USD 27.8 28
  • USD 27.8 28
  • EUR 31.5 31.84
  • PLN 7.3 7.37

«Я був конкурентом для всіх», – лучанин про шоу «Король десертів», роботу на Мальдівах і дивне прізвисько

«Свого часу я потрапив у неймовірне місце з безмежною вітриною з кондитерськими виробами і настільки закохався в цей напрямок кухні, що і досі працюю кондитером», – пригадав лучанин Антон Линда, який із кухара, що спеціалізується на стравах із м’яса, перекваліфікувався в майстра з приготування десертів.

Так, нещодавно на каналі «1+1» стартувало нове кулінарне шоу «Король десертів». Антон успішно пройшов кастинг і потрапив до вісімки учасників, які, виконуючи різноманітні завдання, змагаються за перемогу та звання найкращого кондитера. Як переконує лучанин, новий проект не має нічого спільного з «Пекельною кухнею» чи «Майстер-шефом».

І поки глядачі з нетерпінням очікують кожного наступного ефіру телешоу, Антон Линда готується до відкриття нового закладу в Луцьку, де працюватиме над розробкою десертної карти.

Окрім того, Інформаційному агентству Волинські Новини Антон розповів про роботу на Мальдівах, відмінності між тим, що насправді відбувається на проекті, та тим, що показують глядачеві, дружбу на шоу та вподобані конкурси. Також він зізнався, що мріє зробити внесок в українську кухню, створивши особливий десерт, який не соромно буде презентувати за кордоном.

Як вирішили взяти участь у проекті?

Це вирішив не я. Ми з дружиною разом працювали на Мальдівах, вона завагітніла й раніше за мене (приблизно на три місяці) приїхала до Луцька. Коли вже я приїхав, вона розповіла, що бачила оголошення про те, що проходить набір на телевізійне шоу «Король десертів», і запропонувала мені відправити заявку. А я людина не медійна, мені не дуже це подобається, мене і в Instagram не було, інколи міг лиш проклацати Facebook. Відповів дружині: ні, я цього робити не буду. Вона ж сказала, що все зробить сама, потрібна тільки моя згода. Так воно й вийшло. Все написали, фотографії відправили. До мене зателефонували, попросили ще зробити презентацію про себе та скинути кілька десертів. І все. Потім сказали: їдьте, будемо працювати.
Чому піддалися на вмовляння дружини?

Я приїхав із закордону, не мав роботи, а я людина такого складу характеру, що, як кажуть, за любой кипиш, кроме голодовки. Чому ні? Це ж не на голодування їхати.

На кастингу презентували десерт «Paradise-баба». Чому саме такий вибір?

Мені подобається, коли в страви є якийсь характер. Його можуть дати дуже сильні спеції або все ж таки тісто. У ромовій бабі це є: сила рому – він міцний, насичений. Розкрутили ідею, що десерт можна подати в кокосі, адже ром походить із теплих країн, які мають вихід до моря чи океану, де ростуть пальми…

Ромова баба – це гарна страва, я її досить добре готую, дружина теж її добре готує. Тому ми разом із нею вирішили, що буде ромова баба.
Дружина також кондитер?

Так. Скажу більше: Тетяна працювала кондитером ще до мене, і коли я приїхав до Києва й почав займатися кондитеркою, основ навчила мене вона. До речі, на проекті була дівчина, яка працювала з моєю дружиною, і Тетяна також показувала їй перші елементи.

Що відчули, коли потрапили до вісімки учасників?

Сильного здивування не було. Я розумію, що в мене досить гарні страви, і я впевнений, що рухаюся в правильному напрямку. Скоріше відчув, що це ж треба буде зараз їздити, перебувати на знімальному майданчику… Але я не вірю, що це вісімка найкращих, адже в Україні досить велика кількість спеціалістів високого рівня.

Було цікаво, адже проект розрахований не тільки на професіоналів, а й на тих, хто займається вдома. Загалом учасників зібрали таким чином, щоби було з ким позмагатися. Серед професіоналів був не тільки я, були й шеф-кондитери, люди, які мали майстер-класи у Франції, працювали за кордоном, відкривали цілі кондитерки.
Які конкурси на шоу були найскладнішими для вас?

Складних конкурсів як таких не було. Конкурси були більше не на складність, а на кмітливість. Загалом будь-який подібний проект намагається вивести учасників із зони комфорту, і вже на цій базі створюється шоу. Це був своєрідний квест. Мені це подобалося. І чим складніше було завдання, тим воно мені було цікавіше.

Наприклад, у мене не вийшло одне завдання, тому що воно було досить легким. Мені треба було зробити брауні, я до цього халатно віднісся, вибрав не ту форму й не встиг за часом. Тобто передусім на конкурсах потрібно було думати: який взяти матеріал, яку використати форму і т. д. А складних конкурсів не було, найскладніше було залишатися в строю і не вибути, адже графік ми мали дуже напружений – о шостій ранку вставали, а лягали спати в кращому випадку о першій ночі. І в такому ритмі ми перебували близько місяця.
Вдалося налагодити комунікацію між учасниками?

Усі залишилися друзями, але ми розуміємо, що ще не бачили того, хто що говорив і про кого за кадром (сміється, – ВН). Зараз ми всі спілкуємося, переписуємося. Можливо, ще просто не встигли наговорити одне про одного, подивимося до кінця шоу (сміється, – ВН). До речі, найчастіше я зідзвонююся та переписуюся з тим учасником, із яким, я впевнений, нас зроблять найбільшими суперниками на шоу.

Я дивитимуся всі ефіри. Цікаво ж.
Хто для вас був конкурентом на проекті?

Конкурентом був я для всіх.

Ви згадали про просте завдання на шоу, яке не виконали. А як щодо оригінальних конкурсів?

Найбільше мені сподобався конкурс фантазії, коли потрібно було зробити десерт-сюрприз. Було тематичне завдання, кожному учаснику дістався окремий предмет, наприклад ключі, під який треба було зробити презентацію на словах і на тарілці. Своєю чергою, найменше мені сподобалися конкурси з тортами, тому що торти – це трохи не мій профіль. Я цим займаюся, вмію це робити, але вважаю, що це не робота для шеф-кондитера, це робота для вузькоспеціалізованого кондитера. Також мені не сподобалися конкурси, пов’язані з мастикою, мене навіть прозвали антимастичним Антоном.
Якщо вас запросять знову взяти участь у телевізійному проекті, погодитеся?

Як журі – так, як учасник – напевно ні, адже передусім це шоу. Якщо і брати в чомусь участь, то в масштабних змаганнях чи майстер-класах. На шоу я вже побував, побачив із середини, як усе відбувається, але на одному шоу виїхати не можна. Потрібно варитися на кухні, а не світити своїм лицем на телебаченні. Це непрофесійно і більше підходить для шоумена. Наприклад, той же Ектор (Ектор Браво – суддя проекту «Мастер-шеф», – ВН); я не знаю, який він повар.
Розкажіть про роботу на Мальдівах. Як так трапилося, що поїхали туди працювати?

Я працював у досить відомому п’ятизірковому готелі в Києві. І коли у шеф-повара закінчився контракт і той виїхав працювати в іншу країну, то він просто забрав мене з собою. І якщо хтось думає, що за кордоном набагато легше, хочу сказати, що там такого поняття як восьмигодинний робочий день на кухні практично немає. Людей, які хочуть працювати вісім годин, зазвичай тримають у самому низу, з ними не рахуються, тобто це людина, яка без любові ходить на роботу і просто хоче відпрацювати свої години.

Де працюєте в Луцьку?

Зараз іде розробка меню для нового закладу. Він відкриється в середині осені, можливо наприкінці. Він знаходитиметься в центрі міста. З назвою поки не визначилися, але проект запущено і через місяць-два в Луцьку з’явиться новий ресторан, де я робитиму кондитерську карту.
Ви спеціалізуєтеся тільки на десертах?

Я сказав би, що мій профіль – усе, що пов’язано з м’ясом. Перша моя робота – приготування кулінарних виробів із м’яса. Я і розбирав, і готував м’ясо. Досить довго працював поваром, ще був піцайоло в Києві та за кордоном.

Загалом кожен шеф-повар повинен знати хоча би базові елементи в кондитерці, тому що без кондитерки він неповноцінний. Свого часу я потрапив у неймовірно чудове місце з безмежною вітриною з кондитерськими виробами, і я настільки закохався в цей напрямок кухні, що досі працюю кондитером.
Вдома готуєте?

