USD 28.30 28.40
  • USD 28.30 28.40
  • EUR 33.25 33.45
  • PLN 7.25 7.34

«Найбільший мій здобуток – те, що бачать лучани», – Петро Бойко про проблеми ОСББ і невдячну роботу. Інтерв’ю*

Головним своїм досягненням голова правління ОСББ «Євродвір-Луцьк», «Євродвір», «Вікторія-Луцьк-1», очільник ГО «Рада голів правлінь ОСББ міста Луцька», чинний депутат Луцької міської ради, кандидат у обранці громади від політичної партії «ЗА Майбутнє» Петро Бойко називає люблячу родину.

«На роботі я завжди в русі, на вістрі уваги, знаю всі побажання та проблеми людей. Але є ще й особисте життя – в мене дуже хороша сім’я, прекрасна дружина, четверо доньок, які подарували мені чотирьох гарних онуків. Коли я проводжу з ними час, усе відходить на другий план. Однак потрібно знаходити баланс, аби успішно поєднувати і родину, і роботу», – зазначає він. Водночас додає: впевнений, що власне життя немарно прожив, адже збудував гарну сім’ю і багато корисного зробив для людей.

Інформаційному агентству Волинські Новини Петро Бойко розповів про невдячну роботу голови правління об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, п’ять років депутатства та готовність робити все, аби в Луцьку жилося краще.

Ви протягом п’яти років є депутатом Луцької міської ради. Які зміни в місті вдалося простежити за цей час?

Зміни, як кажуть, помітні неозброєним оком. Нещодавно ми мали зустрічі на вулицях Липинського, Карпенка-Карого. Цей район за останні п’ять років змінився кардинально. Завдяки зусиллям міськради там нарешті проклали дорогу, попри різноманітні перипетії, спільними зусиллями міської, обласної влади, держбюджету вдалося закінчити будівництво школи №27. Зараз там уже навчаються близько тисячі діток.

Коли ми зустрічаємося з містянами, вони переважно реагують схвально, кажуть, що бачать, що за ці роки, особливо за останні три, зміни в місті відбуваються, дороги, двори роблять. А хто не хоче нічого помічати, той і не побачить.

Так, тротуари, вулиці, дороги, утеплені школи, садочки – це те, що люди бачать. Але є й інші сфери міської ради, де безпосередньо зміни непомітні. Наприклад, зараз на часі підписання договору на модернізацію очисних споруд у Липлянах.
Як депутат які проєкти рішень підтримували? Яку позицію в міськраді відстоювали?

Якщо я бачу, що цей проєкт рішення сприятиме покращенню добробуту людей, – однозначно голосую за. Якщо моє сумління підказує мені, що це несправедлива поправка до рішення, то голосую проти або утримуюся.

Оскільки я – голова громадської організації «Рада голів правлінь ОСББ міста Луцька», то проєкти рішень, які я підготував, стосувалися діяльності ОСББ у місті, наприклад, встановлення лічильників холодної води.

У ході обговорень спірних питань, зокрема на сесіях, відстоюю інтереси об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. З останнього – Програма сприяння діяльності ОСББ на території міста Луцька на 2015-2019 роки. Оскільки дія цієї програми закінчилася, департамент ЖКГ підготував нову, куди включив не тільки будинки, де створено ОСББ, а й решту. Усіх зрівняли у співфінансуванні 50 на 50 (попередньо 70% вартості робіт фінансувала міськрада, 30% – мешканці, – ВН). З власного досвіду знаю, що навіть тих 30% вартості ремонту ліфта чи покрівлі людям, зважаючи на безгрошів’я, низку інших проблем, зібрати важко, а 50% – взагалі нереально. Тому довелося використовувати всі свої ресурси, аби переконати колег. Врешті програму продовжили на рік на умовах співфінансування 70 на 30.
Як загалом оцінюєте свою роботу протягом п’яти років депутатства в міській раді?

Те, чи була моя робота успішною, вирішувати лучанам.

Мій округ – це своєрідний трикутник, утворений проспектами Молоді, Соборності та Відродження. Нас тут двоє депутатів, крім мене, ще Олександр Лазука. Спільно дещо нам вдалося зробити.

Основна проблема, з якою я завжди звертався до керівництва міської ради, інших депутатів – це облаштування тротуару на проспекті Молоді. Зараз його якраз розпочали ремонтувати. Такого тротуару ніде в місті поки немає – він буде з клумбами та лавками. А раніше тут були суцільні ями. Розбита, вся в баюрах була і зупинка біля дитячої обласної лікарні. Тому, можна сказати, найбільший мій здобуток – те, що бачать лучани.
А чи назвали б себе сумлінним депутатом?

Так. За всю каденцію, протягом п’яти років, я пропустив тільки одну сесію – це остання сесія минулого року. Тоді змушений був взяти тижневу відпустку перед Новим роком, аби трішки підлікуватися, адже протягом шести років на посаді голови правління ОСББ я жодного разу не був у відпустці.

Знаю, якщо берешся за справу, то маєш виконувати її сумлінно. Якщо ти – депутат, то маєш відвідувати всі сесії ради. Деякі депутати приходять на пів години, аби виступити, щоб їх процитували журналісти, – і все, далі тікають. Ввечері ж на телебаченні розповідають про те, які рішення ухвалювала міська рада… Лучани знають, про кого йдеться.

У зв’язку з пандемією коронавірусу вся робота міськради перейшла в онлайн-режим. Вам легше працювати в сесійній залі чи віддалено?

Мені легше працювати віддалено. У мене постійно розриваються телефони, тому мені зручніше працювати за комп’ютером, ніж у сесійній залі. Окрім того, не потрібно затрачати час на доїзд до міської ради. Звісно, в онлайн-режимі сесія триває довше, але вважаю, що в сучасних умовах це правильне рішення.
Чому вирішили піти на другий термін у міську раду? Можливо, не всі передвиборчі обіцянки встигли виконати? Чи хтось переконав?

Мене особисто просив Ігор Поліщук, тому що в мене є підтримка людей. Зараз дуже багато охочих стати депутатами, але вони непопулярні серед лучан, їх не знають. Успішні люди, своєю чергою, не дуже хочуть братися за цю справу, тому що це невдячна робота… Багато хто думає, що депутати міської ради отримують зарплати, однак їм ніхто не платить.

У будинках, які ми обслуговуємо, проживають близько 4000 людей. Щодня я отримую приблизно 50 дзвінків. І всі, хто телефонує, чогось від тебе очікує. Зараз розпочинається опалювальний сезон і ти потрібен всім. Нести таку відповідальність – це велике навантаження. Бувають випадки, коли ти мусиш напряму звертатися в міську раду, адже не в змозі здолати бюрократичні перепони. Це теж важливо. До того ж, я працював у цій команді, не хочеться її підводити. Я не з тих, хто сьогодні там, а завтра – тут. Вважаю, якщо ти пішов з однією командою, то мусиш бути з нею до кінця. Свою команду підтримую, адже багато вдалося зробити спільними зусиллями. Якщо ж мене не оберуть, то, повірте, катастрофи не буде.

Поговорімо про команду: раніше «УКРОП», зараз «ЗА Майбутнє». Не розчарувалися?

Ні, зовсім. Один у полі не воїн – успіх там, де командна робота. Вважаю, що зараз у міській раді склалася прекрасна команда. Григорій Пустовіт – авторитет для всіх депутатів, його поважають усі, навіть опоненти. Григорій Недопад – господарник, який завжди там, де рве, топить... Ігор Поліщук – адміністратор. Він знає, де взяти гроші на очисні, утеплення шкіл, реконструкцію парку, як можна домовитися з підприємцями.

Думаю, в нас гарна команда. У нас не було жодних переформатувань: ті 15 депутатів, які прийшли, зараз і завершують роботу.
Чим можете апелювати у відповідь тим, хто стверджує, що лідер політичної партії «ЗА Майбутнє» Ігор Палиця – олігарх, який відстоює власні інтереси?

Інколи ми чуємо таку думку на зустрічах, однак більшість людей, із якими бачимося, кажуть, що оцінюють за справами. Вони хочуть бачити конкретні справи, адже політиків уже наслухалися. І вони бачать мініфутбольні поля, спортивні чи дитячі майданчики, утеплені фасади…

От, наприклад, на зборах один чоловік, дочка якого працює у лікарні в Боголюбах, що приймає пацієнтів із коронавірусом, спершу був нашим опонентом. На щастя, в Луцьку немає проблем, які зараз є в Харкові, Києві, Одесі, де не вистачає ліжок для хворих на COVID-19. Ми пояснюємо йому: ваша ж дочка там працює, зателефонуйте їй і запитайте, хто в лікарню привозив ліжка, постіль, засоби захисту, підводив кисень, купував апарати для штучної вентиляції легень. Його думка потім змінилася.

Людина робить усе для того, щоб не було катастрофи. І це тільки один із фактів.

Я в Ігореві Петровичу не розчарувався, адже він – справжній лідер. Я бачу людину по справах. Так, у березні було зібрано нараду, розпорядилися, що міська рада виділить 60 мільйонів гривень на боротьбу з коронавірусом, обласна – ще 60 мільйонів гривень. І Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» скерував 20 мільйонів гривень.
Ви йдете від округу №5. Чим він визначальний для Луцька?

За територією він найменший, але за кількістю населення – найбільший. Тут проживає багато лучан. Я сказав би, що цей округ можна умовно поділити на дві частини. Одна – це 33-й мікрорайон, територія навколо РАЦСу, вулиця Кравчука, проспект Соборності, де багато людей старшого віку, які отримали квартири безплатно. Багато дворів там було зроблено за кошти міської ради, однак мешканці все рівно чимось незадоволені. Друга – територія за «Там-Тамом», вулиці Липинського, Чорновола, Сухомлинського, Іващенка, де люди за власні кошти придбали квартири, самостійно облаштували дитячі та спортивні майданчики. Вони розуміють, що це – їхнє, його треба берегти, ремонтувати.

Ви вже згадували про міську програму співфінансування 70 на 30. Які ще можливості мають луцькі ОСББ?

Зараз для ОСББ в Луцьку діють дві програми. Перша – капітальні ремонти житлового фонду, куди входять загальнобудинкові мережі, гаряче та холодне водопостачання, каналізація, покрівля, електрообладнання. Виготовляють кошторис, проєкт, які подають у департамент ЖКГ, і тоді на умовах співфінансування 70 на 30 ці роботи виконують. Минулого року, адже цей рік ще не завершився, всі без винятку подані проєкти було профінансовано.

Друга програма стосується енергоефективності будинків, зокрема утеплення фасадів, заміни вікон, дверей, встановлення ІТП. Так само виготовляють проєкт, кошторис, укладають договір з одним із державних банків, а частину кредиту погашають залежно від кількості мешканців-пільговиків.
Які проблеми найчастіше турбують лучан?

За цей період я стільки всього наслухався… Про деякі проблеми, які є у місті, навіть не знав. Люди з мого округу часто запитують про встановлення ІТП, електропостачання, контейнери для збору сміття, облаштування дитячих і спортивних майданчиків. Доводиться пояснювати, що, наприклад, обленерго – це не комунальна структура, яка підпорядковується міськраді, чи навіть боронити людей, під вікна яких уночі переставляють смітники.

У зв’язку з початком опалювального сезону на що насамперед потрібно звернути увагу лучанам?

Ми завжди людям пояснюємо, що вся біда в будинках, те, що десь гріє, а десь – ні, – це заслуга самих мешканців. При здаванні будинку в експлуатацію, дотриманні всіх параметрів жодних проблем не має бути. Але люди роблять ремонти, додають теплі підлоги, замінюють батареї, труби – від цього всі біди. Хтось зробив собі теплу підлогу, а мешканці верхніх поверхів мерзнуть. Пояснюєш людям, у чому причина, а вони: я нічого не знаю – моя хата скраю.

Як боротися з такими сусідами?

Силою нічого не зробиш. Моя зона відповідальності закінчується порогом квартири, адже квартира – це приватна власність. Тому доводиться домовлятися. Знаю, що в Луцьку є будинки, які відмовилися від послуг «Луцьктепла» і перейшли на індивідуальне опалення, але для цього потрібна згода усіх мешканців.

На жаль, часто люди не розуміють, що живуть у спільному домі і спільними є і покрівля, й підвал.
Ви згадували, що щодня приймаєте близько 50 дзвінків.

Так. Приклад: субота, майже 22:00. Дзвонить телефон. Чую: «Я прийшла з роботи, скажіть, коли вимикають гарячу воду, бо спати поки не збираюся і не знаю, чи мені зараз голову помити чи трохи пізніше». То що тут говорити? Пояснюю людям, що я не всемогутній. У кожному під’їзді вказані номери сантехніків, електриків: маєте проблеми з сантехнікою – ось телефон сантехніка, щось не так із електрикою – ось номер електрика.

Часто звертаються не з господарськими питаннями: там квартирант привів гучну компанію, там хтось посварився з сусідом. Я ж пояснюю, що це не мої функціональні обов’язки, що є поліція. Це невдячна робота, інколи не вистачає ні сил, ні здоров’я. Я не говорю про відпочинок, відпустку, бо це – нереально.

Чому ж тоді залишаєтеся головою правління ОСББ?

Я згодився на цю посаду, бо люди попросили. Ніколи не був байдужим до того, що робиться в будинку. Мені не подобається те, що валяється сміття, пияки розкидають пляшки. Я завжди з цим боровся… Мені приємно, коли роблю людям добро, коли можу залагодити їхні питання, допомогти, а потім бачу результат своєї праці в будинку, дворі…
Петро Бойко разом із родиною
Петро Бойко разом із родиною
Як гадаєте, чого бракує Луцьку, аби врешті його перестали називати провінційним містом?

Вважаю, що для того, аби місто не називали провінційним, йому потрібна розвинена інфраструктура – гарні дороги для сполучення з іншими населеними пунктами. Також важлива туристична складова. Наш замок – це унікальна пам’ятка, якою не можуть похвалитися інші міста. Рішення про перенесення Центрального ринку вважаю правильним. Більшість людей, із якими зустрічаюся, теж підтримують перенесення ринку. Уже зараз завдяки розчищенню лівої частини ринку з боку вулиці Глушець відкривається прекрасний вид на замок…

Хоча я не вважаю Луцьк провінційним. Ніколи не хотів жити в Києві. І відповідно до соціологічних досліджень, Луцьк – завжди в топі найкомфортніших для проживання міст України.

Спілкувалася Ольга ШЕРШЕНЬ

Фото авторки та з особистого архіву Петра БОЙКА
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Реклама
Loading...
Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Loading...
Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.