USD 39.70 40.00
  • USD 39.70 40.00
  • EUR 39.90 40.20
  • PLN 9.86 10.10

«Ми не маємо бути сировинним придатком»: «Волинь-Зерно-Продукт» 20 років у аграрному бізнесі*

29 Червня 2021 09:12
Історія підприємства «Волинь-Зерно-Продукт» (група компаній ТМ «Вілія») налічує вже 20 років. Створена 27 червня 2001 року, компанія цьогоріч святкує ювілей. За цей період було багато всього: злети і падіння, успіхи і прорахунки. Проте компанії вдалося те, що багатьом виявилося не до снаги: точки падіння тут перетворювали на точки зростання, з помилок робили висновки, які стимулювали нові шляхи розвитку. І все, як повсякчас наголошує засновник компанії Євген Дудка, – завдяки успішній і фаховій команді.

«Найскладніше було довести: ми хоч і молоді, але відповідальні»

Сьогодні група компаній ТМ «Вілія» охоплює чимало напрямків діяльності аграрного сектору: рослинництво, зберігання зернових, олійних та бобових культур, зернотрейд, борошномельно-круп’яне виробництво, торгівля засобами захисту рослин, добривами, пальним, насінням, тваринництво, будівництво аграрних об’єктів. А все починалося з… «бочки», саме таким був перший офіс компанії «Волинь-Зерно-Продукт», яка стала материнською для групи компаній ТМ «Вілія».

У 2001 році троє колишніх одногрупників – випускників Луцького політеху – вирішили заснувати власну справу й створили компанію «Волинь-Зерно-Продукт», розповідає засновник «Вілії» Євген Дудка. Ними були він, його дружина Ірина та друг з часів студентства Сергій Супрунюк. Усе починалося з невеличкого офісу без зручностей, але сьогодні це – вже історія. Бо за 20 років компанія виросла в потужне підприємство, де працює 1120 осіб, яке співпрацює з потужними глобальними компаніями світу, експортує товари за кордон, обробляє 41 тисячу гектарів землі, має сотні контрагентів серед місцевих аграріїв і сплачує сотні мільйонів гривень податків.
«Скажу просто: у нас було бажання щось зробити і ми були не ліниві. Починалося все з торгівлі ще в часи студентства. Торгували спершу висівками, потім купували зерно у фермерів і здавали на Луцьке КХП№2, а звідти забирали продукти переробки й реалізовували. Пізніше ми вирішили створити юридичну особу – платника ПДВ, бо великі компанії не хотіли з нами працювати. Ніхто не сприймав молодь як таких, що вони здатні щось зробити. Основні труднощі на той час для нас полягали в тому, щоб довести: ми хоч і молоді, але відповідальні. Тож дякуємо за довіру тим партнерам, які в нас повірили. А ми ніколи не боялися братися за справу», – згадує Євген Дудка.
Двадцять років налічує співпраця «Волинь-Зерно-Продукту» із СТзОВ «Дружба», розповідає його керівниця Валерія Яромчук.
«Коли наша співпраця тільки починалася, ми приглядалися до них. І визначальним фактором, чому вона в нас така тривала, стала порядність. Спочатку вони надавали послуги із заготівлі сільгосппродукції: саме купили комбікормовий завод у Луцьку, надавали нам послуги зі зберігання, сушіння, продажу. Завжди вчасно розраховувалися. Тепер же я знаю Євгена Степановича як чесну, ділову людину. Пропрацювавши 20 років з ним, можу впевнено сказати: мало таких є чесних ділових людей, які сумлінно дотримують слова. Тому я рада за такий великий агрохолдинг. Сподіваюсь, і надалі ми будемо співпрацювати. Бо він нам і сіє, і молотить, і збирає, і сушить. Такі компанії мають бути. Хотілося б, звісно, щоб цей агрохолдинг нас не поглинув і дав працювати й розвиватися середньому бізнесу», – каже вона.
Довіряють «Вілії» й постачальники, переконує директор компанії «Агророзквіт» Вадим Кулик.
«Наша фірма – дочірнє підприємство та представник в Україні ВАТ «Білоруськалій», яке виготовляє мінеральні добрива. Працюємо з «Вілією» з 2018 року і постійно нарощуємо об’єми. Ми їм повністю довіряємо, навіть постачаємо продукцію без передоплати, бо знаємо що ці люди однозначно розрахуються», - запевняє він.
Ризик банкрутства стимулював опанування нових напрямків

