USD 39.00 39.35
  • USD 39.00 39.35
  • EUR 39.20 39.50
  • PLN 9.71 9.93

МВС, СБУ і прокуратуру чекають великі зміни

15 Листопада 2013 10:20
Реформа силових відомств є однією з основних вимог на шляху євроінтеграції. Влада декларує благі наміри – усунути дублювання функцій, позбутися надмірної мілітаризації цих відомств і перебудувати їх за європейським зразком, - інформує ІА ZIK.
Та експерти попереджають, що потрібно «робити поправку» на українську дійсність, оскільки влада може запозичити європейську форму і наповнити її потрібним для себе змістом.
Реформа прокуратури: краще так, аніж ніяк?
Наразі, з усіх силових відомств найближче до реформи наблизилася прокуратура. Її реформування є однією з основних вимог ЄС для підписання з Україною угоди про асоціацію на саміті у Вільнюсі 28-29 листопада. Після висновків Венеціанської комісії Президент вніс до парламенту оновлений проект закону «Про прокуратуру». 8 листопада Верховна Рада прийняла його за основу.
Зобов’язання провести реформу прокуратури Україна взяла на себе ще в 1995 році під час вступу до Ради Європи, але за всі ці роки воно так і не було виконано. Необхідний закон приймається лише тепер – фактично в останній момент перед Вільнюським самітом, коли на кону стоїть євроінтеграція країни.
Серед основних змін, передбачених у президентському законопроекті, є те, що в прокуратури заберуть функцію загального нагляду або нагляду за додержанням прав та свобод громадян в діяльності інших державних органів.
Також у прокуратури вже не буде слідчих підрозділів, щоправда, їх ліквідують лише після створення Державного бюро розслідувань, яке повинне буде займатися злочинами, що вчинили посадовці інших державних органів. У перехідних положеннях законопроекту зазначено, що це має відбутися впродовж п’яти років.
Експерт Центру політико-правових реформ Олександр Банчук такі зміни називає позитивними, адже, відповідно до Конституції, слідчі функції прокуратура виконувати не може, а отже, таким чином усувається протиріччя, яке існувало досі.
«Також важливо, що цим законопроектом пропонується відкрити процедуру відбору на прокурорські посади і запровадити елементи самоврядування співробітників прокуратури, щоб вони могли реагувати на спроби незаконного впливу керівників вищої ланки. Дисциплінарна процедура і процедура звільнення стає більш відкритою, що, в принципі, повинно гарантувати для конкретних прокурорів можливість захисту від незаконного тиску. З іншого боку, громадяни повинні отримати більші можливості для того, щоб прокурор, який у їхній справі неналежними чином повів себе або вчинив бездіяльність щодо розгляду скарги, поніс належну відповідальність – аж до звільнення», – пояснює експерт.
Разом з тим, негативів у документі теж вистачає. По-перше, надширокі повноваження Генпрокурора, а по-друге – залежність Генпрокурора від волі Президента і парламенту. В українських умовах це означає, що ГПУ зможуть, наприклад, використовувати з політичною метою. Венеціанська комісія (ВК) наполягала на тому, щоб мінімізувати цей вплив і навіть якщо залишити Президента і Верховну Раду у процедурі призначення чи звільнення Генпрокурора – щоб ці рішення попередньо проходили через спеціальні органи, приміром, кваліфікаційну комісію прокурорів. Але зауваження ВК стосовно цього у кінцевому тексті законопроекту враховані не були.
Ще однин момент, на який звертають увагу експерти, – прокурори тепер не матимуть доступу до приватних об’єктів, але в них все-одно залишиться можливість безперешкодного допуску на територію і у бази даних органів місцевого самоврядування, органів державної влади, державних і комунальних підприємств.
Венеціанська комісія рекомендувала також, щоб будь-яка вказівка чи наказ в органах прокуратури давалися у письмовій формі, але в Адміністрації Президента на це не пішли. Тому, відповідно, є небезпека, що старші прокурори даватимуть підлеглим усні вказівки і відповідальними за все будуть якраз виконавці цих вказівок, пояснює Олександр Банчук.
Варто зазначити, що в законопроекті відсутнє положення про єдину форму для прокурорів. Але це ще не означає, що такої форми не буде, адже залишаються положення про класні чини, для яких, власне, має бути передбачений формений одяг.
«Відповідно до західних стандартів, прокуратура мала би бути демілітаризована, а будь-яка форма, як відомо, є елементом мілітаризованості. Але навіть в такому вигляді, навіть з такими невиправленими недоліками – це все одно є крок уперед, порівняно з чинним законодавством, що регулює прокурорську діяльність», – констатує Банчук.
