USD 38.35 38.80
  • USD 38.35 38.80
  • EUR 38.50 38.80
  • PLN 9.46 9.75

Захисник «Волині» назвав майбутнього переможця на фіналі Ліги Чемпіонів

28 Травня 2015 08:00
Захисник «Волині» Темур Парцванія поділився своїми думками щодо того, хто переможе у фіналі Ліги чемпіонів УЄФА 2015-го року, який відбудеться 6 червня цього року в Берліні, на Олімпійському стадіоні.

Водночас, ще вчора, напередодні матчу українського «Дніпра» та іспанської «Севільї» Парцванія висловився, що іспанці – не в фаворитах варшавського матчу.

А ще в інтерв’ю «Футболу 24» чоловік розказав про власний шлях становлення як футболіста, свій переїзд до Києва, «міграцію» між клубами, а також частково розкрив «внутрішню кухню» українського футболу.

Окрім того, Парцванія – грузин за національністю – порадив, куди їхати, які страви куштувати та яке вино пити, якщо ви завітали на його батьківщину.

– Скільки часу себе пам’ятаєш, стільки і вовтузився з м’ячем?

– Я би не сказав, що із пелюшок розпочав займатися футболом. У третьому класі я потрапив до спеціалізованої секції. Трапилося це завдяки моєму тату. Він молодим теж грав у футбол, а потім працював тренером, суддею. Тато плекав мрію – виховати сина-футболіста. Не думаю, що у дитинстві я володів якимись суперфутбольними характеристиками. Однак щодня над собою працював. Часто траплялося, що мама гукає: «Темур, мерщій вчити уроки!», а я бігаю до ночі з м’ячем.

– Як хлопцеві із сонячної Грузії вдалося опинитися у Києві?

– Коли мені виповнилося тринадцять років, то потрібно було вирішувати: лишатися у Грузії, або їхати шукати щастя за кордон. На батьківщині перспективи виднілися не надто радісні, оскільки фінансування грузинського дитячо-юнацького футболу є невтішним. Порадившись з татом, я вирішив спробувати себе в Україні, і 2004 року опинився у Києві. Пройшовши перегляд в «Динамо-3», отримав рекомендацію до академії команди. Там зі мною працювали тренери В’ячеслав Семенов і Сергій Журавльов. Далі на мене чекала команда першої ліги «Динамо-2». Так розпочався мій шлях українським футболом.

– У «Динамо-2» з тобою в захисті бігав талановитий Андрій Фартушняк. Щось про нього сьогодні не чути…

– З Фартухом ми зовсім юними вже проходили австрійський збір з головною командою «Динамо». Погоджуся, Андрій був обдарованим і мислячим футболістом. Знаю, що він закінчив з футболом. Чому – я не в курсі. Окрім нього і мене, на той збір з «Динамо-2» взяли Романа Зозулю і Андрія Ярмоленка.

– Твої партнери по «Динамо-2» Артем Бутенін, Сергій Люлька, Рибалка, Євген Морозенко встигли пограти у Чехії. Тобі не випадав шанс спробувати сили у країні пива і хокею?

– Ні, такої нагоди не мав. До речі, Рибалку ще тоді вважав дуже сильним виконавцем і не розумів, чому він не потрапляє в «основу» киян. Повернемося до питання. Я міг опинитися у інших європейських країнах: Німеччині й Франції. Спочатку знайомий агент допоміг поїхати на оглядини в «Санкт-Паулі». Я прибув до Гамбурга, потренувався з командою. Однак там уже тривав сезон. Коротше кажучи, не вдалося заграти за «піратів».

До «Евіану», клубу Ліги 1 (прізвисько якого «хрестоносці», а емблемою є зображення білого хреста на червоному фоні!, – авт.), мене скерувало «Динамо». У Франції все було супер. Все мене влаштовувало, і я влаштовував тренерів клубу. Та керівництво «Динамо» і «Евіану» не домовилися. У чому причина - я не знаю… По телевізору озвучили нісенітницю, що я не надто добре знаю англійську, і тому мені важко знайти спільну мову із партнерами. Дурня! Так, інгліш я знаю не ідеально, але з колегами порозумітися можу. І у футболі мова номер один – мова футболу. Повернувшись до Києва, я був орендований «Металургом».



