Кукли, Нуйно і Печихвости: дивакуваті назви волинських сіл

Луцьк, Володимир, Горохів – назви цих населених пунктів більш-менш легко піддаються поясненню. Достатньо маємо і версій етимологічних трактувань. Так, імовірно, вождь місцевого племені називався Лукою. Місто, яке він заснував, – Луцьк, Луцьке.

Цікава ще одна теорія походження луцького імені – романтично-легендарна. Малий хлопчик Луцько, подібно до юного Тараса Шевченка, випасав кіз-овець з телятками біля Стиру. Побачив у воді бочку, відкрив її, а там ‒ привілей на заснування правдивого міста. Утішений юнак назвав град своїм іменем – місто Луцьке, Луцьк.

Чи от інше, типологічно схоже. Князь Володимир фундував місто, назвавши своїм іменем.

На Волині є чимало населених пунктів, імення яких змушують замислитися про їхнє походження.Перша літописна згадка про Луцьк у Радзивилівському літописі ХV століття (копійованому з Іпатіївського літопису)

Хотешів. Цю назву поселення на Камінь-Каширщині зафіксовано в історичних джерелах уже з середини ХVI століття. Ідентичний відповідник відомий у Чехії (с. Chotĕšov). На Рівненщині поблизу містечка Рафалівка є мікротопонім Хотецька гора.

В основі назви Хотешів, як виявляється, може лежати пестливе чи зменшувальне імʼя Хотеш (співвідносне з болгарським Любеш, Братеш, Милеш, польським Яреш і Любєш).Житлові будинки у Камені-Каширському на світлинах початку ХХ століття

Оса. Науковці вказують, що одна із фіксацій цього населеного пункту на Ковельщині за 1659 рік «A Omelian z Ossey…» свідчить про архаїчну діалектичну назву рослини осики – оса. У Білашеві на Ковельщині Осою називається поле, у Рокитнівському районі є урочище Під Оси. На Рівненщині місцеві жителі ходять по ягоди й гриби до лісу Осигори. Назва села Оса стоїть в одному ряду із такими «деревними» волинськими топонімами як Липа, Береза, Осина, Верба.

Читати ще: Волинський Кенігсберг: історія села, оточеного мостами

Печихвости. Назва поселення на Горохівщині має співзвучний аналог на Львівщині. У писемних джерелах село знане вже з першої половини ХVI століття. Може бути розшифроване як множинна форма від глузливого прізвиська Печихвіст, співзвучне із Печивода (село Печиводи на Хмельниччині). Подібними є прізвиська Pieczygroch (Печигорох), Pieczymleko (Печимолоко), Pieczymucha (Печимуха), де перша частина слова – наказова форма пекти.Село на Ковельщині, фото часів Першої світової війни

За місцевими переказами, назва села походить від того, що в часі набігів монголо-татар тутешні жителі придумали метод боротьби з ворогами: привʼязували бикам до хвостів факели, худоба зо страху бігла вперед, розганяючи ординців. Услід за биками йшли селяни, завдаючи монголам остаточної поразки.

Могло бути і так: на території поселення переганяли волів, підпалюючи їм хвости, аби вони швидше рухалися. Тими теренами в часі ХVI- ХVIII століть худобу провадили на центральноєвропейські ринки Шльонською дорогою до Силезії.

Читати ще: Село Доротище на Волині: чудотворна ікона Богородиці та князівські розбірки

Кукли. Найраніша відома згадка про село на Маневиччині – 1559 рік. У той час воно входило до складу великої земельної власності знаного князівського роду Чорторийських. Щодо походження назви, то найвірогіднішою видається версія про бурʼян кукіль. Припускають, що стосунок сюди може мати литовське слово koklis (kokliai), що означає кахля (кахлі).Стара сільська хата в Нуйні. Фото з фейсбук-сторінки Volynia

Кукуріки. Село на Старовижівщині налічує більш як чотири сотні літ. За місцевими переказами, люди, які жили тут, були вільними: де хотіли, там худобу пасли, рубали ліс, обробляли поля, будували власні оселі.

Першим на цих теренах було село Рудня. Його у подарунок отримав якийсь небагатий пан. Він одразу ж зволів підпорядкувати собі сільський люд. Селяни тому противилися. Край села протікала й досі протікає річка Вижівка. За нею – бідні піщані ґрунти, ліси й небезпечні болота. Гордих і непокірних мешканців пан виганяв за річку із словами: «Покукурікаєш на волі, спробуєш вижити! Зрозумієш, що пана треба слухати!». Відтоді, подейкують, і зʼявилося село із цікавою назвою.

Читати ще: Село Штунь на Волині: вросла в землю церква та спалений палац

Бабаці. Відносно молоде село (перша згадка – ХХ століття) на Любомльщині в основі своєї назви має, найімовірніше, прізвище Бабаць – родини першопоселенців на локації.

Нуйно. Перша згадка про населений пункт на Камінь-Каширщині датована 1463 роком. Тоді воно було власністю князів Санґушків й іменувалося Нюйном.

«Ну!» і «Но!» як вигуки під час перегону волів торговими шляхами також могли стати причинком до виникнення такої назви населеного пункту.

Місцеві жителі жартома примовляють, що здавна в селі не було що робити, було нудно. А вже звідси, дещо перемінено, населений пункт почали іменувати Нуйном.Село на Турійщині, світлина часів Першої світової війни

Гуменці. Топонім міг бути повʼязаний із грецьким словом ігумен ‒ настоятель чоловічого монастиря. Вірогіднішою вважають повʼязаність із староукраїнським словом гумно – місце зберігання й обмолоту зернових. Скошений хліб везли до панського сховку – гумна чи на тік, іншими словами. Звідси вочевидь і назва села в Любомльському районі.

Бобли. Історичні документи початку ХVI століття фіксують село під назвами Болби чи Бовбли. За місцевою оповідкою, на тих землях здавна висаджували боби, на болоті росла лоза, з якої дерли лика й виготовляли взуття – постоли. Село на Турійщині спочатку іменували Бобликом, потім його стали називати Болбами, а врешті – Боблами.

Читати ще: Волинська Залізниця: 100-літня судова справа, жахливі пожежі та повішені повстанці

Авторитетний дослідник назв населених пунктів Волині Віктор Шульгач зауважує, що імення села походить від антропоніма Болоболъ. Цим давнім українським словом позначали базік, торохтіїв, любителів говорити дурниці, теревенити, або ж – говорити нерозбірливо.Листівка із видочком села на Горохівщині, 1917 рік


Навіз. Одне із волинських сіл у Рожищенському районі, відоме від початків ХVI століття і має натуралістичну назву. Навіз – гній, що його використовують для удобрення ґрунту. Природнє добриво насипали на віз, запряжений кіньми, потім везли на поле. Звідси, можливо, і назва.

Сушибаба. Назву села на Турійщині трактують за трагічною легендою. У часи монголо-татарської навали одна із місцевих мешканок сховалася від небезпеки в дуплі дерева. Вилізти звідти нещасна жінка так і не змогла. Там померла, засушившись.

Хорохорин. Одну з перших згадок про село Хорохорин Луцького району зафіксовано у 1552 році. В основі назви – чоловіче імʼя Хорохора.

Читати ще: Фотораритет: волинське село Секунь на невідомих столітніх світлинах

Семантика цього імені може трактуватися від слова хорохоря – задерикувата людина, хвалько, чи хорохора – розкудлана курка. Звідси хорохоритися – триматися чванливо, задаватися, настовбурчуватися (коли йдеться про пірʼя птахів).

Раймісто. Легенда повʼязує милозвучність сільського імені поблизу Рожища з героїчним вчинком. Клопотів місцевому населенню завдавали монголо-татари. Якось побачивши, що на горизонті чорніють постаті ворогів, один чоловік почав збирати людей, аби порятувати їх.

Селянин знав стежину на один із острівців, які були розкидані посеред болота. За ним потягнулося чимало люду. Так і врятувалися. Вийшовши із схованки, бідаки побачили, що їхні оселі повністю спалені. Тому повернулися туди, де врятувалися. Там і отаборилися. Острівець, що в часі небезпеки став для них рятівним прихистком, згодом назвали Райським містом. Назву дещо скоротили, і сталося Раймісто.

Читати ще: Волинське село Городині: старовинна церква, Попова дорога та закопана повстанська друкарська машинка

Мерва. Досить часто на Горохівщині вживають фразу «мерву робити» чи «там мерва була». Такими словами означують якусь глобальну негативну подію, природню негоду як-от затяжний дощ чи руйнівний для городніх культур град. Поміж тим, слово мерва відоме в українських (поліських) говірках у значенні «земля, розмʼякшена водою», «грузьке, хитке болото», «калюжа, в якій валяються свині». Співзвучне чеське mrva – гній. Тож поселення могло отримати таку назву у звʼязку із особливостями місцевого болотистого ландшафту.Мешканці Любомльщини, фото 1930-х років

Гупали. Село на Любомльщині в основі своєї назви має прізвище Гупало у множинній формі. Воно походить від гупати – тупати, стукати ногами. Близькими за формою є прізвища Покотило, Пукало, Недбало, Невідало та інші.

Це лиш частинка цікавих назв населених пунктів Волині. Кожне місто-село має давню і славну минувшину, місцеві перекази й наукові трактування походження своїх імен.

Як видно, в основі сільських назв зазвичай відображене те, що мало безпосередній стосунок до поселення. Це особливості ландшафту й рослинності (як Мерва, Оса, Кукли), монголо-татарський фактор (Сушибаба, Раймісто), імена власників чи фундаторів-засновників (Хорохорин, Хотешів, Гупали) тощо.

Оксана ШТАНЬКО

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---