USD 39.00 39.32
  • USD 39.00 39.32
  • EUR 39.25 39.50
  • PLN 9.76 9.94

Центр реабілітації учасників АТО у Луцьку: тут лікують і тіло, і душу

23 Лютого 2017 17:18
У його палаті – багато світла, тепла та любові. Тут – особлива атмосфера. За лікарняним ліжком, на підвіконні – картини. У них – його душа, його світ, його біль, його переживання і те, що не можна пояснити словами. Ці картини продають через благодійний аукціон, а виручені кошти витрачають на лікування дітей та молодих людей, чиє життя, як і його, страшна хвороба поділила на «до» та «після», йдеться у матеріалі щотижневика Волинські Новини від 23 лютого (№7 (55).

У цьому лікарняному закладі багато тих, хто побачив пекло війни, перед чиїми очима гинули побратими, хто був на межі життя та смерті. Тому й медики у Центрі реабілітації учасників АТО, який створено на базі Волинського обласного госпіталю ветеранів війни, тут лікують не лише тіла, а й душі. Тут усі – неначе свої. Бо по пораду та підтримку сюди йдуть цілими сім’ями.



Скарги на здоров’я розцінили як «косіння» від армії

21-річний боєць окремого танкового батальйону 54-ї бригади Володимир Бабій потрапив на службу фактично напередодні 2015 року.

У Володі – лише мама, має хлопець 28-річну сестру та 11-річного братика. Тато юнака контакти з ним узагалі не підтримує. Усе життя хлопця – це боротьба. За свої два десятки років мусив витримати чимало. До війни встиг попрацювати на будівництві, у київському фітнес-клубі. Сім’я Бабіїв – із Горохівщини. Але до 13 років Володя жив у Кіровограді, там був і зареєстрований, а тому звідти й мобілізували.



В АТО його часто турбував голов­ний біль. Часом такий сильний, що таблетки доводилося пити мало не жменями, у тому числі й спеціальні знеболювальні препарати, які використовують у військах НАТО. Та не було часу думати про особисті проблеми. Адже щосекунди під градом куль та пострілами кулеметів він боровся за право жити у мирній країні.

Володя розповідає, що ще під час служби в нього почав падати зір.

«Мене хотіли комісувати, але дотягнув до дембеля, – каже хлопець. – Коли ж звернувся на сході у госпіталь зі скаргами на здоров’я, сказали, що «кошу» від армії».

Після остаточного підтвердження раку бійця лікували у кіровоградському онкодиспансері. Про той час хлопець говорить небагато. Каже лише, що ставлення волинських лікарів та кіровоградських – просто не порівняти.

Двічі Володю оперували в Інституті нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова. Однак онкозахворювання не відступило.

Волинські лікарі фактично поставили хлопця на ноги. І хоча попереду ще тривалий процес лікування, зараз справи пішли на поправку.

«Скільки об’їздив інститутів і лікарень – тут найкраще. Спочатку лікувався у Волинському онкодиспансері, потім перевели сюди (у Центр реабілітації учасників АТО, який діє на базі Волинського обласного госпіталю ветеранів війни, – ВН). За два тижні вже сам міг ходити, покращився зір. Зараз почав набирати вагу. Думав, що мені лишилося кілька днів, а в Луцьку за місяць поставили на ноги», – розповідає Володимир.

А найголовніше, каже хлопець, тут він – не сам.

«До мене приходить багато волонтерів, студентів, друзів. Раз на тиждень приїздить братик, якого вчу малювати. Провідує дівчинка, її брат Нікіта лікується від раку в Італії. Навіть коли нікого нема, я відчуваю, що не сам», – ділиться хлопець.



Малювати Володимир почав усього кілька тижнів тому. В онкодиспансер приїхав волонтер, боєць батальйону «Айдар» Руслан Ка­шаюк.

«Руслан тоді сказав: «Давай помалюємо на склі, допоможемо хлопчикові Данилку, який лежить в онкодиспансері і в якого рак крові», – пригадує хлопець.



Першою Володя намалював ікону. Образ придбала волинська волонтерка Наталія Ариванюк за 2,5 тисячі гривень. Її подарувала Данилку. А з виручених коштів 1,5 тисячі віддали на лікування хлопчика, а тисячу – для Володимира Бабія.


