USD 24.1 24.4
  • USD 24.1 24.4
  • EUR 26.5 26.8
  • PLN 6 6.1

«Для моїх волинських десантників». Як везли допомогу тим, хто вижив

2200 кілометрів за три дні по трасі Луцьк-Рівне-Київ-Лубни-Полтава-Харків-Слов’янськ-Краматорськ та назад. Дорогою майже через усю країну на Схід волинян вражала і людська небайдужість українців, і неабияке бажанням допомогти, і скупі розповіді бійців, які занурювали свідомість у глибочезний вир гарячих подій на передовій.

Про те, як збирали і везли допомогу бійцям в АТО, розповів директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський.

«Тривалий час до мене дзвонив з передової АТО Вадим Сергійович Дорофєєнко – підполковник-десантник Збройних Сил України з проханнями про допомогу: немає ні бронежилетів, ні одягу, ні взуття, ні необхідної амуніції… Вадим Сергійович – очолює пошуковий загін «Відродження», що рік назад повним складом увійшло до лав ДП «Волинські старожитності» ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України. На території Волинської області нами були проведені спільні пошукові дослідження та ексгумації воїнів-червоноармійців у селах Адамчуки, Мощена, Поліське, Борзова, Паридуби, Дольськ, Городилець, Клевецьк, Новосілки, Волі-Ковельській, Мовчанові, Миляновичах, селищі Турійськ та місті Шацьк. Близько 200 воїнів було перепоховано з почестями або на місці виявлення, або на меморіалі біля Ковеля.

З початком подій у Криму Вадим Дорофєєнко - у діючій українській армії. А з початку АТО – він і ще десять пошуковців з Волині – там. Жодної допомоги, жодної підтримки від держави за весь цей час не отримували. Я два тижні бігав коридорами влади, бо куди ж мені науковцю займатися нюансами військового спорядження?

Вадим дзвонив щодня: люди гинуть, багато поранених… Нарешті терпець мені урвався. Завдяки пані Марії Доманській вдалося швидко закупити у Луцьку бронежилети 4 класу. Допомогли у цій справі Коцан І.Я. та ще двоє людей, які поки відмовляються називатися. Ну і кошти за археологічні дослідження пішли на цю закупку, а також закупівлю берців та одягу.

Почав шукати транспорт – і, о чудо! – з’явилися бажаючі допомогти. Підключилася Волинська обласна державна адміністрація і волонтери із Володимира-Волинського. Зокрема, підполковник у відставці Сергій Володимирович Федотов.

Сергій Володимирович підключив низку волонтерських організацій, які почали термінову закупку необхідних речей для моїх волинських десантників. Особисту подяку хочу висловити керівнику Волинської обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану Павловичу Григорію Григоровичу: його організація зібрала велику кількість продуктів, одягу, карематів. Підключилися і заступник голови Волинської облдержадміністрації Микола Тихонович Собуцький та генерал Обласної ветеринарної служби Лозинський Богдан Васильович.

2200 кілометрів за три дні по трасі Луцьк-Рівне-Київ-Лубни-Полтава-Харків-Слов’янськ-Краматорськ та назад. У дорогу нас вибралося четверо: М.Т.Собуцький, С.В.Федотов, шофер Андрій із Коршева та я.

Перша зупинка була у Рівному, де місцева волонтерська організація в особі пані Оксани добавили до нашої допомоги велику кількість продуктів. А далі у Києві познайомились з цікавими людьми: Світланою Михайлівною Петренко та Денисом. Вони волонтери ще від січневих подій на Майдані. Світлана – відома художниця, її картину купують навіть олігархи та політики. Всі гроші від продажу – вона вкладає на закупівлі нашим хлопцям, зокрема у батальйоні «Айдар». Денис – для того, щоб надавати допомогу, продав власну квартиру у Києві, а кошти за продаж повністю витрачає на благодійництво солдатам української армії. Завдяки цим неординарним особистостям ми отримали силу-силенну військового одягу, взуття, ліків, а також біноклі, приціли до снайперських гвинтівок та іншу амуніцію. Низький уклін Вам, кияни!

Наш шлях пролягав до Лубен, де ми зупинилися на нічліг у приятеля Сергія Федотова Андрія Браги. Зранку він ще додав до нашого вантажу продуктів. У місті Чугуєв Харківської області нас вже чекав супровід десантників. У Слов’янську на пляжах тисячі людей, хоча ще зранку стріляли сепаратисти. Проїжджаємо через блокпост «Кандагар», де досі на асфальті лежить понівечена бронетехніка. У Краматорську – велика кількість молоді фарбує міст у жовто-блакитні кольори, у центрі – чисельний мітинг за єдину Україну. Заїжджаємо у штаб на аеродромі… Здравствуйте, браття! Вибачте, що так довго їхали до Вас…

«Ми виконуємо чесно свій конституційний обов’язок по захисту держави, - говорить Вадим. – А держава? Ці «бронікі» нам так потрібні були 2 тижні тому хоча б… Скільки би життів вони зберегли!» Як кажуть бійці, продукти їм приносять місцеві досить часто, принесли і холодильник, і телевізор. Тому потребують більше одягу, взуття, бронежилетів, касок, різної військової амуніції. Вадим професійний сапер, вже розмінув більше 1000 мін.

Мер Краматорська для цієї справи навіть виділив йому автомобіль. Але не вистачає рук спеціалістів. Нещодавно сам підірвався на міні, спасаючи молодого бійця, три дні відходив…

«В сорочці народився, - каже,- як і тоді як підбили гелікоптер, в якому я летів. Добре, що пілот виявився справжнім майстром і посадив нас на землю живими». Як справжній пошуковець-археолог за час проведений у Краматорську, він зібрав силу-силенну експонатів: шефронів та прапорів ворога, різних зразків спорядження та амуніції, листів на фронт. «Все це хочу передати у Ковельський музей. Ні в якому разі у Київ. Хай волиняни знають, як ми тут воюєм».

Цього року голова Ковельської райдержадміністрації Ігор Верчук та авантюрист Петро Вільчинський хотіли відкрити кримінальну справу проти В.Дорофєєнка, заявляюч, що він «чорний копач» і не український солдат. Для Вадима це був важкий удар: «Ми тут воюємо за Україну, а вони в тилу нам ніж у спину…» «Хай ці речі будуть у Ковелі – щоб мешканці міста побачили ким ми насправді є. Ми – патріоти, ризикуємо нині своїм життям, позбавлені будь-якої підтримки держави, хочемо принаймні розуміння і поваги від земляків».

Хлопець із Мар’янівки каже: «Ми обов’язково переможемо. Бо на нашій стороні справедливість. Кістками тут всі поляжемо, але переможемо тую нечисть!»

Бажаємо хлопцям берегти себе, знову вибачаємось, що так довго їхали. Та плануємо їхати ще», - пише Олексій Златогорський.

Команда Вадим Дорофєєнко, Олексій Златогорський, Микола Собуцький, Сергій Федотов:
Відїджаємо з Луцька:
Вадим Дорофєєнко показує експонати:
Допомога приїхала:
Білборд у Краматорську:
Микола Собуцький на базі десантників у Краматорську
Сепаратистські шоломи теж стануть експонатами:
Реклама
Загрузка...
Коментарів: 5
Руслана Показати IP 18 Серпня 2014 16:54
Молодці ті, хто пройшов крізь бюрократичні лабіринти байдужості, і доставив таки хлопцям таку необхідну допомогу. Низький улін солдатам, які борються за наш спокій!!!!!!!!!!!!!!! Ганьба пузатим чиновникам, які бояться піднятися з крісла, аби бодай щось корисне зробити!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
іра Показати IP 18 Серпня 2014 18:14
Герої
пап Показати IP 19 Серпня 2014 07:09
а клімчук там був?
пво Показати IP 19 Серпня 2014 07:23
Поки Собуцький їздив його Гунчик з посади зняв!!!Даремно повертався.А може спецом поїхав, щоб героєм стати.
Олексій Златогорськи Показати IP 20 Серпня 2014 13:48
Ніхто нікого не знімав, Швидше я Гунчика зніму. Собуцький їздив - молодець. Тримався як боєць

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.