Звичайно, така тривала історія компанії (особливо в надто нестабільних українських економічних реаліях) не може бути без падінь. Тим паче, за 20 років світова економіка, що й казати про українську, пережила кілька криз. Особливо показовою для «Вілії» стала глобальна економічна криза 2008 року. Але в той час, коли одні компанії банкрутували, «Вілія» вижила, ба більше, перейшла на новий рівень.
Гендиректор «Волинь-Зерно-Продукту» Сергій Супрунюк пригадує: тоді було особливо складно, адже підприємство мало валютні кредити, і це ледь не стало крахом. Проте компанії вдалося майже неймовірне: не тільки не потонути, а й стати на порядок вище.
«У 2008 році ми були на порозі банкрутства, у нас були валютні кредити. Було таке, що приходиш на роботу і бачиш: курс змінився й ти розумієш, що винен банку ще один мільйон гривень. Тоді у нас з’явився стимул зробити перший експорт сільськогосподарської продукції. У березні 2008 року в нас був великий об’єм кукурудзи на залишку, зробили перший експорт, до нас прийшла валютна виручка і ми погасили валютний кредит. Відтоді валютними операціями займаємося на професійному рівні – і для себе, і для наших партнерів, з якими можемо пройти весь шлях», – пояснює він.
Євген Дудка додає: на той момент не обійшлося без кризового менеджменту й непопулярних рішень, які згодом себе виправдали.

«Ми на порозі банкрутства, зібрали менеджмент. Перша пропозиція була наступна: керівництво отримуватиме на 40% меншу зарплату. Якщо вийдемо з цієї кризи – в кінці року все виплатимо. Тоді ми затягнули паски, почали рухатися вперед і активно працювати. Побачили, що саме в активному розвитку – наш шанс вийти з банкрутства. На кінець року ми виконали всі поставлені завдання, усі отримали тринадцяту зарплату, а офіс отримав бонус і ми вдало завершили рік. І відтоді зрозуміли, що треба постійно інвестувати», – розповідає засновник «Волинь-Зерно-Продукту».
Партнери – глобальні компанії та невеликі господарства

Власне, ТМ «Вілія» має не тільки повний цикл аграрних робіт – від обробітку до посіву й зберігання, а й є посередником між великими постачальниками і дрібним та середнім бізнесом у цій сфері, яким складно самотужки співпрацювати з гігантами.

«Ми позиціонуємо себе як місток між глобальними компаніями, фінансовими інституціями і фермерами. Ми беремо кредити й транслюємо їх через постачання на фермерів. Так само співпрацюємо з великими хімічними компаніями, як реалізовують засоби захисту для рослин, добрива, і реалізовуємо їх нашим сільгоспвиробникам. Співпрацюємо з великими техноголічними компаніями: John Deere, Syngenta, Bayer, Horsch та іншими», – зазначає Євген Дудка.
Ось уже чотири роки (з початку свого заснування) з «Вілією» співпрацює підприємство «АМ Агро», яке вирощує зернові та олійні культури. Його керівник Ігор Мазуренко розповідає: сьогодні без передових технологій в аграрному секторі невеликим господарствам складно конкурувати.
«Потужні агрохолдинги завжди на крок попереду: у них високопродуктивна техніка, хороші засоби захисту. За рахунок технологій вони отримують більший врожай і є більш конкурентоспроможними. На початках, коли було створене підприємство, банки не хотіли нас кредитувати, техніки під заставу у нас не було. Але «Вілія» допомогла і з технікою, і з засобами захисту, і з якісним насінням. Ми починали з 200 гектарів, тепер обробляємо майже 500», – каже він.

Керівник відділу агроресурсу Віталій Хінцінський пояснює: серед їхніх партнерів – не тільки великі аграрні компанії, а й невеликі фермерські господарства. І така позиція себе цілком виправдовує.
«Ми забезпечуємо наших партнерів засобами захисту рослин, насінням. Працюємо з усіма: і з великими, і з малими, бо сьогодні фермери, які мають по 100-200 гектарів, дуже швидко ростуть. Наших менеджерів часто називають адвокатами фермерів, бо ми відстоюємо їхні інтереси. Ми стараємося зробити так, щоб наші клієнти заробляли більше, і разом з нами вони стають заможнішими. А що успішніший фермер – то більше в нього стимулів до розвитку і нарощення потужностей, тож більше продукції він привезе до нас», – зазначає він.
Його слова суголосні й з відгуками волинянина Миколи Семенюка ( ФГ Семенюка М. В.), який співпрацює з «Вілією» з 2004 року. Його господарство обробляє майже 300 гектарів, і він себе відносить до мікробізнесу. Каже, жодного разу під час роботи з «Вілією» не було ставлення як до менш цінного партнера.
«Мені імпонує, що тут ставляться до нас, представників малого, або навіть мікробізнесу, як до повноправних партнерів. За цей час у нас були різні ситуації, але ми завжди вирішували все конструктивно. У мене була ситуація, що я захворів і два роки все у них наймав: від обробітку ґрунту, посіву до збору врожаю. Я оплачував ці послуги, ще й мені залишалося», – каже фермер.

Така підтримка фермерського руху заслуговує на повагу, додає відомий волинський аграрій, керівник СГПП «Рать» Віктор Шумський, який знайомий з діяльністю «Волинь-Зерно-Продукту» практично 20 років.
«Свого часу була потреба в кредитуванні сільгоспвиробників. З перших початків компанія надавала кредити, щоб підтримати аграріїв, особливо фермерські господарства. І сьогодні я приємно вражений їхніми досягненнями. Я ще пам’ятаю, як вони починали з офісу в бочці. А сьогодні це потужна компанія, яка обробляє власні площі, реалізовує засоби захисту, добрива, пальне. Сьогодні чимало фермерів не мають агрономічної освіти, тож фахівці «Вілії» їх консультують з приводу внесення засобів захисту, добрив і це дуже велика підмога для малих сільгоспвиробників: і фермерських господарств, і одноосібників», – каже аграрій.

«Найбільше пишаюся своєю командою»

Незважаючи на численні ризики, агарний бізнес буде завжди затребуваний, відзначає керівник товариства «П’ятидні» Валерій Діброва. Але запорукою успіху є тяжка праця не однієї людини.
«Аграрна продукція буде затребувана постійно і в часи епідемій, і в часи війни, і в будь-який період. Раз так, то цей бізнес має чималу перспективу. «Вілія» ж росла в мене перед очима, ми сьогодні радіємо успіхам і показникам, але за цим всім стоїть велика щодення праця. Бо без вміння згуртувати колектив, викристалізувати, скерувати його на результативну працю нічого не вийде. І, мабуть, нам це вдається», – додає Валерій Діброва.

Сам же засновник «Вілії» Євген Дудка не приховує: величезна заслуга успіху компанії – колектив.
«Я найбільше пишаюся своєю командою. У нас є повноцінне делегування повноважень, і наші керівники реально круті й розумніші за мене. Це для мене дуже важливо», – наголошує він.
Більшості працівників компанії – 27-35 років. Кожен – справжній профі: від топ-менеджерів до механізаторів.

«Класичний портрет нашого механізатора, – розповідає керівник аграрного напряму Ярослав Мазуренко, – виходець з сільських територій, який заробляє 200 тисяч гривень на рік, приїжджає на роботу на власному авто і не розглядає для себе заробітки. Це не тракторист з 90-х, ми забули, що таке п’яний механізатор. Наш працівник – це людина, яка прийшла, відпрацювала зміну і знає, що всі її побутові проблеми фінансово вирішаться. Наш механізатор – це престижно. Ми їх постійно вчимо, привозимо закордонних експертів, вдаємося до послуг сервісних компаній».
Чималу роль тут відіграє і система мотивації, додає начальник департаменту технічного забезпечення Олександр Попов.
«Ми маємо службові квартири, гуртожитки, і новим спеціалістам даємо можливість там проживати. За останні п’ять років тільки в моєму підрозділі ми проспонсорували вісім квартир. Йдеться про безвідсоткову позику на 10 років у гривнях, яку працівник зазвичай виплачує з тринадцятої зарплати чи річного бонусу», – каже він.
Водночас тут дозволяють плинність кадрів між підрозділами, змінили систему мотивації, детально пояснюють, за що працівник отримує ставку, доплату, премію. Якщо на 75% виконується бюджет підприємства, усі працівники отримують 13-ту зарплату, і таких зарплат за історію підприємства вже було 20. А з нагоди 20-річчя «Волинь-Зерно-Продукту» працівникам виплатили чотирнадцяту зарплату.

Не тракторист, а пілот

У час стрімкого розвитку технологій агарний сектор теж розвивається чималими темпами. Старі архаїчні методи роботи в сільському господарстві удосконалюють завдяки новим технологіям. Адже без них складно управляти таким потужностями: 41 тисяча гектарів, 14 тисяч пайовиків, 1120 працівників.
«Сьогодні я можу побачити в смартфоні кожне поле і фотографії з нього. В нас є дрони і оператори дронів. Уже рік у нас є дрон, який обприскує поля. Так, він не замінить самохідного пристрою, але в певних обставинах складе конкуренцію. У нас оцифрована інформація про кожне поле за GPS-координатами, оцифрована сітка паїв. Техніка працює з системою паралельного водіння, оператор лише діє на розворотах, а трактор їде за сигналом GPS. Ми бачимо на смартфоні, як лягає наше насіння, з якою нормою висіву, ми можемо на різних ділянках поля робити різну норму висіву», – каже Ярослав Мазуренко.

Тут не вживають слова тракторист, а оператор або пілот.

«Моніторів у кабіні водія стає все більше, часом по три-чотири дисплеї. Часто монітором слугує IPad, який через Wi-Fi синхронізується з сівалкою. Оператор в тракторі не так слідкує за трактором, як за якістю виконання сільськогосподарської операції. Бо ми сіємо раз на рік, а потім цілий рік працюємо з тим, як посіяли», – додає він.
Так само впроваджено автоматичний контроль робочого часу працівників та інші процеси, доповнює Олександр Попов: «Якщо раніше, щоб зробити аналіз зерна, треба було чекати півтори години, то тепер є експрес-аналіз, який видає результат за півтори хвилини. Імплементований автоматичний контроль температури збереження зерна, контроль руху зерна, обліку. В автоматичному режимі заїжджає водій, все фіксується, до партії прив’язуються результати аналізів. Усі наші об’єкти оцифровані, й ми можемо змоделювати рішення, якщо поставлено те чи те завдання. Ми аналізуємо ґрунти, зерно, яке відправляють для переробки».
Нові технології дозволяють компанії нарощувати продуктивність, не збільшуючи потужності, зауважує Сергій Супрунюк.

«На вазі немає ваговиків, водій сам себе обслуговує, отримує штирх-код ТТН, під’їжджає до Ibox, сам себе зважує, йому система вказує, куди вивантажити, він вивантажив і поїхав. Це для того, щоб зняти людський фактор і пришвидшити прийом. Раніше ми приймали 11-12 тисяч тонн зерна за добу, а торік, після впровадження автоматичної системи, підняли цей показник до 16 тисяч тонн, цього року хочемо підняти до 22 тисяч тонн на день, не збільшуючи потужності», – переконує він.

