USD 25.5 25.65
  • USD 25.5 25.65
  • EUR 29.8 29.95
  • PLN 6.97 7.02

Через безгрошів’я лучанка стала модисткою, коровайницею та перукарем

Зробити щось корисне власними руками лучанка Зоя Павловська вміла ще у школі. Саме тоді вона почала пекти солодощі та хрестиком вишивати. У луцькому училищі №10 навчилася ткати й на машинці гаптувати. Втім знайти застосування таким навикам у місті не зуміла. Тож коли вийшла заміж і стала щасливою мамою, разом із чоловіком Володею переїхала жити у Рожищенський район, - йдеться у матеріалі Волинські Новини №38.

«Думали, ненадовго: доки мала Діанка підросте та в Луцьку робота знайдеться. Але, – сміється подружжя Павловських, – вийшло, як у прислів’ї: нема нічого постійнішого, ніж тимчасове».

УКРАЇНСЬКІ ГРОШІ – НА НІМЕЦЬКІЙ МАШИНЦІ

«Доки в декреті сиділа, разом із чоловіком вели домашнє господарство. Однак грошей постійно бракувало. І я вирішила взятися за вишивку: машинною гладдю оздоб¬лювала рушники, серветки під обручки. Спочатку до Луцька на базар передавала, щоб мама ними торгувала. Потім сусіди побачили – стали замовляти. Далі в довколишніх селах клієнти з’явилися. І тепер серед моїх замовників – жителі сіл Осьмиговичі, Ловище, Студині, Тристень, Щурин, Береськ (це Рожищенський район), є із Торчина та Луцька», – розповідає 38-річна Зоя та показує красу, по яку до Ворончина їдуть з усієї Волині.

Попервах, каже, люди купували здебільшого весільну атрибутику. Але нині не менш популярними стали національні костюми. У вишиванках до школи ходять, на великі державні свята вбираються.

«А як гарно на весіллі, де не лише молодята, а й усі гості у барвистих вишиванках! – з досвіду знає майстриня. – Відновилася також мода на вишиті речі хатнього вжитку: доріжки, серветки, рушнички. Хоче, наприклад, невістка свекрусі догодити – замовляє в мене оздобленого вручну фартушка. Такі ж презенти популярні на весіллях, коли потрібно хазяйок обдаровувати».

Щоби здешевити вартість товару, Зоя навчилася не тільки вишивати, а кроїти, шити. Відтак жінка постійно згадує добрим словом прабабусю, у спадок від якої дісталася машинка ще німецького виробництва.

«Машинка-то хороша. Але я – майстриня-самоучка, тому бувало по-всякому. Запланую сорочку на дитину – вийде, як на дорослого, мушу обрізати й підшивати. Ще гірше, коли виріб замалий. Бо тоді наново купувала тканину, кроїла, оздоблювала, а готову блузку лишала для майбутніх покупців», - розповідає жінка.

До речі, візерунок для вишивки, кольорову гаму та аксесуари Зоя вигадує та підбирає самостійно: орієнтуючись на моду і прохання покупця.

«Зараз дуже популярними стали блузки, прикрашені соняшниками. Традиційно затребуваними лишаються польові квіти (особливо маки). Хтось замовляє: «Щоб була сорочка, як у подружки». А хтось каже: «Хочу таку, якої ще ні в кого нема». Тоді сама малюю ескіз на папері, прикладаю до тканини, компоную деталі й підбираю кольори. Здавалося б, складна робота. Але мені вона таке задоволення приносить, що, буває, цілу ніч над блузочкою просиджу, аби кінцевий результат побачити».
Рушники з іменами випускників, що їх вишила Зоя Павловська, прикрашають фойє сільської школи
КУЛІНАРНИЙ РЕКОРД – 11 КОРОВАЇВ ЗА ТИЖДЕНЬ

Опанувавши фах модистки, Зоя Павловська на досягнутому не зупинилася. Адже національні костюми чи рушники замовляють не постійно. Блузки, наприклад, найчастіше купують перед Першим вересня та Останнім дзвоником. Рушники – теж в окремі сезони. Тому у вільний від вишивки час жінка взялася за випічку: пасочки, короваї, торти.

«Почалося з того, що наш кум одружувався і потрібен був коровай на весілля. «Навіщо, – думаю, – замовляти, якщо і домашнє молоко та масло є, і яйця свіженькі, і головне – бажання. Переписала в мами рецепт. Спробувала – вийшло. Люди на весіллі оцінили, запитали, де купувала. А як почули, що сама пекла, стали в мене випічку замовляти».

Дебютні короваї Зоя прикрашала квітками, придбаними на базарі. Потім стала робити оздобу із желатину. Тепер же навчилася виготовляти мастику і з неї формувати їстівні рушники, маки, жениха й наречену. Одне слово, звичайну випічку майстриня перетворює на справжнє кулінарне диво.

«Рецепти у мене десятиліттями перевірені. Форми для короваїв – старі каструлі. Печу у звичайній газовій духовці. І хоча руку вже набила, але без курйозів також не обходилося, – сміється. – Бувало, коровай росте-росте, а потім раз – і просів. Траплялося, мастика розтікалася чи якась деталь не виходила. Але поплачеш, понервуєшся і наново берешся місити».
Пекти ось таку красу жінці допомагають власна фантазія та мамині рецепти
Оскільки Зоїна випічка – лише з натурпродуктів, то клієнти завжди є. Раніше, було, і 11 короваїв мусила встигнути приготувати.

Але зараз ціна випічки зросла. То людям у селі стало вигідніше самотужки спекти торт чи коровай, а до мене принести для гарного оздоблення, – каже жінка.

ПЕРУКАРСЬКУ МАЙСТЕРНІСТЬ ВІДШЛІФОВУЄ НА ЧОЛОВІКОВІ

Утім жінка знаходить час реалізовувати ще й перукарські здібності! Хоча тут же сором’язливо зауважує:

«Ой, які там здібності! Просто маю не лише сина, а й двох донечок. Коли старшенька почала ходити до школи (зараз вона вже в педколеджі), я почала робити зачіски. І впродовж 12 років так наловчилася заплітати, крутити, вкладати, що тепер на цьому навіть гроші заробляю. Хоча, звісно, не цілий рік, а суто на весілля, випускні, шкільні вечори».

Коли замовниця приносить модний журнал із фотографією зачіски, Зоя відразу попереджає: результат може відрізнятися. Бо роль відіграють і тип волосся, і якість лаку, навіть настрій клієнтки.

«У моєму перукарському арсеналі є фени з різними насадками, плойки, кілька видів гребінців. На доньках тренуюся заплітати «за останнім писком моди». А ще дуже хочу поїхати на курси, що їх проводять професіонали. Бо укладати волосся вже трохи вмію, а от стригти боязко, особливо жінок. Тому поки що, – жартує Зоя, – тренуюся на чоловікові».

А ще жінка мріє опанувати нову для себе справу – виготовлення квіток-заколок.

«Одну найпростішу прикрасу вже зробила, – хвалиться. – Сподобалося. Та щоб продовжувати, часу нема: на городі роботи багато, крім того, як соціальний працівник я маю 45 підопічних. Утім нетерпеливо чекаю зимових вечорів, аби взятися за кольорові стрічки, воскові свічки й наловчитися виготовляти заколки у техніці канзаші».

Оксана БУБЕНЩИКОВА, Рожищенський район

Фото автора
Загрузка...
Коментарів: 3
наталя Показати IP 25 Жовтня 2016 18:27
Яка розумниця! Молодець!
Віра Показати IP 25 Жовтня 2016 21:58
Дуже талановита й красива жінка, яка не лінується розвивати свій талант навіть у селі (наскільки я зрозуміла, сама вона із Луцька). Молодець!
Лучанка Показати IP 26 Жовтня 2016 18:07
Ото ті, які сидять удома, сємкі плюють і плачуть, що грошей нема, - дивіться, як треба трудитися! Не дарма кажуть: хто не хоче - шукає причини, а хто хоче - шукає можливості. Хай дає тобі, дитино, Бог здоров’я.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.