«Настрій у команди – бойовий!» – гравець «Волині» Артур Рябов

Поряд із досвідченими гравцями у «Волині» все частіше виходять на поле й молоді вихованці клубу, яким у Луцьку дають дорогу у великий футбол. Ще у попередньому сезоні став невід’ємною частиною нашої команди Олександр Климець, а у нинішньому чемпіонаті серед молодих найчастіше виходить минулорічний капітан «Волині» U-19 – Артур Рябов. Тож напередодні матчу проти «Черкащини» клубна пресслужба «хрестоносців» поспілкувалися саме із ним.

Артуре, по-перше, хотілося б запитати, який настрій у команди після двох перемог – над лідером і першої виїзної, яку ми так чекали?

Ну настрій, звичайно, дуже хороший – все ж таки двічі поспіль виграли. Однак зараз головне – забути ці перемоги і налаштовуватися на інші ігри, тому що нам зараз треба вигравати і треба підійматися.

Очікувала команда на такий важкий початок сезону?

Якщо чесно, думали, що буде трохи легше. Можливо, як почали, десь недопрацювали і втратили багато очок. Але зараз треба реабілітовуватися і наздоганяти усіх конкурентів.

У потрібний момент команда все-таки зібралася і почала вигризати необхідні результати? Билися в тому числі й за свого тренера?

Так, звісно, після Харкова ми зібралися. Ми хотіли довести, що ці всі погані дні – просто непорозуміння, що ми можемо вигравати, можемо досягнути своєї мети та виграти у вищий дивізіон.

Хочеться дещо заглибитися у твою кар’єру – як вона починалася, як робив перші кроки у футболі?

Ну я сам з Львівської області, з Комарного, тож починав саме там. А вже потім я перейшов до ФК «Львів». Ну а далі після численних порад я переїхав до Володимира-Волинського у «БРВ-ВІК».

Хтось був кумиром у дитинстві, на кого ти рівнявся?

Колись мені дуже подобався Роналдіньйо – його техніка, його стиль гри.

Як дався переїзд до Володимира-Волинського? Чи вважаєш, що саме там виріс як гравець?

Звичайно, цей переїзд пішов для мене на краще. Ми виходили до фіналів дитячих першостей, виступали краще, аніж той самий ФК «Львів». Думаю, саме там я сформувався як гравець, за що дуже вдячний тренеру – Віктору Олександровичу Сквірі – який завжди підтримував та дуже багато в чому допоміг.

У «Волині» Ю19 ти виріс до капітана команди. Це тягнуло за собою якусь додаткову відповідальність?

Звісно, будучи капітаном, я розумів, що я лідер, що мушу тягнути команду вгору, іноді комусь допомогти чи підказати. Відповідальність була дуже великою, я відчував, що повинен був допомагати команді.

Минулий сезон навесні вийшов дуже сильним і команда посіла четверту сходинку. За рахунок чого вдалося досягнути таких результатів?

Я би й не сказав, що ми перше коло тоді провалили. У нас просто іноді не йшло, нам залітали прикрі голи. Були нічийні ігри чи мінімальні поразки тоді, коли ми виглядали набагато краще за суперників. У другому колі вже все пішло набагато краще. Я дуже вдячний тренерам, які нас підтримували, розвивали, дали нам нові стимули, показали, що ми багато чого можемо, і це дало результат.

Які емоції були після дебюту за дорослу команду?

Звісно, спочатку трохи хвилювався – тут зовсім інша напруга, інші пристрасті, на гру дивилося багато фанів. Було трохи страшно навіть. Однак, трохи погравши, звикаю і забуваю про хвилювання.

Як можеш порівняти навантаження й роботу там і на юнацькому рівні?

Тут зовсім інший рівень, футболісти дуже досвідчені. Треба швидше думати, швидше приймати рішення, і загалом – набагато важче.

Як воно – грати поряд із такими глибами футболу, як Кожанов, Сімінін, Бартулович? Вони допомагають молоді розвиватися?

Я дуже вдячний, що можу працювати з такими футболістами. Вони дуже нам допомагають, постійно підказують, як зіграти у тій чи іншій ситуації, дуже сильно нас заводять. Як приклад – Сімінін, який десь може і «нашвиряти», а десь – вмотивувати, завести чи щось підказати.

Уже не раз бачимо тебе на полі у складі основної команди. Відчуваєш довіру тренерського штабу? Тим більше що зараз там працює і твій наставник по Ю19 – Альберт Шахов?

Я відчуваю, що тренери спостерігають за моєю грою, і все, що треба – працювати, працювати і ще раз працювати, і тоді я зможу грати. Альберт Георгійович, звісно, нас дуже добре знає, і, можливо, нам, молодим, навіть більше допомагає, аніж досвідченішим футболістам. І нам з ним, у свою чергу, звично і дуже добре працювати, як і з усім нашим тренерським штабом.

Яка твоя футбольна мрія чи найбільш бажана мета?

Все просто – заграти на високому рівні. Можливо, пізніше – десь у Європі…

До кінця року сім матчів, п’ять з яких домашні. Це позитивно для нас після великої кількості виїздів?

Звичайно, ви ж бачили, що не в усіх гостьових матчах нам вдалося брати потрібні очки, а вдома – свої уболівальники, своя атмосфера. Нам тут набагато легше грати і боротися за хороші результати.

Попереду – дуже важке продовження сезону. Команда готова й далі штурмувати потрібні вершини?

Настрій у команди бойовий! Ми розізлилися, здобули дві перемоги, і зараз повинні ще більше перемагати та підійматися у турнірній таблиці. І хоча зараз команда не зверху в тій самій таблиці, ми віримо в себе, і гадаю, що нам усе вдасться.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---