Крім того, в організаційній роботі тут використовують реінжиніринг для створення нових і більш ефективних бізнес-процесів.

«Є виробничий процес, ми його описуємо, аналізуємо, потім фахівці міркують, що можна зробити, щоб процедуру спростити, зменшити кількість кроків, аби цей процес відбувався швидше. І за цим майбутнє. Бо хто цього не робитиме – не виживе. Так ми й аналізуємо помилки, допущені на якихось етапах, щоб такі більше не виникали», – пояснює гендиректор «Волинь-Зерно-Продукту».

Як мінімізувати ризики аграрного сектору

Водночас аграрний сектор залежить і від процесів, які часто не можна передбачити: зміни клімату, посухи й повені, зливи та град впливають на урожайність. З 2013 року на підприємстві вдаються до послуг іноземних консультантів. А ще – постійно в пошуку нових методів.
«Ми постійно цікавилися науковими розробками, з 2013 року вдаємося до послуг закордонних консультантів, бо зрозуміли, що наша наука дещо застаріла. Ми пристосували свою сівозміну до озимих культур пшениці, ріпаку. Все класно йшло до 2019 року, але потім врожайність озимих знизилася. Ми знову підлаштовуємося під ці зміни клімату, міняємо сорти, гібриди і структуру посівів, зберігаючи сівозміну. Сьогодні плануємо висадити п’ять тисяч гектарів сидеральних культур (культури, які висівають на полях із подальшою заробкою їх на піку вегетації в ґрунт, вони виконують роль органічних добрив, насичуючи орний шар ґрунту поживними речовинами, та покращуючи його родючість, – ред.). Ми почали працювати з ґрунтом біотою ґрунту, бо зрозуміли: якщо не буде сильного ґрунту, в нас не буде можливості протистояти погодним ризикам, як-от посуха. Ми не можемо вплинути на погоду, але можемо вплинути на ґрунт. Крім того, у нас шість окремих аграрних дільниць з окремим менеджментом і можливістю ухвалення рішень на місцях: погода змінилась – змінилося рішення. Тому в нас повні цикли сівозмін. Ми вирощуємо п’ять-шість культур на кожній дільниці: не вродили озимі культури – вродили ярі», – каже Ярослав Мазуренко.
Завдяки тому, що тут не сіють одну культуру, а розкладають ризики, вдається мінімізувати втрати. Ще один відомий інструмент – страхування.


Бренд – як парадигма цінностей

З першого дня роботи підприємства тут працює Ірина Дудка, яка відповідає за роботу з персоналом і зовнішні комунікації. Саме вона – натхненниця нових логотипів «Вілії» та «Волинь-Зерно-Продукту». Варто зазначити: слово «Вілія» утворилося від об’єднання імен дітей засновників – Віталій і Лілія. І це цілком вкладається в парадигму цінностей компанії: сім’я, своя земля – найцінніше.
«Після ребрендингу ідеограма поєднує стародавні символи: ромб – землеробський символ родючості; квадрат – символ впорядкованості, стабільності, надійності, який відображає чотири види робіт на землі: підготовка ґрунту,сівба, догляд за посівами, збір врожаю; образ Берегині з піднятими руками – знак захисту посівів і всіх починань компанії. У цілісності символ несе компанії нове життя чотирьох першоелементів: Тіло, Дух, Душа, Совість. Цього року до 20-річчя з’явився логотип ТзОВ «Волинь-Зерно-Продукт»: ідеограма складається з чотирьох символів, що відсилають нас до чотирьох основних напрямків, якими займається компанія: зберігання, торгівля, логістика, продукт», – каже Ірина Дудка.
Водночас тут чимало уваги приділяють корпоративній культурі: серед працівників постійно проводять опитування про робочу атмосферу, робочий процес і ставлення до підприємства.

