Спорт у Луцьку: ризикуючи життям на шаленій швидкості. ІНТЕРВ'Ю.ФОТО

«Головне – тримати себе в руках та зберігати спокій. Коли я сідаю за кермо гоночного авто, - викидаю все з голови. Є я, є машина і є траса. Більше нічого».

Вперше покрутити «баранку» нинішньому чемпіону, автогонщику випала можливість ще у 4-річному віці у тата на колінах. А вже у 7 Ярослав Крищук спробував поїздити по-дорослому – тодішній першокласник з першого разу сам рушив та поїхав на «Волинянці». Потяг до автомобілів, як розповів юнак, у нього з дитинства. Тому, рано чи пізно, це мало вилитись у якесь захоплення.

Автоспортивна історія першого і єдиного у Волинській області майстра спорту з автоспорту та Чемпіона України з гірських перегонів Ярослава Крищука розпочалась у 2003-ому році, коли його батькові, Леоніду Крищуку, запропонував спробувати себе у цій дисципліні один, як сказав Ярослав, хороший чоловік. Його ім’я сьогодні відоме кожному волинянину, хто хоч якимось чином дотичний до автоперегонів, – мова про президента Луцького авто-мото клубу Юрія Потапчука.
Захоплення швидкістю виявилось сімейним – у 2005 спробував себе у гоночному кокпіті і на змаганнях з автоспідвею Крищук-молодший. На запитання, чому саме ця дисципліна, відповідає – матеріальна складова. Хлопець пояснює, що, звичайно, класичне ралі, крос, кільцеві перегони теж цікаві та захоплюючі дисципліни, але, на жаль, набагато дорожче. Але зараз мова не про це – цифри ми ще згадаємо.

БУДУТЬ З ХЛОПЦЯ ЛЮДИ

Отож, повернемось на вісім років назад. Рівне, міжнародна гонка - Україна, Латвія та Білорусь. Саме в той день, після закінчення змагань Ярославу, якому тоді було лише 13, організатор заходу, відомий автогонщик, багатократний чемпіон СРСР та України, майстер спорту з автоспорту Сергій Пелешок, довірив зробити декілька кіл по треку. Він був приємно здивований рівнем підготовки Ярослава, і сказав, що «будуть з хлопця люди». А вже у 2007 році на одному з етапів ліги автоспідвею у Рівному Ярослав Крищук зумів вийти у фінал, обійшовши чимало гонщиків, яким було по 25 і більше.

Після успішного виступу в Лізі Автоспідвею Пелешок подарував Ярославу Крищуку перший у його житті спортивний автомобіль, на якому він неодноразово перемагав на чемпіонатах України та СРСР, спортивну ВАЗівську «вісімку».

З цього і почалося серйозне заняття автоспортом.

ІСТОРІЯ ЧЕМПІОНСТВА

На питання про ту гонку, яка принесла спортсмену титул, Ярослав розповідає цікаву історію. Виявляється, їхати на змагання з гірських перегонів у 2011 році він навіть не збирався – було бажання, але не мав можливості. І тут його тренер - неодноразовий чемпіон СРСР та України, майстер спорту з автоспорту - розповів, що у Андрія Владімова, який серйозно займається підготовкою спортивних автомобілів, є готовий для участі у змаганнях Volkswagen Golf Mk2. Чоловік запропонував домовитись з ним, і як результат, Владімов безкоштовно надав автомобіль для участі у чемпіонаті України.

Перша гонка була не з простих, та й погодні умови тоді були далеко не найкращі:
«Перший день – знизу йде дощик, стартую. Доїжджаю до середини спецділянки – валить град, а на фініші, взагалі, - сніг. А я на гравійній гумі», - згадує Ярослав.


Але хлопець впорався зі всіма негараздами, виборов перше місце у своєму класі та третє – у абсолютному заліку. До слова, у останньому виступали справжні повнопривідні «монстри» - Subaru Impreza WRX STI та Mitsubishi Lancer Evolution, які і їздили, і керувались, і гальмували в рази краще за старенький Volkswagen Golf 2 Ярослава.


