Герої не нашого часу. Хто похований у центрі Луцька
У самісінькому центрі Луцька біля собору Святої Трійці здавна існує кладовище. Колись воно було значно більшого розміру, але час не пошкодував його і частина могил була зруйнована. Заховані за огорожею могили переважно належать відомим свого часу у Луцьку особам.
Зараз біля собору є 14 могил, у яких поховано 17 людей. Із них 3 священики, 6 військовиків, 2 чиновники, гімназист і 5 інших (2 дружини генералів, 3 невідомі особи).
Не про всіх вдалося знайти достатньо інформації. Найбільше відомо саме про похованих військовиків. Вони свого часу займали високі посади в різних луцьких військових частинах, тож ними в подальшому цікавилися російські історики, які складали спеціальні книги і списки генералів, пажів, офіцерів тощо. Так ця інформація і дійшла до нашого часу. Є кілька людей, про яких нічого не вдалося знайти.
Перш ніж ми перейдемо до опису похованих, чиї прізвища самі за себе скажуть, хочеться окрему увагу звернути на авторів самих пам’ятників. На жаль, не всі з них відомі. Проте уважне око на кількох надгробках знайде прізвище Генріха Олешкевича з Житомира. То був відомий майстер, який виготовляв також і громадські пам’ятники. Генріх був шляхтичем (тоді – дворянином), нащадком литовського художника Юзефа Олешкевича і сестри Кароліни відомого ботаніка і мемуариста Антонія Анджейовського.
Олешкевич є автором пам’ятника Пушкіну в Житомирі. Не дивно, що у майстра замовляли роботи багаті люди, які намагалися зробити щось більше, ніж просто черговий надгробок. У Луцьку прізвище Олешкевича зустрічаємо на похованнях генералітету, духовенства, представників вищого чиновництва.
Пам’ятник подружжю Гадонів (де був парканчик з уроборосом) підписаний прізвищем Долгін. Вказується місто – Санкт-Петербург. Здається неймовірним, що пам’ятник везли звідти аж у Луцьк, та, мабуть, така була воля родини. У той час в Пітері працювало двоє майстрів з виготовлення пам’ятників з прізвищем Долгін.
На похованні Трегубових стоїть підпис майстра Яросинського з Луцька. Про нього не вдалося знайти інформації. Як і про А. Прушинську, яка скоріше всього також працювала у Житомирі.
Пам’ятники на цвинтарі не є типовими, вони мають історичну і скульптурну цінність. Вказані прізвища авторів пам’ятників – це тільки частина історії навколо самих витворів. Інший елемент – ковані огорожі. Такі парканчики виготовлялися на замовлення у кожному випадку. Не дивно, що їх прикрашали цікавими елементами.
Деякі парканчики виконані в готичному стилі. Інші мають гарний кований візерунок. На одному з парканчиків, які чудом вбереглися, знайдемо мініатюрний кований людський кулачок (фото нижче, – ВН), який підтримує дверцята. На інших бачимо родові герби або інші символи, які з тих чи інших причин помістили автори парканів. На жаль, їхні прізвища поки невідомі.
Усе це вказує на виняткову (нетипову, рідкісну, нестандартну, ту, яку треба берегти) історичну і культурну цінність цвинтаря біля собору і всіх його складових: від витворів ковальського мистецтва у вигляді мініатюрних кулачків-болтів до ансамблетворчого образу території поховань у цілому.
Баєр Олена Іванівна, померла 1914 року. Невідома особа.Бродович Ананій Петрович (1828-1903). Настоятель собору, протоієрей.Гадон Сергій Станіславович (1824-1886). Флігель-ад’ютант, генерал-майор, командир 2 бригади Гренадерської дивізії, учасник битви під Плевною. Також командир 2 бригади у Російсько-Турецькій війні 1877-1878 років.
Гадон Софія Сергіївна (1830-1884). Дружина Сергія Гадона.Десницький Іван Степанович (1838-1888). Голова Луцького окружного суду, статський радник, батько Катерини Десницької, яка стала сіамською принцесою На Пхітсанулок.Ільницький Ян. Працівник Луцького окружного суду, нотаріус.Каменоградський Павло Олександрович (1838-1902). Генерал-лейтенант, командир 2 бригади у складі 11 піхотної дивізії, яка базувалася в Луцьку.Коленко Володимир Володимирович (1892-1919). Командир кінної батареї, син великого землевласника Володимира Коленка.Панютін Всеволод Федорович (1833-1895). Генерал-лейтенант, герой Російсько-турецької війни 1877-1878 років, георгіївський кавалер. Командир 11 піхотної дивізії, яка базувалася в Луцьку. Голова Луцького братства, ініціював виготовлення для Луцька копії чудотворної ікони Іверської Богородиці.
Панютіна Софія Олексіївна (1847-1890) – дружина Всеволода Панютіна.Подчашинський Федір Федорович (1889-1905). Вихованець луцької прогімназії.Рижковський Григорій Миколайович (186?-1920). Член Луцького братства і священик собору.Трегубова Лідія Костянтинівна. Невідома особа.
Трегубова Тася. Невідома особа.Стародубцев Петро Іпполітович (1843-1893). Командир 33 драгунського Ізюмського полку, який базувався в Луцьку.Фофанов Тимофій Олександрович (1814-1886). Генерал-лейтенант, георгіївський кавалер, командир 1 бригади 12 піхотної дивізії, 11 піхотної дивізії, яка базувалася в Луцьку. За останньою посадою – колега Панютіна.Яків (1931-2004). Митрополит Луцький і Волинський УПЦ КП.Олександр КОТИС
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Зараз біля собору є 14 могил, у яких поховано 17 людей. Із них 3 священики, 6 військовиків, 2 чиновники, гімназист і 5 інших (2 дружини генералів, 3 невідомі особи).
Не про всіх вдалося знайти достатньо інформації. Найбільше відомо саме про похованих військовиків. Вони свого часу займали високі посади в різних луцьких військових частинах, тож ними в подальшому цікавилися російські історики, які складали спеціальні книги і списки генералів, пажів, офіцерів тощо. Так ця інформація і дійшла до нашого часу. Є кілька людей, про яких нічого не вдалося знайти.
Перш ніж ми перейдемо до опису похованих, чиї прізвища самі за себе скажуть, хочеться окрему увагу звернути на авторів самих пам’ятників. На жаль, не всі з них відомі. Проте уважне око на кількох надгробках знайде прізвище Генріха Олешкевича з Житомира. То був відомий майстер, який виготовляв також і громадські пам’ятники. Генріх був шляхтичем (тоді – дворянином), нащадком литовського художника Юзефа Олешкевича і сестри Кароліни відомого ботаніка і мемуариста Антонія Анджейовського.
Олешкевич є автором пам’ятника Пушкіну в Житомирі. Не дивно, що у майстра замовляли роботи багаті люди, які намагалися зробити щось більше, ніж просто черговий надгробок. У Луцьку прізвище Олешкевича зустрічаємо на похованнях генералітету, духовенства, представників вищого чиновництва.
Пам’ятник подружжю Гадонів (де був парканчик з уроборосом) підписаний прізвищем Долгін. Вказується місто – Санкт-Петербург. Здається неймовірним, що пам’ятник везли звідти аж у Луцьк, та, мабуть, така була воля родини. У той час в Пітері працювало двоє майстрів з виготовлення пам’ятників з прізвищем Долгін.
На похованні Трегубових стоїть підпис майстра Яросинського з Луцька. Про нього не вдалося знайти інформації. Як і про А. Прушинську, яка скоріше всього також працювала у Житомирі.
Пам’ятники на цвинтарі не є типовими, вони мають історичну і скульптурну цінність. Вказані прізвища авторів пам’ятників – це тільки частина історії навколо самих витворів. Інший елемент – ковані огорожі. Такі парканчики виготовлялися на замовлення у кожному випадку. Не дивно, що їх прикрашали цікавими елементами.
Деякі парканчики виконані в готичному стилі. Інші мають гарний кований візерунок. На одному з парканчиків, які чудом вбереглися, знайдемо мініатюрний кований людський кулачок (фото нижче, – ВН), який підтримує дверцята. На інших бачимо родові герби або інші символи, які з тих чи інших причин помістили автори парканів. На жаль, їхні прізвища поки невідомі.
Усе це вказує на виняткову (нетипову, рідкісну, нестандартну, ту, яку треба берегти) історичну і культурну цінність цвинтаря біля собору і всіх його складових: від витворів ковальського мистецтва у вигляді мініатюрних кулачків-болтів до ансамблетворчого образу території поховань у цілому.