Готує моя дружина, я допомагаю тим, що контролюю (усміхається, – ВН).

А радуєте близьких десертами?

Так. У принципі хочу зробити оригінальні волинські горішки, аби вивести цей десерт в Україні на новий рівень, так, як роблять це за кордоном. Ні еклери, ні макарони, ні інші страви у Франції чи Італії не придумали спеціально для ресторанів. За зразок взяли національну кухню, яку інтерпретували під ресторан. Чому в нас швидко цього не роблять, я не розумію, адже в нас є дуже багато базових страв, які можна подавати в найкращих ресторанах. І одна з них – горішки.

До прикладу, та ж сама тарталетка. Я не вірю, що відразу, коли її придумали, у Франції було таке розмаїття начинок. Було лише кілька десертів, які готували вдома, наприклад татен, а зараз вони дійшли навіть до рівня молекулярної кухні.
У нас є чудові рецепти. І я хотів би від себе, можливо з кимось на якихось конкурсах, показувати країні, що в нас є свої базові страви. Так, мені сказали на проекті, що неправильно, аби в ресторані за звичайну картоплю (йдеться про тістечко, – ВН) брали великі гроші. Мовляв, картопля – це минуле століття, яке нікому не цікаве. Натомість у мене нещодавно замовили кейк попс. До того я й слова такого не знав, але, коли загуглив, то виявилося, що це випечений бісквіт, перебитий у крихти, змішаний із маслом і згущеним молоком та заглазурований у шоколаді. Це ж та сама картопля на паличці, заглазурована в шоколаді. Тобто картопля – це минуле століття, а от кейк попс – ні.

Як ставитеся до тих, хто готує десерти вдома на продаж?

Із респектом. Це дуже круто, адже люди мають змогу заробити своїм талантом і роблять те, що їм подобається. Єдиний нюанс – усім раджу ознайомитися не тільки із тим, як приготувати, а й із тим, як, наприклад, зберегти заготовку, щоби все відповідало санітарним нормам. Мінус приготування вдома, як я вважаю, полягає в тому, що досить складно простежити за дотриманням усіх вимог. Не думаю, що домогосподарка готує торт на продаж у рукавичках і шапочці.
Траплялися випадки, коли за допомогою десертів вдавалося вирішувати якісь нагальні справи?

Так, звісно. Я й досі так роблю. Система «бармен ситий, повар п’яний» працює на кухні (усміхається, – ВН).
Чи часто клієнти викликали вас як шеф-кондитера в зал, аби подякувати за вподобаний десерт?

Так, досить часто. За кордоном, на Мальдівах, це досить поширена практика. Там шеф-повари виходять у зал під час сніданків, аби поспілкуватися з гостями. І ввечері так само.

В українських хороших ресторанах це також трапляється. Наприклад, коли близько десяти років тому я працював у Луцьку, власник закладу в якийсь момент зазначив, що хоче встановити на кухні камери, аби люди бачили, як ми готуємо, і він наполіг на тому, щоб у поварів була гарна форма, аби вони самі виходили в зал і спілкувалися з клієнтами.
Чи комфортно було працювати під наглядом камер?

Досить комфортно. Мені здається, що це хороша практика, яку потрібно впроваджувати на всіх кухнях. Це дисциплінує.

Який ваш коронний десерт?

Ще не придумав. Цей десерт має бути саме від мене. Передусім він має бути взятий із української кухні та приготований у новому стилі відповідно до часу, аби його було не соромно презентувати будь-кому з України за кордоном. Якщо я зроблю такий десерт і його почнуть копіювати, тоді я скажу: так, це саме він.
Чи мрієте відкрити свій ресторан?

Ні. Я хочу зробити внесок в українську кухню.

Як досягнете цього, яким буде наступний етап?

Тоді вже на першому поверсі буде гарна кав’ярня, а на другому – моє житло з особистим кабінетом.

Текст – Ольга Шершень

Фото – Олександр Зелінський
Загрузка...
Коментарів: 2
Андрій Показати IP 14 Вересня 2018 09:09
Бажаю успіху!!!!!!!
Анонім Показати IP 14 Вересня 2018 13:49
амбітний чоловік, удачі в його справі

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.