«Два тижні не брав до рук гітару»: Мірзоян у Луцьку запросив на сцену Асафатова і поділився воєнними історіями. Фото

Щирий, емоційно сильний вечір, сповнений чоловічої лірики та фантастичних прем’єр, подарував лучанам Арсен Мірзоян. Концерт минув під меседжем «Маємо встигнути жити!»

Виступ відбувся 27 липня в РЦ «Промінь».

Великий концерт Арсена Мірзояна до 10-річчя на сцені та презентації нового альбому в Луцьку мав бути 25 лютого у драмтеатрі, але через початок повномасштабної війни всі заходи було перенесено.

Співак відновив виступи на заході України після благодійного концерту Embrace Ukraine у Гаазі.

«Ми зіграємо альбом «Монархія». Зіграємо на акустичних гітарах, тому що хочеться, аби музика була настільки чесною, наскільки можна уявити», – звернувся на початку концерту до публіки Арсен Мірзоян.Він порадував прихильників не тільки піснями з нового альбому «Монархія», а й найкращими хітами, випущеними протягом 10 років кар’єри.Анонсуючи пісню «Офелія», музикант зауважив, що чомусь зачепився за цю Шекспірівську історію.

«Шекспір забув про Офелію, і вона зникла. Потім він згадав про неї – королева просто запитала, де поділася Офелія. Так само в кожного є люди, з якими ми давно не спілкувалися, попри те, що вони посідали дуже вагоме місце в нашому житті. Так сталося, можливо, шляхи розійшлися. Потім сам собі ставиш питання: чому ми не зідзвонювалися стільки років? Я назву це діагнозом Шекспіра», – сказав Арсен Мірзоян.Як справжній патріот із найперших днів Арсен Мірзоян активно взявся за волонтерство, яким займається ще з 2014 року. За п’ять місяців повномасштабної війни співак із друзями передав захисникам на передову понад 800 авто.

Біль, переживання і водночас невимовну рішучість та сміливість усіх українців він втілив у двох нових потужних піснях: «Моя країна» та «Вальс Ірпінь».

Як пригадав співак, із початку повномасштабного вторгнення він близько двох тижнів узагалі не брав до рук гітару.

«Із 24 лютого всі, хто не усвідомлював, що відбувається в країні з 2014 року, усвідомили це. Два тижні я не брав гітару зовсім. Ми з Олександром Положинським примкнули до одного зі спецпідрозділів. Чи казав він мамі, я не знаю. Я свою маму дурив, казав: мамо, я не можу говорити, де я… Я не брав би гітару, якби не бійці. Вони сказали: пацани, а що ви два тижні ходите з нами, хоч хтось узяв би гітару та підняв бойовий дух. Так я і взяв до рук гітару», – зазначив Мірзоян.

Він наголосив: пісня «Моя країна» – про те, що кожен дуже швидко мав зробити чіткий вибір.«Багато людей давали оцінку своєму вибору. Ми довго з Сашком (Положинським, – ВН) міркували над власними вчинками, вчинками наших друзів, тим, що відбувалося. Ми опинилися на конкретній позиції, з конкретним завданням, зі зброєю в руках, без будь-якого досвіду. В нас були тільки зброя й один бронік на двох (здається, ми його під столом і лишили). І мудрий Олександр (дякую Луцьку за мудрого товариша) видав фразу: абсолютно всі вчинили правильно, так ми влаштовані», – розповів Арсен Мірзоян.Музикант розповів також про евакуацію з Ірпеня.

«Це було за кілометр від нашої бази. Там почали збиратися і військові й ми, цивільні, щоб допомагати одне одному. Саме звукоінженер Антон тоді примчав на бусі, коли за 800 метрів за будинком з’явилися куполи і пішла висадка десанту. У дворі з’явився розвідник і сказав швиденько підмітати всіх, кого бачимо: дітей, жінок, старших людей. Антон просто вантажив усіх на Sprinter. Пам’ятаю, як ми з Олександром Положинським стрибаємо в бус… Ми виїжджаємо, Саня до мене повертається і каже: ми Сєрьогу забули. Сєрьога з’явиться на цій сцені.

Тоді стало весело в тій ситуації, коли все в тобі кипить, коли йде перехресний вогонь між дворами, а ми маємо вертатися по Сєрьогу. В купі цих історій про евакуацію з Ірпеня – один висновок», – так Арсен анонсував пісню «Вальс Ірпінь».Мірзоян поділився, що в перші місяці повномасштабної війни він багато часу провів саме з Олександром Положинським.

«Жартували. Ідеш, буряти валяються… Я кажу: Сань, друзі на дорозі не валяються. Це тоді був свіжий жарт. Він говорив, що на нього це все справляє гнітюче враження. Я кажу: ти маєш бачити війну з усіх боків, і тобі, і мені це корисно. Звісно, який сенс у тому, що люди, яким виповнилося 20 років, прийшли, наробили біди і здохли? Серед усього побаченого – це те, що справляє гнітюче враження, це те, з чим стикаєшся, і думаєш: чи були свідки? Я уявляв, що деякі речі зафіксували або камери спостереження, або тваринки. Вони були свідками тих подій», – анонсував співак пісню «Кошеня».Сєрьогою, якого забули й по якого поверталися Положинський і Мірзоян, виявився співак Сергій Асафатов. Приємною несподіванкою для публіки стало те, що він цього вечора також з’явився на сцені, виконав три власні пісні й кілька дуетів із Арсеном.

«Я щасливий сьогодні тут бути і познайомитися з вами. Мене звати Сергій Асафатов і вони мене забули. Я живу на Борщагівці, там у мене невелика кімнатка і студія. Я звідти не вилажу, особливо коли щось пишу. Ці зарази мене забули, але потім забрали», – сказав він.

Нагадаємо, 20 липня Асафатов давав у Луцьку концерт.

Звісно, після майже двогодинного концерту розігріта публіка не захотіла відпускати виконавців, тож вони виконали ще кілька композицій на біс.

Ольга ШЕРШЕНЬ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---