Колодій та Масниця: у Луцькому геріатричному пансіонаті відтворювали українські традиції

Мешканці та працівники Луцького геріатричного пансіонату відтворили українські звичаї, які сягають своїм корінням давніх часів. Так, цього разу завзяті бабусі та дідусі разом з молоддю святкували Масницю згідно із традиціями наших пращурів - «в’язали колодки», ліпили вареники та палили на багатті Колодія.

Зі слів директора Луцького геріатричного пансіонату Алли Гнатюк, загалом тут проводять багато різних заходів, але таке свято, як Колодій - вперше.

«Це спільне святкування працівників із мешканцями. Участь брали всі! А ідея була моя. Незабаром Великий Піст, і напередодні посту свят, як таких у нас не було, тож ми вирішили відновлювати українські традиції. Ознайомившись з народознавством, дізналися, що в Україні на Масницю святкували свято Колодія. Ми проаналізували всі історичні події, і вирішили відтворити свято з працівниками та вихованцями нашої установи. Усі дуже радо відгукнулися на ініціативу. А посмакувавши вареників, вони отримали ще більше настрою та позитиву», - зазначила Алла Вікторівна.Також вона розповіла, що, за станом на сьогодні, у луцькому геріатричному пансіонаті проживає 148 мешканців, із яких участь у святковому дійстві взяли близько 20 найактивніших.«Ми обіграли на сучасний лад давні традиції, що сягаються своїм корінням ще часів трипільської культури. Ми перенеслись у часі десь далеко в поліське село. Ви ж помітили, що у розмовній мові, яку ми використовували, було багато поліського діалекту. Погодьтеся, такі вислови, як «єйці треба красити», «дівка на порі» - це смішно й весело. Сьогодні ми показали як у давнину святкували свято Колодія. Тиждень перед Масницею вважали жіночим, під час якого жінкам дозволяли майже все - навіть їздити на чоловіках. Тож і на Колодія в одній із хат, як правило у найбільшій на селі, збиралися жінки, ліпили вареники, співали пісень, а тим, хто приходив у гості – чіпляли колодки. А гості заходили постійно – хлопці й дівчата, чоловіки й молодиці. І, як правило, у тій хаті завжди була «сама шустра баба на селі», яка й випити любить, і все про всіх знає: хто з ким стояв, хто кого проводжав з роботи, хто кого любить, а хто кого покинув, у кого свекруха лиха – вона все на світі знає», - з посмішкою розповідає мешканка пансіонату для літніх людей, спортсменка, поетеса та художниця Тетяна Білітюк.Жінка зауважила, що у давні часи українці на Колодія прив’язували до лівої руки «колодку» хлопцям за те, що не одружилися до посту. Аби зняти таку «прикрасу», потрібно було відкуплятися крашанками або смаколиками.

«Холостяк мав її носити до самого Великодня, а потім вже викупляти свою «свободу» за крашанки. Дівчина так само. Перебірливим свекрухам, які не одружили своїх синів, чіпляли «колодки» до ноги. Мені хотілося ще ввести і нововведення – причепити до дерев’яної «колодки» ще й металічну баночку, щоб воно добре гриміло. І свекруха мала викупити ту «колодку» у подружок. А як викупляли? Танцями, самогонкою, пирогами, крашанками, чи піснею гарною», - каже місцева активістка.

З її слів, мешканці та працівники пансіонату, до свята готувалися всього три дні. Спочатку шукали інформацію у інтернеті, складали сценарій, а тоді після кількох репетицій організували свято.Підготувала Вікторія Семенюк

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---