USD 39.70 39.94
  • USD 39.70 39.94
  • EUR 39.70 40.00
  • PLN 9.75 9.90

«Це була своєрідна революція», – в.о. ректора Волинського медінституту Тетяна Пастрик про досягнення вишу, престиж професії й вступну кампанію в умовах війни

19 Червня 2022 11:52
Волинський медичний інститут має понад 70-річну історію, з покоління в покоління тут навчаються цілі династії медиків. Ця традиція зберігається й донині.

Випускницею цього освітнього закладу є нинішня його очільниця, кандидат психологічних наук Тетяна Пастрик, яка з 5 листопада 2019 року виконує обов’язки ректора.

Саме Тетяна Володимирівна, яку підтримує прогресивний колектив, домоглася того, аби Луцький медичний коледж виріс до Волинського медичного інституту. 12 лютого 2020 року він став комунальним закладом вищої освіти Волинської обласної ради.

Нині інститут – це 602 студенти і 125 працівників. Від початку війни медінститут став справжнім волонтерським центром, де комплектують аптечки, плетуть маскувальні сітки, готують унікальні мазі й цілющі трав’яні чаї на передову. А днями тут стартує вступна кампанія.

Про життя медінституту в умовах воєнного стану, репутацію освітнього закладу, престиж фаху медика – в інтерв’ю Інформаційного агентства Волинські Новини з Тетяною Пастрик у День медичного працівника.

Читати ще: «На війні нема вихідних»: як у Волинському медінституті комплектують аптечки, готують унікальні мазі й цілющі трав’яні чаї на передову

Що спонукало вас домогтися вищого рівня для освітнього закладу? Чому принципово було зробити з коледжу інститут?

Направду це була своєрідна революція. І ми доклали дуже багато зусиль, аби домогтися цього.

На той момент, у 2019 році, вийшов закон про фахову передвищу освіту. І нам потрібно було чітко визначитися: чи ми готуватимемо фахівців передвищої освіти, тобто фахових молодших бакалаврів, чи будемо готувати фахівців фахової передвищої освіти.
Оскільки Луцький базовий медичний коледж був закладом вищої освіти І-ІІ рівня акредитації, і ми були єдині на Волині на той момент, хто готував бакалаврів, то відмовлятися від цього аж ніяк не хотілося. Адже вони необхідні для системи охорони здоров’я. Скажімо, для заступників з медсестринства обов’язково мати бакалавра чи магістра.

І я як колишня медична сестра, яка відстоює інтереси всього медсестринства, вирішила, що ми маємо зберегти оцю ступеневу освіту, яка є у медсестринстві. Тому в нашому закладі ми здійснюємо підготовку фахових молодших бакалаврів, бакалаврів.

І цьогоріч у нас така новинка: ми проліцензували магістратуру з медсестринства й будемо готувати, власне, цих фахівців. Це справді прорив, і не лише для Волині, адже сусідня Рівненська область не має цієї магістратури.
Ми дуже довго вивчали це питання. У нас досить неординарна модель закладу, вона багатофункціональна. Адже ми даємо профільну середню освіту, маємо в структурі фахову й вищу освіту, а також у нас є післядипломна освіта. Тобто ми забезпечуємо повноцінний і всебічний розвиток медсестринства.

Моєю метою було об’єднати оце медсестринство і розвиток. Ми планували і вже мали переговори з МОЗ про те, щоб зробити таку потужну першу міжнародну конференцію з медсестринства, присвячену Дню медичної сестри. Але у зв’язку з воєнним станом сповна втілити цю ідею не вдалося, проте ми організували таки конференцію, хоч і скромну.
До слова, в нас є задум – зробити на базі інституту видавництво для медичних сестер. Щоби вони могли публікуватися, ділитися досвідом. Тим паче, що у нас є післядипломна освіта. І щороку підвищення кваліфікації у нас проходять до двох тисяч медичних сестер з усієї Волинської області.

Як у нинішніх умовах відбувається підготовка до вступної кампанії і на яку кількість абітурієнтів очікуєте?

Цьогорічна вступна кампанія непроста для всіх. Вона розпочнеться 30 червня і закінчиться аж 30 вересня.
Ліцензійні обсяги, освітні програми та регіональне замовлення, за якими оголошується прийом на навчання до КЗВО «Волинський медичний інститут»
Ліцензійні обсяги, освітні програми та регіональне замовлення, за якими оголошується прийом на навчання до КЗВО «Волинський медичний інститут»
Цьогоріч новинкою нашого закладу буде те, що ми проліцензували бакалаврат для підготовки парамедиків. На Волині ніхто, крім нас, їх не готуватиме.

Як я вже казала, у нас тепер є магістратура на медсестринстві, куди можна вступити із дипломом бакалавра, йдеться саме про сестринську справу.

Я третій рік очолюватиму приймальну комісію. І для мене завжди показником є день відкритих дверей. Так ось, цьогоріч у нас було дуже багато людей цього дня, тому ми сподіваємося, що заповнимо усі проліцензовані місця.
Вступатимуть до нас вочевидь і внутрішньо переміщені особи, яких на Волині чимало. Акценту на цьому ми не робимо, звісно ж, але будемо раді, якщо бажання здобувати в нас освіту виявлять і абітурієнти-переселенці.

Останніми роками у медичних освітніх закладах Волині студентів на платній формі навчання меншає. У вас яка ситуація і прогнози?

На Волині є три медичні освітні заклади: Ківерцівський фаховий медичний коледж, Ковельський фаховий медичний коледж та Волинський медичний інститут, який у своїй структурі має Луцький базовий фаховий медичний коледж.

Наш інститут здійснює виконання усіх ліцензійних обсягів, регіонального замовлення зокрема. Упродовж уже дуже багатьох років ми цілком виконуємо регіональне замовлення, що є нашою гордістю.
А щодо місць, які оплачують коштом фізичних і юридичних осіб, то тут ситуація теж стабільна – завжди набираємо і, в принципі, всі ліцензійні обсяги закриваємо.

Звісно, якщо йдеться про фармацію, то це тільки комерційна пропозиція, і ми не маємо регіонального замовлення. Специфіка тут всім зрозуміла. А щодо сестринської справи чи лікувальної справи, то на цих освітніх програмах у нас навіть платної форми немає, лише регіональне замовлення, яке фінансує наш засновник – Волинська обласна рада.

Я гадаю, що вступна кампанія у нас відбудеться успішно. Адже інтерес до медичних спеціальностей не спадає, фах медика престижний, навіть попри несправедливий рівень заробітної плати. Професія медика буде затребуваною і надалі, надто у теперішній час.

Які перспективи нинішнього фінансового року для вашого освітнього закладу, з огляду на воєнний стан і невпевненість у завтрашньому дні?

Волинська обласна рада, безумовно, попередила нас, що рік буде непростий і доведеться економити, хоча це для всіх і так зрозуміло. Певну суму коштів, які передбачали на фінансування потреб нашого інституту, вже відмінусовано. Будемо оптимізовувати свої потреби, не одні ми в такій ситуації. Неодмінно дамо собі раду.
Війна не може тривати завжди. Мусимо підлаштуватися під вимоги воєнного часу, адаптувати навчальний процес, максимально скоротити витрати, а головне – робити все для перемоги. Ми маємо пройти достойно цей непростий шлях, і наш інститут готовий до викликів.

Звісно, хотілося б покращити матеріально-технічну базу. Є гостра потреба відремонтувати балкон у корпусі №1, який розташований у пам’ятці місцевого значення, в так званому будинку Кронштейнів.

Я дуже мрію про симуляційний центр на базі інституту. Це місце для відпрацювання практичних навичок усіх медичних працівників. Щоб і наші студенти, і наші післядипломники могли там навчатися. У корпусі №3 є місце для такого центру. Вже навіть маємо на балансі машину екстреної медичної допомоги. Подарували нам й УЗД-апарат, дефібрилятор. Для старту достатньо.
Ще я дуже мрію про відкриття студентської аптеки. Однією з провідних спеціальностей у нас є промислова фармація. Викладач нашого інституту, фаховий фармацевт Лариса Радько вже багато років поспіль виготовляє унікальні мазі – ранозагоювальні та при болях у суглобах і м’язах, які виявилися дуже ефективними.

До цих мрій ми обов’язково повернемося, щойно покращиться ситуація в державі.

Читати ще: Студенти і викладачі Волинського медінституту виготовляють мазі, комплектують аптечки та плетуть сітки для бійців

На якість освітнього процесу суттєво вплинули останні карантинні роки. Та щойно ми почали давати раду коронавірусу й зявилася надія на те, що здолали пандемію, як в Україну прийшла війна. Як ваш інститут впорався із цим викликом?

Справді, пандемія стала непростим випробуванням для всіх освітян, учнів і студентів. Однак через війну ми вже забули про коронавірус, хоча поки ми його не здолали, не слід недооцінювати ризиків, які він несе.
Щойно я очолила заклад, як довелося пристосовуватися до роботи з коронавірусними обмеженнями. Та ми дали цьому раду. Війна виявилася значно важчим викликом. Проте досвід роботи колективу під час карантину став цінним у роботі вже під час війни. Карантин справді допоміг навчитися ефективно працювати дистанційно.

Гадаю, що нині, під час війни, студентам безпечніше перебувати під опікою батьків по домівках й навчатися дистанційно.

Наші викладачі навчилися гарно працювати в таких умовах. Якщо нам потрібно, то ми робимо коригувальне навчання. От нещодавно студенти приїхали на переддипломну практику, яку проходять в лікувальних установах. Проте зараз на першому місці – безпека.

Які предмети найважче піддаються вивченню під час дистанційної роботи?

Для студентів-медиків дистанційне навчання загалом не найкращий формат, навіть важко виокремити якісь конкретні дисципліни. Адже всім відомо, що медичний фахівець мусить мати високий рівень підготовки. Кожен викладач скаже, що тільки очна форма навчання дає найкращі результати, тільки так можна ліпше відчути і зрозуміти кожного студента.
Нині частина наших студентів перебуває за кордоном. Однак навчальний процес триває, попри все. Вболіваючи за якість знань, ми надали перевагу асинхронному режиму навчання, застосовуємо індивідуальний підхід до кожного студента. Тому викладачі цілком володіють ситуацією з кожним студентом. А за першої ж нагоди організовуємо коригувальне навчання, аби підтягнути якісь прогалини, усе те, що неодмінно слід засвоїти з клінічних дисциплін. І це гарний вихід. У медиків не може бути прогалин у знаннях та вміннях. Так, вчитися в таких умовах важче, але нам це до снаги.

У багатьох є скепсис стосовно тих студентів, яким випало навчатися дистанційно у непрості роки коронавірусних обмежень і воєнних реалій, мовляв, вони стануть слабшими фахівцями.

Ці діти, студенти не винні, що їм доводиться навчатися у такі буремні роки. Я не думаю, що вони будуть гіршими спеціалістами. Але гадаю, що і ми, і вони, і держава про це зобов'язані подбати. Тоді все буде гаразд. Зрештою, дистанційна форма навчання – не якась суто наша новація, за кордоном її активно й успішно застосовують.

Ми не можемо змінити нинішні реалії. Але нам, викладачам, до снаги працювати з максимальною віддачею, що ми й робимо, а нашим студентам – посилено вчитися, працювати над собою. Хай там як, а це хоч і непростий, але по-своєму цікавий досвід.
І хоч цьогоріч відмінено ліцензійні інтегровані тестові іспити «Крок М» та Крок Б», але нам, викладачам, завжди як бальзам на душу, коли студенти стовідсотково складають цей непростий тест. І коли з центру тестування нам надходить виписка про те, як наші студенти склали «КРОК», і ми маємо показник 92% при загальнонаціональному 87%, то це, безумовно, свідчить про фахову роботу колективу і, звісно ж, старання студентів.

До слова, впродовж останніх років наші студенти стовідсотково складають «Крок М» та Крок Б». Треба розуміти, що без цих тестів студент-медик не зможе отримати диплом. Тому ми дуже вболіваємо і тішимося успіхам наших підопічних.

Однією з останніх новацій Волинського медінституту мали стати платні курси масажу і косметології. Що зараз із цим задумом?

У пошуках прогресивних і раціональних ідей для розвитку закладу ми прийшли до ідеї відкриття такого собі центру платних послуг. Так у нас виник задум запровадити курси косметології і масажу.
Оскільки косметологія нині дуже затребувана і в цій сфері важлива медична освіта, ми вирішили спершу організувати такі курси для наших студентів. Ідея всім дуже сподобалася, й ми зійшлися на тому, що цю справу неодмінно слід розвивати. Відтак відкрили курси масажу, який також не менш затребуваний.

Щоправда, у зв’язку з війною були змушені поставити цю роботу на паузу. Але безумовно повернемося до цього, коли ситуація дозволятиме. Роботу в цьому напрямку ми не тільки плануємо відновити, а й розширити, маємо певні задуми.

Бути медиком завжди було почесно. І хоч у нашій державі праця медиків недооцінена, престиж і цінність цієї професії в умовах війни тільки зростатиме. Що, на вашу думку, має робити держава, аби ми готували фахових лікарів і медпрацівників, які не прагнули б виїхати за кордон?

Професія медика дуже затребувана, і зараз, під час війни, маючи досвід пандемії, ми це розуміємо як ніколи. А висококваліфіковані фахівці – це запорука сильної системи охорони здоров’я і нашого з вами життя.

