13 серпня: події, факти, дні народження

День народження 13 серпня відзначає голова Камінь-Каширської районної державної адміністрації, депутат Волинської обласної ради Іван Вовк (на фото).
«ВН» вітають іменинника та бажають здоров’я, наснаги, довголіття
Сьогодні – Всесвітній день ліворуких. Його вперше відзначали 13 серпня 1992 року з ініціативи британського Клубу ліворуких.
Сьогодні святкують іменини Анна, Антоній, Арсеній, Василь, Веніамін, Володимир, Георгій, Євдоким, Іван, Максим, Микола, Сергій, Степан, Юрій, Гелена, Діана, Олена, Яна.
Хроніка «ВН»
Тогоріч у Луцьку презентували музичний відеофільм «Веснянки з Колодяжного». Його створили за піснями Тетяни Ціхоцької, які вона написала на поезію Лесі Українки.

У 2010 році поблизу села Залужжя Володимир-Волинського району Волинської області під час руху загорівся рейсовий автобус ПАЗ, що прямував за маршрутом «Володимир-Волинський – Устилуг – Коритниця».
2009 року тодішній міський голова Луцька назвав місце, яке найбільше зачіпає його око.
А в 2008-му році «ВН» писали про те, невідомий чоловік, проходячи біля парадного входу Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області, поставив поблизу однієї з лавок скриньку й повідомив усім, що це вибухівка і приміщення заміновано.
Народилися:
Цього дня народилися німецький майстер музичних інструментів, винахідник кларнета Йоганн Деннер, швейцарський науковець, який відкрив нуклеїнові кислоти ДНК і РНК, Йоганн Мішер, діяч німецького й міжнародного робітничого руху, один із засновників Компартії Німеччини Карл Лібкнехт, український архітектор, засновник і президент Академії архітектури України, автор проекту будинку Верховної Ради України Володимир Заболотний, англійський та американський кінорежисер, продюсер, сценарист Альфред Хічкок, кубинський політик та революціонер, президент Куби у 1959-2008 роках Фідель Кастро, український письменник Степан Процюк (романи «Інфекція», «Тотем»), українська тенісистка Олена (Альона) Бондаренко.
Сталося:
3114 до н.е. — за індіанським календарем майя в цей день створено світ.
1907 — у Нью-Йорку зʼявились перші таксі.
Згідно з деякими історичними даними, перші таксі-колісниці існували в Стародавньому Римі. На осі колісниці був закріплений «таксометр», що представляв із себе звичайний таз, в який після кожної стадії (приблизно 200 метрів) падав камінчик. Оплата здійснювалася за кількістю камінців, які опинилися в тазу в кінці поїздки.

Примітивні прототипи таксі зʼявилися в Лондоні в 1636 році, коли лондонські кучері отримали ліцензію на перевезення, і в Парижі на рік пізніше. A до середини XIX століття візники пересіли на двоколісний візок-кабріолет, який дуже швидко став називатися «кебом».
Перші моторизовані наймані екіпажі-фіакри зʼявилися у Франції в 1890 році, але особливим успіхом не користувалися. Бідним вони були не по кишені, у багатіїв були свої особисті екіпажі, а середній клас ризикував скористатися їх послугами лише за виняткових обставин. Причиною тому була відсутність суворого єдиного тарифу на перевезення.

У 1891 році німецький вчений Вільгельм Брюн винайшов перший таксометр і ситуація стала швидко змінюватися. У 1907 році на вулицях англійської столиці зʼявилися перші таксомотори, обладнані таксометрами, і попит на послуги таксі різко зріс.
Слід зазначити, що самими таксистами нововведення було сприйнято недружелюбно, бо заважало приховувати частину прибутку від господарів таксопарку і призначати за проїзд завідомо завищену ціну в залежності від вигоди ситуації (ніч, подорож в кримінальний район міста, дощ, мороз і т. д.). Але ринок змусив нечистих на руку водіїв змінитися або покинути цей бізнес, і незабаром компанія Renault налагодила серійне виробництво машин з вбудованими таксометрами.
Нью-йоркські таксі фарбують у жовтий колір, іноді з чорно-білими шаховими ділянками, на даху підсвічується вночі лампочка з номером «медальйона» (ліцензії). Яскравий колір був обраний ще на початку XX століття компанією Yellow Cab, яка налагодила випуск автомобілів, призначених для роботи тільки таксі. Мотивація проста: жовті таксі були помітні здалеку.
У 60-х роках XX століття нью-йоркське таксі було оснащено радіозвʼязком з диспетчерами. Однак, це призвело до численних скарг з боку пасажирів, оскільки машина, яка їхала за певною адресою на виклик, не могла підібрати нікого на вулиці. На сьогоднішній день у жовтих таксі взагалі немає диспетчерів: ці таксі призначені виключно для підбору пасажирів на вулиці і не мають права працювати за викликом.
Крім жовтих таксі, в Нью-Йорку також є кар-сервіси ‒ компанії, що здійснюють легкові перевезення в замовному порядку, тобто за викликом. Водії та диспетчери кар-сервісів, зазвичай, користуються радіозвʼязком. Вони не мають права використовувати лічильник. Крім того, їхні машини не можуть мати на даху лампочку, характерну для таксі.
Лондонські таксі традиційно фарбують в чорний колір. Польські таксі, зазвичай, різнокольорові. У Гонконзі існують 3 типи таксі: найпоширеніші ‒ червоний, зелені таксі використовуються в районі Нових Територій, а сині ‒ на островах Лантау. В ОАЕ таксі, як правило, пофарбовані в кремовий колір, як і в Німеччині. У Сінгапурі таксомотори блакитні, а в Таїланді вони рожеві.