Юнак розповідає, що на 17 березня у Ківерцях заплановано благодійну виставку його картин. Виручені кошти хочуть віддати на лікування онкохворих дітей. У планах – створення розписів на футболках.

Фізична реабілітація неможлива без психологічної

Таких бійців, як Володя, у Центрі реабілітації АТО одночасно може перебувати тридцять. Саме стільки тут ліжок. Загалом Центр розрахований на 50 пацієнтів.

Головний лікар Волинського обласного госпіталю ветеранів вій­ни Тетяна Масікова показує нам та депутатам із фракції «УКРОП» у Волинській облраді Вячеславу Рубльову, Григорію Павловичу, Ірині Вахович та Любові Ліпич те, що вдалося зробити з кінця 2014 року. Тоді тут і відкрили Центр.



Історія госпіталю розпочалася ще 1983 року. У його стінах лікування проходили ветерани Другої світової війни, афганці, ті, хто воював у Ефіопії.

«Тепер ми лікуємо і учасників цієї гібридної війни, яка триває в нашій країні, – каже Тетяна Олександрівна. – Перші атовці, фактично непідготовлені діти, які опинилися у самому пеклі війни, потрапляли до нас у важкому психологічному стані. У мене серце обливається кров’ю, коли спостерігаю, що їх ще й судять (бійців 51-ї бригади, – ВН). Зараз найчастіше діагностуємо серцево-судинні соматичні захворювання».

Тетяна Масікова каже, що найважче процес реабілітації триває у тих бійців, які замкнулися в собі, повсякчас живуть спогадами про страхіття, свідками яких довелося стати в зоні АТО. З цими чоловіками працюють психологи. Раніше їх у госпіталі не було взагалі. Зараз – двоє таких фахівців. Звичайно, для проведення індивідуальних консультацій та занять їх замало. Але й працювати з такою категорією, як тут, зможе аж ніяк не кожен спеціаліст.

У кімнаті психологічного розвантаження, яку використовують і для групових занять, – неначе справжня казка. Тут встановлено клітки з кольоровими папугами, акваріуми з рибками, живе шиншила, багато зелені. Одне слово, маленький рай.

Ще один елемент психологічної реабілітації – організація максимально корисного дозвілля для бійців. Завдяки роботі керівництва госпіталю хлопці мають змогу плавати в басейні, займатися спортом у залах Східноєвропейського націо­нального університету, відвідувати спортивно-розважальний комплекс «Адреналін Сіті», грати в боулінг, більярд. Транспортом під час організації такого виду психологічного відпочинку забезпечує Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом».

«Наші санітарні автомобілі, які експлуатуються ще з 90-х років, використовуємо лише для того, аби перевезти пацієнтів в інші лікарні на консультації», – додає Тетяна Масікова.

Загалом команда Центру налічує небагато спеціалістів. Окрім психологів, тут працюють психіатр, два невропатологи, ортопед та травматолог.

Тетяна Олександрівна розповідає, що нині в Україні активно обговорюють потребу запровадження посад лікарів-реабілітологів. Міністерство охорони здоров’я обіцяє організувати для таких спеціалістів відповідні навчання.

Головний лікар госпіталю каже, що нині вони також піднімають питання, аби ті фахівці, які мають дипломи спеціалістів із фізичної реабілітації, але не мають медичної освіти, могли у них працювати.

У волинському Центрі реабілітації бійців АТО поки що функцію реабілітологів виконують лікарі відділення відновного лікування госпіталю, де використовують різні види терапії. А неврологічних проблем у бійців чимало.

Завідувач неврологічного відділення відновного лікування, невролог Інна Николайчук каже, що бійці приходять із різними патологіями. Вільних місць у палатах не буває.

«Лікуємо бійців, які зазнали мінно-вибухових, черепно-мозкових травм, контузій, з остеохондрозами. В АТО вони носять бронежилети зав­важки 25 кілограмів практично не знімаючи. У результаті мають проб­леми із хребтами, спинами. Хлопці приходять закриті, колючі, як їжаки, з посттравматичними розладами. З пацієнтами працює вся наша команда фахівців», – розповідає Інна Николайчук.

...Учасник АТО, лучанин Олександр Добролюб якраз приймає термованну. Каже, що турбує радикуліт. «В АТО пішов добровольцем. Пробув там рік та три місяці. Тягарі, бронежилети, які доводилося носити щодня, тепер про себе нагадуть. А тут маю можливість пройти пов­ністю весь курс відновного лікування», – розповідає Олександр.



Вражений чудовими умовами лікування і боєць Юрій Наумик. Реабілітацію проходить тільки тут. Ковельчанин Валерій Віндюк розповідає, що звернувся у місцеву поліклініку зі скаргами на болі в спині. Звідти скерували в госпіталь. Процесом та результатами лікування також дуже задоволений.

Потреб багато, а коштів – обмаль

Тетяна Масікова каже, що нині найбільша їхня мрія – замінити у госпіталі дах. А на це, за попередніми підрахунками, потрібно близько двох з половиною мільйонів гривень. Нині ж покрівля фактично у катастрофічному стані. На останньому п’ятому поверсі – відділення хірургії. Тут уже відремонтовано операційні. А от доводити до ладу палати, їдальню та коридори до заміни даху немає як, адже він протікає.



Мріють тут і про окремий реабілітаційний корпус, тим більше, місця для його розташування – більш ніж досить. Саме в цьому корпусі й можна буде облаштувати спортзал. А він украй потрібен для фізичної реабілітації. Нині ж для лікувальної фізкультури у госпіталі можна використовувати лише два невеличкі кабінети.

Тетяна Олександрівна каже: якби хлопці могли займатися спортом безпосередньо на базі Центру, це відволікало б їх від думок про куріння та спиртне. Головний лікар зауважує, що, на жаль, проблеми з алкоголем у бійців – не рідкість.

Депутат Волинської обласної ради, укропівець Григорій Павлович про війну знає не зі слів. Він пройшов Афганістан, а тому у військовому госпіталі лікувався неод­норазово.

«Кількість учасників АТО збільшується з кожним днем. На Волині їх уже 6000. А це фактично єдиний центр, де боєць може отримати комплексну допомогу», – каже Григорій Павлович.

Голова фракції «УКРОП» у Волиньраді, радник голови облради Вяче­слав Рубльов запевняє: потреби госпіталю депутати поза увагою не залишать. Передусім шукатимуть можливість для впровадження у лікарні енергоефективних заходів.

«Звичайно ж, потреб в області багато. Але у наших пріоритетах – підтримка саме соціально-інфраструктурних об’єктів. Сьогодні обласний бюджет – мізерний. Надходження до нього можуть значно збільшитися, якщо нам перестануть чинити перешкоди в роботі КП «Волиньприродресурс», влаштовуючи безпідставні обшуки в облраді начебто з метою вилучення рішень комісій та сесій ради, які й так є у пуб­лічному доступі. Уже найближчим часом ми плануємо залучити новостворене комунальне підприємство облради «Волиньпроект», аби спершу визначити вартість ремонтних робіт, які потрібно провести у госпіталі», – каже Вячеслав Рубльов.

Депутат облради, член бюджетної комісії Ірина Вахович зазначає, що ще один шлях підтримки госпіталю – його участь у конкурсі інвестиційних проектів, що його проводить облрада. Ірина Михайлівна зауважує, що депутати мають зробити все можливе, аби подбати про бійців АТО в тилу, а тому під час розгляду заявок вона як член конкурсної комісії ці проекти враховуватиме першочергово.

У Волинський обласний госпіталь ветеранів війни щодня приходять волонтери. Приходять для того, аби підтримати й подбати про потреби бійців, багато з яких – це їхні бойові побратими.

...В одному з холів госпіталю – стенди пам’яті тих, хто загинув у Афганістані та АТО. Світлин воїнів, які віддали життя за Україну під час невизнаної війни з Росією, значно більше...

«НА МЕЖІ» – соці­аль­но-інформаційний проект

Інформаційне агентство «Волинські Новини» у партнерстві з Волинською обласною організацією політичної партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» реалізовує соціально-інформаційний проект «НА МЕЖІ».

Якщо у вашому селі чи місті є школа, дитячий садочок, амбулаторія, ФАП, клуб у неза­до­вільному стані, якщо ви втомилися оббивати пороги органів влади, розповідаючи про ці проблеми, якщо ваша громада опинилася на межі, зателефонуйте нам: волинський УКРОП – (099) 637-14-15, редакція – (068) 816-90-46, (066) 342-23-22.



Ольга Максим’як

Фото автора

Луцьк
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus