Хто і навіщо створює шрифти для міст: шрифт Луцька

Автора шрифта для брендингу України Ukraine Now лучанин Кирил Ткачов разом із колегою-шрифтовим дизайнером Андрієм Шевченком розповів The Village Україна, навіщо створювати айдентику і шрифти міст, а також чому в Україні немає культури функціонального тексту.

"Чому шрифти у місті – це важливо? Передусім тому, що шрифти нас оточують постійно. Ми можемо не помічати цього, але навколо нас завжди є певні написи. Якщо використовувати у межах міста певні написи, то чому б не робити це більш узагальнено? Використання певних особливих шрифтів на рівні міста, регіону чи країни дає змогу будь-який меседж вписувати у загальний стиль. Незалежно від того, є в міста логотип чи ні, шрифт може бути певним елементом уніфікації міської системи.

Певна річ, вряди-годи шрифти використовують не надто вдалі. Обрали надто вузький чи надто жирний шрифт – й інформація не доходить до споживача. Адже шрифт повинен не просто бути помітним, він повинен читатися – зокрема, і в русі.Шрифт Ermilov Кирила Ткачова використали у брендингу Ukraine Now від Banda Agency

В Україні є проблема з усім функціональним, серед іншого – з функціональним текстом. Ти можеш обурити людей, якщо побудуєш у місті щось сучасне і функціональне – як із Театром на Подолі. Як на мене, це вдалий проект: якщо подивитися на завдання, які стояли перед проектом, то він їх виконує.Корінь проблеми в тому, що в Україні ніколи не було епохи функціональності. Те, що починалося у 20-30-ті роки, дуже швидко забили радянським імперіалістичним стилем. Коли функціоналізм розвивався на Заході, у нас його не було. Думаю, це сильно вплинуло на розвиток усього, що нас оточує.

Люди в Україні люблять прикрашання, а не функціональність. Зазвичай їх цікавить не зручність, а певне специфічне уявлення про красу. Багато хто не любить порожні місця, чисті стіни тощо. Наведу приклад: люди приходять на батьківські збори і кажуть, що в школі замість чистої стіни треба поставити якийсь стенд. Вони вважають, що елемент без нічого – це не гарний елемент", - каже Кирил Ткачов.

"Українські міста сповнені візуальної поліфонії, якщо не сказати какофонії. За погляд містянина змагаються десятки різних повідомлень. Тому здається потрібним мати свій помітний акцент чи тембр для повідомлень міста. Ці повідомлення можуть мати практичну цінність, тому що розповідають про автобусні зупинки, реконструкцію парку чи навіть аварію на каналізаційному колекторі. Тож є потреба у достатньо чистому малюнку шрифта й добрій його читабельності.

Мабуть, наші міста тільки починають спілкуватися по-людськи з мешканцями та гостями. Вони повільно вивільняються з туману тотальної секретності СРСР. Певно, попереду в нас чимало спроб і помилок у комунікаціях та самоусвідомленні. Адже утримуватися в межах певного графічного стилю буває важко і містам з більш розвинутою візуальною мовою.

Але сама можливість пошуків у найбільш базовій, найбільш задіяній, найбільш інформативній і водночас найменш помітній частині територіальних ідентифікацій, якими є літери, мене дуже надихає", - зазначає Андрій Шевченко.

Кирил Ткачов продовжує: "Майже в кожному місті є логотип. Але проблема полягає в тому, що ми не бачимо його у використанні. Є вдалі приклади зі Львовом та Одесою. Але там спрацювало те, що одразу з’явилися люди, які придумали, що робити з цією айдентикою – запускати у сувенірну продукцію тощо. Застосування брендингу повинно відбуватися не з часом після запуску, а відразу.

Я живу в Луцьку, тому порівнюю на місцевих прикладах. У міста є логотип, а ще є окремий логотип Волинської області. Якщо луцький впроваджують у певну продукцію, то обласний узагалі ніде не застосовується. І це при тому, що, на мою думку, волинський логотип кращий за луцький.

Мені як дизайнеру не дуже подобається логотип I Love New York Мілтона Глейзера. Але це вдалий логотип. Тому що він, так би мовити, пішов у маси. Його не просто активно застосовують, його досі всі продовжують копіювати. Тому найбільш показовий спосіб виміряти ефективність брендингу – це продажі. Певна річ, в Україні продають не так багато туристичної продукції. Якщо випустити хоч якусь продукцію, її будуть продавати. Але туристи купували б її значно більш активно, якби вона була вдалою".

Шрифт Луцька

Кирил Ткачов: "Шрифт для Луцька – декорований, геометричний, із характерними пластичними рисами українських шрифтів 20-х років ХХ століття. Він має певну монументальність – це потужний і сильний шрифт. Через його геометричність я хотів показати зв’язок між давньою історією міста і функціоналізмом початку минулого століття.З одного боку, я повинен був закласти у шрифт історичний контекст, з іншого – не хотілося, аби він здавався архаїчним. Зазвичай, коли ми думаємо про історичність, то намагаємося відтворити те, що було – замість того, аби переосмислювати минуле і надавати йому новий вигляд. Це не просто – витримувати баланс між намаганням зберегти старе і запропонувати щось нове. Та лише в таких компромісах можна знайти щось нове.У випадку з айдентикою Луцька майже завжди роблять акцент на місцевому замку. Ніби з тих часів у місті нічого не відбулося. Але ж місто живе не минулим, воно живе сьогоднішнім днем. Як на мене, на уявлення про Луцьк значно більше впливає польська архітектура 20-30-х років – це якраз зразки польського функціоналізму.Добре, що на рівні управління туризму міської ради шрифт почали активно використовувати. Можна сказати, що його роблять помітним елементом айдентики міста. Він додає родзинки матеріалам про Луцьк: наприклад, його використовують під час анонсу подій у місті".

Нагадаємо, шрифт Луцька з'явився в рамках Конкурсу туристичних проектів, проведеного в 2017 році управлінням туризму.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---