Більше, ніж футбол. Чому по колишні відчуття їдуть на німецькі стадіони?

Ця історія могла б закінчитися не розпочинаючись. Чотири тижні нам намагалися відшукати 16 квитків на матч берлінського «Уніона» та «Фортуни» з Дюссельдорфа.

22 тисячі місць берлінського стадіону «Біля старого лісництва» розкупили, і це було дивом, зважаючи на те, що «Залізні» не вигравали до цього три місяці поспіль і пленталися в нижній частині таблиці, а грати належало з клубом, який лідирує в другій лізі й планує вийти в Бундеслігу. Таке буває на матчах «Уніона» щоразу – повна арена, 15 тисяч літрів пива і вболівальники, які приходять на гру поспілкуватися, а потім шалено підтримують своїх, усі 90 хвилин співаючи на їхню честь.

Про це йдеться у матеріалі газети Волинські Новини №6 (105) від 15 лютого 2018 року.

До Німеччини туристи часто їздять саме по емоції від первісного футболу, який ще не потонув у грошах. На матчі «Уніона» я зустрів схожих на себе фанів з Англії та Іспанії.

...До стадіону від станції U-бану йдемо кілометр лісом. Вузенька доріжка освітлюється ліхтарями, а до дерев прив’язані смітники. Домашня арена «Уніона» з кількох боків оточена лісом. Колись на місці стадіону справді було лісництво. Три з чотирьох трибун мають суто стоячі місця. Тут уболівають, співаючи і танцюючи, а не плюючи насіння під ноги й на спини сусідам. За півгодини до гри стадіон заповнений до краю.

І ось чому.

Приміром, не друголіговий «Уніон», а інший німецький клуб – «Боруссія» Дортмунд з першої Бундесліги – може похвалитися найвищою середньою відвідуваністю в Європі, при цьому, за оцінками маркетингової служби клубу, на кожній грі присутні близько тисячі британців. Я зустрічав уболівальників з усього світу під час поїздок на матчі в Німеччину. Чому вони приїжджають?

Точно не для того, щоб подивитися футбол кращої європейської якості. По це варто їхати в Мадрид або Барселону. І не для того, щоб побачити кращих гравців. Вони грають у Парижі, Лондоні та Манчестері, а не в Дрездені або Бремені. Так, у Мюнхені є топ-зірки, але спробуйте купити квиток на матч «Баварії».

На жаль, вони приїжджають і не заради інтриги – та ж таки «Баварія» випереджає найближчих переслідувачів зазвичай більш ніж на 15 очок і вшосте поспіль стане чемпіоном цього року.

Отож, річ в іншому. Якщо запитати в іноземця у Німеччині, чому він тут, почуєте: «Атмосфера краща. Уболівальники мають вагу тут. Можна вболівати стоячи. Можна купити пиво. І це доступно».

Усі ці унікальні фактори прямо або побічно пов’язані з дією правила «50+1», яке гарантує, що контроль над футбольним клубом залишається в руках найбільш небайдужих і відданих уболівальників. У Німеччині комусь заборонено мати тотальний контроль у структурі власності клубу. Крім кількох винятків, уболівальники буквально і юридично мають право голосу в управлінні своїми клубами. Почуття приналежності й гордості надихають їх на створення захопливої атмосфери, яка є предметом заздрості фанів за кордоном.



Німецькі клуби могли б у кілька разів збільшити свої доходи від матчів, якби відмовилися від дешевих стоячих трибун на користь більш дорогих сидінь. Але ніколи з цим не погодяться члени клубів. Дорогі квитки можуть збільшити прибуток, але зроблять відвідування стадіонів і підтримку команди недоступними для молоді та менш забезпечених уболівальників.

Без правила «50+1» клуби ризикують потрапити в руки інвесторів, які недостатньо цінують їхні інтереси, а також уболівальників і спільнот. В Англії на кожен «Челсі» або «Манчестер Сіті» знай­дуться такі колись великі клуби, як «Портсмут» чи «Ковентрі», які довели до ручки недобросовісні інвестори, що багато обіцяли, але мало роблять. У Німеччині такий приклад – «Мюнхен 1860».

А от «Баварія» є прикладом того, чого можна досягти, дотримуючись рівноваги й не дозволяючи комусь мати більшість у клубі, окрім як її членам. Audi, Adidas і Allianz володіють 8,33% акцій баварців, сам клуб зберігає 75%. Це утримує баланс між прибутковим спонсорством і збереженням регіональної ідентичності.

Звісно, заробляти у футболі варто. Але під час невтомної гонитви за грошима можна втратити душу. Цьогоріч головний тренер «Манчестер Юнайтед» Жозе Моуріньйо критикував атмосферу на «Олд Траффорд». Стадіон був для нього «занадто тихим і м’яким» на кількох матчах, які дияволи не змогли виграти вдома. Те ж можна сказати про домашні матчі «Ліверпуля», «Челсі» та «МанСіті». Середній вік власника абонемента тепер становить понад 40 років, і ціле покоління уболівальників споживає футбол тільки як телешоу. А от стадіони заповнені більш заможними верствами суспільства й багатими туристами з усього світу, а таким уболівальникам не до гарячої та голосної підтримки своїх клубів.

...«Уніон» того дня виграв, і це вже втретє, коли відвідую його матчі. Я тішуся причетністю до перемоги. Місцеві просто сяють від щастя, але не тільки через рахунок на табло, але й тому, що з трибунами футболісти прощалися кілька разів, довго йдучи з поля в теплі роздягальні.

Знайомі британці задоволені, бо побачили те, що забрали в них арабські шейхи, які купили з англійськими клубами і душі фанатів.

Юрій КОНКЕВИЧ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---