«Утримувати кордони, але не атакувати у відповідь». Психолог з Луцька про те, як впоратися з підлітковим стресом

Ні для кого не секрет, що підлітковий вік – особливий період, певною мірою навіть кризовий. Це час дорослішання, пізнання себе та світу, становлення власного Я. Це час сумнівів, а часто і пора заперечення всього на світі.

Про те, як правильно виховувати підлітка, як батькам, вчителям реагувати на їхню поведінку, зухвалі репліки, як самим тинейджерам давати раду своїм віковим змінам, в ефірі програми «Психолог і я» телеканалу «Аверс» говорили з практичним психологом, арттерапевтом, сертифікованим фахівцем із терапії залежності та співзалежності Наталією Мартинюк.

Що таке стрес?

Усе наше життя – це набір стресових ситуацій, навантажень, які кожна людина долає. Має місце ідея про те, що є стресове напруження і стресове розвантаження. Справді, стресів дуже багато, є чимало різноманітних факторів, які впливають, зокрема в підлітковому періоді. Один із таких факторів – біологічна складова, велике значення тут має сплеск гормонів. Важливо впоратися з цим.

Тож коли кажуть, що стрес – це те, як ми його сприймаємо, це неправда. Організм стресується, і то потужно.

Чим відрізняється підлітковий стрес?

Є фази стресу. Перша з них – еустрес. Це така легка мобілізація, яка дає можливість зібратися та є захисною реакцією організму. Це норма. Далі, якщо йде накопичення стресових факторів, людина нівелює їх, спрацьовують певні захисні механізми, вона неуважна до своїх емоційних станів, до того навантаження, яке відчуває.

Часто буває так, що в сім’ї мама, наприклад, не помічаючи, що дитина в стресі, сама перебуває в цьому стані. І батьки помічають це тільки тоді, коли вже надзвичайна ситуація, коли підліток хворіє, коли трапляються психосоматичні розлади.

Проживання і приймання своїх емоцій надзвичайно важливі сьогодні. Варто звертати увагу не лише на вербальний інтелект підлітків, не лише на розвиток логічного мислення, а й на емоційну складову. Емоційний інтелект дуже важливий.

Що означає поняття стресор?

Стресових факторів є безліч. Але ми маємо знати про те, що можемо себе вберегти, тренуючи емоційний інтелект. Дуже важливо, коли з’являється стрес, відслідковувати це в собі, а ще важливіше – усвідомлювати емоції, які людина відчуває, уміти їх прожити, якщо потрібно – зі спеціалістом.

Перший вихід із стресу – це так звана армія. Застосовуючи тайм-менеджмент, ми дисциплінуємо себе, мобілізуючи свої сили. Це справді працює. Бо є посттравматичний розлад, а є й посттравматичне зростання.

Вихід номер два – так звані пологи, як їх називають у психології. Ідеться про перемикання уваги зі своїх проблем на іншу людину. Особливо це помітно в роботі зі співзалежними особами. Дуже часто співзалежна людина не помічає свого стресу, контролюючи поведінку залежної. Вона притягує проблеми іншої людини, нівелюючи та знецінюючи свої.

Третій вихід – наставництво, пошук підтримки. Звісно, це психолог. У нас дуже багато потужних спеціалістів, які зможуть допомогти і супроводжувати. Це справді працює.

Читати ще: «Коли дитині бракує батьківської уваги, вона заповнює порожнечу алкоголем чи наркотиками», – психолог з Луцька

Четвертий вектор надзвичайно важливий у підлітковому віці – знаходження групи однодумців. Підлітки мають потребу в належності до групи, у визнанні. Є така відома піраміда Маслоу, яку використовують психологи. За нею, в першу чергу забезпечуються наші біологічні потреби. І якщо на цьому рівні є комфорт, якщо ми нагодовані, в теплі, у безпеці, то можемо думати, як себе реалізувати. Підліток ще не думає про самореалізацію, але він думає, як виявити себе в групі. Тут дуже важлива тема ідентичності, пошуку себе.

П’ятий вектор – коли людина байдужа до своїх емоцій, коли через низку обставин у підлітків трапляються депресії. Це така собі снігова куля, яка приліплює до себе негатив. І якщо її не розкручувати, краще не буде. Переживаючи депресію, підліток у своїй голові слухає погані думки про себе. І з цього стану потрібно виходити з допомогою спеціаліста.

