пропонували перейменувати на вулицю імені Андрія Снітка, який загинув на війні - аби врятувати побратимів, прикрив своїм тілом гранату. Але члени комісії постали перед дилемою: вирізнити когось одного з майже 200 загиблих волинян, чи узагальнити подвиг воїнів АТО. Майже всі члени комісії зауважили: це голосування перетворюється на моральний вибір.

До Луцької міської ради свого часу надійшло немало звернень, була оформлена відповідна петиція щодо перейменування вулиці Ярощука на вулицю Андрія Снітка.

Представник Цивільного корпусу «Азов» Андрій Дяченко наголошував: Андрій Снітко двічі зробив героїчний вчинок. Було б правильно, щоб він був прикладом для студентів СНУ, які там навчаються.

«Ми не хочемо зробити з нього ікону, і не хотіли нікого образити, а хотіли б, щоб його образ символізував всіх загиблих лучан», - пояснив він.

Проте до членів комісії звернулася очільниця ГО «Родин загиблих в АТО «Надія» Любов Карабан. Вона зауважила: в АТО загинуло 193 волинян. З них більше 20-ти – лучани. Тому вона порадила не виокремлювати когось одного.

Натомість Петро Троневич вважає, що подвиг Андрія Снітка – не лише в тому, що він у 18 років пішов на війну. Подвиг у тому, що він пожертвував собою заради своїх побратимів. А це – християнський подвиг. І якщо підходити по-державницьки, то, вважає він, в кожному населеному пункті треба назвати іменем Андрія Снітка вулицю, де розташовані навчальні заклади. І додав: Андрій був сиротою, і нема кому за нього заступитися.

Представниця інституту Національної пам’яті Леся Бондарук зазначила, що під час конференції з приводу декомунізації, де були представники інших регіонів, представники Горішніх Плавнів, Дніпра та Харкова надихнулися подвигом Снітка і хочуть перейменувати на його честь вулиці.

Депутат Павло Данильчук зауважив: йому важко прийняти рішення. Адже він знав Андрія Снітка особисто, але знав і інших бійців, які загинули.

«Ми маємо інших бійців, які загинули, але й ми не говоримо про людей, які вижили і мали героїчні вчинки», - зазначив він. І саме тому він пропонує напрацювати збірний образ.

Секретар міськради Юлія Вусенко додала: не членам комісії судити, що таке подвиг і як його зробили.

«Для мене подвиг у тому, що люди, усвідомлюючи, встають і йдуть (захищати країну - ред.). Не нам нав’язувати, як мають називатися вулиці в інших населених пунктах. Але щодо назв вулиць на честь загиблих героїв не слухати людей, чиї рідні загинули у війні, теж не можемо. Ми не можемо сіяти додаткові переживання», - зауважила вона.

Своєю чергою, депутат Аркадій Соломатін розповів і свою історію: «Я б ніколи не погодився взяти участь в цій комісії, якби знав, що таке питання постане. Я особисто знаю батька Дениса Чабанчука. Я знаю, як його шукали, коли він не виходив на зв'язок. А коли стало відомо, що Дениса вже немає, я не зміг батькові сказати. Ми з ним вчора бачилися і він сказав: «Я ніколи не буду подавати свого Дениса». Я б ніколи не погодився брати участь в голосуванні, якби знав, що таке буде».

Його колега Микола Федік теж зауважив: він стоїть перед дилемою. Адже знав особисто Андрія Снітка, і йому важко не підтримати пропозицію, але разом з тим навпроти сидять матері і дружини загиблих, перед якими теж відчуває відповідальність.

Натомість представники ЦК «Азов» апелюють: є вулиці яскравих героїв УНРівських змагань, але немає загальних вулиць. На їх думку, на прикладі окремих людей треба виховувати молоде покоління.

Своєю чергою, депутатТарас Шляхтич зауважив: для історії має пройти ча,с і мають бути загоєні рани. На жаль, зараз рани ще кровоточать.

До слова, члени ГО «Надія» переконують: якщо назвуть вулицю в честь одного з загиблих, до міськради направлять звернення від родичів інших загиблих з аналогічними проханнями.

Урешті члени комісії домовилися відправити це питання на доопрацювання і, ймовірно, напрацювати узагальнений образ загиблих воїнів.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---