USD 39.00 39.37
  • USD 39.00 39.37
  • EUR 39.20 39.60
  • PLN 9.76 9.95

Auto-портрет: Hudson Custom Eight 14k 1937 року. ФОТО. ВІДЕО

24 Серпня 2013 17:33
Хто б міг подумати, що унікальне авто, аналогів якому не знайти у всьому СНД, має волинські номерні знаки? Про непросту долю цього авто-раритету, а також історію його відродження, Волинські Новини дізнавались у його власника – Олександра Іовхімчука.

Історія автомобільної марки «Hudson», яка спеціалізувалась на випуску великих дорогих авто, досить коротка. Розпочавши у 1909 році виробництво з 4000 екземплярів, вже за 10 років компанія наздогнала по розмаху таких автогігантів того часу, як Chevrolet та Ford. Компанія проіснувала до 1957 року, і саме в цей проміжок часу, а саме – 1937 року, в Детройті зійшов з конвеєра наш сьогоднішній герой - Hudson Custom Eight 14k. За свій довгий вік він встиг перетворитись з шикарного автомобіля на купу металобрухту, в якій сиділи кури, та знову стати шикарним лімузином, отримавши друге життя.

Історія раритету
«Саме цей автомобіль унікальний тим, що іншого такого немає на всьому пост-радянському просторі. В Москві є схожий, але двомісний – це його знімали в фільмі «Стиляги». За легендою, це авто, в свій час, подарував Сталін Чкалову», - розповідає власник раритету, авто реставратор Олександр Іовхімчук.

Та «московський» Hudson навіть в порівняння не йде з автомобілем Олександра Борисовича. Адже Custom Eight 14k відноситься до класу лімузинів, а це вже зовсім інший рівень.

«Знайшов я його в Луганській області. Точніше, те що від нього залишилось – тільки голий кузов, грубо кажучи – металобрухт».

«Спочатку навіть здогадатись не міг, що це за марка. Лише коли почав дізнаватись, то зрозумів, що за авто попало мені до рук», - згадує чоловік.

Від гидкого каченяти до прекрасного лебедя
На те, щоб перетворити груду металобрухту на автомобіль музейного стану, пану Олександру знадобилось декілька років. Реставрацію кузову довірив майстрам, при цьому постійно слідкував за процесом. Сам, тим часом, почав шукати деталі:
«Замовляв в інтернеті. Тоді з цим ділом було складніше, ніж зараз. Але, тим не менше, фігурку богині, яка прикрашає капот, я все-таки виторгував на одному аукціоні. Бо все, що в мене було з деталей, коли авто тільки почали робити – це оригінальна решітка радіатора. Все».

Не всі деталі вдалось віднайти, тому деякі були виготовлені вручну: такі, як скриня (в якій американці возили начиння для пікніків), кермо, та ковпаки під «запаски». Але навіть під пильним поглядом якось вирізнити ці елементи мені не вдалось – дивляться так, ніби 76 років назад їх сюди причепили й не знімали.




Де їздить луцький Hudson
Автомобільна філософія Олександра Іовхімчука щодо раритетів проста: чоловік вважає, що таке авто має милувати око. Тому і не тримає його під замком, а катає любителів шику та ексклюзиву. Частіше всього, замовляють оренду авто саме молодята. До речі, розповів чоловік чимало цікавого і про «весільну» моду на автомобілі:

«В Європі та Америці зараз, наприклад, пішла мода на весільні кортежі з антикварних (а особливо – довоєнних) автомобілів. Це в них рахується вищим класом. То в Україні, якщо в тебе джип – значить ти крутий хлопець, а в них це машина фермерів. Та і лімузини в Америці замовляють для інших цілей: в клуб з’їздити, чи на вечірку», - порівнює чоловік.
Розповідає, що «катав» не тільки молодят – одного разу його «Хадсон» 37 року був декорацією на стилізованій вечірці в стилі тридцятих років. Каже, дуже оригінально вийшло – всі в костюмах тієї пори, і музика відповідна.

Розмовляли ми з Олександром Борисовичем у нього на подвір’ї, де за воротами виблискував сонячним промінням «герой нашого роману». Помітивши, що при кожній зручній нагоді я оглядаюсь на авто, мов хлопчик в магазині на величезну дорогу іграшку, пан Олександр запрошує мене поглянути на цього красеня зблизька.

В такі миті, коли стоїш біля лімузину довоєнного періоду, розумієш, що колись вміли робити справжні автомобілі. Кожна лінія тут плавна та елегантна, кожна форма – своєрідний витвір мистецтва. Величні і помпезні арки вдало компонують з м’якими контурами авто. Вражає велика кількість хромованих елементів – авто виглядає дорого. Просто, але довершено та дорого. В принципі, як і всі речі тієї пори.



Без сумніву можна сказати, що Hudson Custom Eight 14k – типове дитя Америки тієї епохи. Епохи, коли американці були одержимі всім «най»: найрозкішнішими апартаментами, найсухішим мартіні, найкращою музикою, та, звичайно, найбільшими автомобілями…

З небес на грішну землю мене опускає голос пана Олександра, який розповідає мені про своє творіння. Виявляється, не дивлячись на свій поважний вік, цей Hudson Custom Eight може задати жару і набагато сучаснішим автомобілям – під капотом тут «прописався» майже трилітровий силовий агрегат від BMW.
Олександр Борисович пропонує наглядно продемонструвати, на що він здатний, і запрошує «прокататись з вітерцем». Не ймучи віри від щастя, відкриваю важкі двері лімузину, та сідаю поруч з водієм. Перше, що кидається в око – знову ж таки, розміри. В задній частині салону без проблем можна було б навіть жити: місця тут вистачає з головою.


Повільно рушаємо, та вальяжно рухаємось вздовж будинків. Звичайно, авто не таке комфортне, як сучасні, але це і не дивно: тут оригінальна підвіска кінця тридцятих років. Hudson Custom Eight 14k Іовхімчука – це справжня машина часу. Перехожі та водії захоплено дивляться на тебе, коли поруч проїжджає ретро-лімузин, з опущених вікон якого доноситься голос старого доброго Френка Сінатри. Тут згадую слова пана Олександра про те, що таке авто – це стовідсотковий варіант привернути до себе увагу. Правду кажучи, спочатку було трішки ніяково, але, проїхавшись по проспекту Волі до Драмтеатру, я вже звик, і відчував себе абсолютно спокійно, ніби все так і має бути.

Я не знаю, що відчувала людина за кермом першого автомобіля, але особисто для мене відчуття від цієї прогулянки були не менш сильні. Тільки попрощавшись з Олександром Борисовичем, та його «Хадсоном», я зрозумів, чим ці автомобілі такі особливі – в них є душа. В дечому вони - живі люди, які за своє довге життя побачили стільки людей та подій, що вистачило б не на одну книгу. Надіюсь, що її сторінки перегорне ще не одна людина: чи їдучи на задньому сидінні детройтського лімузину, чи просто милуючись ним, пропливаючим вздовж міських вулиць та проспектів.













Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus