«80% обіцянок я вже виконав», – ректор ВНУ про нові спеціальності, масштабні проєкти та затребуваних студентів. Інтерв’ю

Близько двох років тому виборча комісія оголосила, що у виборах ректора ще тоді СНУ імені Лесі Українки переміг Анатолій Цьось, який замінив на посаді багаторічного очільника університету Ігоря Коцана. Під час передвиборчої кампанії він робив акцент на змінах в університеті не лише освітніх, а й інфраструктурних.

Сформувавши свою команду проректорів, новообраний ректор за понад півтора року встиг виконати добрячу частину передвиборчої програми. З нагоди наближення дати перемоги на ректорських виборах Інформаційне агентство Волинські Новини розпитало Анатолія Цьося про сильні та слабкі боки університету, впроваджені реформи, нові спеціальності та інфраструктурні проєкти.

Він усміхнено вітається та подає руку, пропонуючи сісти на диван. Поблизу робочого столу стоїть чимало кубків, на стіні – портрет Лесі Українки, а окремий столик виділено для повного 14-томного видання творів волинської поетеси, про яку також поговоримо…Анатолію Васильовичу, в одному з передвиборчих інтерв’ю ви говорили про сильні та слабкі боки університету. Ви вже майже два роки на посаді. Чи вдалося за цей період слабкі боки перетворити на сильні?

Звичайно, всі слабкі боки на сильні перетворити не вдалося, потрібно бути об’єктивним. Для того щоб це зробити, треба дуже багато працювати та мати для цього певний проміжок часу. Разом з тим, окремі слабкі боки ми перетворили на сильні, а в деяких іде тенденція до їх поліпшення та трансформації в сильні.

Зокрема це матеріальна база. З одного боку, ми ремонтуємо все, що можна відремонтувати за власні кошти, а з іншого – університет активно працює над залученням інвестицій. Яскравим прикладом є проєкт із будівництва спортивного комплексу на базі «Гарт» за кошти Державного фонду регіонального розвитку і волинської громади. На це вже виділено майже 20 мільйонів. Окрім того, ми активно працюємо над будівництвом на Володимирській, де у нас є земля. Як і прогнозували, таке будівництво можна вести не за кошти державного бюджету, а за гроші інвесторів. Наразі ми готуємо документи для того, аби розпочати будівництво, зробити реконструкцію казарми під навчальний корпус, побудувати один чи два гуртожитки для того, щоб студенти мали нормальні умови проживання. Ось саме ці слабкі боки намагаємося перетворити на сильні.

Якщо говорити про сильні боки, то у нас прекрасно працює програма академічної мобільності подвійного диплома – це надзвичайно сильний бік університету. Жоден заклад вищої освіти в Україні не має нічого подібного. Надзвичайно сильний бік університету – дуальна освіта. За кількістю укладених тристоронніх угод між студентом, університетом та певною компанією ми, напевно, входимо в десятку. Ось це те, чим можна пишатися, і що створено за ці останні півтора року.

Також традиційно сильним боком університету залишаються кадри. Можна говорити, що протягом 80 років існування сформувалися досить потужні наукові школи з основних спеціальностей, за якими йде підготовка фахівців, починаючи від історії та філософії і закінчуючи фізикою та математикою.

Вимальовується ще один сильний бік університету, який є найкращим в Україні, – це співпраця з громадами. Правильним кроком був початок роботи в цьому напрямку рік тому, і наразі ми вже працюємо над реалізацією чітких проєктів. Наприклад, зараз з Оликою формуються культурно-історичні проєкти. Також університет активно бере участь у підвищенні кваліфікації вчителів п’ятих класів відповідно до вимог «Нової української школи». Тобто громади оголошують тендери, і університет задіяний в цьому процесі, забезпечуючи такий напрямок роботи з ВІПО та іншими нашими партнерами.

Це ті сильні боки, які були, і ми їх частково посилили, і ті, які сформували за останні півтора року.У мене було питання про Володимирську. Можливо, розкажете трішки детальніше про це будівництво, звідки залучатимете кошти?

