Могильники техніки та покинуті будинки, - спогади ліквідатора аварії на ЧАЕС

«Про те, що відбувалось у Чорнобилі під час ліквідації аварії на атомній станції, не забуду ніколи. Не скажу, що життя поділилось на до і після, але ця подія все ж змінила моє ставлення до майбутнього» – спогадами про службу у забрудненій території ділиться пенсіонер органів внутрішніх справ Волині Олександр Паламарчук, інформує прес-служба волинської міліції.

Олександр Володимирович народився у Володимирі-Волинському. Після закінчення середньої школи у 1978 році був призваний на службу в армію. Після демобілізації відразу пішов служити у міліцію інспектором ДПС відділу внутрішніх справ виконкому Володимир-Волинської районної ради народних депутатів Волинської області.

«5 лютого 1987 року, будучи на роботі, отримав вказівку керівництва їхати до Луцька. Про мету поїздки нічого конкретного не повідомили, лише сказали, що звідти вирушать у відрядження до Києва, – розповідає Олександр Паламарчук. – Як з’ясувалося згодом, ми їхали до 30- кілометрової зони відчуження, у Чорнобиль».

У Києві разом із волинянином було 20 працівників Державтоінспекції, всі – з різних куточків України. У складі окремого батальйону державтоінспекторів від Київського облвиконкому їх направили контролювати дорожній рух на дорогах Чорнобиля: «У селі Термахівка Іванківського району ми жили та відпочивали. Годували нас дуже добре. Патрулювали вулиці щоразу в інших населених пунктах. Основним завданням було забезпечення безпеки дорожнього руху транспорту, який завозив різні матеріали та під час проїзду делегацій керівництва з Києва. А вони, до слова, приїздили щодня. І так три місяці поспіль. Я тоді навіть Пугачову бачив, яка у чорнобильському кінотеатрі виступала. Смілива жінка, не побоялась радіації й влаштувала для нас чудовий концерт».

Зараз, пригадуючи ті часи, пенсіонер ОВС, не приховуючи емоцій, ділиться враженнями від побаченого: «До цього часу перед очима величезні могильники техніки, яку використовували під час ліквідації аварії, та, звичайно, покинуті поспіхом будинки людей, у яких ще не так давно гралися діти та вирувало життя».

Коли Олександр Володимирович виконував свій службовий обов’язок у зоні відчуження, вдома його чекала 5-річна донечка Алінка та дружина Тетяна.

«А у 1988 році народився наш син Сашко, який вирішив продовжити мою справу: нині він працює в управлінні ДАІ», - розповідає чоловік.

Справжнім подарунком до дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС стало для Олександра Володимировича народження онука. І це ще не все: 12 грудня він святкував свій день народження.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---