Син – переселенець із Севастополя, невістка – з Донецька, онук – із Києва: лучанка повернулася до рідного міста після окупації Криму
«В один «прекрасний» день виявилося, що я людина іншого сорту. Росіяни нас називають недолюдьми. І дуже велика кількість друзів виявилися зовсім не друзями», – розповідає волинянка Інна Кондіус.
Вона народилася в Луцьку. Після школи поїхала на навчання в Севастополь. Там вийшла заміж і створила сім’ю. Після окупації Криму повернулася до рідного міста. Нині Інна Кондіус очолює факультет комп’ютерних та інформаційних технологій Луцького національного технічного університету, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«У 2014 році до нас прийшла війна. До нас, у Севастопольський інститут банківської справи, прийшли окупанти, які запропонували виїхати на материкову Україну у зв’язку з лояльністю до України. Постав вибір: куди переїхати? На той час першою з’явилася нагода виїхати в Університет банківської справи у Львові. Рік проживши там, ми переїхали до Луцького національного технічного університету, на кафедру фінансів, банківської справи та страхування.
Рідні люди допомогли нам із роботою, житлом. Ми мали і житло, і роботу, і великі перспективи. Ми жили в Луцьку. Але мій син, закінчивши Київський політехнічний університет, свою родину створив у Києві. Там народився мій онук. Проживши тільки один місяць, та сама орда, що колись у 2014 році прийшла у Севастополь, прийшла в столицю нашої держави, в Київ.
Дружина мого сина народилася в Донецьку. На другий день війни вони з місячним малюком приїхали до нас у Луцьк. Їхня родина: батько – біженець із Севастополя, мама – із Донецька, а моє маленьке внученя вже стало біженцем із Києва», – зазначає Інна Кондіус.Читати ще: «Я півтора місяця не бачила хліба». Учителька з Маріуполя пройшла фільтраційний табір, аби втекти до Луцька
Сім’я її сина дуже чекає на момент, коли зможе повернутися в Київ. Жінка мріє, аби її внук зростав під мирним небом у незалежній Україні.
«Змінилося моє оточення. Ті люди, які були поруч 30 років у Севастополі, які знали, що я родом із заходу України, які, як мені здавалося, поважали та цінували мене… В один «прекрасний» день виявилося, що я людина іншого сорту. Росіяни нас називають недолюдьми. Дуже велика кількість друзів виявилися зовсім не друзями.
Мої родичі, мої колеги, мої одногрупники, мої однокласники прийняли мене в Луцьку. Коріння притягує і дає вижити і мені, і моєму сину, і моєму внуку», – зазначає Інна Кондіус.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Вона народилася в Луцьку. Після школи поїхала на навчання в Севастополь. Там вийшла заміж і створила сім’ю. Після окупації Криму повернулася до рідного міста. Нині Інна Кондіус очолює факультет комп’ютерних та інформаційних технологій Луцького національного технічного університету, йдеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«У 2014 році до нас прийшла війна. До нас, у Севастопольський інститут банківської справи, прийшли окупанти, які запропонували виїхати на материкову Україну у зв’язку з лояльністю до України. Постав вибір: куди переїхати? На той час першою з’явилася нагода виїхати в Університет банківської справи у Львові. Рік проживши там, ми переїхали до Луцького національного технічного університету, на кафедру фінансів, банківської справи та страхування.
Рідні люди допомогли нам із роботою, житлом. Ми мали і житло, і роботу, і великі перспективи. Ми жили в Луцьку. Але мій син, закінчивши Київський політехнічний університет, свою родину створив у Києві. Там народився мій онук. Проживши тільки один місяць, та сама орда, що колись у 2014 році прийшла у Севастополь, прийшла в столицю нашої держави, в Київ.
Дружина мого сина народилася в Донецьку. На другий день війни вони з місячним малюком приїхали до нас у Луцьк. Їхня родина: батько – біженець із Севастополя, мама – із Донецька, а моє маленьке внученя вже стало біженцем із Києва», – зазначає Інна Кондіус.Читати ще: «Я півтора місяця не бачила хліба». Учителька з Маріуполя пройшла фільтраційний табір, аби втекти до Луцька
Сім’я її сина дуже чекає на момент, коли зможе повернутися в Київ. Жінка мріє, аби її внук зростав під мирним небом у незалежній Україні.
«Змінилося моє оточення. Ті люди, які були поруч 30 років у Севастополі, які знали, що я родом із заходу України, які, як мені здавалося, поважали та цінували мене… В один «прекрасний» день виявилося, що я людина іншого сорту. Росіяни нас називають недолюдьми. Дуже велика кількість друзів виявилися зовсім не друзями.
Мої родичі, мої колеги, мої одногрупники, мої однокласники прийняли мене в Луцьку. Коріння притягує і дає вижити і мені, і моєму сину, і моєму внуку», – зазначає Інна Кондіус.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 1
Природа допомагає науці: восьминіг надихнув вчених на створення нових моделей роботів
Сьогодні 00:36
Сьогодні 00:36
У супермаркетах Німеччини виявили кокаїн у ящиках із фруктами
26 Квітня 2024 23:41
26 Квітня 2024 23:41
У Нововолинську провели навчання з національного спротиву
26 Квітня 2024 23:23
26 Квітня 2024 23:23
Без «обмежено придатних»: українців ділитимуть на чотири категорії за станом здоровʼя
26 Квітня 2024 23:04
26 Квітня 2024 23:04
⚡️Наш Telegram-канал. Оперативні новини з Волині, України і світу⚡️
26 Квітня 2024 22:59
26 Квітня 2024 22:59
Майже рік вважався зниклим: на Запоріжжі загинув командир механізованого відділення з Волині Роман Кондратюк
26 Квітня 2024 22:43
26 Квітня 2024 22:43
Мешканців волинських громад навчають дбати про ментальне здоров’я
26 Квітня 2024 22:28
26 Квітня 2024 22:28
США виділили найбільший пакет допомоги Україні на $6 млрд. Яку зброю отримають ЗСУ
26 Квітня 2024 22:09
26 Квітня 2024 22:09
У селищі на Волині лікарню обладнали комп’ютерним томографом
26 Квітня 2024 21:51
26 Квітня 2024 21:51
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.