Бізнес і соціальна відповідальність

Ще одна грань діяльності «Вілії» – благодійна діяльність і соціальна відповідальність. У 2014 році, коли розпочалися воєнні дії на сході України, чимало працівників «Вілії» були мобілізовані. На той момент армія потребувала всього – від харчів до бронежилетів, а техніку після 20 років простою треба було реанімовувати. Так з’явився благодійний фонд «Волинь 2014», одним із засновників якого став Євген Дудка.
«Ми звернулися до наших працівників, яких мобілізували, і спитали їх про потреби. Сіли, систематизували і оголосили збір. Наші працівники приносили хто що міг: їжу, медикаменти. Обов’язково в передачі були бензопила, зварювальний апарат. Потім наші працівники їхали туди і все обов’язково ставили на облік у військовій частині, незважаючи на супротив. І таких поїздок було більш як десять. Наша інженерна група піднімала техніку, яка 20 років стояла, і не виникало питання, хто піде, навіть суперечки між працівниками були – хто поїде», – пригадує він.

Виконавчий директор Волинського обласного об’єднання роботодавців і директор БФ «Волинь 2014» Володимир Кривович додає: системну допомогу надавали не лише своїм працівникам, а й іншим підрозділам.
Водночас, каже, керівники «Вілії» не стоять осторонь й інших національних процесів.

«Євген Степанович входить до правління обласного об’єднання роботодавців і є членом федерації роботодавців. Його команда вже працює над питаннями зміни угоди про асоціацію. Бо для аграрного бізнесу в ній багато дискримінаційний питань: ми частково постаємо сировинною базою, а хочемо ж збільшувати додану вартість. Сьогодні ми виступаємо за впровадження дуальної освіти, адже наразі є нестача кваліфікованих робочих кадрів, у той же час скорочується державне фінансування закладів, де їх готують. Також ми виступаємо за зміни податкового законодавства», – пояснює Володимир Кривович.

Так само «Вілія» опікується й тими громадами, де орендує землі, – розповідає Турійський селищний голова Олексій Безсмертний.
«До об’єднання нашої громади співпраця «Вілії» була на рівні сільських рад, а цього року – вже з нашою громадою. Це і ПДФО, і земельний податок, і це значний ресурс, адже ми – аграрний регіон, левова частка доходів бюджету громади – це якраз аграрії. Але компанія виділяє кошти на розвиток сіл, де територіально вона розташована, і поза платою оренди землі. Показовим є один випадок: коли «Вілія» цього року виграла на аукціонах землі, які з Держгеокадастру перейшли громаді, і виявилося, що там пасовища й сінокоси, то керівництво підприємства сказало, що воно готове повернути ці землі, бо це йде врозріз з інтересами людей», – резюмує голова громади.
Які перспективи аграрного бізнесу

Сьогодні, на порозі старту ринку землі, і фермери, і голови громад відзначають: фермерський рух, аграрний сектор починає відроджуватися. Якщо ще кілька років тому в районах колишні колгоспні землі значною мірою стояли порожніми, то нині ж за землю йде чимала конкуренція.

«Сьогодні наш меседж до пайовиків: не поспішайте продавати землю. Це ваше багатство, ваше і ваших дітей», – наголошує Євген Дудка і ділиться планами розвитку свого підприємства. Так, тут планують збільшити потужності переробки і готують до запуску новий переробний комплекс.
«Ми розуміємо, що Україна не має бути сировинним придатком і мусить бути технологічна. Тож ми плануємо переходити з сировинного ринку в переробку. На етапі закінчення проєктування – новий борошномельний комплекс, для якого вже закуплено обладнання. Сьогодні є запит на крафтові види борошняних сумішей, і ми будемо рухатися й у цьому напрямку. Плануємо розвивати тваринний комплекс на 2,5 тисячі голів. Ми хочемо, щоб тут більше переробляли продукції, тому й інвестуємо в якіснішу техніку, нові об’єкти», – резюмує Євген Дудка.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 1
Пан Євген Показати IP 29 Червня 2021 14:45
Дякуємо за те що були з нашим дядьком Миколою до кінця

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus