«Українська економіка не допомагає малому бізнесу, бо не має з чого», – професорка СНУ

Чи переживе економічну кризу українська економіка? Що буде із сільським господарством? Чи виживе малий бізнес? На ці та низку інших запитань в ефірі програми «На часі гість» телеканалу «Аверс» відповідала декан факультету економіки та управління СНУ ім. Лесі Українки, доктор економічних наук, професор Любов Ліпич.

Чи справді економічна криза розпочалася задовго до карантину?

Так, наші економічні показники почали просідати, і причиною тут став не коронавірус, а неефективна політика уряду, неефективні заходи, повільне їх впровадження, а вимушений карантин тільки погіршив цю ситуацію.

Які галузі економіки постраждали найбільше?

Бачите, наші люди – надзвичайно підприємливі, і сказати, що в нас щось просіло повністю, досить складно. Хоча є види діяльності, де ситуація катастрофічна. Це, наприклад, ресторани, перукарні. Заклади харчування, де було працевлаштовано 150-200 осіб, обходяться п’ятьма-десятьма працівниками. З одного боку, від людей, які сидять удома, не надходять податки, з іншого – вони не отримують зарплати. Виникає соціальна проблема. Люди думають, як забезпечуватимуть себе в подальшому. Зараз ми ще можемо обходитися заощадженнями, але ж вони мають здатність закінчуватися. Це лякає.

Багато хто говорить про ймовірність робітничих страйків. Україна вже переживала часи, коли люди виходили на вулиці, бо не мали за що купити їсти. Чи можливий такий сценарій у теперішніх обставинах?

Свого часу в Україні відбувалися голодні бунти шахтарів, коли масово закривали шахти. Це було в середині 90-х. Наші люди є волелюбними, а карантин – це обмеження, і спротив наростає. Соціологічні дослідження свідчать, що якщо в березні охочих працювати, незважаючи на карантин, було 37%, то зараз таких – 54-56%. Людей не страшить хвороба. Їх страшить завтрашній день і ймовірне безробіття. Погляньмо правді в очі: в Україні у Волинській і Тернопільській областях найбільше людей, які перебувають за межею бідності. І для нас ця вимушена зупинка значно страшніша, ніж для інших областей. І якщо за загальною поширеністю вірусу в нас тільки 3%, то виникає питання: а чи це правильно, що малий бізнес не працює? Якщо карантин припинимо 11 травня, то спад буде 10-15%, а якщо його продовжать, це вже буде до 20%.

Якщо Україна загалом постраждає на 20%, то Волинь зокрема – на 70%, адже люди, які живуть за межею бідності, не мають заощаджень. Тому, гадаю, нас, як і Європу та США, очікує хвиля страйків. Зазначу, що у США питання фінансів не стоїть так гостро, як у нас, бо в них не дефіцит, а профіцит бюджету. І допомога бізнесу, допомога з безробіття для них не проблема. Сьогодні українська економіка не допомагає малому бізнесу, бо не має з чого. У нас велика надія на допомогу МВФ у подоланні чи бодай полегшенні економічної кризи.

Але чи правильно розраховувати тільки на кошти МВФ? Їх все одно доведеться віддавати.

Звісно, віддавати їх буде потрібно і нам, і нашим дітям. Наш уряд вочевидь розраховує не тільки на кредит, а й на певну допомогу. Проте вже сьогодні я запровадила б скорочення галузей, які не можуть працювати. У нас абсолютно не працює транспорт, а отже, водії не мають роботи, а власники транспортних засобів – прибутку. Ресторани, готелі, заклади відпочинку, розважальні центри теж у скрутному становищі. Так само й будівельний бізнес буде зупинятися, адже люди не матимуть за що купувати житло.Більшість експертів схиляються до думки, що із кризи ми вибиратимемося мінімум до кінця 2021 року. Чи виправдані в такому разі ці так звані карантинні санкції?

Ми люди розумні. Є пропаганда того, як захищатися від коронавірусу, від розповсюдження інфекції. Бізнес має бути готовий сам ухвалювати рішення – працювати чи ні. Якщо людина може забезпечити своїм працівниками безпечні умови роботи, то чому не працювати?

Напевно, у цій ситуації постраждають і студенти, адже вони залежні від батьків, а підзаробити десь зараз не можуть.

Так, це теж є проблемою. Сьогодні студентство практично з другого курсу починає працювати, що дає молоді змогу здобути досвід, навчитися спілкування та реалізовувати здобуті знання на практиці. А зараз вони не мають такої можливості. Та й уже всім хочеться побачити одне одного. Ми проводимо заняття онлайн, і відвідуваність надзвичайно висока.

Чи дають результат податкові канікули?

Якщо ці канікули й дадуть результати, то вони будуть не такими вагомими, як хотілося б. Хочемо ми цього чи ні, але будь-який бізнес, а малий у першу чергу, потребує щоденної роботи. Відчутною є навіть зупинка на тиждень, а на місяць-два-три – це дуже важко.

В Україну повернулося багато заробітчан. Як має діяти уряд, щоб їх втримати й дати робочі місця?

Слід зауважити, що наші заробітчани приносили найбільший відсоток валютних надходжень. Якщо від реалізації сільськогосподарської продукції ми отримували 9% валютних надходжень, то заробітчани нам приносили 17%. І чи сьогодні уряд зможе забезпечити їх такою працею, як вони мали? Дуже сумнівно. Чи не буде такого, коли відкриють кордони, що приїхало 20 тисяч людей, а поїде 60 тисяч?

Нещодавно під час засідання Верховної Ради створили резервний фонд у 64 мільярди гривень. Туди забрали, зокрема, й чотири мільярди гривень, призначені на фінансування кредитів для сільського господарства. Багато хто побоюється, що навіть не зможе посіяти й посадити, бо не має за що. Що буде з сільським господарством, якщо ми не зможемо експортувати?

Думаю, що ті, хто експортував, великі землевласники обійдуться без кредитів. А для малих фермерських господарств це буде проблемою. Мене дуже вразило те, що забрали гроші, які мали піти на «Нову українську школу». Це дуже важливий напрям. Якщо ми сьогодні будемо мати грамотного учня, то завтра це буде компетентний фахівець. Мені хотілося б, щоб ці гроші було повернуто, щоб НУШ продовжувала працювати.

Як гадаєте, чи мобілізуються власники великих бізнесових структур, які змушені були лишитися в Україні, аби підтягнути наші лікарняні заклади до лікарень європейського рівня, де вони звикли лікуватися?

А в них немає варіантів. Якщо кордони будуть закриті, а найімовірніше, так і буде, вони змушені будуть лікуватися тут, лікувати своїх батьків, вести дітей до школи.

Коли українська економіка зможе відродитися?

Українці мають велику внутрішню силу. І якщо за математичною логікою це мало би статися на кінець 2022 року, то наші підприємливість, оптимізм, енергійність дозволять це зробити значно швидше. На мою думку, до середини 2021 року ми вийдемо на показники, які були цьогоріч у січні.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---