Стати птахом: спогади парашутиста про перше знайомство з небом

Бог не дав людині крил, однак він дав їй парашут. Саме таке висловлювання можна почути від бувалих парашутистів. Так чи інакше, попри усі закони природи та земної гравітації, піднятися в небо та політати може кожен. Те, що раніше вважали недосяжним, відтепер є доступним майже для кожного.

Саме тому сьогодні, 26 липня, у День парашутиста, Інформаційне агентство Волинські Новини вирішило розповісти, які ж саме відчуття переживає людина, яка вперше «торкнулася» небесної блакиті та під куполом парашута відчула себе справжнім птахом.

І хоча емоції, які відчуває парашутист-«першоразник», - у кожного різні, редакція все ж таки поцікавилася у сміливиці Ірини Шаповал, якій знайомий смак польоту, що ж відчуває тендітна дівчина, неодноразово викидаючись із літака.

Варто зазначити, що наша співрозмовниця – затятий екстремал. За спиною відчайдушної панянки - декілька десятків стрибків із мотузкою, стільки ж із парашутом, сплави бурхливими річками та мандрівки автостопом. Родом Ірина із Рівненщини, однак, протягом тривалого часу мешкала й на Волині.

«Якщо ви раніше стрибали з висотних об’єктів із використанням альпіністичного спорядження (роупджампінг), а про парашут тільки мрієте - будьте певні, що вас чекає, як мінімум, шок!» - мило усміхаючись, запевняє дівчина.

Коли досвідчений інструктор наполовину виглядає з літака, обличчя парашутистів-«першоразників» набуває зеленого кольору

Замість спокійної вертикальної прогулянки по драбині на трубу, ви будете декілька хвилин труситись в старенькому кукурузнику (літак АН-2), який дуже голосно гуде. Через віконечка виднітимуться нескінченні поля і городи. Відкривши двері, інструктор випускатиме «пристрілку» - пляшку води на стабілізуючому парашутику. Він сміливо виглядає з літака наполовину, аби випустити з рук конструкцію. В цей момент ви побачите, як його щоки розвиваються від потоку вітру, наче український прапор на майдані. У цю мить вразливі парашутисти-«першоразники» набувають зеленого кольору, але відчайдушно стараються зберігати спокій.

Коли люди випадають з літака, наче «мішки з яблуками»

Друга хвиля тремтіння прибуває, коли «першоразники» підводяться з крісел у літаку й чекають своєї черги стрибати. Лунає огидний, пронизуючий серце, гудок, і люди по черзі, як «мішки з яблуками», випадають з літака. Тут немає доброго психолога, який чекає, поки людина налаштується, згадає дитинство чи заспіваєш пісню. «Пішов!» - значить «пішов». Вас ніхто не буде чекати і «цяцькатися» з вами. Пілот повинен викинути круг парашутистів саме в конкретній точці, а кожна секунда зволікання - це відхилення від курсу.

Тебе виштовхують з літака, хочеш ти цього чи ні

Коли ви стоїте біля відкритих дверей літака, що безбожно «реве» та трясеться, перед вами відкривається не що інше, як усім відома карта GoogleMaps. Ніхто приязно не махає рукою знизу і не кричить «Саша, давай!», бо до землі - кілометр, і весь аеродром розміром як сірникова коробочка. Твої ноги ватні, в голові - мотлох. 20-кілограмовий парашут на спині тягне внизу, руки не слухаються. І тебе виштовхують з літака, хочеш ти цього чи ні. Три секунди ти летиш у забутті, коли все навколо перевертається у різних проекціях, хоча мініатюрний стабілізуючий парашутик і тримає догори головою. Клацає прибор, що відкриває основний парашут. Потім ривок, після якого незрозуміле ганчір'я летить догори і жваво наповнюється повітрям. Специфічний звук. Тиша.

Можливість відчути себе Буратіно

Коли парашут відкрився, здається, ніби тебе, як Буратіно, повісили на цвях і ти нерухомий. Над головою - білий купол, під ногами все той же Google Maps, а навколо - тиша. В такому положенні ти летиш майже хвилину, милуючись краєвидами, і відчайдушно намагашся зрозуміти, на якій саме висоті знаходишся. Здається, що і 700, і 400, і навіть 100 метрів нічим не відрізняються, особливо для тих, хто звик дивитись на світ максимум з висоти луцької багатоповерхівки.

Якщо ти забув заблокувати запасний парашут, то уже на висоті 300 метрів він відкривається автоматично, наповнюючись повітрям. Це - погано. І навіть не через те, що потрібно платити за його вкладання знову, а за те, що це - небезпечно, а подекуди й боляче. Особливо, якщо «запаска» вилітає з-поміж ніг. Але це вже зовсім інша історія.

Що робити, коли приземлення відбулось «у городі баби Галі»

Ти не знаєш, коли наступить той момент, коли земля вдарить по ногах. Ти не знаєш, яка висота і коли відбудеться зустріч із землею. Ти відчайдушно готуєш ноги до приземлення, згадуючи настанови інструктора при наземній підготовці. Інстинктивно піджимаєш ноги до себе, ніби, «зекономивши» 20 сантиментрів висоти, ти будеш падати більше і щось кардинально зміниться. Удар.

Ти приземлився в городі баби Галі. Навколо кукурудза, й це – у кращому випадку. Купол парашута ще наповнений повітрям і носить парашутиста по городу ще декілька сотень метрів, доки той не здогадається, як його погасити.

Тебе ніхто не зустрічає, не фотографує, не обіймає, і не каже, що ти - великий молодець

До «старту», де знаходяться твої друзі, чимчикувати ще пару кілометрів, а за спиною - 20 кілограмів парашутів. Пробираючись через канави з тяжкою сумкою, засохлими губами і повними штанами радості, ти відчуваєш себе найщасливішою людиною в світі, і вже насолоджуєшся мріями, як розказуватимеш друзям, що ти літав. Дівчата вже уявляють собі, як мінятимуть аватарку у соцмережах і скільки «лайків» вона збере.

Ти дивишся у небо. Тобі не віриться, що ти щойно там був

Діcтавшись «старту», ти кидаєш мішок з парашутами, лягаєш на «вкладальний» стіл із протягнутими ногами, дивишся в небо. Тобі не віриться, що ти щойно там був і приземлився, викинувшись з літака на висоті 1000 метрів. Спортсмени навколо бігають, не помічаючи тебе, адже у них своя міссія - группова акробатика на висоті 3000 метрів, і твої душевні переживання від першого «десантного» стрибка їх не хвилюють. А ти, тим часом, собі знаєш, що щойно зробив, можливо, найважчий крок в свому житті.

І нехай весь світ зачекає... Насолоджуєшся тим, що ти - герой!

Повітряними гаванями мандрувала Вікторія СЕМЕНЮК. Фото Івана САВИЧА та з архіву ГО «Земля стрибків». Відео Ігоря ТРОЦЮКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---