Чи є способи керування стресом? Що робити самій дитині, коли вона розуміє, що в неї стрес?

У керуванні стресом важливі надбудови, які дають тато і мама. Якщо у віці з 12 до 18 років відбувається такий інтегрований розвиток особистості, то ця інтеграція має відбуватися на чомусь, на якійсь базі. А оці батьківські надбудови – це чинники, які убезпечують дитину від реагування на стресові фактори.

Одне з важливих завдань сім’ї у віці від 12 до 18 років – це визнання. Звісно, має бути ієрархія, підліток має відчувати, що тато і мама для нього авторитети. Важливе утримування кордонів, але не їх атакування.

Але в підлітковому віці сила батьківського авторитету надзвичайно мала. Авторитетами для дітей тоді є друзі, компанія, у якій вони перебувають.

Так, але батьків і їхнього авторитету ніхто не відміняв. Я не кажу про речі, пов’язані з батьківським тиском, авторитаризмом, навіть терором. Я кажу про ті надбудови, які батьки за своїми можливостями, своїм бажанням, з любові до дитини мають забезпечувати.

Що мають робити батьки, аби полегшити дітям переживання перехідного віку?

Я вже казала, що надзвичайно важливим є визнання: я є, мої бажання є, те, що я хочу робити, є. Не варто забувати й того, що важлива роль батьків у формуванні статево-рольової поведінки. Це суттєва надбудова для подальшої стресостійкості дитини.

До 12 років, коли формується автономія дитини в групі, то теж мама має визнавати в хлопчикові маленького чоловіка, а тато в дівчинці – маленьку жінку. Тому що на фоні статевої ідентичності й відбувається автономія в групі. Часто батьки про це не знають, і відбуваються певні речі, коли дитина не може подолати в групі тиску.

Якщо дитина у стресі, важливо зрозуміти, в першу чергу вислухати.

Читати ще: «Добре, щоб у ваших перлинок були свої мушлі», – психолог з Луцька про те, як пережити підлітковий вік

У цей період діти часто закриваються. Як батькам побудувати з ними довірливі стосунки? Як реагувати на їхні грубощі, аби не нашкодити?

Утримувати кордони, але не атакувати у відповідь. До всього є дорога. Якщо, наприклад, мама з певних причин не була причетна до проблем дитини, коли вона входить у підлітковий період, то тоді дуже важко бути авторитетом.

У підлітковому віці дитина починає дорослішати та відокремлюватися від батьків. І навіть у дуже-дуже люблячих мами й тата вона сепарується, у неї з’являються секрети. І тут важливо все-таки не втратити контролю, аби підліток не потрапив у погану компанію. Правда ж?

Батькам треба навчитися не проблематизувати, не драматизувати, а приймати свою дитину. Є певний етикет спілкування. Чи часто батьки стукають до дітей у кімнату? Чи поважають вони її особистий простір? Через свої страхи, через бажання проконтролювати вони порушують кордони.

Контроль має бути, але з точки зору зацікавленості.

Важлива й інтонація. Бо що ти транслюєш дитині, так вона й почуватиметься. Якщо батьки транслюють упевненість і віру в свої сили, то діти перейматимуть від них ту саму позицію.

Якщо на консультування, наприклад, приходить дорослий чи підліток, який має проблеми з самооцінкою, з кордонами, ідентичністю, то ми говоримо про батьківський об’єкт. А якщо проблема із довірою, з контактом, яка саме визріває в підлітковому віці, то говоримо про проблеми, що пов’язані з мамою.

Читати ще: Плакати – можна. Просити про допомогу – треба. Поради психолога, як допомогти собі у миті відчаю

Дуже часто буває так, що підліток реагує на підсвідомому рівні хворобою, аби закритися, щоб його ніхто не чіпав. Надзвичайно важливим фактором, який формує стресостійкість, є батьківський директив. Він на підсвідомому рівні впливає і формує подальший сценарій людини.

Батьківські директиви часто пов’язані з установками. Наприклад, установка «Тобі ніхто не потрібен». Це як маяк далеко в морі, який буде сигналом у цьому плаванні дитини. Це директив, який формує самоізоляцію, якусь невпевненість.

Невпевненість часто спричинена тим, що діти соромляться свого тіла. Вони дуже швидко дозрівають і не готові до цих змін. Коли батькам починати говорити з дитиною про відмінності між статями, аби вона уникнула насмішок у колективі?

