На Волині учні дослідили невідомий досі рух планети Земля

Троє учнів одинадцятирічки села Лаврів Луцького району, захопившись дослідженням ландшафту рідного краю, натрапили на артефакти, які піддають сумніву уявлення вчених про рух Землі. Першим із незрозумілим зіткнувся Назар Михайлюк ще під час екскурсії у Канів до могили Тараса Шевченка. Серед краєвидів Київської області він раптом побачив русло річки, що розташовувалося на рівнині і без води, йдеться у матеріалі газети Волинські новини.

Лівий берег був стрімким, трохи невертикальним, а правий – пологим, там росла пшениця. Тут Назар і згадав про закон Бера, який вчили в школі і який гласить, що всі річки північної півкулі, де ми, власне, живемо, мають високий правий берег, а усі річки південної півкулі мають високий лівий берег. Невідповідність побаченого твердженням згаданого вище академіка для юнака тоді залишилася загадкою.

Згодом друзі допомагали на городі в сусідньому селі Вербаїв. Земельна ділянка скочувалася до річки й закінчувалася проваллям. Лівий берег, знову ж таки, був набагато вищим за правий, і таким крутим, наче його обрізали. «Якби тут була Бразилія – це було б нормально, але для північної півкулі, згідно із законом Бера, є абсурдом», – був здивований Назар Михайлюк. Товаришів знову охопила жага розгадати непізнане. За ким правда: за Назаром чи за природою?

На літніх канікулах юні дослідники побували в «Адреналін Сіті» у Луцьку, там побачили маятник Фуко, відтак зародилася ідея зробити свою таку конструкцію, дослідити, як вона працює. З дозволу дирекції Лаврівської школи диво-пристрій облаштували в спортивному залі, який підходив за висотою. Техніки безпеки було дотримано, маятник Фуко, змайстрований зі стального тросика з прикріпленою до нього гирею, завис над підлогою, і школярі перейшли до дослідів...

«Де ж розміщувати фішки? Зліва чи справа від маятника?» – гуртом сперечалися і думали два дні. Рішення прийшло неочікувано. Хто склав долоню серпом, імітуючи обертання Землі проти годинникової стрілки, а горизонтально долоню лівої руки, повторючи рух маятника Фуко, – достеменно хлопці сказати не можуть. Але саме таке розміщення рук показувало: фішки, роль яких виконували звичайні корки від пляшок, потрібно ставити зліва від лінії руху маятника, якщо дивитися з центру уявного кола з цих фішок. Коли поставили фішку-корок так, як визначили теоретично, система маятника Фуко запрацювала як швейцарський годинник, і всі разом побачили, що Земля обертається навколо своєї осі!

Так Назар Михайлюк, Арсен Сидорчук, Сергій Некритюк «повернули» Землю вперше для себе і для села Лаврів, яке відгукнулося на те жартом односельчан: «Маємо своє НАСАА!». Ця абревіатура утворилася від початкових букв імен юних дослідників та їхнього шкільного наставника Арсена Арсеновича Сидорчука.

Саме під час дослідів з маятником Фуко й було відкрито найцікавіше.

«Зігнута долоня правої руки показує напрямок обертання Землі. Для північної півкулі він – проти годинникової стрілки, – пояснює Назар. – А ліва рука долонею вниз з відведеним великим пальцем показує напрямок течії річки. Коли руки звести докупи, то й маємо закон Бера саме для північної півкулі – хай куди ми повернемося обличчям, ліва рука при цьому імітує будь-який напрямок течії, а відведений великий палець чітко «вигризає» правий, і тільки правий берег уявної річки. Крапка! І раптом ми натрапляємо на високий лівий берег – нонсенс для наших широт».

«Виходить, що базовий для всієї геофізики закон Бера про береги річок не працює. А якщо працює, то пояснення для високого лівого берега одне: він утворився в південній півкулі мільйони років тому. Саме цей факт дає можливість стверджувати про невідомий до цього часу рух планети Земля – повертання полюсами відносно Сонця», – доводить Назар.