1913 ‒ акробат та самозванець Отто Вітте став королем Албанії. За 5 днів свого «правління» встиг оголосити війну Чорногорії; потім втік, вкравши частину королівської казни
Отто Вітте був цирковим акробатом. У 1913, коли Албанія відокремилася від Османської імперії, в ній виник рух за запрошення племінника султана, принца Халіма Еддін, на албанський трон.
Вітте нібито виявив, за опублікованим портретом, що він схожий на турецького принца, і разом зі своїм приятелем Максом Шлепсігом відправився в албанське місто Дуррес. Прибувши в місто, він нібито оголосив себе принцом і 13 серпня 1913 року був проголошений місцевими військами королем Албанії. Протягом наступних пʼяти днів ‒ говорив Вітте ‒ він із задоволенням користувався послугами гарему і встиг оголосити війну суміжній Чорногорії. Потім обман розкрився, але Вітте і Шлепсігу вдалося втекти.
Відомо, що в пізнішому посвідченні особи, виданому Вітте поліцією Берліна, було написано: «цирковий антрепренер, свого часу король Албанії».
1966 ‒ у Тунісі заборонили міні-спідниці.
Вважається, що сучасна міні-спідниця створена англійським модельєром-дизайнером Мері Куант в 1960-х роках. Іноді появу міні-спідниці пов'язують з ім'ям французького модельєра Андре Курреж (André Courrèges). Відомо також, що 1956 року костюмер фільму «Заборонена планета» зробила декілька міні-спідниць для актриси Енн Френсіс. Редактор журналу «Vogue» вважає, що ідея міні-спідниць належить дизайнерові Джону Бейтсу.
Мері Куант мала магазин одягу Bazaar в Лондоні. З кінця 1950-х років вона почала експериментувати з укороченими моделями спідниць, результатом чого стала поява міні-спідниці 1965 року. Мода на міні-спідниці стала швидко поширюватися. Надалі популяризатором міні-спідниць у світі високої моди виступив Андре Курреж. Його моделі міні-спідниць були менш обтягуючими та їх носили з білими чобітьми в стилі Go-go, або з гольфами.
Зростанню популярності міні-спідниці сприяла поява англійської моделі Джин Шримптон (Jean Shrimpton) в короткій сукні під час перегонів в Мельбурні 1965 року, що викликало сенсацію. Хоча, за словами самої Шримптон, коротка довжина спідниці пояснювалася тим, що у дизайнера не вистачило матеріалу.
З середини 1960-х років з'явилися мікро-спідниці, які заледве прикривають інтимні частини тіла. У 1970-х роках міні-спідниці були потіснені довшими спідницями «максі» і «міді». У 1980-х роках міні почали входити в ділову моду.
1997 ‒ дебют мультсеріалу Саут-Парк на американському каналі Comedy Central
Саут-Парк ‒ американський анімаційний серіал, створений учасниками рок-гурту DVDA Меттом Стоуном і Треєм Паркером. Випускається кабельним телеканалом Comedy Central з 1997 року. Основу сюжету складають пригоди чотирьох хлопчиків і їхніх друзів, що живуть у маленькому містечку Саут-Парк, штат Колорадо. Серіал висміює проблеми американської культури і поточних світових подій, а також критикує безліч глибоких переконань і табу завдяки пародії і чорному гумору. Позиціонується як мультфільм для дорослих.
Шоу відоме своїм висвітленням поточних подій, що відбуваються в реальному світі. Робота над кожною серією ведеться в два етапи: на першому автори вигадують загальну концепцію і сюжет, а на другому — менш ніж за тиждень до прем'єрного показу — доопрацьовують деталі. Тому кожен новий випуск мультфільму залишається злободенним і наближеним до реальних подій.
Дотепер вийшло в ефір п'ятнадцять сезонів серіалу — і планується шістнадцятий. Усі останні сезони шоу виходять за два етапи: половина навесні й половина восени, з перервою на літо. Наразі контракт авторів серіалу подовжено до 2012 року, тобто після 15-го вийде ще щонайменше два сезони.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---