Василь Шкляр у Луцьку: «Народ ніколи не хоче вірити у смерть своїх героїв»

Василя Шкляра – сучасного українського письменника – багато хто знає як автора історичного бестселера «Чорний ворон. Залишенець». Та до Луцька чоловік завітав сьогодні, 12 березня, із презентацією свого іншого роману – «Маруся», теж, до речі, історичного.

У Луцьку Василь Шкляр вже не вперше. Ще будучи студентом, після першого курсу університету, Василь приїздив на Волинь в рамках свого «турне» заходом країни. І Луцьк став першим містом, в якому він, хлопець із Черкащини, зупинився. Першим містом, яке його вразило тим, що всі тут розмовляли українською. На Луцькому вокзалі зі Шклярем трапилася пригода – він забув свій фотоапарат. Коли ж згадав про нього і повернувся – техніки вже не було. Проте яким же було здивування чоловіка, коли його фотоапарат виявився у місцевих міліціонерів – ті забрали згубу і чекали, поки її власник дасть про себе знати. Тому спогади, пов’язані з Луцьком, – суцільний позитив, – резюмував автор.

Приїздив Василь на Волинь і пізніше, коли одружувався його брат Петро. За жінку той собі взяв дівчину із Ковельського району, там і грали весілля. Чоловік пригадує, як після кількох чарчин підійшов на весіллі до діда і попросив показати йому бандерівця. Старий не розгубився і повів Василя до хати Ганни Зеленої, упівки на псевдо Ива. З нею Шкляр і проговорив всеньке весілля.

Василь Миколайович переповів лучанам багато епізодів української історії. І порівняв події 20-х років минулого століття із подіями минулої «зими, що нас змінила». Приміром, згідно зі спостереженнями Шкляра, перша барикада, яку назвали «Львівська брама», на Майдані виросла саме на тому місці, де колись Осип Станімір, український військовий діяч, сотник Української Галицької армії і армії УНР намагався зупинити наступ денікінців. На місці, де колись було підбито авто генерала Антіна Кравса, виросла друга майданівська барикада.

На тлі описаних історичних подій і розгортається історія дівчини Олександри Соколовської – Марусі, як згодом її всі називатимуть. Олександра мала три брати, і всі вони були отаманами – Олекса, Дмитро і Василь. Причому всі загинули в один рік. Саме тоді козаки постановили, щоб ними отаманували якщо не Соколовські, то Соколовська. На той час дівчині було 16 років, вона ходила до гімназії, але все ж зібрала всіх козаків і дала свою згоду. З однією умовою – обороняти не лише власні села, а й іти на Київ – розпочати війну.

Маруся належить до тих отаманів, чия смерть не була зафіксована. А це, своєю чергою, породило безліч легенд. Навіть зараз її родичі на Житомирщині впевнені, що дівчина не загинула. Мовляв, вона перейшла Збруч чи Дністер і подалася за кордон. А що не давала про себе ніякої звістки – так це не хотіла наражати на небезпеку родичів, яких, серед усього іншого, допитували кагебісти.

Правда це чи вимисел, що Маруся могла вижити у тій кровопролитній війні, та народ ніколи не хоче вірити у смерть своїх героїв. Так було з Олександрою Соколовською, так є і з «Небесною сотнею» та більше, ніж з тисячею військових, які вже поклали та кладуть зараз свої життя за свободу всіх українців.

Що стосується ситуації на сході країни, то про неї автор висловився однозначно. Ще на початку 90-х років минулого століття він говорив, з його ж слів, «непопулярні речі», а саме, що Крим і Донбас принесуть Україні горе. «Бо не можуть люди, які не бачать себе українцями, та ще й совітсько-кацапськи налаштовані, жити в Україні, любити Україну і розвивати її. У XXI столітті територія країни не повинна вимірюватися квадратними кілометрами», – певен письменник. І якою б драматичною не була ситуація на сході країни зараз, найгірше, що міг би зробити Путін, за переконанням Шкляра, – це віддати Україні Крим, щоб «ми з ним мучилися».

«Україну повинні будувати такі люди, які зараз воюють на сході – ідейні, щирі, націоналісти; ті люди, які працюють волонтерами і щодня звозять з усіх куточків нашої держави допомогу бійцям; ті люди, які навіть не виходячи з дому, допомагають військовим – хто приготуванням їжі, хто теплим одягом, хто грошима, словом – хто чим. І таких людей стає все більше», – переконаний автор. Бо якщо раніше в нього на презентаціях питали, чи є серед українців той «Чорний Ворон. Залишенець», письменник відверто сумнівався, бо відчував – в нутрі його співвітчизників поселився і жив страх. Зараз же Василь Шкляр упевнений, що нація переродилася, і такі люди з’явилися – в самого автора є знайомі хлопці, які раніше стояли на Майдані, а зараз воюють у полку «Азов». До слова, гроші саме на потреби цього формування збирали протягом вечора.

Зазначимо, що захід організувало мистецьке об’єднання «СтендаЛь». Пройшов він у Театрі ляльок, що на вулиці Кривий вал, 8.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---