Зізнаюся: ця неймовірна версія, яку озвучив хлопець, видалася мені спочатку звичайнісінькою дитячою фантазією, тож стала вимагати для неї якогось наукового обґрунтування.

Тоді хлопці навперебій почали розповідати про ефект Джанібекова. Явище полягає в тому, що тіло в умовах невагомості, пролетівши певну відстань, робить переворот на 180 градусів і продовжує політ у тому ж напрямку. Щодо цього цікавого ефекту є багато думок, що, по суті, Земля – це те ж саме тіло, яке літає в космосі. Отже, якоїсь миті може перевернутися полюсами. І начебто наша планета періодично здійснює такі «перевороти через голову». З цього приводу є навіть страшні апокаліптичні прогнози. «Якби наша планета різко робила такі перекиди, то це призводило б до катаклізмів на ній. Наш висновок: Земля повертається полюсами відносно Сонця давно, повільно-повільно, і тільки так», – приголомшують відкриттям юнаки.

Намагаючись переконати мене, продовжують сипати аргументами, мовляв, звідки могли взятися в Антарктиді під льодовим панцирем пласти кам’яного вугілля? І самі ж дають відповідь на це запитання: в суспільстві давно дійшли єдиного висновку, що його поклади утворилися з рослинних решток, тобто виходить, що колись на континенті вічного холоду були теплі погодні умови, за яких усе росло й розвивалося.

Пригадую, що тоді я повернулася додому з великим бажанням почути від вчених пояснення, чому в наших річок такі високі ліві береги.

А тепер – найголовніше. Юні лаврівські натуралісти наполегливо намагалися привернути увагу вчених до своїх спостережень. Учні стукали не в одні двері наукових установ. Але їхнє відкриття виявилося нікому не потрібним.

У Волинській обласній Малій академії наук 4 лютого 2017 року Назар Михайлюк спробував захистити свою роботу «Дослідження дії закону Бера на річці Стир». У ній він обґрунтовує велику соціальну значимість відкритого явища, а саме – що воно пояснює причини так званого глобального потепління. Знання про повертання Землі полюсами дають людству можливість прогнозувати катастрофічні наслідки кліматичних змін та підготуватися до них. «Але всі зусилля були марними. Члени журі конкурсу лише плескали мене по плечу і скептично зауважували: «Підучися трохи, а потім приходь!», – не приховує розчарування Назар.

Восени минулого року лаврівські школярі об’єднали зусилля з учнями Кагарлицької ЗОШ №3, які вивчають питання екології, і з двома окремими проектами зі спільною ідеєю про повертання Землі полюсами відносно Сонця взяли участь у конкурсах «Intel-Техно Україна 2017-2018» та «Intel-Еко Україна 2018», що відбувалися під патронатом Міністерства освіти і науки України. Реакція на роботу дітей з Кагарлика «Наукове дослідження нетипового утворення русел річок у Київській області» в столиці була нульовою. А що ж лаврівські едісони? Їхня спроба бути почутими в Україні зі своєю теорією теж не мала бажаного результату. Такий невтішний фінал справи чомусь аніскілечки не дивує. Усе нове, прогресивне, що не вписується в рамки загальноприйнятого, завжди прокладає собі шлях непросто й нелегко. У всій цій історії непокоїть інше.

Односельчанин лаврівських юнаків, що проживає у Києві й працює у японській фірмі «Самміт-Агро Юкрейн», дізнавшись про їхні проб­леми, запропонував свою «допомогу», а саме – проінформував керівництво японської фірми про відкриття українських школярів. Та чи не стане цей факт прямою крадіжкою пальми першості в України, коли японці чи поляки з часом скажуть: «Та ви біля витоків відкриття й близько не стояли»?! Чи хтось збирається захищати інтелектуальну власність українських дослідників, чи ми завжди залишатимемося сировинним додатком для світу, нех­туючи народженням нового і проливаючи сльози над «украденим щастям»?

Ірина РЕПЕТУХА

Луцький район

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---