Уміння сприймати своє тіло формується у тому періоді, коли тато несе доньці інформацію про те, що він її цінує і любить, а мама – синові. Тут говоримо про свою гендерну ідентичність, свою цінність, про цінність свого тіла.

Має місце й тема кордонів. Зараз підлітки багато спілкуються в інтернеті. У навчальному закладі на корекційних годинах я використовую тему «Безпечний простір», де йдеться про те, наскільки я можу допустити до себе чужу людину, про цінність свого тіла. З приводу цього можна переживати стрес у підлітковому віці.Коли з’являються проблеми зі шкірою – це також стрес. Вони можуть бути гормональними, але ніхто не відміняв психосоматику. Коли є якісь висипання, підліток стресується.

Якщо підліток приходить з такою проблемою і ти працюєш з ним глибинно, то тут можна говорити про те, що є проблеми у спілкуванні з мамою, тому що саме шкіра відповідає за контакт.

Часто підлітки думають, що мама з татом їх не розуміють, не люблять. Але ж це не так.

Звісно. Із тих причин, що бояться за дітей, батьки, буває, кричать на них. Та окрім того, що дитина запам’ятає обурене обличчя, вони нічого не доможуться. Крик – це лише невпевненість батьків.

Для батьків важливим є питання довіри і своєї самоцінності. Коли тато і мама не знецінюватимуть себе, тоді вони не знецінюватимуть дітей і більше їм довірятимуть. Хто, як не ми, даємо дитині емоцію радості та зацікавленості. Це найголовніші складові. Не потрібно їм обіцяти гори, не треба безліч матеріальних благ. Звичайна радість та інтерес – це те, що мають підтримувати і забезпечувати батьки.

Читати ще: «Я сам!»: як пережити періоди сепарації у дитини. Поради психолога

То як впоратися зі стресом, втримати рівновагу?

Потрібно знати, що емоція – це нервовий імпульс, який триває шість секунд. І в ці кілька секунд, щоб не втратити самовладання, треба робити те, що підходить: руки за спину, стримати себе, помовчати. Дуже часто психологи рекомендують прийняти горизонтальне положення тіла. На перший погляд, це комедійні речі, але вони дуже дієві.

Чи є різниця між дівчатами й хлопцями в підлітковому віці у плані розвитку та дозрівання?

Так, є. Усі знають, що дівчата в розвитку випереджають хлопців. І йдеться не тільки про фізичний розвиток, а й про інтереси. Переживання стресових ситуацій теж можуть бути різними. Хлопці більш замикаються, а дівчата схильні шукати людей, які поділятимуть їхню думку. У хлопців частіше можуть траплятися психосоматичні розлади та депресивні стани.

Які практичні рекомендації маєте для батьків?

У першу чергу хочу сказати, що поняття криза передбачає зробити щось. І якщо настає кризовий момент унаслідок стресу, не треба лякатися. Є вікові нормативні кризи, є кризові стани, пов’язані зі стресом, вони виникають внаслідок певних життєвих ситуацій – втрат, розлучень тощо.

Якщо є пролонгована дія стресу і важко впоратися самотужки, якщо кризова ситуація потужна і дисонанс великий, з’являються переживання й панічні атаки, безсоння, психосоматичні розлади, я рекомендую звернутися до спеціаліста. Можливо, знадобиться навіть допомога не психолога, а психіатра, бо часто потрібне втручання фахівця, який призначить медикаментозне лікування. І цим не варто нехтувати.

Читати ще: «Для дитини головне – щоб батьки були емоційно доступні», – психолог з Луцька

Батькам хочу порадити діагностувати свій стрес. Це дуже легко робити. Не поспішайте сірий ранок називати сірим днем. Сядьте увечері й напишіть за 30-60 секунд для себе десять дієслів – про десять дій, які ви здійснюєте упродовж дня. Червоним виділіть те, що вас насичує, що для вас є ресурсом. А іншим кольором, який у вас асоціюється зі складними переживаннями, дії, пов’язані з ними. І вже бачитимете картину, у стресі ви чи ні, чи ви в ресурсному стані, чи вам потрібна допомога.

І не треба боятися приймати допомогу спеціаліста. Це дуже важливо.

Оксана ГОЛОВІЙ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---