Принципово важливо, аби держава переглянула роль медсестри у суспільстві та навіть у медичному середовищі. Покращення умов праці, запровадження європейських стандартів у медсестринстві, підвищення заробітної плати. Реформа має надати цим фахівцям ширші повноваження, більшу відповідальність, також вкрай важливе впровадження новітніх медичних технологій, створення нової нормативно-правової бази.
Зараз кожен сам собі лікар, люди гуглять діагнози, вдаються до самолікування й часто гадають, що можна не звертатися по консультацію до фахівця. Що порадите таким людям?

Здобути освіту медика дуже складно. А опанувати бодай якийсь вузький медичний напрям в інтернеті взагалі неможливо. Звісно, пацієнт може сумніватися у компетентності свого лікаря й шукати якихось порад в інтернеті. Однак у таких ситуаціях я раджу просто шукати іншого фахівця й аж ніяк не сподіватися на інтернет. До свого самопочуття і здоров’я слід завжди ставитися відповідально. Це вже культура.

Мене завжди дивувало, чому у школі не надто серйозно ставляться до предмету «медицина». Як показала війна, знання основ домедичної допомоги вкрай важливе. Мені видається, що кожна людина має володіти цими базовими навиками.

Безумовно. Треба неодмінно працювати над формуванням свідомості наших громадян. Я теж вважаю, що починати це виховання треба з дитинства, а школа має закласти ці основи. Недарма кажуть, що вчитель, архітектор і медик не мають права на помилку.
Читати ще: Різні за розміром, але не за вмістом: у Волинському медінституті збирають військові аптечки

Під час війни ви зуміли організувати в інституті активний волонтерський рух, який, певна річ, неабияк виснажує. Як даєте раду переживанням і втомі? Як у нинішніх воєнних реаліях впоратися зі стресом, долати втому і страх?

Ми настільки завантажені роботою, що часто просто немає часу, аби дати собі слабинку. Проте ввечері повертаєшся додому, читаєш новини, пропускаєш увесь цей біль крізь своє серце, переживаєш. І це зрештою впливає на емоційний стан. Треба визнати: хоча й маємо багато роботи і отримуємо задоволення від взятої на себе волонтерсько-благодійної місії, ми теж вигораємо.
Та в нашому інституті є професійні психологи, і ми організовуємо багато заходів, спрямованих на профілактику емоційного вигорання. Арттерапія, конференції, семінари, цікаві зустрічі, освоєння прийомів релаксації, культ збалансованого харчування, позитивне мислення та просто загальнолюдська підтримка. Адже саме зараз ми потрібні один одному та маємо розуміти один одного без зайвих слів.

Крім того, дуже виснажує дистанційна робота зі студентами. Викладачі вигорають, бо витрачають більше власного ресурсу в намаганні дати якісні знання кожному. А ресурс цей треба неодмінно відновлювати. Тому ось такі «апгрейди» із застосуванням арттерапії дуже помічні.

Що вам найбільше подобається у роботі?

У нас надзвичайно чудові студенти. У нашому інституті завжди на високому рівні відбувається виховна робота. Навіть під час пандемії ми намагалися приділити цьому напрямку максимум уваги.
Я працюю тут 20 років і відчуваю себе патріоткою рідного інституту. Пройшла всі щаблі: від простого викладача до завідувача відділення, і науковою роботою керувала, і на «післядипломці» працювала, а тепер як керівник кожну ділянку роботи знаю в перфекті. І найцікавішою та найприємнішою для мене є робота зі студентами. Це вкладення енергії в інших людей завжди множиться й повертається.
Коли я була куратором, то ми зі студентами їздили навіть за кордон, провадили активне дозвілля, були справжньою родиною. Дай Боже, закінчиться війна, не буде пандемії й ми повернемося до цих гарних традицій.

А ще я надзвичайно пишаюся нашим колективом: у нас працюють висококваліфіковані фахівці, які вболівають за спільну справу, надзвичайно відповідально ставляться до своєї роботи. Мені направду пощастило мати такий тил – вони моя підтримка і натхнення.

Ірина КАЧАН

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 4
123 Показати IP 19 Червня 2022 13:25
Така красива!)
321 до 123 Показати IP 20 Червня 2022 07:14
За це й тримають
цікаво Показати IP 19 Червня 2022 16:32
Це колишнє медучилище?
Цей Показати IP 21 Червня 2022 09:55
Яку 70-ти літню історію? Його ж в позаминулому році створили? Це як про ВНУ говорять, що він походить від Луцької братської школи, а насправді як був педінститутом, так і залишився.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus