USD 39.00 39.40
  • USD 39.00 39.40
  • EUR 39.25 39.50
  • PLN 9.76 9.94

Із госпіталю – в бій: волинянин зі «сталевими нервами»

30 Жовтня 2014 13:50
Серед пацієнтів Луцького гарнізонного військового госпіталю чимало таких, які поспішають залікувати рани, аби чимшвидше повернутися на передову, захищати разом з бойовими побратимами Україну від агресора. Та ще й зібрати для друзів теплий одяг та необхідні речі. Один з таких хлопців – боєць батальйону територіальної оборони «Волинь», Василь Михальчук.

Про це повідомляє «Волинська газета».

У Луцькому військовому госпіталі пацієнтів стільки, що яблуку ніде впасти. Ліжка із хворими щільно стоять попід усіма стінами коридору. І саме в такому тісному колі хлопці пробують повертатися у мирне життя.

У кого психіка міцніша, може жартувати і навіть виривати з пам’яті «КамАЗи», доверху заповнені людськими рештками: «Їх ми збирали, коли після обстрілу «градами» йшли обгорілим полем».

Хто не зумів одягнути психологічну броню та досі чує запах «смаженого м’яса і людських кісток» – із ними спілкуються психологи, психіатри.

Але серед сотень хворих є такі «сталеві нерви», які про повернення в бій не лише на камеру говорять.

От і Василь Михальчук із села Березичі Любешівського р-ну прибув до госпіталю з-під Дебальцевого, хвору ногу за два тижні підлікував і відразу тут, у палаті, домовився з бойовими товаришами: «Мене сьогодні виписують! Чекайте! За пару днів приїду!».

Невже, запитаєте ви, 21-річному хлопцеві знову хочеться в сирі окопи? Невже не страшно вкотре опинитися під «градами»?

– Кожному страшно за своє життя , – відповідає Василь. – Але сховатися за випискою лікаря і почуватися зрадником – це ще гірше. Тим більше, там, під Дебальцево, лишився мій товариш, земляк Андрій Шпанчик. Він теж із Березичів, сусід. Коли вся та заваруха почалася, ми разом поїхали в Маневичі у військкомат, записалися добровольцями, півтора місяця проходили бойове злагодження у Володимирі-Волинському і там же ввійшли до складу батальйону територіальної оборони «Волинь».

Про те, що спочатку хлопців обіцяли лишити для захисту області, потім дислокували на кордони Чернігівщини та Сумщини, а зрештою кинули на передову, боєць Михальчук не нарікає. Каже: така вже доля в їхнього роду:

– Мій дід Берлін брав, баба красноармійкою була, тато три місяці партизанив. От і я вирішив не зганьбити честь. Тим паче, четверо моїх старших братів в армію не ходили і зараз воювати – «профнепридатні».

– А як вас рідні на війну відпустили?

– Та ясно, як. Мамка: «Вай-вай-вай!» – вичитала, як на похоронах. А тато – вже як мужик: раз за разом на вулицю виходив, курив, переживав. Але ні слова не сказав: мовляв, не йди.

На запитання, чи повністю укомплектований, Василь Михальчук зізнається:

– Коли у травні пішов добровольцем, то люди з нашого села в церкві гроші зібрали і всім, хто «на фронт», дали по 1 тисячі 200 гривень. «Броніки», на які держава мільйони виділяла, нам в останній момент закупила Любешівська райдержадміністрація. А все решта – одяг, взуття, прилади нічного бачення, ліхтарик – то все волонтери. Якби не вони, то вже давно би наша армія зогнила. Так що честь їм і хвала!

– І кевларову каску маєте?

– Та нє! Вона дорогуща: майже три тисячі коштує. То ми, як починають шмаляти, зразу в окопи ховаємося.

Саме під час обстрілу березичівський захисник травмував ногу, порвав зв’язки та змушений був пройти курс лікування в Луцькому військовому госпіталі.

Минулими вихідними хлопець провідав рідну Любешівщину, розказав землякам політику партії, почув побажання «Тримайся!» та разом із друзями-патріотами знову поїхав на Донеччину.

– Із цими трьома хлопцями ми вже п’ять місяців в одному окопі. У спільному, зрозуміло, а не в тому самому. Бо тербатальйон «Волинь» постійно перекидають. Зараз он узагалі хочуть переформувати (через що ми в Луцьку й мітингували під стінами «білого дому»), – додає Василь. – Так-от, із цими трьома хлопцями разом воювали, в той самий період на Волинь приїхали: я – в госпіталь, Толя із Шацька взяв відпустку через сімейні обставини (в нього троє дітей), Олег із Ратного теж лікувався (бо якраз перед мобілізацією попав в аварію і крепко голова весь час боліла), а Володя з Луцька приїхав і дітей провідати (в нього їх двоє), і власну машину на Схід забрати.

На запитання, що за авто і для чого, Володимир Харченко, 41-річний боєць, відповідає:

– Доки в мирний час у Луцьку працював, купив собі джипа. Але місяць пробув на Донеччині і зрозумів: там із таким транспортом легше буде бойові задачі виконувати.

З яким настроєм дружина та двоє дітей відпускали Володимира, не варто й запитувати. Бо якщо він залишив бізнес, родину, ще навесні записався в батальйон тероборони «Волинь» і не відмовився разом із товаришами зайняти першу лінію захисту, то тут усе без слів ясно.

– За тих чотири дні, скільки я в Луцьку, стараємося разом із друзями зібрати якомога більше теплих речей. Бо хлопці там реально мерзнуть і будуть вдячні за будь-який одяг. Непогано було б тепловізорів підкинути. Словом, багато чого. А ще було боляче дивитися на політичну рекламу, за гроші якої можна весь батальйон «Волинь» одягнути, взути і всім необхідним оснастити.

Зачепивши тему виборів, бійці сміються:

– Були би раді побачити кожного політика особисто: щоб приїхав, передвиборчу програму розказав, – жартує Володя Харченко. – Після такої агітації шляхом природного відбору їх би на порядок менше стало. І серед тих, хто не побоїться бойове хрещення пройти, можна було б і достойних вибрати.

Але довго розмовляти у хлопців немає часу. Але мужні воїни пообіцяли: «Оце повернемося з перемогою – тоді й інтерв’ю будемо роздавати».

Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Редакція сайту прийняла рішення тимчасово закрити коментування під новинами, які стосуються військових подій на сході.
В Україні триває війна, зокрема інформаційна. Таким чином, ми не можемо допустити, щоб ресурс Інформаційного агентства Волинські Новини використовували як майданчик для дестабілізації ситуації.


Утім нам важлива думка нашого читача, тож запрошуємо до обговорення публікацій на сторінках агентства в соціальних мережах.




Система Orphus