Великий врожай картоплі не радує, а засмучує волинських фермерів

Уже традиційними стали осінні клопоти селян – куди продати врожай бульб? Волинські виробники бульби втрачають кошти через непрогнозований ринок. Про це повідомляє Волинь-нова.

Постачають картоплю на ринок переважно фермерські та селянські господарства. Тому ця проблема для них найбільш болюча. Деякі одноосібники купують насіння врожайних сортів, дотримуються технології, намагаються проаналізувати ситуацію на ринку. Є й інша категорія учасників ринку: сільські дядьки, котрі обробляють невелику площу, садять картоплю старими методами, але теж сподіваються вторгувати копійку від продажу. Проте від ринкових коливань потерпають і перші, й другі.

ПОЧІМ «ДРУГИЙ ХЛІБ» ДЛЯ НАРОДУ?

— У нас багато людей вирощують по кільканадцять гектарів картоплі, мають необхідну техніку. Картоплю нині купують по 1,5 — 1,7 гривні за кілограм Дехто має власні вантажівки і возить на львівський ринок «Шувар», де пропонують трохи більше – 1,8 гривні за кілограм Зараз урожай купують посередники з Володимира–Волинського, котрі везуть картоплю в Крим з перевалкою у Херсонській області. Проте щораз більше селяни прагнуть заробляти на сої. Ця культура потребує менших затрат і проблем з її збутом не виникає, – розповів голова Гайківської сільської ради Турійського району Анатолій Жолоб.

— Насіннєва картопля нині не має належної ціни. А на ринку товарної бульби – взагалі незрозуміла ситуація. Кожен шукає збут, діючи на власний розсуд, – каже голова Асоціації фермерів і землевласників Волині Віктор Лук’янчук.

— Закупівельні ціни нині на рівні 1,2-1,5 гривні за кілограм, – додає його заступник Олег Галасун. — Причому якщо врахувати здорожчання пального, добрив, засобів захисту, вартість перевезення і перебирання (навіть без затарювання), то собівартість кілограма картоплі виходить близько 1,4—1,5 гривні. Збут нині поганенький, доводиться віддавати по собівартості, бо заплатити більше ніхто не в змозі. У людей низька купівельна спроможність, причому не тільки в нашому краї. Те саме можна сказати й про південні регіони, які традиційно беруть нашу бараболю. Скажімо, у селі Великі Копані Херсонської області другий хліб продають дрібним оптом по 2,4 гривні за кілограм, а в Криму — по 3 гривні за кілограм. Стосовно Донбасу, то є інформація, що українську картоплю вивозять в Росію. І не тільки картоплю, а й помідори та цибулю.

СКІЛЬКИ БУЛЬБИ ВИРОЩУЄМО?

Відповісти на це просте, на перший погляд, запитання насправді не так легко. Цьогоріч в Україні заплановано зібрати 22,8 мільйона тонн (майже на 1 мільйон більше, ніж торік). І це без врахування Криму. Господарства ж області, за офіційними даними, зібрали 1,12 мільйона тонн картоплі при середній урожайності 161 центнер з гектара. Все ніби правильно, та є одне «але». Оприлюднюючи згадані цифри, чиновники покладаються на статистику. Однак якщо у великотоварних підприємствах обсяги посіяного–посадженого–надоєного ще можна якось перевірити, то у господарствах одноосібників врожаї розраховують статистичними методами. Тому говорити про точність не випадає. Зрештою, загальний обсяг вирощеного не настільки актуальний, бо картоплю селяни використовують і для споживання, і на продаж, і для годівлі худоби, і на насіння. Значно корисніше було б дізнатися, скільки «другого хліба» потрапляє на ринок. На цю тему є лише приблизні експертні оцінки. Якщо ж говорити про волинський ринок, то таких цифр не має жодна установа.

— Наразі порахувати товарну картоплю просто нереально. Якщо такою вважати всю продану за маркетинговий рік на українському ринку бульбу, то це приблизно 6 — 8 мільйонів тонн. Чим дорожча картопля, тим менші продажі. Тоді її заміщають іншими продуктами. Скажімо, торік на Сході бараболя коштувала

7 гривень за кілограм і заміщали її макаронами за приблизно такою ж ціною. Це зрозуміло: кілограмом бульби середню сім’ю не нагодуєш, а кілограма макаронів цілком вистачає, – вважає Олег Галасун.

От і виходить, що налагодженого збуту немає, а ринкові тенденції годі спрогнозувати. Про оптовий ринок на Волині говорилося багато, але наразі він так і не запрацював. Тож кожен виробник діє на власний розсуд. Ніби нічого поганого у тому немає, але в сумі це призводить до відчутних цінових коливань. Лише 2011 року картопля коштувала чимало (тоді селянські господарства добряче поповнилися сільгосптехнікою, автомобілями, тракторами). В інші роки великий урожай не радує, а засмучує власника, бо той працює собі на збиток.

УКРАЇНА – «БАТЬКІВЩИНА» БАРАБОЛІ

Учасники ринку зізнаються, що не можуть обчислити пропонований обсяг продукції, а чиновники до цієї справи підходять дещо простіше. Головне для них – упевнено відрапортувати про досягнення, навіть якщо таких і немає. Причому зміна облич на високих постах на риторику мало впливає. Нещодавно офіційний сайт Міністерства аграрної політики і продовольства повідомив, що Україна посідає четверте місце в світі з вирощування картоплі. Врожайність у нас становить 16 — 17 тонн з гектара. То пусте, що в найрозвиненіших країнах Європи збирають по 35 — 45 тонн з гектара, а в Голландії ще більше.

— Нам треба своїх нагодувати і на експорт відправити. Ми повинні вивчити нові здобутки, залучити нові іноземні компанії, розробити власну науково–практичну базу, щоб чітко сказати, що картоплярство – одна з провідних галузей, а Україна – не тільки великий експортер зерна в Європі, а й батьківщина для поступу картоплі вперед, — так дещо плутано профільний міністр Ігор Швайка окреслив перспективи галузі на Національному дні картоплі.

Проте поки міністр витає в хмарах, уявляючи, як українська картопля завойовує світ, наші виробники й надалі залишаються сам на сам із непрогнозованим ринком.

Зауважимо, майже всю картоплю в Україні вирощують селянські та фермерські господарства.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---