Пережили одну війну і застали другу: історії довгожительок із Луцького району
Від нацистської окупації, примусових колгоспів і до сучасних ракетних ударів. Довгожителі зберегли в собі генетичний код української мужності та витривалості.
88-річна Катерина Калита з села Котів Луцького району пригадує дитинство та розпал Другої світової війни, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«До мами каже: «Матка, май яйка, масло?» А мама знала, як сказати, що хвора. А він відповів, що, мовляв, якщо хвора, то нічого не треба. Вони дуже боялися того тифу. Я плакала на печі, а він мене прикладом стусонув», – розповідає про німецьку окупацію в роки Другої світової пані Катерина.
Пригадує також ворожі літаки: «Як чули наближення літака, то ховалися в схрон. Мали такий, викопаний у садку. І я так біжу до тієї ями, а літак низенько біля нашого садка летить. Я помітила, що він був чорний із білими хрестами».
Післявоєнні часи також були непростим випробуванням для людей.
«Як стала колективізація, прийшла та червона чума і забирала в людей усе зерно. Забирала все в батьків, що вони заховали в клуню. Шпичкою проколювали, шукали, де зерно люди ховали. Грабували людей», – говорить Катерина Калита.
Пані Катерина мешкає зі своїми дітьми. Вони обіцяють берегти її спогади, переповідати наступним поколінням.
Як каже син Василь, мама навіть у свої 88 років господарює, рубає дрова, підгодовує птахів.
«Я вже навіть ховаю сокиру, щоб не рубала ті дрова. Отака вона. Не знаю, чи ми стільки років і в такому здоров’ї проживемо», – говорить Василь.Читати ще: «Любов допомогла нам здолати біду». Історія волинян, які відсвяткували 64-річчя шлюбу
Ще одна довгожителька села Котів – 94-річна Ніна. Вона зі сльозами на очах пригадує своє дитинство.
«Пам'ятаю, як тата забрали на фронт. Я залишилася з мамою. Нас троє було. Німці спалили наше село. Наша хата згоріла. Мусили будуватися. Всяке було. Тяжко було. Мусили і під голим небом спати. Всякі біди були. Добра не було. Як вже стало так, що можна жити, то немає коли», – каже пані Ніна.
Зараз для неї справжня підтримка – онуки та правнуки. Вони – її сенс не здаватися і жити.
Старожилів у селі Котів залишилося небагато. Їм допомагає, зокрема, соціальна працівниця Світлана.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
88-річна Катерина Калита з села Котів Луцького району пригадує дитинство та розпал Другої світової війни, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«До мами каже: «Матка, май яйка, масло?» А мама знала, як сказати, що хвора. А він відповів, що, мовляв, якщо хвора, то нічого не треба. Вони дуже боялися того тифу. Я плакала на печі, а він мене прикладом стусонув», – розповідає про німецьку окупацію в роки Другої світової пані Катерина.
Пригадує також ворожі літаки: «Як чули наближення літака, то ховалися в схрон. Мали такий, викопаний у садку. І я так біжу до тієї ями, а літак низенько біля нашого садка летить. Я помітила, що він був чорний із білими хрестами».
Післявоєнні часи також були непростим випробуванням для людей.
«Як стала колективізація, прийшла та червона чума і забирала в людей усе зерно. Забирала все в батьків, що вони заховали в клуню. Шпичкою проколювали, шукали, де зерно люди ховали. Грабували людей», – говорить Катерина Калита.
Пані Катерина мешкає зі своїми дітьми. Вони обіцяють берегти її спогади, переповідати наступним поколінням.
Як каже син Василь, мама навіть у свої 88 років господарює, рубає дрова, підгодовує птахів.
«Я вже навіть ховаю сокиру, щоб не рубала ті дрова. Отака вона. Не знаю, чи ми стільки років і в такому здоров’ї проживемо», – говорить Василь.Читати ще: «Любов допомогла нам здолати біду». Історія волинян, які відсвяткували 64-річчя шлюбу
Ще одна довгожителька села Котів – 94-річна Ніна. Вона зі сльозами на очах пригадує своє дитинство.
«Пам'ятаю, як тата забрали на фронт. Я залишилася з мамою. Нас троє було. Німці спалили наше село. Наша хата згоріла. Мусили будуватися. Всяке було. Тяжко було. Мусили і під голим небом спати. Всякі біди були. Добра не було. Як вже стало так, що можна жити, то немає коли», – каже пані Ніна.
Зараз для неї справжня підтримка – онуки та правнуки. Вони – її сенс не здаватися і жити.
Старожилів у селі Котів залишилося небагато. Їм допомагає, зокрема, соціальна працівниця Світлана.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
23 лютого: свята, події, факти. День гри в теніс та Всесвітній день взаєморозуміння і миру
Сьогодні 00:00
Сьогодні 00:00
Повертав до АЗС і не пропустив авто: у водія Audi, який біля Луцька скоїв аварію, забрали права на 5 років
22 Лютого 2026 23:43
22 Лютого 2026 23:43
У Мексиці ліквідували одного з найвпливовіших наркоторговців світу
22 Лютого 2026 23:15
22 Лютого 2026 23:15
У волинському соборі розпочали реставрацію унікального «Розп’яття» XV століття
22 Лютого 2026 22:46
22 Лютого 2026 22:46
«Є дані розвідки, що Росія планує ще теракти в Україні», – Зеленський
22 Лютого 2026 22:17
22 Лютого 2026 22:17
На Волині водій «Мерседеса» двічі за день їздив під наркотиками: як покарали
22 Лютого 2026 21:48
22 Лютого 2026 21:48
Поліцейську, яка загинула під час теракту в Львові, поховають на Волині
22 Лютого 2026 21:19
22 Лютого 2026 21:19
Теракт у Львові: 33-річній жительці Рівненщини оголосили підозру
22 Лютого 2026 20:52
22 Лютого 2026 20:52
У лікарні від поранень помер воїн з Волині Валерій Калапуц
22 Лютого 2026 20:25
22 Лютого 2026 20:25
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.