Баєр Олена Іванівна, померла 1914 року. Невідома особа.Бродович Ананій Петрович (1828-1903). Настоятель собору, протоієрей.Гадон Сергій Станіславович (1824-1886). Флігель-ад’ютант, генерал-майор, командир 2 бригади Гренадерської дивізії, учасник битви під Плевною. Також командир 2 бригади у Російсько-Турецькій війні 1877-1878 років.
Гадон Софія Сергіївна (1830-1884). Дружина Сергія Гадона.Десницький Іван Степанович (1838-1888). Голова Луцького окружного суду, статський радник, батько Катерини Десницької, яка стала сіамською принцесою На Пхітсанулок.Ільницький Ян. Працівник Луцького окружного суду, нотаріус.Каменоградський Павло Олександрович (1838-1902). Генерал-лейтенант, командир 2 бригади у складі 11 піхотної дивізії, яка базувалася в Луцьку.Коленко Володимир Володимирович (1892-1919). Командир кінної батареї, син великого землевласника Володимира Коленка.Панютін Всеволод Федорович (1833-1895). Генерал-лейтенант, герой Російсько-турецької війни 1877-1878 років, георгіївський кавалер. Командир 11 піхотної дивізії, яка базувалася в Луцьку. Голова Луцького братства, ініціював виготовлення для Луцька копії чудотворної ікони Іверської Богородиці.
Панютіна Софія Олексіївна (1847-1890) – дружина Всеволода Панютіна.Подчашинський Федір Федорович (1889-1905). Вихованець луцької прогімназії.Рижковський Григорій Миколайович (186?-1920). Член Луцького братства і священик собору.Трегубова Лідія Костянтинівна. Невідома особа.
Трегубова Тася. Невідома особа.Стародубцев Петро Іпполітович (1843-1893). Командир 33 драгунського Ізюмського полку, який базувався в Луцьку.Фофанов Тимофій Олександрович (1814-1886). Генерал-лейтенант, георгіївський кавалер, командир 1 бригади 12 піхотної дивізії, 11 піхотної дивізії, яка базувалася в Луцьку. За останньою посадою – колега Панютіна.Яків (1931-2004). Митрополит Луцький і Волинський УПЦ КП.Олександр КОТИС
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 10
зрада
Показати IP
21 Листопада 2021 11:30
ни одной старой могилы на украинском, как так?)
Перемога до зрада
Показати IP
21 Листопада 2021 13:24
Мозок купи.
Клава до зрада
Показати IP
21 Листопада 2021 13:50
Треба декомунізувати !!!
Читач до зрада
Показати IP
22 Листопада 2021 09:09
То ти цим хочеш сказати, що українська мова не була заборонена в офіційному статусі?
волинянка до зрада
Показати IP
23 Листопада 2021 22:24
А чи місце їм там усім лежати??? Це що Кремлівська стіна
Вася Олика ПЛ
Показати IP
21 Листопада 2021 13:56
В 1897 году по данным переписи в городе Луцке проживало около 16 000 человек, около 9000 евреев, 3000 русских, 1500 малороссов, 1200 поляков, 400 татар ... Вопросы есть ???
Українка до Вася Олика ПЛ
Показати IP
23 Листопада 2021 21:47
Поясніть як за 100 років українці розмножилися, як китайці. Бійтеся українців!
Німець
Показати IP
21 Листопада 2021 19:24
Матеріал дуже цікавий.
ЗУБ
Показати IP
22 Листопада 2021 06:20
Куди діли половину могил які були там де вони
Вася Олика ПЛ
Показати IP
23 Жовтня 2023 19:09
Дороги друзі - шановні "Волинські новини" , сьогодні 23.10 2023 року пройшовся цими могилками, " оторопь" бере - майже неможливо прочитати написи на надгробках, ще рік - два і усе зрівняють з землею. Ось така історична правда. Я мовчу про огорожі яки знищені варварським методом Михайлом. Надгробки деякі нахилені, написи неможливо розглядити . Це також декомунізація ???
Графік вимкнення електроенергії на Волині 11 грудня
Сьогодні 19:47
Сьогодні 19:47
На Волині попрощалися з загиблим Героєм Олегом Гарасимлюком
Сьогодні 18:49
Сьогодні 18:49
Бригаді, у якій служить лучанин, потрібен бойовий квадроцикл
Сьогодні 18:08
Сьогодні 18:08
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.