Мобілізація на Волині: чому одні - «за», а інші - «проти»

Четверта хвиля мобілізації закінчується. Як вона відбувається у Володимирі-Волинському та районі? Чи всі, хто отримав повістки, готові іти служити? Детальніше на ці та інші питання відповів військовий комісар Володимир-Волинського об’єднаного комісаріату майор Руслан ЯЦІЙ. Детальніше - в матеріалі видання Слово Волині.

– Закінчився перший етап четвертої хвилі мобілізації та підходить до завершення другий, – говорить Руслан Яцій. – Із 29 січня по 20 лютого 106 військовозобов’язаних поповнили війська. З міста пішли служити 33 чоловіки, з яких – 11 офіцерів. Для проходження медичного обстеження на 20 лютого прибуло 556 людей, із них – 207 виявилось придатними до військової служби, непридатними – 199, відстрочку на лікування отримали 38 осіб, направлення на додаткове медичне обстеження – 176 осіб.

За планом, військкоматом мало бути призвано 78 осіб, оповіщено 169, пройшли медогляд 165, визнані придатними 77, із них вручили повістки 39 особам, призвали 33, з яких 4 – добровольці. Відсоток виконання призову громадян у місті становить 42.

Для проходження медичного обстеження прибуло 298 осіб. З них придатними до військової служби визнано 122 особи, непридатними – 111, відстрочка на лікування надана 24 особам, направлено на додатковий медогляд 41 особу. Слід зауважити, що з 41 чоловіка, які були змушені повторно пройти лікарів, доволі високий відсоток тих, хто не повернувся. Правильніше сказати – ухиляється від проходження служби. Загалом, виконання завдання другого етапу мобілізації у району становить 65, у місті – 59 відсотків.

– Руслане Ярославовичу, з якими проблемами доводиться зіштовхуватись? І як намагаєтесь їх вирішувати?

– Із кожним днем стає все складніше вручати повістки, бо ті, кого призивають, різними шляхами уникають їх отримати. У сільських місцевостях повістки розносять сільські голови. У місті дільниця оповіщення створена при ЖЕКу, там працівники займаються повідомленням військовозобов’язаних. Та хтось, дізнавшись про повістку, їде на заробітки за кордон, інший просто не відчиняє двері. А іноді доходить навіть до курйозів. Бувало, що відчиняє двері мати чи дружина і запевняє, що син чи чоловік тут не проживає. І у той самий момент ти бачиш, як він ходить по хаті. У цих випадках нічого не можна вдіяти. Чималу проблему становить і те, що наше місто є прикордонним, і проконтролювати тих, хто підлягає мобілізації, немає можливості. Вони можуть безперешкодно виїжджати за кордон. Адже у нас не введений військовий стан, а законодавство не забороняє вільно пересуватись як по Україні, так і поза її межами.

– Які причини, на вашу думку, ухилення від мобілізації?

– У деяких військовослужбовців спостерігається згасання патріотичного настрою. Особливо це стосується тих, хто побував на війні. Кожен із них робить свої висновки, після яких більшість не хоче ставати на облік. Окрім того, після демобілізації їм видають повістку, яка зобов’язує у випадку введення військового стану прибути у військкомат. Це наводить паніку на людей. Тоді до мене звертаються дружини та матері, яким доводиться розповідати, що їхніх чоловіків призвуть лише у випадку війни. Також пропонуємо демобілізованим службу за контрактом або у резерві. Але жоден із них поки такого бажання не виявив. Причина – погане забезпечення, кажуть чоловіки. Люди чомусь не хочуть розуміти, що ми не були готові до війни. І де взяти забезпечення, коли армія за роки незалежності постійно скорочувалась? У Володимирі-Волинському в 90-ті роки налічувалось близько 9 тисяч військовослужбовців. На момент загострення конфлікту на Донбасі залишилось понад 500. Якби на сьогодні було таке військо, як двадцять років тому, нам не потрібна була б мобілізація.

– Враховуючи, що в Україні створено багато добровольчих батальйонів, можна сказати, що не всі чоловіки ухиляються від служби.

– Звичайно, що є багато патріотично налаштованих людей, які самі виявляють бажання захищати Україну. Навіть серед тих, хто повернувся пораненим, є такі, що просять перепочинку, а потім повертаються назад. Кажуть, що там залишились їхні побратими. І державу потрібно боронити. Бо якщо не зупинити ворога на Донбасі, він піде далі. У кожного своє розуміння виконання обов’язку перед Батьківщиною. Приходять добровольці, які мають відстрочку за станом здоров’я, або ж звільняються від військової служби, оскільки опікуються дітьми. Виявляють бажання боронити країну і жінки, які вирішують залишити дітей на чоловіків, звільнених зі служби за станом здоров’я. Чимало добровольців йдуть у ДУКи. І хоча на сьогодні держава не надає їм ніяких соціальних гарантій та допомоги, хлопці пояснюють своє бажання проходити службу у добровольчих батальйонах тим, що не хочуть виконувати накази військового керівництва країни, які, на їхню думку, не завжди є правильними. Як бачите, настрої у людей різні.

– Який вихід бачите з цієї ситуації?

– Важко стверджувати однозначно. На мою думку, потрібне законодавство, яке б контролювало та зобов’язувало військовослужбовців до проходження служби. А ще кожен із нас повинен усвідомлювати, що якщо ми не захистимо самих себе, нас ніхто не захистить.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---