Головна лікарка, пульмонолог Ольга Назаревич: «За «трьома словами» лікаря – 10 років його життя». СПЕЦПРОЕКТ

Пандемія показала, наскільки цінні взаємоповага та взаєморозуміння між лікарем і пацієнтом.

Як потрібно почуватися «по одну сторону барикад» у боротьбі з хворобою. І як важливо бачити один в одному партнерів.

До дня медичного працівника, який буде відзначатися 20 червня, Інформаційне агентство Волинські Новини спільно з медичним центром Благомед розпочинають спільний спецпроект «5 запитань лікарю про медицину та життя».

Мета нашого проекту – допомогти пацієнтам глибше зрозуміти роботу лікаря та усвідомити свою роль у партнерстві «лікар-пацієнт».

10 лікарів дадуть відповіді на 5 важливих запитань про медицину, стосунки з пацієнтами, здоров’я та спосіб життя.

Сподіваємося, наші читачі зможуть серед відповідей знайти ту, завдяки якій вдасться усвідомити щось цінне та вагоме.

Чи не було у вас моменту, коли ви пошкодували про вибір професії лікаря?

Я думаю, що момент сумніву був хоча би раз у кожного, хто обрав медицину. І це не про втому чи байдужість, навпаки – що більше людина «горить» професією, то вищі вимоги ставить перед собою, тому і ймовірніше, що такий момент в неї настане.

Лікар, щоби почати працювати, здобуває свій фах протягом десяти років. А потім, звісно, продовжує вчитися все життя. А ще медицина – це професія, у якій постійно приймаєш важливі рішення. Кожне рішення – це про якість життя людини. Це колосальна відповідальність.

І дуже часто бувають моменти знецінення, які люди створюють несвідомо, не бажаючи чогось поганого. Ось, наприклад, хто не запитував у лікаря: «Мені лише запитати, ну просто скажіть, тож всього три слова»?

Але отих «три слова» лікаря насправді можуть коштувати десять років життя! Щоб їх правильно сказати, потрібно багато знати, вивчити, розуміти. І коли відбувається таке своєрідне знецінення знань, праці, досвіду, буває прикро. Бо це навіть не про бажання вдячності, це про бажання розуміння з боку пацієнтів і про те, щоб людина в першу чергу цінувала себе і все, що стосується головного для неї, – її здоров’я.

Тому серед медиків дуже часті випадки професійного вигорання і сумніви, звісно, бувають.

Але є щось, що завжди допомагає це все долати. Важко описати це словами, напевно, це відчуття, що просто не можеш не робити цю роботу, бажання допомогти, покликання. Це не про пафос, бо хіба може бути щось пафосне в тому, що люди обирають своєю роботою постійно допомагати іншим, зробити чужий біль частиною свого життя? Це про те, чим вже живеш і що створює тобі сенси, зрозумівши які, від них вже не відмовишся.

Якби маленька дитина запитала у вас, чим ви займаєтеся, як ви їй пояснили б?

Маленькій дитині сказала б, що допомагаю легко дихати і швидко бігати. А підліткам, напевно, відповіла б, що допомагаю зберегти себе і відновити після хвороби.Як ви вважаєте, яка головна проблема у стосунках лікарів та пацієнтів сьогодні?

На мою думку, це культура, яка нам дісталася у спадок від радянського минулого, де лікар домінує над пацієнтом. Зараз багато прогресивних колег, які постійно вчаться, вдосконалюються, розуміють, що комунікаційні навики для лікаря настільки ж важливі, які і професійні. Але цей «спадок» дуже стійкий і ми досі маємо його наслідки.

В ідеалі лікар та пацієнт мають бути рівними, і у них має бути партнерський діалог та взаємодія. Не «виконуй, що сказав», а ретельні, детальні пояснення кожного призначення, кожного додаткового обстеження. Людям варто пояснювати, чому у своє здоров’я потрібно інвестувати. Бо нам всім властиво вірити, що «все погане буде не зі мною» і забувати про вчасні огляди, про рекомендації тощо. Лікар повинен бути тим партнером, який не просто скаже «треба», а аргументує і відповість на кожне запитання.

Читати ще: Кардіолог Ростислав Зубик: «Ніколи не пізно – ні в 50, ні в 60, ні в 80». СПЕЦПРОЕКТ

І пацієнт також не повинен домінувати, а розуміти, що дослухатися до порад лікаря і відверто запитувати та ділитися своїми думками та відчуттями – це умова одужання.

Працюючи головним лікарем медичного центру, постійно наголошую своїм колегам про це і я бачу хороші зміни: як з боку лікарів, так і з боку пацієнтів. Бачу більш усвідомлені підходи, бажання йти одне одному назустріч. Тому я налаштована оптимістично.На вашу думку, що змінила пандемія в ставленні людей до лікарів та свого здоров’я?

Цінність праці лікаря в очах людей, безумовно, зросла. Люди просто зрозуміли: в критичній ситуації не рятують поради в інтернеті. Просто з’явилося чіткіше відчуття того, що лікарі потрібні і важливі.

Також люди ніби повернулися обличчям до себе, до свого здоров’я. Безумовно, є багато страху, переживань, навіть паніки. Тому я своїх пацієнтів завжди налаштовую на те, щоб тримати баланс. Баланс між тим, щоб вчасно себе почути, відчути, що щось не так, і зберігати тверезий оптимізм та позитивний погляд на світ.

Якби ви давали своїм пацієнтам лише одну пораду про здоров’я, яка це була б порада?

Завжди майте щось, що приносить вам радість. Звісно, можна мені заперечити, що все, що приносить радість, не на користь здоров’ю (усміхається, – ВН). Але тут, як ми щойно вже говорили, знову про баланс: слухайте себе, свої бажання та своє тіло, вмійте сказати собі «ні», але й умійте дозволити насолоду, прості радощі, відчуття наповненого змістом життя.

Постійні обмеження не ведуть до здоров’я, вони ведуть до дисбалансу і втрати контакту з собою. А вміння слухати себе так, як любляча мама слухає свою дорогу дитину, і так само вміти з собою поводитися – відповідально, десь строго, але бережливо, з великою любов’ю та повагою – це, мабуть, головна формула здорового і щасливого життя.

Тетяна САДЮК

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---