Річ у тому, що є передпроєктна пропозиція щодо будівництва студентського містечка на Володимирській, 1. Вона досить цікава, але вимагає мільярдних вкладень з боку держави, щоб реалізувати цей проєкт. І попередній ректор, і я зверталися у державні органи, але ці кошти отримати нереально. Тому зараз ідеться про інвестора, який частково цю територію використає в своїх цілях, а за кошти, які отримає від цього університет, буде побудовано оті будівлі, що я казав. Далі ми будемо це продовжувати, аби збудувати мінімум два гуртожитки. В першу чергу там має бути місце для проживання студентів.

Якщо говорити про передвиборчі обіцянки, яку частину з них вдалося виконати?

Я не рахував (сміється, – О.З.), але переконаний, що 80% обіцянок я вже виконав, можливо, й більше. Що не виконано? В першу чергу це питання створення військової кафедри. У цьому напрямку ми працюємо, адже на факультеті історії, політології та національної безпеки є спеціальність «Державна безпека». Ми повністю переформатували підготовку на цій спеціальності як військовій, створили кафедру державної безпеки, яку очолює кандидат військових наук зі званням полковника. Також повністю змінили навчальний план у бік військової підготовки. Відповідно, студенти вивчатимуть різні дисципліни військового спрямування і, що дуже важливо, матимуть військово-польові збори. Ми уклали угоди на реалізацію цієї підготовки з військовим комісаріатом. Ці студенти навіть братимуть участь в територіальній обороні. Це перший крок до створення військової кафедри.

Другий крок – сама військова кафедра. Річ у тому, що її створення потребує дуже великих капіталовкладень. У першу чергу це придбання необхідної техніки, обладнання для споруд та інші речі. Тому це питання важливе, воно в полі зору, але на сьогодні для університету і для студентів набагато економніше проводити таку підготовку в інших закладах, де вже працюють військові кафедри. Наразі таку підготовку наші студенти проходять у Луцькому національному технічному університеті, в Хмельницькій прикордонній академії і зараз говоримо про укладення договору із Львівською академією сухопутних військ.Ректор ЛНТУ Ірина Вахович в інтерв’ю нашому виданню висловлювала думку, що відкриття військової кафедри у вашому університеті недоцільне…

Це нормально, це думка ректора і її треба поважати та дослухатися. Можливо, зараз і недоцільно мати дві військові кафедри в одному невеликому місті. Але що буде через два-три роки – покаже час, тоді й вирішуватимемо, що робити.

Річ у тому, що питання розвитку Волинського національного університету імені Лесі Українки – в полі зору вченої ради університету, ректорату й конференції трудового колективу. Створення кафедри, терміни, за які її треба створити, – це питання, які обговорює і вирішує саме колектив нашого університету.

Власне, про Лесю Українку. У промоції університету дуже часто використовують ім’я патронеси вашого вишу. Ми з вами розуміємо масштаби цієї особистості та її значення для Волині. Але чи не здається вам, що ця згадка є занадто частою? Наприклад, ті ж абітурієнти під час вступу звертають увагу на більш приземлені речі: гуртожитки, якість освіти та затребуваність випускників університету на ринку праці.

Не погоджуюся з вами, що дуже часто згадують ім’я Лесі Українки. Навпаки, це дуже добре, що ми згадуємо її ім’я на честь 150-річчя від дня народження та в рік Лесі Українки відповідно до указу президента. Погано, що ми менше її згадуємо та читаємо в неювілейні роки, оскільки Леся Українка – це той зразок розуму, до якого варто йти кожному. Ось ці чотирнадцять томів (повне 14-томне зібрання творів Лесі Українки, – О.З.) , які стоять у мене в кабінеті, потрібно прочитати, зрозуміти та спробувати наблизитися до геніальності поетеси. Як кажуть філологи та дослідники її творчості, Леся Українка – надзвичайно сучасна, і те, що вона написала давно, є досить актуальним у сучасному світі і з погляду драматургії, і з погляду фольклору та навіть тих самих віршів.Уже вкотре університет перейшов на дистанційне навчання. В контексті цього хочу поставити більш глобальне запитання. Чи не виплинуть ковідні часи на якість спеціалістів, яких випускають та випускатимуть університети у цей період?

Якість спеціалістів точно не погіршиться. У минулому навчальному році тривалий час ми працювали за змішаною системою навчання, коли лекції проводили дистанційно, а практичні та лабораторні заняття – очно. Хоч у наказі йдеться про дистанційну форму навчання, але другий пункт цього наказу звучить так: «За необхідності лабораторні, практичні заняття проводити в очному режимі». Зараз практично 40% лабораторних та практичних занять відбуваються очно, тобто в нормальному режимі. Тому загалом якість підготовки фахівців нашого університету не знизиться. Я дуже сподіваюся, що Міністерство освіти все-таки буде зважувати на те, що при більш як 80% вакцинованих працівників університету можна нормально працювати в очному режимі. Я сподіваюся, що скоро ми перейдемо в очний режим навчання, і всі студенти будуть на парах.

Знову ж таки – про конкуренцію ВНУ та ЛНТУ. За попереднього ректора ЛНТУ Петра Савчука в політесі фактично кожні пів року відкривали нові спеціальності, зокрема чимало з них дублювали спеціальності у вашому університеті. Власне, чи планує ВНУ відкривати нові спеціальності?

Питання розвитку технічного університету лежить в полі зору працівників ректорату та вченої ради ЛНТУ. Я не хочу та не буду коментувати, наскільки їм варто чи не варто розвивати певні спеціальності. Щодо розвитку системи освіти загалом, то ми всі розуміємо, що на Волині мають бути мінімум два університети для того, аби була спрямована підготовка фахівців, зокрема в ЛНТУ – технічні спеціальності, у нас – класичні. Це значно вплине не лише на якість освіти на Волині, а й на розвиток цілого регіону.

Щодо перспективи розвитку спеціальностей у нашому університеті, то за останній період ми відкрили кілька нових спеціальностей, зокрема це і «Медицина», і «Клінічна психологія».

Зараз ми ліцензуємо і цьогоріч будемо проводити набір на спеціальність «Правоохоронна діяльність». Наразі є надзвичайно велика потреба у поліцейських з новим мисленням, з новим баченням і правоохоронної діяльності, і розвитку нашого суспільства. Цього року ми підготували всі необхідні документи для ліцензування цієї спеціальності. Тим більше, що вона регульована, тобто ми мусимо отримати позитивне рішення Міністерства освіти. У нас є кадри, матеріальна база, тому думаю, що цього року ми започаткуємо цю спеціальність.

Наразі у відкритті інших нових спеціальностей я не бачу доцільності. Але якщо вчена рада університету висловить пропозиції про відкриття нових спеціальностей, то ми їх підтримаємо.Нещодавно ви були на допрем’єрному показі стрічки «Чому я живий». Чи немає в університету амбіцій відкрити якусь спеціальність, пов’язану з кіновиробництвом?

Ми обговорювали це питання, воно є надзвичайно складним. Говорили про те, щоб відкрити режисуру і, можливо, акторську майстерність. Однак остаточного рішення немає, тому що підготовка таких фахівців надзвичайно важлива та вартісна. Створювати великі групи для цієї категорії спеціальностей теж недоцільно. Відповідно, важко сказати, наскільки буде рентабельною підготовка. Окрім того, не до кінця зрозуміло, скільки таких фахівців потрібно у нашому регіоні. Тому наразі триває дискусія, дуже сподіваюся, що найближчим часом буде якесь рішення.

ВНУ є досить популярним університетом серед іноземців. Чому до вас їдуть навчатися студенти з інших країн? Які міжнародні програми діють у ВНУ?

Головна причина – ми надаємо якісну освіту. Як мінімум, я в це вірю. Що цікаво в роботі з іноземцями – останнім часом відбулася зміна країн, з яких їдуть навчатися в наш університет. Наразі у нас найбільше студентів-іноземців з Китаю. Зокрема п’ятеро китайців вступили на магістратуру спеціальності «Музичне мистецтво» факультету культури та мистецтв. Окрім того, є п’ятеро студентів з Китаю, які вступили в аспірантуру. Тобто зараз ми активно співпрацюємо зі студентами з цієї країни, аби дати їм хорошу освіту і щоб в подальшому була співпраця. До речі, з китайцями цікаво працювати, вони дуже відповідальні, якісно виконують усі навчальні завдання, не вступають у конфліктні ситуації. Для роботи в університеті, для організації навчально-виховного процесу це дуже хороший контингент.

Якщо говорити про міжнародну роботу загалом, то в нас дуже багато різноманітних проєктів, зокрема я вже згадував про академічну мобільність, також це Еразмус+, проєкти по Британській Раді, проєкти індивідуальні, які виконують наші викладачі в плані реалізації тих чи тих моментів співпраці з Європейським Союзом. Ми зацікавлені в розвитку міжнародних проєктів, адже це один з важливих напрямків роботи університету.На вашому представленні ви згадували про співпрацю з Фондом Ігоря Палиці «Тільки разом». Наскільки плідною ця співпраця є зараз?

У нас дуже тісна й тривала співпраця із Фондом «Тільки разом». Ми маємо багато спільних проєктів, які вже реалізовано, і ті, які буде реалізовано.

Серед реалізованих проєктів – стипендії найкращим абітурієнтам. Прекрасний проєкт – інклюзивний простір у бібліотечному корпусі. Також це лабораторії на хімічному факультеті й ремонти у гуртожитках.

Зараз ця співпраця триває в різноманітних конкурсах, наприклад, у конкурсі «Зробимо Волинь кращою», який проводить університет між школярами, велику допомогу надає Фонд. Готуємо й кілька інших проєктів, зокрема створення університетської аптеки.

У США в коледжах є традиція мати свою баскетбольну команду або ж команду з американського футболу. Цього року у ВНУ з’явилася професійна баскетбольна команда, яка виступає у Першій лізі чемпіонату України. Розкажіть про співпрацю університету і БК «Старий Луцьк».

У класичному університеті завжди особливу увагу приділяють спорту, тому що він є тою візитівкою, що представляє університет і в Україні, і за кордоном. Якщо говорити про спорт у нашому університеті, то він має давні традиції, ми маємо багато учасників Олімпійських ігор, дуже багато переможців різноманітних змагань.

Розвитку спортивних команд надаємо великого значення. Наша жіноча волейбольна команда виступає у Суперлізі, двічі вона вигравала Універсіаду України. Я щиро дякую дівчатам, Богуславу Галицькому за хорошу роботу, співпрацю з університетом та й загалом за якісну підготовку спортсменів.

Продовженням роботи у цьому напрямку є співпраця з баскетбольним клубом «Старий Луцьк–Університет». Завдяки тісній співпраці у Першій лізі виступає команда, де переважно грають студенти нашого вишу. Окрім того, стоїть завдання, щоб університет був представлений у студентській баскетбольній лізі. Основним завданням є те, щоб баскетбол розвивався комплексно, формувалася школа баскетболу, аби були і гравці високої кваліфікації, і той резерв, з якого відбирають найкращих в основу.

Але окрім того, в університеті активно розвивається легка атлетика, стрільба з лука, дзюдо та інші види.Нині серед волинських університетів є мода підписувати різні меморандуми з державними установами, підприємствами та зі спортивними командами. Ми вже згадали кілька. Наскільки такі угоди взагалі є ефективними?

Річ у тому, що підписання меморандумів – це не проста формальність. Дуже важливо керівнику установи, який підписує цей меморандум, реалізувати його у практичній площині. Наприклад, ми підписали меморандум про співпрацю з компанією InternetDevels. Три роки тому ми реалізували з цією компанією перший проєкт дуальної освіти. Потім був другий проєкт. Цього року відкрили спільну IT-лабораторію. Кілька днів тому ми підписали чергову угоду про реалізацію дуальної освіти. Чотирнадцять студентів прикладної лінгвістики, вісім студентів спеціальності «Комп’ютерні технології» реалізують освіту в цій компанії за принципом дуальної. На мою думку, це той зразок, до якого треба йти.

Більшість угод ми старатимемося реалізувати у формі створення спільних лабораторій, центрів, музеїв, і тоді це дасть конкретний результат.

Дуже правильно, що ми почали тісну співпрацю з територіальними громадами. Це дало хороші результати. Ми тісно співпрацюємо з Боратинською громадою, вже згадував про Олику. Я переконаний, що співпраця з громадами буде посилюватися.

Уже трішки згадували про інфраструктурні моменти. У передвиборчій кампанії особливу увагу ви звертали на гуртожитки. Яка зараз ситуація з ремонтами?

Рік тому почали перший ремонт у третьому гуртожитку, це були сорок кімнат по одному стояку. Його повністю завершили, було закуплено нові меблі, зараз там живуть студенти і з України, й іноземці.

Також ми мали проблеми з дахом у четвертому та шостому гуртожитках. Провели тендери і повністю виконали ремонтні роботи. Я вже не переживаю, що студенти матимуть проблеми. Окрім того, зараз ремонтують дах на факультеті культури та мистецтв, а також оголошено тендер на ремонт частини даху головного корпусу. Тобто зараз відбувається дуже багато робіт, які потім дозволять виконувати внутрішні ремонти.ВНУ має стосунок до ботанічного саду на Шопена та ботанічного саду на Потебні. Ще за каденції Ігоря Коцана говорили, що проєкт ботанічного саду на Потебні вартує 20 мільйонів євро. Щодо території на Шопена, то нещодавно під час сесії міськради йшлося про те, що вона має дуже заплутаний статус, тому там ніяк не можуть навести порядок. Яка позиція університету з приводу цих територій, плануєте там щось робити?

Щодо Шопена, то ми не маємо там ботанічного саду. Я навіть не буду коментувати, бо там багато забудовано, жодного юридичного статусу ця територія не має, тим більше, стосунку до університету.

Щодо вулиці Потебні, то ця територія дуже перспективна для створення ботанічного саду. Зараз ми працюємо над тим, аби розробити проєкт. Разом з тим, прекрасно розуміємо, що ця територія розташована в межах компактного проживання лучан. Я переконаний, і мене підтримують колеги, що там, окрім ділянок для вивчення рослин, мають бути рекреаційні зони, аби лучани могли тренуватися, відпочивати та поновлювати свої сили. На сьогодні працюємо над проєктом.

Після всього сказаного вище зрозуміло, що ваш робочий день триває не з 9:00 до 18:00. Як відпочиваєте та відновлюєте сили після роботи?

Я маю чудову родину, мене підтримують діти, дружина. Такий позитивний клімат сприяє тому, щоб виконувати роботу добре. Робота забирає весь вільний час, вечір, ранок, але це нормально. Я йшов на цю посаду для того, щоб працювати і створювати хороші умови для праці викладачів та навчання студентів. Якщо чесно, робота мене не обтяжує. Я нормально ставлюся до неї, це спосіб життя. Вона мене й не дуже втомлює. Разом з тим, я дуже активний чоловік, люблю активний відпочинок, захоплююся рекреацією, люблю скандинавську ходьбу, сплавлятися на каяках. Також люблю рибалку, особливо зимову, але й літню також. Однак зараз в мене пішла така смуга, що на риболовлі не був два місяці. Думаю, в другій половині листопада знайду час і обов’язково зловлю велику щуку та похвалюся десь у фейсбуці.Підсумовуючи нашу розмову, яким ви бачите ВНУ на завершення вашої каденції?

Я бачу успішний університет із великою кількістю студентів, які отримують якісну хорошу освіту – це найважливіше. Я бачу університет, де кожен студент може себе реалізувати, де кожен студент знаходить те, що він може робити найкраще та робить це, де кожен студент затребуваний та задоволений своїм перебуванням і навчанням в університеті. Ось це найголовніше, що потрібно зробити.

Окрім того, я бачу університет, де кожен викладач з одного боку дуже якісно робить свою роботу та отримує гідну заробітну плату, а з іншого – дістає моральне задоволення від праці у нашому університеті. Повірте, я все робитиму для того, щоб мої внуки навчалися в університеті. Коли я їду в маршрутці, хоч зараз це відбувається нечасто, то мені хотілося б чути, що наш університет найкращий не лише у нашому регіоні.

Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ

Фото Андрія ПЕТРУШКА

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---