СБУ – в «аналог західних спецслужб»
Реформа чекає і на Службу безпеки України, хоча наразі жодного законопроекту оприлюднено не було. За інформацією ЗМІ, Рада національної безпеки і оборони підготувала проект концепції реформування СБУ й передала його для правової оцінки у Мін’юст.
Поки що відомо лише, що планується часткова демілітаризація служби. Зокрема, воєнізованим залишиться центр спеціальних операцій боротьби з тероризмом, контрабандою наркотиків і зброї, а решта управлінь стануть цивільними.
Також, за неофіційною інформацією, в СБУ заберуть деякі функції. Вона не буде більше займатися боротьбою з кримінальною злочинністю, але спільно з МВС боротиметься з організованою злочинністю. Водночас у віданні СБУ будуть такі питання, як злочини проти держави, шпигунство, тероризм, контрабанда наркотиків, захист інтересів держави у сфері економічної безпеки.
Загалом планується перетворити СБУ в «аналог західних спецслужб». Проте поки немає офіційного документа, експерти не беруться оцінювати запропоновані зміни. Крім того, досі незрозуміло, коли, власне, ця реформа має розпочатися і чи не закінчиться все на деклараціях і обіцянках перед Європою.
МВС: поліція з народом
Не особливо поспішає влада і з реформою Міністерства внутрішніх справ. Раніше повідомлялося, що до 1 жовтня Комітет з питань реформування правоохоронних органів мав би завершити підготовку відповідних законопроектів.
Наразі ж йдеться лише про проект концепції реформування МВС, який розробив Науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ і передав його на розгляд до РНБО.
Серед основних запланованих змін – перейменування міліції у поліцію. Досвід сусідньої Росії вже показав, що однієї заміни вивіски замало. Чи послідують за перейменуванням якісні зміни в роботі відомства, з яким в Україні останнім часом було пов’язано аж надто багато скандалів, – питання залишається відкритим.
Тим часом, розробники проекту концепції своєю метою називають «створення Міністерства внутрішніх справ європейського зразка».
«Це має бути багатофункціональне міністерство, де міністр та його заступники – це політичні фігури. Апарат міністерства – це організуюча структура. А за конкретними напрямами діяльності є практичні органи, які відповідають кожен за свою діяльність: поліція – за поліцейську діяльність, міграційна служба – за міграцію і так далі. Скільки таких структур буде входити до міністерства, наразі сказати важко, проте за кожною з цих структур має бути закон, що регламентує діяльність, а керівник кожної структури відповідає за практичну діяльність», – пояснив УННначальник Державного науково-дослідного інституту МВС України Михайло Вербенський.
Роль міністра внутрішніх справ за новою концепцією дещо відрізняється від теперішньої. «Міністр внутрішніх справ не має втручатися у практичну діяльність структур, що входять до МВС. Міністр напрацьовує політику роботи підрозділів та завдання, які вони мають виконувати, і здійснює контроль за їх виконанням. Міністр представляє інтереси кожної структури МВС в уряді та інтегрує роботу з іншими міністерствами. Також міністр створює та координує робочі групи у разі виникнення надзвичайних ситуацій державного масштабу», – зазначає Вербенський.
Водночас реформа мала би передбачати суттєве скорочення в рядах МВС. Експерти сходяться на думці, що напередодні виборів влада на такий крок точно не піде, саме тому, схоже, реформу міліції наразі відклали в довгий ящик.
«До президентських виборів ніякого законопроекту щодо реформи МВС не буде, – переконаний опозиційний народний депутат, генерал-лейтенант міліції Геннадій Москаль. – А хто ж громадян кийками буде бити – реформована міліція?»
Проте головне те, що досі невідомо про існування єдиної цілісної концепції реформування силових відомств і до кінця незрозумілий розподіл функцій між ними. Відповідно, з таким фрагментарним підходом до реформування може виявитися, що потім доведеться ще довго «підганяти» одних під інших.
Суди – Президенту
Варто зазначити, що у судовій гілці влади, відповідно до вимог ЄС, теж очікуються зміни. Так, 10 жовтня Верховна Рада попередньо схвалила євроінтеграційний президентський проект закону про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів.
У ньому, зокрема, містяться положення стосовно вдосконалення порядку призначення та звільнення суддів, а також змін повноважень і складу Вищої ради юстиції. Документом передбачається цілком усунути парламент від впливу на ці процеси. Венеціанська комісія даний законопроект загалом уже схвалила.
