Бій за кілька годин до ротації: як луцький «кіборг» вивів своїх

Останній бій за кілька хвилин до ротації для капітана «Гріна» та його десантно-штурмового взводу видався дуже складним. Про те, як капітан вивів своїх під залпами танків - у матеріалі видання Вісник і К.

– Ворожий танк підійшов на відстань 450 метрів і спокійно вистріляв по нас весь боєкомплект, – пригадує події середини січня кіборг «Грін». – Потім вернувся додому, заправився і ще раз майже з тієї ж точки відпрацював по нам новий боєкомплект. Я викликав артилерію, щоб терміново «відповіли» по танку. Але вона тоді підвела. Від танкової атаки завалилась частина башти. Мене тоді контузило – привалило металевими дверима і зверху насипало ще з метр бетонного щебеню. Скільки пролежав без свідомості, не знаю, але недовго. Коли прийшов до тями, хлопці мене вже відкопували, а танк продовжував обстріл. Мене підперли до стіни. З рота юшить кров. Спочатку подумав, що пробиті легені, виявилось – дуже сильно прокусив язик. Голова від пекельного болю розривалася. Щоб хоч трохи прояснилось, бився головою в касці об стіну. Пальці на руках відморожені, бо постійно тримав дві рації для зв’язку з батальйоном і внутрішнім.

Атаку бронетехніки підтримувала зенітна установка сепаратистів. Цей пекельний бій 13 січня був за кілька годин до ротації. А найдовше українські позиції атакували в перший день нового року – з восьмої вечора до півночі. За башту тримались мертвою хваткою заради головного – це ідеальна позиція для корегувальника артилерійського вогню. Коли він там був і про це дізнавались сепаратисти – відразу починали артобстріл, тому перемир’я кіборг називає умовним.

Взвод заїжджав на територію аеропорту 23 грудня з боку Пісок. Тоді була домовленість між сторонами, і вантажівку з українськими військовими на контрольному посту «шманали» бойовики. Вони не пропустили крупнокаліберний кулемет ДШК з 15 коробками бронебійних куль та кількома ящиками набоїв, автоматичний гранатомет і гранати до нього. Але перемир’я закінчилось дуже швидко. Кіборги встигли від’їхати від блокпоста лише кілька сотень метрів, як сепаратисти вистрілили по вантажівці з ручного гранатомета. «Грін» наче загіпнотизований дивився, як ракета наздоганяє автомобіль. Раптовий порив вітру змінив траєкторію снаряда, і він вибухнув за десяток метрів від машини. До дев’ятого січня сепаратисти рідко використовували артилерію. Але згодом наче хотіли надолужити, і накривали аеропорт мінами, снарядами і «Градами». В один з днів сепаратисти при обстрілі використали невідому, але дуже потужну зброю. Вибухова хвиля від снаряда, який розірвався метрів за 400, підкинула лежачих кіборгів на півметра.

Десантно-штурмовий взвод, яким керував «Грін», захищав другий поверх башти аеродрому. Підхід з трьох боків був замінований. На підконтрольній території, яка колись була кількома невеличкими кімнатами, було чистіше, ніж у багатьох офісах – усе сміття одразу трамбувалось разом зі снігом у мішки і ставало барикадами. Кожна дія коректувалась інстинктом самозбереження. Їли раз в день. Їжі вистачало, але у випадку поранення значно серйозніші ускладнення, якщо шлунок і кишечник повні. Спали тоді, коли вже не могли триматись на ногах. Де падали, там і було «ліжко», але обов’язково за монолітним укриттям. Щоб роздобути дрова для «буржуйки», зав’язували відволікаючий бій. Поки одні починали стрільбу з одного краю башти, інші швидесенько розміновували власні розтяжки з другого боку, спускались на перший поверх і з якогось офісного кабінету тягнули стіл чи шафу.

Вадим Ваврищук отримав позивний «Грін» (англійською означає «зелений»), бо в минулому 12 років відслужив у прикордонних військах. Він – кадровий офіцер. Закінчив Академію прикордонних військ у Хмельницькому. Після служби десять літ був цивільним. Третього березня цього року о 9-й ранку він вже був у військкоматі, бо зрозумів, що із «зеленими чоловічками» повинні воювати професіонали.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «КІБОРГ» З ЛУЦЬКА - ПРО ВІЙНУ ЗА ЖИТТЯ В ДОНЕЦЬКОМУ АЕРОПОРТУ

У взводі було 15 десантників і 6 піхотинців. Серед них два брати з Тернопільщини – Богдан і Ярослав. Старший останніх вісім років жив у Іспанії. Молодший 15 років тому виїхав до Італії. У важкий для країни час вони обоє повернулися на Батьківщину і пішли на фронт. Підсилював взвод ще один справжній легіонер. Микола вільно розмовляв французькою, іспанською і німецькою, але був небалакучим, коли мова заходила про особисте життя. Хлопці тільки знали, що він залишив жінку-іспанку, двох дітей і віллу в середземноморській країні. А з його військових навиків і окремих фраз ще й здогадувались, що чоловік вийшов на пенсію з «Французького легіону», і не виключено, що з офіцерським званням. Донецький аеропорт він захищав з погонами старшини. А кіборг зі Львова з позивним «Проблема» у короткі хвилини затишшя піднімав настрій телефонними розіграшами. Він телефонував за номерами екстрених служб і з галицьким акцентом повідомляв, що на вулиці ходять озброєні представники ДНР і стріляють, а поряд газові труби, і вже чути запах газу. На запитання: «Где это происходит?» – незворушно відповідав: «Донецький аеропорт».

Для «Гріна» дуже важливо, що за три тижні оборони аеропорту у його взводі не було жодного «двохсотого».

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---