ЧЕРВОНЕНКО «БЕЗ МАНДАТУ»

Мало хто знає, але серед автомобілів сім’ї Ярослава Крищука є справжня перлина – це легенда ралі свого часу спортивний Ford Escort Cosworth Turbo 4х4.
Подарував його молодому гонщику відомий український політик та меценат, президент федерації автоспорту України Євген Червоненко. Мій співрозмовник повідав мені неймовірну історію того, як це сталось.
Виявляється, його батько, Леонід Крищук, нікому не кажучи, подав заявку на участь у телешоу «Без мандату», яке в той час транслювалось телеканалом «1+1». Суть його полягала у тому, що відомі політики приїжджали на тиждень у звичайні сім’ї та жили серед «простих смертних». Так, завдяки щасливій випадковості потрапив на поріг дому Крищуків пан Червоненко.

«Доволі цікава, хороша людина. Правда, дуже зайнята – телефони у нього не замовкали ніколи. Хоча його можна зрозуміти: і бізнесмен, і політик…», - згадує Ярослав.

В останні дні його перебування у Луцьку спортсмени організували змагання з автоспідвею. Щоправда, далеко не всі автомобілі виїхали на старт, адже захід, каже, організовували поспішно.

«І в кінці прямо на трек заїжджає автовоз, де під накриттям стояв цей Ford. Це для нас стало справжньою несподіванкою, адже ніхто про такий подарунок заздалегідь не знав», - ділиться враженнями про той день хлопець.


Від авто спортсмен просто в захваті – це справжня повнопривідна потужна «бойова» машина. Коли дивишся на масивний спойлер та аеродинамічний обвіс, відразу розумієш, що це не елементи декору. Тут вони просто необхідні, адже під капотом вирує табун майже в 350 «конячок».

Таких автомобілів на всю Україну – лише три. І на одному з них їздить відомий український гонщик Олександр Салюк.

До слова, Червоненко допомагав молодому гонщику і після участі у шоу. Наприклад, його стараннями Ярослав проходив строкову службу у спортивній роті, де під час служби мав змогу брати участь у змаганнях чемпіонату України на тепер уже своєму Ford'і.



ХОРОШЕ АВТО - ЦЕ ЛИШЕ ПІВСПРАВИ

Ярослав зізнається, що до цих пір йому важко дається контролювати таку потужну машину. Взнаки дається брак не стільки досвіду, скільки практики. І все, як завжди, впирається у фінансову сторону питання. Обслуговувати таке авто – задоволення не з дешевих. Знайти деталі до нього на пострадянському просторі – зась. Хіба що на зарубіжних онлайн-аукціонах, і за великі гроші.
Навіть на всіх етапах чемпіонату України на цьому авто спортсмен заявитись не може – потрібна спеціальна підвіска під певний тип покриття, а комплект коштує 6-7 тисяч євро. Для порівняння, за ці кошти можна придбати нову автівку. Зараз сім’я шукає спонсора, оскільки «потягнути» такий апгрейд самотужки Крищуки не можуть.

СКІЛЬКИ КОШТУЄ БУТИ ГОНЩИКОМ

Загалом фінансування лягає на плечі сім’ї. Власне, за участь у чемпіонаті Україні потрібно заплатити 5-6 тисяч гривень. А ще потрібно взяти запасні деталі, команду механіків, заправити спортивний автомобіль, прописний автомобіль, за допомогою якого проводиться «розвідка» траси, а також «технічку» - технічне авто. Очевидно, що потрібно десь жити та харчуватись – це, знову-ж таки, гроші.

Забули головне – автомобіль. Я запитав Ярослава, скільки буде коштувати підготувати автомобіль для участі у автоспідвеї на змаганнях місцевого рівня. Виявляється, «програма мінімум» - не менше 2500 доларів.
Отже, купуємо golf «двійку» без документів – це, приблизно, 500 доларів; в 250 «стане» гоночне крісло, ще стільки ж – спеціальні ремені безпеки. Вогнегасник – від 50 доларів. На каркасі безпеки Ярослав економити не рекомендує, оскільки це питання власної безпеки: можна купити готовий, фірмовий, а можна зварити на замовлення. Та навіть бюджетний варіант навряд чи вдасться знайти дешевше, ніж за 1000 умовних одиниць. Лише після цього авто проходить перевірку та отримує спортивний техпаспорт.

Та, все ж, світ не без добрих людей. Ярослав розповів, що вистачає тих, хто підтримує його заняття автоспортом – як морально, так і матеріально.
«Є чимало людей, без яких я б не досягнув цих успіхів в автоспорті. Допомагають грошима, запчастинами, технікою для доставки автомобіля на змагання. Дякую В’ячеславу Алфьорову за фінансову допомогу, за надання автомобілів для участі в змаганнях, президенту луцького авто-мото клубу Юрію Потапчуку, Максиму Пирожкову, Богдану Гнатюку, Василю Ліщуку, а також всім тим, хто тренував мене, допомагав у підготовці автомобілів та в участі у змаганнях.
До слова, нещодавно автопарк Ярослава поповнився вже третім спортивним автомобілем. Це, знову ж таки, Volkswagen Golf 2 - подарунок волинського спортсмена Богдана Гнатюка. На ньому хлопець планує виступати на трекових перегонах у Мінську.

ЯК СТАТИ АВТОГОНЩИКОМ У ЛУЦЬКУ
Як розповів мені Ярослав, з автоспортом у нас поки що туго. Хоча могло б бути набагато гірше, якби не старання такого спортсмена, як Юрій Потапчук – у свій час чоловік самотужки організовував перші змагання, та не полишає захоплення свого життя і досі.

Не дивлячись на це, вчитись та розвиватись у нас є де. Порада від молодого гонщика: якщо хочеш займатись автоспортом – йди у «Луцький авто-мото клуб» або у «ВолиньКарт».

«Зараз ці клуби демонструють чудові результати. Хлопці якщо їдуть на змагання, привозять цілі коробки медалей та дипломів», - розповідає Ярослав.

Багато хто думає: «Що це за спорт - з таратайками, як у «Адреналіні»? Як пояснив мені Ярослав, картинг як спорт та як розвага – це два різних явища. Наприклад, карти, які орендують для заїздів задля розваги, оснащені моторами від бензопил та газонокосарок. А на справжні спортивні машини ставлять потужні картингові двигуни. Правда, і ціна на професійні агрегати зовсім недитяча – хороший екземпляр навряд знайдеш дешевше, ніж за 3 тисячі. Варіанти «простіше», звичайно, будуть дешевші.

ЩО ТАКЕ БУТИ ГОНЩИКОМ?

Як розповів Ярослав, заняття автоспортом – це не лише адреналін та задоволення. Це – неоціненний досвід в житті, який допомагає професійно водити автомобіль на звичайних дорогах. Наприклад, молодий автогонщик не боїться зими та слизької дороги, адже чудово вправляється у керуванні.

Як би там не було, автогонки – це спорт для справжніх чоловіків. Щороку під час небезпечних змагань у всьому світі травмуються та гинуть пілоти і штурмани.
«Головне – тримати себе в руках та зберігати спокій. Коли я сідаю за кермо, викидаю все з голови. Є я, є машина і є траса. Більше нічого. Якщо ти сів за кермо, і знаєш, що перемога залежить тільки від тебе, то постарайся думати тільки про це», - резюмує хлопець.

Я здивувався, коли Ярослав сказав, що автоспорт – це не місце, де треба бездумно летіти стрімголов, весь час потрібно миттєво аналізувати гонку і відразу робити корективи.

«Потрібно їхати на «максимум», але не так, щоб до першого повороту», - пояснив спортсмен.

ЕПІЛОГ

Не дивлячись на те, що цей спорт надзвичайно цікавий, та видовищний, на Волині, та, здебільшого в Україні, ним займаються лише власними силами. Поодинокі виключення – це команди, які мають спонсорів. Але таких у нас небагато. Як правило, гонщики самі себе фінансують та допомагають одне одному. Не шкодують ні сил, ні часу лише для того, щоб знову виїхати на трасу та відчути задоволення від перемоги.

Розмовляв: Іван САВИЧ

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---