Волинський майстер 16 років відтворює на дереві лики святих
Колись, іще замолоду, Григорій Кравчук і не думав братися за духовні справи, а з того часу як узявся створювати ікони, то що не рік, більшу благодать відчуває.
Про це йдеться в матеріалі тижневика Волинські новини №24 від 14 липня 2016 року.
Отримавши фах тракториста, працював у колгоспі на Любешівщині.
Коли до армії забрали, служив в Архангельську, де, каже, «зеків охраняв». Потім чотири роки відпрацював у Луцьку на пластмасовому заводі. А далі пішов до військкомату й попросився у лави збройних сил.
«Добре було там, у Німеччині, – згадує з ностальгією. – Офіційно ми мали кочегарами працювати, слюсарями. Та насправді всю чорну роботу солдати виконували.
А ми з товаришем (він теж із Луцька) для генералів меблі виготовляли. Спершу я тільки підсобляв. Бо раніше ніколи не мав діла з деревом. Та оскільки в школі найгарніше серед однокласників малював, то швидко наловчився свій художній хист у столярній справі використовувати».
Коли у 1993-му радянські війська виводили з Німеччини, начальство пропонувало і Григорієві перебиратися в Москву.
«Але, – каже чоловік, – мене ніхто у столиці не чекав. Тож поїхав на родіну, в село Мукошин, де батько з матір’ю жили».
Плани в молодого й заможного Гриші були фундаментальні: хату побудувати, господарство розвести, сім’ю створити.
«Коли бетон залив під хату, друзі вмовляли: «Нащо тобі те Полісся? До Луцька їхав би і там будувався», – зізнається співрозмовник. – Та як було батьків самих лишити? От і зостався...».
Хата, яку зводив Григорій Іванович, і тепер простора. А тоді, в 90-ті, взагалі була найгарніша в селі. Та не тільки цим вона дорога. Головне, що кожна цеглина, кожна дошка проходили через мозолі господаря.
«Саме під час будівництва я знову повернувся до столярної справи», – провадить оповідач.
Коли люди побачили, які двері, віконниці Гриша змайстрував, давай і собі замовляти. А як показав дубове ліжко з філігранною різьбою, то вже навіть жінки заглядали і своїм чоловікам замовляли таке ж у спальні поставити.
«Але хотіти – одне, купити ж – зовсім інше. Бо дуб крепко твердий. А різьба на бильцях така витончена, що я над нею з півроку трудився, – зізнається майстер. – Тому вартує така робота ой як недешево».
Демонструючи свої столярні дива, показує Григорій Іванович і годинник, і дзеркало. Ще чекають на завершення тумбочки, дверцята яких оздоблені античними німфами. А є і менш вибагливі роботи: столики, табуретки, що їх замовили мукошинські господарі.
«Колись я над такими виробами довго засиджувався. Щось не виходило – у книгах про художню роботу по дереву читав. Бо липа чи осика, наприклад, дуже пластичну деревину мають і легко піддаються різьбі.
Натомість є породи, що їх вирізати дуже складно, – показує і водночас пояснює столяр. – Так само з інструментами не завжди просто було. Довгий час я використовував лише ті, які з Німеччини привіз.
Потім частину з Москви поштою отримував. Бо ж потрібно якісний електролобзик мати, дриль. Хороший різець вартує зараз доларів зо 60. А їх треба не один і не два».
Та попри величезні затрати грошей і часу, Григорій Іванович не полишає столярної справи. Коли зима і в господарстві роботи менше – кожну вільну хвилину проводить із деревом та інструментом. А своєю гордістю називає ікони, створювати які почав іще 16 років тому й відтоді невимовне задоволення отримує від роботи над кожним святим образом.
«Взятися за виготовлення ікон спонукали мене місцеві священики, – каже чоловік. – То розп’яття у церкву замовляли, то інші обрядові речі. Навіть, було, просили іконостас. Але я відмовив, бо без підсобників надто довго його виготовляв би».
Натомість за ікони майстер береться залюбки. У хаті на покуті – образ Богородиці з Ісусом на руках. І хоча розмір виробу чималий (метр на 80 сантиметрів), однак завершити лик Богоматері та Сина вдалося дуже швидко.
«Колись я не особливо занурювався у релігію. Вважав, то більше жіноча сфера. Та коли Матір Божу вперше відтворював на сосновій дошці, здавалося, моїм різцем якісь вищі сили водять!.. – зізнається майстер. – І відтоді я став помічати: замість утомлюватися від роботи з деревом, навпаки – полегшення відчуваю, приплив сил та енергії».
Святі образи, що їх сотворив Григорій Кравчук, тепер випромінюють благодать вірянам Гірок, Ветлів, Невіра Любешівського району. Є вони в Луцьку та Києві. Бо чимало людей, їдучи в гості, везуть якраз такий дарунок, який на многая літа принесе в родину мир та злагоду...
Оксана БУБЕНЩИКОВА
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Про це йдеться в матеріалі тижневика Волинські новини №24 від 14 липня 2016 року.
Отримавши фах тракториста, працював у колгоспі на Любешівщині.
Коли до армії забрали, служив в Архангельську, де, каже, «зеків охраняв». Потім чотири роки відпрацював у Луцьку на пластмасовому заводі. А далі пішов до військкомату й попросився у лави збройних сил.
«Добре було там, у Німеччині, – згадує з ностальгією. – Офіційно ми мали кочегарами працювати, слюсарями. Та насправді всю чорну роботу солдати виконували.
А ми з товаришем (він теж із Луцька) для генералів меблі виготовляли. Спершу я тільки підсобляв. Бо раніше ніколи не мав діла з деревом. Та оскільки в школі найгарніше серед однокласників малював, то швидко наловчився свій художній хист у столярній справі використовувати».
Коли у 1993-му радянські війська виводили з Німеччини, начальство пропонувало і Григорієві перебиратися в Москву.
«Але, – каже чоловік, – мене ніхто у столиці не чекав. Тож поїхав на родіну, в село Мукошин, де батько з матір’ю жили».
Плани в молодого й заможного Гриші були фундаментальні: хату побудувати, господарство розвести, сім’ю створити.
«Коли бетон залив під хату, друзі вмовляли: «Нащо тобі те Полісся? До Луцька їхав би і там будувався», – зізнається співрозмовник. – Та як було батьків самих лишити? От і зостався...».
Хата, яку зводив Григорій Іванович, і тепер простора. А тоді, в 90-ті, взагалі була найгарніша в селі. Та не тільки цим вона дорога. Головне, що кожна цеглина, кожна дошка проходили через мозолі господаря.
«Саме під час будівництва я знову повернувся до столярної справи», – провадить оповідач.
«Але хотіти – одне, купити ж – зовсім інше. Бо дуб крепко твердий. А різьба на бильцях така витончена, що я над нею з півроку трудився, – зізнається майстер. – Тому вартує така робота ой як недешево».
Демонструючи свої столярні дива, показує Григорій Іванович і годинник, і дзеркало. Ще чекають на завершення тумбочки, дверцята яких оздоблені античними німфами. А є і менш вибагливі роботи: столики, табуретки, що їх замовили мукошинські господарі.
«Колись я над такими виробами довго засиджувався. Щось не виходило – у книгах про художню роботу по дереву читав. Бо липа чи осика, наприклад, дуже пластичну деревину мають і легко піддаються різьбі.
Натомість є породи, що їх вирізати дуже складно, – показує і водночас пояснює столяр. – Так само з інструментами не завжди просто було. Довгий час я використовував лише ті, які з Німеччини привіз.
Потім частину з Москви поштою отримував. Бо ж потрібно якісний електролобзик мати, дриль. Хороший різець вартує зараз доларів зо 60. А їх треба не один і не два».
«Взятися за виготовлення ікон спонукали мене місцеві священики, – каже чоловік. – То розп’яття у церкву замовляли, то інші обрядові речі. Навіть, було, просили іконостас. Але я відмовив, бо без підсобників надто довго його виготовляв би».
Натомість за ікони майстер береться залюбки. У хаті на покуті – образ Богородиці з Ісусом на руках. І хоча розмір виробу чималий (метр на 80 сантиметрів), однак завершити лик Богоматері та Сина вдалося дуже швидко.
Святі образи, що їх сотворив Григорій Кравчук, тепер випромінюють благодать вірянам Гірок, Ветлів, Невіра Любешівського району. Є вони в Луцьку та Києві. Бо чимало людей, їдучи в гості, везуть якраз такий дарунок, який на многая літа принесе в родину мир та злагоду...
Оксана БУБЕНЩИКОВА
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 1
Галя
Показати IP
17 Липня 2016 10:14
Молодець.вражає сила таланту.
У Луцьку – футзальний турнір серед шкіл: хто переміг. Фото
Сьогодні 16:07
Сьогодні 16:07
На Харківщині затримали інженерів-конструкторів, які хотіли продати в РФ секретні українські розробки
Сьогодні 15:50
Сьогодні 15:50
На Волині ліквідували канал контрабанди цигарок у Польщу
Сьогодні 15:33
Сьогодні 15:33
Ківерцівські футзалісти стали чемпіонами Луцького району
Сьогодні 15:16
Сьогодні 15:16
.jpg)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.