Син – переселенець із Севастополя, невістка – з Донецька, онук – із Києва: лучанка повернулася до рідного міста після окупації Криму

«В один «прекрасний» день виявилося, що я людина іншого сорту. Росіяни нас називають недолюдьми. І дуже велика кількість друзів виявилися зовсім не друзями», – розповідає волинянка Інна Кондіус.

Вона народилася в Луцьку. Після школи поїхала на навчання в Севастополь. Там вийшла заміж і створила сім’ю. Після окупації Криму повернулася до рідного міста. Нині Інна Кондіус очолює факультет комп’ютерних та інформаційних технологій Луцького національного технічного університету, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».

«У 2014 році до нас прийшла війна. До нас, у Севастопольський інститут банківської справи, прийшли окупанти, які запропонували виїхати на материкову Україну у зв’язку з лояльністю до України. Постав вибір: куди переїхати? На той час першою з’явилася нагода виїхати в Університет банківської справи у Львові. Рік проживши там, ми переїхали до Луцького національного технічного університету, на кафедру фінансів, банківської справи та страхування.

Рідні люди допомогли нам із роботою, житлом. Ми мали і житло, і роботу, і великі перспективи. Ми жили в Луцьку. Але мій син, закінчивши Київський політехнічний університет, свою родину створив у Києві. Там народився мій онук. Проживши тільки один місяць, та сама орда, що колись у 2014 році прийшла у Севастополь, прийшла в столицю нашої держави, в Київ.

Дружина мого сина народилася в Донецьку. На другий день війни вони з місячним малюком приїхали до нас у Луцьк. Їхня родина: батько – біженець із Севастополя, мама – із Донецька, а моє маленьке внученя вже стало біженцем із Києва», – зазначає Інна Кондіус.Читати ще: «Я півтора місяця не бачила хліба». Учителька з Маріуполя пройшла фільтраційний табір, аби втекти до Луцька

Сім’я її сина дуже чекає на момент, коли зможе повернутися в Київ. Жінка мріє, аби її внук зростав під мирним небом у незалежній Україні.

«Змінилося моє оточення. Ті люди, які були поруч 30 років у Севастополі, які знали, що я родом із заходу України, які, як мені здавалося, поважали та цінували мене… В один «прекрасний» день виявилося, що я людина іншого сорту. Росіяни нас називають недолюдьми. Дуже велика кількість друзів виявилися зовсім не друзями.

Мої родичі, мої колеги, мої одногрупники, мої однокласники прийняли мене в Луцьку. Коріння притягує і дає вижити і мені, і моєму сину, і моєму внуку», – зазначає Інна Кондіус.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---