– Перед стартом ЄвроU-19 вірилося, що станете переможцями турніру?

– Тріумф на Євро 2009 року – повністю заслуга тренерів Юрія Мороза та Юрія Калітвінцева. Наставникам вдалося зліпити з нас не тільки боєздатний колектив, а й правильно налаштувати на кожну гру. Настановою на матч звучали слова: «Ви – найкращі!». Ех, зустрічі проти словенців, швейцарців, сербів видалися на славу. Фінал проти Англії – взагалі фантастика! Нашими опонентами були нинішні «зірки» АПЛ Кайл Вокер і Денні Велбек.

– Велбеку, Вокеру, а також Крісу Смоллінгу і Деніелю Старріджу наша молодіжна збірна протистоятиме на данському Євро-2011. На жаль, «синьо-жовті» посядуть останнє місце в групі…

– Завжди перемагати не будеш. Як то кажуть, це – футбол. Трапляються як приємні несподіванки, так і не дуже. Тим паче, родоначальникам футболу ми не програли. Поступилися Іспанії? Тодішній склад піренейців нині виступає у найкращих клубах Європи: Хуан Мата, Ікер Муньяїн, Боян Кркіч, Адріан Лопес, Тіаго Алькантара, Андер Еррера, Альберто Ботія, Хаві Мартінес, Давид Де Хеа, Дієго Капель, Дані Парехо, Сесар Аспілкуета.



– В «Динамо» ти бігав у центрі захисту. У «Волині» тренер тебе ставить праворуч. Не важко було звикнути?

– Зізнатися, спочатку доводилося дуже тяжко. Відкрию вам секрет: у «Металурзі» Віталій Володимирович ставив мене навіть опорником. Проте я вже цілком освоївся на правому фланзі оборони.

– Хто з гравців УПЛ найбільше «повозив» Темура Парцванію?

– Оскільки я знаходжуся справа, відповідно протистояв лівому флангу «Дніпра», де «запалює» Євген Коноплянка. Тому найбільш незручним опонентом назву Женю.

– Проти бразильців «Шахтаря» боротися легше?

– Щодо останньої гри проти «гірників», то не сказав би, що вони нас «возили». Звісно було важко, але ми справлялися. І мій земляк Сандро (киває у бік Кобахідзе, що сидить поруч, – авт.) дуже допомагав – надійно страхував у «гарячих» ситуаціях.

– Який матч хотілося якнайшвидше забути?

– Мабуть це 0:5 з «Дніпром», «Кривбасом», і 0:6 від «Говерли». У першій лізі, коли тільки серйозно розпочинав грати, теж траплялися розгромні поразки. Після таких фіаско навіть хотілося закінчити з футболом.

– Тоді який найкращий матч в твоїй кар’єрі?

– Відразу так і не пригадаєш... Навіть коли зіграю добре, все рівно після фінального свитка думаєш: «А міг же проявити себе краще! У наступній зустрічі такої помилки вже не допущу». Після поєдинків постійно контактую з татом, але він мене тільки критикує, постійно підказує, що варто було робити, а що ні в тому чи іншому епізоді. Звісно, як і кожен батько, він переживає за свого сина.



– Що не вистачає Грузії, аби потрапити на чемпіонат Європи і світу?

– Ну це більше питання до «збірника» Сандро. Хоча можливо мене не вистачає (сміється, –авт.).

– Тоді Німеччину точно би обіграли...

– Якщо Коба так допомагатиме, як робив це проти «Шахтаря» – все можливо. Коли говорити серйозно, то у Грузії немає достатньої кількості дитячих шкіл, баз, академій, полів. Зарплати у футболістів - невисокі. Відповідно, вони їдуть закордон.

– Для себе неодноразово зауважував, що грузинські гравці індивідуально дуже сильні і технічні.

– Ха, у нас технічні навіть захисники, але для оборонця це не надто хороша футбольна риса. Вони люблять підключатися до атак. Вперед біжиш сто кілометрів на годину, а назад, при втраті м’яча, мчиш цілих двісті. Відповідно і втомлюєшся. Тому, якщо вже надумав бігти в атаку, потрібно, аби партнери страхували твою зону. Як правило, позаду лишається хтось із опорних, а в ідеалі потрібно, щоби в таких ситуаціях лишалося три гравці.

– Збірну «хрестоносців» тренували як іноземці, приміром Клаус Топмеллер і Ален Жиррес, так і місцеві фахівці. Не так давно у відставку подав Темур Кецбая. Нині із збірною працює Кахабер Цхададзе. Особисто ти за тренера-легіонера чи за грузинського спеціаліста?

– Думаю справа тут не у наставниках, а як я казав раніше, перш за все необхідно, аби місце мав хороший футбол у самій Грузії. До речі, знаєш, що Сандро улюбленець Темурі Кецбаї? Тренер навіть звертався до нього: «Сандрик» (посміхається, –авт.).

Однак Коба відразу парирував: «А Темур – улюбленець Кварцяного. Володимирович після матчу всім «піхає», а до нього: «Темурчик, Темурчик».

– Не слухай його. У Кварцяного немає ніяких улюбленців, до усіх ставиться однаково. Він любить чесних і працелюбних футболістів. Після гри на емоціях Володимирович може накричати, але наступного дня спокійно все роз’яснить, вкаже на помилки.

– За кого вболівав на останньому мундіалі і за кого будеш переживати на майбутньому Євро?

– Аргентина та Іспанія.

– На кого рівнявся у дитинстві?

– Якщо брати «зірок» світового рівня, назву захисників Несту, Пуйоля, Мальдіні. З грузинських гравців для мене номер один будуть тато, а також мій перший тренер Елгуджа Кометіані.

– Прогнози на обидва єврокубкові фінали?

– Не погоджуся з думкою, що «Севілья» явний фаворит варшавського матчу. Фаворитом всього турніру вважався «Наполі». І хто вибив італійців? В першу чергу, перемога над командою Бенітеса далася завдяки хорошій грі «дніпровського» захисту. Особливо сподобалися дії Дугласа. Щодо фіналу Ліги чемпіонів, по-любому переможе «Барселона». І не тільки тому, що це моя улюблена команда. Мадридці не знали як правильно розрізати захист «Ювентуса», але каталонці точно знайдуть потрібний ключ до воріт Буффона. Мессі заб’є або віддасть гольовий пас.

– Сандро, а ти що скажеш?

– Однозначно тріумфує «Барса». Який буде рахунок після фінального свистка? Думаю три м’ячі підопічні Луїса Енріке точно «закатають». Ставлю на 3-1.



– Розкажи кілька слів про свою малу батьківщину.

– Зугдіді – це невелике і комфортне містечко. Від нього до Чорного моря відстань становить 30 кілометрів. Однією з окрас міста є палац мегрельських князів Дадіані (споруда була зведена для княгині Єкатєріни Дадіані та її сина – Ніколая. Донька княгині, княжна Саломея, вийшла заміж за внука наполеонівського маршала Мюрата. Тепер нащадки грузино-французького шлюбу висувають свої права на володіння чудовим палацом, –авт.). Загалом у Зугдіді і його околицях проживає така народність, як мегрели. Переважно мегрельські прізвища мають закінчення «ія», тоді як в сусідніх сванів прізвища закінчуються на «ані». Грузини дуже дружні між собою. Всі мої сусіди у Зугдіді, наче брати для моєї сім’ї. Коли приїжджаю додому, ми із ними збираємося на подвір’ї та готуємо страви, співаємо під гітару пісні.

– Ти у батьків не єдина дитина?

– Маю двох старших сестер. Обидві заміжні. Одна мешкає у США, а інша в Тбілісі. Я дуже люблю свою родину! Ось нещодавно до мене у гості завітав 18-річний двоюрідний брат – спокійний і дуже скромний хлопчина. Так його виховали батьки. Він має хороші футбольні задатки. До речі, сьогодні ввечері з братом хочемо побігати у міні-футбол. Окрім великого футболу, мені вельми до вподоби гра на маленькому полі.

– Куди порадиш податися туристу, який вперше приїхав до Грузії?

– Моя батьківщина невелика, але, повірте, дуже мальовнича. Хто любить воду і сонце – нехай їде до моря. Кому до душі висоти, подорожі – гори Грузії чекають на мандрівників та екстремалів.

– На Казбек піднімався?

– Поки не доводилося. У Грузії багато місць, які я планую відвідати. До слова, у вас хочу нарешті побачити Світязь. Чув чимало хороших відгуків про це озеро. Ось візьму Сандро – і гайда!

– З грузинської кухні що варто спробувати у першу чергу?

– Ой, у нас дуже великий вибір смачних страв. Всіх і не перелічиш… Мені до смаку харчо, сациві, чахохбілі. Інколи готую ці страви собі сам.

– А яке вино найсмачніше?

– Найкраща хванчкара (улюблене вино Йосифа Сталіна, –авт.). Сапераві теж непогане. У Грузії пляшка цього хорошого виноградного напою вартує до сто ларі, це приблизно сорок доларів. В Україні ж ціни дорожчі.

– Ваша чача дійсно така ядерна?

– О, це ураган взагалі! Дуже міцний хмільний напій під градусів 70- 80.



Під час чемпіонату світу тримав контакт з Бабатунде?

– Звісно! Спілкувалися з ним у Фейсбуці. Розпитував як і що там. Наш Баба після вітання з Мессі зазнався, навіть стиль ходи змінив (сміється, –авт.).

– Дівчата гарніші в Україні чи у рідній Грузії?

– Не хочу нікого образити і скажу що в обох країнах вони по-своєму симпатичні. Однак не буду сперечатися з тим, хто заявить, що українки – номер один у світі.

– Твоє перше кохання спіткало тебе в Грузії?

– Не вгадали – в Києві.

– Як її звати?

– Інна. Ми і дотепер спілкуємося. Я не з тих людей, які розстаючись забувають про вже свою колишню любов.

– Розкажи кілька слів про неї.

– Вона обожнює квіти. А я, чесно зізнатися, не надто їх люблю дарувати. Для мене головне в стосунках – щиро кохати дівчину, довіряти їй, а не ці показні мусі-пусі…

– Усі свої футбольні мрії втілив у життя?

– Одну з них точно здійснив – виграв Євро. Нехай і юнацьке. Ну ще можна помріяти як я, граючи за «Барселону», підключаюся до атаки, а Лео Мессі віддає мені пас.



Анкета від Темура Парцванії:

1. Улюблений фільм: «Обличчя зі шрамом»

2. Улюблений актор: Леонардо Ді Капріо, Аль Пачіно, Бред Пітт

3. Улюблена музика: меломан

4. Улюблена страва: харчо, сациві, чахохбілі

5. Улюблений колір: червоний і чорний

6. Улюблений клуб: «Барселона», «Челсі»

7. Улюблений гравець: Ліонель Мессі

Довідка:

Ім’я: Темур Парцванія; дата народження: 6 липня 1991 року; виступав за команди: «Динамо-2» (2008-2012): 80 матчів/1гол, «Металург», Запоріжжя, (2012): 7/0, «Волинь» (з 2013-ого): 22/0; одна гра у Кубку України («Украгрокорм» – «Металург», 23.09.2012); також захищав кольори юнацьких та молодіжної збірної України (загалом 61 матч та 3 голи); дебют в чемпіонаті України (ДЮФЛ):«Чорноморець» – «Динамо» – 0:2 (11.07.2006); дебют у першій лізі України: «Динамо-2» – ЦСКА, Київ – 3:2 (29.02.2008); дебют у Прем’єрі-лізі: «Металург», Зп. – «Говерла» – 1:1 (16.09.2012)
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 1
123 Показати IP 28 Травня 2015 17:34
Дякуємо за інтерв'ю))))

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus