Чому білорус воює за Україну?

Злочин проти людяності. Таку діяльність закидають білорусу Олегу у нього на батьківщині.
Наразі ж він боронить селище Піски, що поблизу донецького аеропорту в Україні. Сьогодні, як відомо, там тривають запеклі бої. Зауважимо, саме через це селище є можливий доступ до стратегічного об’єкту - донецького аеропорту.
Олег воює у складі Добровольчого Українського Корпусу. «За правду» в Україні він бореться ще з часів Майдану. Дома з тих пір, а це вже більше року, не був – там він злочинець-найманець. І, переконує, білоруській владі все одно, на чиєму ти боці. Мовляв, якщо береш участь у військових діях на території іншої країни, маєш бачення, ідею, то однозначно становиш загрозу для Білорусі.
Так, там йому закидають злочини проти людяності, а от на фронті про молодого 21-річного білоруса говорять інше: це унікальна людина, - жартують хлопці, - він єдиний, хто може піти в підвал за картоплею, а повернутися вже з начищеною!
- Які в тебе плани, - запитую.
- Воювати, - каже впевнено хлопець.
- За що?
- За те саме, за що пробував у 2010-ому році в Білорусі – за правду!
На перший погляд спокійний юнак. Але коли починає говорити про відомі події у Білорусі у 2010-ому, його очі спалахують протестом.
Тут мова – про президентські вибори, що відбулися 19 грудня. В них узяли участь найбільше кандидатів за всю історію президентських виборів у Білорусі — десять осіб.
Згідно з офіційними даними, явка виборців становила 90.65 %; перемогу вчетверте поспіль здобув Олександр Лукашенко, набравши 79.65 % голосів. Жоден із інших кандидатів нібито не здобув більше 3%. Такі результати, а також силовий розгін демонстрації протесту 19 грудня та подальше затримання більшості кандидатів викликали широкий резонанс у світі, частина країн відмовилася визнавати вибори легітимними.
Чому Олег обрав ДУК, каже, мав тут друзів-знайомих, йому близька ідея добровольців Правого сектору, окрім того, з його слів, «Україна їм завжди допомагала»… Приїздили свого часу в Білорусь і представники організації «Тризуб», лідером якого є, власне, Дмитро Ярош.
Його не лякає, що воює добровольцем, готовий до того, що опісля всіх цих подій його можуть визнати злочинцем – він впевнений, зміни прийдуть. Завзятий, активний, любить куховарити (у чому, до слова, журналісту Інформаційного агентства Волинські Новини була нагода переконатися), гарно говорить українською мовою, періодично переходячи на білоруську.
З ним цікаво поговорити про білоруську музику (тут ми знайшли і спільну мову, і схожі пристрасті – авт.). Він – живий, говорять про нього побратими…
Повертаючись до реалій, каже, що планує отримати українське громадянство (президент, мовляв, обіцяв його добровольцям з інших країн, які боронять наші кордони), та повернутися додому. Не злочинцем – а людиною, яка має права.
Там його чекають батьки. «Мама, як переважно всі жінки в нас, - абсолютно аполітична… Тато ж цілком мене підтримує», - розповідає Олег.
А сьогодні – громадянин іншої країни – він чітко знає, де має бути. І його вибір, здається, непохитний.
Підготувала Альона ТРОХИМЧУК
Поспілкуватися із бійцем вдалося під час візиту на базу ДУКу, що на сході України.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Наразі ж він боронить селище Піски, що поблизу донецького аеропорту в Україні. Сьогодні, як відомо, там тривають запеклі бої. Зауважимо, саме через це селище є можливий доступ до стратегічного об’єкту - донецького аеропорту.
Олег воює у складі Добровольчого Українського Корпусу. «За правду» в Україні він бореться ще з часів Майдану. Дома з тих пір, а це вже більше року, не був – там він злочинець-найманець. І, переконує, білоруській владі все одно, на чиєму ти боці. Мовляв, якщо береш участь у військових діях на території іншої країни, маєш бачення, ідею, то однозначно становиш загрозу для Білорусі.
Так, там йому закидають злочини проти людяності, а от на фронті про молодого 21-річного білоруса говорять інше: це унікальна людина, - жартують хлопці, - він єдиний, хто може піти в підвал за картоплею, а повернутися вже з начищеною!
- Які в тебе плани, - запитую.
- Воювати, - каже впевнено хлопець.
- За що?
- За те саме, за що пробував у 2010-ому році в Білорусі – за правду!
На перший погляд спокійний юнак. Але коли починає говорити про відомі події у Білорусі у 2010-ому, його очі спалахують протестом.
Тут мова – про президентські вибори, що відбулися 19 грудня. В них узяли участь найбільше кандидатів за всю історію президентських виборів у Білорусі — десять осіб.
Згідно з офіційними даними, явка виборців становила 90.65 %; перемогу вчетверте поспіль здобув Олександр Лукашенко, набравши 79.65 % голосів. Жоден із інших кандидатів нібито не здобув більше 3%. Такі результати, а також силовий розгін демонстрації протесту 19 грудня та подальше затримання більшості кандидатів викликали широкий резонанс у світі, частина країн відмовилася визнавати вибори легітимними.
Чому Олег обрав ДУК, каже, мав тут друзів-знайомих, йому близька ідея добровольців Правого сектору, окрім того, з його слів, «Україна їм завжди допомагала»… Приїздили свого часу в Білорусь і представники організації «Тризуб», лідером якого є, власне, Дмитро Ярош.
Його не лякає, що воює добровольцем, готовий до того, що опісля всіх цих подій його можуть визнати злочинцем – він впевнений, зміни прийдуть. Завзятий, активний, любить куховарити (у чому, до слова, журналісту Інформаційного агентства Волинські Новини була нагода переконатися), гарно говорить українською мовою, періодично переходячи на білоруську.
З ним цікаво поговорити про білоруську музику (тут ми знайшли і спільну мову, і схожі пристрасті – авт.). Він – живий, говорять про нього побратими…
Повертаючись до реалій, каже, що планує отримати українське громадянство (президент, мовляв, обіцяв його добровольцям з інших країн, які боронять наші кордони), та повернутися додому. Не злочинцем – а людиною, яка має права.
Там його чекають батьки. «Мама, як переважно всі жінки в нас, - абсолютно аполітична… Тато ж цілком мене підтримує», - розповідає Олег.
А сьогодні – громадянин іншої країни – він чітко знає, де має бути. І його вибір, здається, непохитний.
Підготувала Альона ТРОХИМЧУК
Поспілкуватися із бійцем вдалося під час візиту на базу ДУКу, що на сході України.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Богослужіння на Великдень у Луцьку: в яких храмах і коли можна освятити пасхальні кошики
Сьогодні 15:21
Сьогодні 15:21
У центрі Луцька «ожили» великодні артінсталяції
Сьогодні 14:48
Сьогодні 14:48
В Україну повернули тіла 909 полеглих Героїв
Сьогодні 14:14
Сьогодні 14:14
У Луцьку підсумували роботу «Великодньої майстерні»
Сьогодні 13:40
Сьогодні 13:40