Проте його серйозно розкритикували експерти Центру Разумкова. Вони наголошують, що хоча більшість положень формально відповідає європейським стандартам, однак на все це треба дивитись крізь призму вітчизняних реалій. Образно кажучи, положення законопроекту потрібно «накласти» на реальну політично-правову ситуацію і в такий спосіб – спрогнозувати результати їх дії. Виходячи з цього, аналітики роблять висновок про «неприйнятність та небезпеку» цього проекту для незалежності суддів і для українського правосуддя загалом.
«Проект порушує баланс державної влади в Україні, закріплений в чинній Конституції. Він істотно змінює конституційні повноваження Верховної Ради і Президента стосовно судової влади. Ним пропонується кардинально змінити ситуацію у трикутнику владних взаємовідносин (Верховна Рада – Президент –судова влада) на користь Президента. Верховна Рада повністю вилучається з механізму формування суддівського корпусу. Водночас повноваження Президента істотно розширюються – він «замикає» на собі вирішення всіх кадрових питань у судовій системі, а також питань організації діяльності судової системи. Таким чином відбудеться руйнування системи противаг у вітчизняній системі влади, яку було визначено в Конституції 1996 р. і завдяки якій Україна до сьогодні зберігає можливість демократичного розвитку», – йдеться в аналізі Центру Разумкова.
Йдеться, зокрема, про те, що проектом передбачається передача від Президента до Верховної Ради повноважень з визначення мережі, утворення, реорганізації та ліквідації судів. Але таке право за єдиним законодавчим органом закріплюється лише номінально, оскільки Верховна Рада зможе реалізувати його лише за поданням Президента. Отже, без відповідної законодавчої ініціативи Президента парламент нічого не зможе зробити. На практиці це означатиме, що питання визначення мережі, утворення, реорганізації та ліквідації судів де-факто вирішуватиме Президент – особливо тоді, коли він матиме у парламенті свою більшість, яка лише формалізуватиме його ініціативу.
«У цьому документі чітко відбивається тенденція, притаманна вітчизняному законотворенню останнього часу. А саме – використання європейських стандартів для збереження і зміцнення недемократичної форми державного правління, у випадку з судочинством – для посилення залежності суддів. Алгоритм такого використання простий: запозичити європейську форму та наповнити її потрібним змістом. Фактично відбувається своєрідне пристосування європейських стандартів до вітчизняних реалій. Це пристосування, крім іншого, здатне ввести в оману європейські структури», – попереджають аналітики.
Тим часом, запропоновані стосовно прокуратури зміни викликають ряд питань з точки зору захисту прав пересічних громадян, каже голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, керівник Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
«Функції, які у прокуратури забирають, нікому зараз фактично не передають. Скажімо, якщо прокуратура не буде здійснювати нагляд за дотриманням прав людини, який вона зараз здійснює – а це понад півмільйона гривень на рік, то ці кошти мають бути передані комусь іншому, хто буде ці функції виконувати, – коментує правозахисник. – Має бути розвинена система безоплатної правової допомоги, щоб громадяни могли захисти свої права у суді. А ця система тільки почала працювати й охоплює далеко не всіх громадян і не всі категорії правової допомоги. Тобто отак просто взяти переробити прокуратуру в інший орган, не передаючи всіх її функцій іншим органам влади, дуже ризиковано.
На сьогодні прокуратура – це єдиний орган влади, в який можна поскаржитись, коли, наприклад, права людини порушують органи місцевого самоврядування. Коли у прокуратури функцію нагляду за законністю дій органів місцевого самоврядування забирають, то скаржитись не буде куди – тільки в суд, а це довга процедура. Сподіватись, що ці функції буде виконувати Уповноважений з прав людини, теж не можна. В Уповноважено в Києві працює 270-300 осіб, і це не можна порівняти із розгалуженою системою органів прокуратури, яка є зараз.
Треба реформувати органи кримінальної юстиції в цілому і дбати про те, щоб жодні функції не пропали. Тобто потрібно одночасно змінювати і прокуратуру, і міліцію, і суди, і ті органи, які мають право розслідування, наприклад, податкові служби, прикордонники, СБУ. Усе це можна тільки разом реформувати, а якщо окремо – то буде значно гірше.
Сподіваюсь, коли закон про прокуратуру приймуть, ці функції будуть забирати частинами, забезпечуючи їх передачу в інші органи. Це просто необхідно».
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 1
Михайло Показати IP 15 Листопада 2013 15:07
Держбюджету це обійдеться в багатомільярдні виплати за рахунок бюджетників та пенсіонерів

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus