Традиції волинського Великодня: коли пекли паску, що клали в кошик і як зустрічали сонце
«А вже недалечко червоне яєчко…» Наближається Великдень, який цього року українці відзначатимуть 20 квітня. Волиняни здавна ретельно готувалися до свята, дотримуючись традицій.
Як випікали паски наші предки, що вони клали до великоднього кошика, яких звичаїв дотримувалися та як розважалися? Про це та багато іншого розповіла етнологиня, кандидатка історичних наук, доцентка кафедри музеєзнавства, пам’яткознавства та інформаційно-аналітичної діяльності Волинського національного університету імені Лесі Українки Алла Дмитренко.
Зустріч із нею, присвячена темі волинського Великодня, відбулася 15 квітня в Музейному просторі «Окольний замок».
Читати ще: «На великий день сходить сонце»: етнографиня з Луцька розповіла про великодні традиції на Волині
«Звідки ми можемо дізнатися про великодні традиції Волині?.. У першу чергу будемо згадувати маму й бабусю. Саме мами й бабусі – це те джерело, яке лягло в основу моєї презентації. Тобто це не те, що я пережила. Це колективний досвід, який я зібрала, почерпнула в тих багатьох експедиціях, у яких мені доводилося бувати», – зазначила етнологиня Алла Дмитренко.
Насамперед вона розповіла про приготування до Великодня, зокрема про Великий піст і Чистий четвер.
Колись посту дотримувалися досить суворо. Це було зумовлено не тільки набожністю населення, а й об’єктивними причинами, як-от обмеженість продуктів харчування навесні. Особливо постили в перший і останній тижні Великого посту. Однак збереглися згадки, що від дотримання посту можна було «відкупитися» у священника.
Як і скрізь в Україні, на Волині дотримувалися звичаю митися й купатися в Чистий четвер. Господарі також купали худобу. Цього дня люди прали, мили й прибирали хати до свята, а опісля йшли до церкви на богослужіння по запалену страсну, або ж четвергову свічку, якою випалювали на дверях або стелі будинку хрест. Із цією запаленою свічкою як з оберегом також обходили господарство. Люди вірили в оберегові властивості страсної свічки, тому протягом року використовували її з особливих нагод.
У більшості волинських сіл паски починали пекти саме з четверга. Нерідко випікали два види хлібин – житню та пшеничну паски. Давня паска була же саме житньою.
Колись пекли одну велику паску, а згодом їх кількість почала визначатися статками і розмірами конкретної родини, наприклад, випікали паску кожному членові сім’ї. Традиційні волинські паски були дуже великих розмірів. Їх практично не прикрашали, лише змащували жовтком. Замішуючи тісто, промовляли молитви, щоб великодній хліб вдався.
У низці сіл вірили: якщо паска трісне, якщо її верх западе або якщо вона виявиться порожньою всередині, то це віщує негаразди в родині. Якщо ж паска вийде високою і смачною, то сім’я проживе рік щасливо.
В окремих селах, допоки пеклася паска, жінки йшли на город і висаджували розсаду, «щоб капуста була здорова, як паска».
Читати ще: Бабусина, мамина, запашна і навіть італійська: випробувані рецепти пасок від волинських господинь
Яйця на Великдень на Волині найчастіше фарбували в цибулинні. Використовували теж цвіт латаття, молоді пагони тополі, березове листя, молоду траву, чорниці, буряковий сік тощо. Крашанки були від світло-жовтого до темно-бордового кольорів.
Люди вважали, що готувати крашанки потрібно в Чистий четвер. Вірили, що яйця, пофарбовані цього дня, довго не псуються і зберігаються протягом усіх свят.
Для волинських писанок найбільш характерні тло вишневого, червоного, вохристого кольорів, а також нескладні візерунки, як-от завитки, вітрячки, ялинки, восьмикутні зірки, грабельки, дубове листя.
На Великдень волиняни готували м’ясні страви, зокрема варене чи запечене сало, шинку, ковбаси та запечене порося.
До свята люди старалися оновлювати одяг і справляти дітям обновки. На Великдень вбиралися в найкращі шати.
«Отож, волинський Великдень. Свято весняного сонця, свято приходу весни, свято початку нового господарського року з утвердженням християнства злилося зі святом Пасхи – Воскресіння Ісуса Христа. Великдень – найбільше свято річного обрядового кола. Святкування Пасхи було врегульоване 325 року на Нікейському Вселенському Соборі – це перша неділя після повного місяця, що настає після весняного рівнодення. Слово «пасха» походить від давньоєврейського «песах» – умилостивлення. Сама назва свята – Пасха – є пізнім явищем, і в Україні ніколи не домінувала. Більш збережена й побутувала дохристиянська назва свята приходу весни – Великдень, тобто Великий день, Світлий день», – наголосила дослідниця Алла Дмитренко.
Читати ще: Світло Воскресіння, яке надихає творити: у Луцьку запрацювала Великодня майстерня. Фото
Традиційно великодні продукти освячували в плетеній коробці чи кошелі. Усередину клали крашанки / писанки та інші продукти, як-от сало, м'ясо, ковбаса, масло, сир. Нерідко паску несли окремо, загортуючи в тканину. Освячували й порося, спеціально приготоване до Великодня; його несли в посуді, у якому й запікали, або клали в окремий кошіль.
До продуктів додавали різноманітні речі для освячення, які мали слугувати оберегами: мак, пшоно, сіль, корінь хрону, мідний хрестик, голку, пояс, нитки тощо. Наприклад, освяченою сіллю згодом обсипали домівки та худобу або брали її з собою, йдучи в далеку чи важливу дорогу.
Люди вірили, що Великодня ніч чарівна, чудодійна, тому спати не можна. В окремих населених пунктах вірили, що у Великодню ніч Бог уділяє долю, тому спати не можна, аби не залишитися без долі.
В усіх регіонах поширений звичай розпалювання великодніх вогнів. Їх палили на підвищеннях або ж біля церкви. Колись у великодніх багаттях спалювали не тільки старі господарські речі, а й старі хрести з цвинтарів. Великодні вогні – це ще й своєрідний сигнал «праведному сонцю», щоб воно зійшло саме туди, де вже сяє його частинка.
До сьогодні побутує звичай не вимикати в цю ніч світла в домівці.
Читати ще: «Писанка – як міст між людьми»: у Луцьку знайомлять ВПО та місцевих із традиціями писанкарства
Великоднє богослужіння триває всю ніч. Найурочистіший момент настає опівночі, коли священник сповіщає, що Христос Воскрес, а присутні відповідають: Воістину Воскрес. Після служби процесія тричі обходить церкву, а потім розпочинається освячення пасхальних кошиків.
Після повернення з церкви люди сідали за стіл. Спершу їли освячені яйця і паску. Крихти і яєчну шкаралупу викидати не можна: їх збирали й висипали там, де росте будяк, кидали в вогонь, закопували у полі, підкладали під вулик тощо.
На Великдень сім’я мала бути разом, тому на перший день Пасхи не ходили в гості. Наступного дня хресні батьки відвідували похресників, несли їм крашанки.
Ольга ШЕРШЕНЬ
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Як випікали паски наші предки, що вони клали до великоднього кошика, яких звичаїв дотримувалися та як розважалися? Про це та багато іншого розповіла етнологиня, кандидатка історичних наук, доцентка кафедри музеєзнавства, пам’яткознавства та інформаційно-аналітичної діяльності Волинського національного університету імені Лесі Українки Алла Дмитренко.
Зустріч із нею, присвячена темі волинського Великодня, відбулася 15 квітня в Музейному просторі «Окольний замок».
«Звідки ми можемо дізнатися про великодні традиції Волині?.. У першу чергу будемо згадувати маму й бабусю. Саме мами й бабусі – це те джерело, яке лягло в основу моєї презентації. Тобто це не те, що я пережила. Це колективний досвід, який я зібрала, почерпнула в тих багатьох експедиціях, у яких мені доводилося бувати», – зазначила етнологиня Алла Дмитренко.
Насамперед вона розповіла про приготування до Великодня, зокрема про Великий піст і Чистий четвер.
Колись посту дотримувалися досить суворо. Це було зумовлено не тільки набожністю населення, а й об’єктивними причинами, як-от обмеженість продуктів харчування навесні. Особливо постили в перший і останній тижні Великого посту. Однак збереглися згадки, що від дотримання посту можна було «відкупитися» у священника.
Як і скрізь в Україні, на Волині дотримувалися звичаю митися й купатися в Чистий четвер. Господарі також купали худобу. Цього дня люди прали, мили й прибирали хати до свята, а опісля йшли до церкви на богослужіння по запалену страсну, або ж четвергову свічку, якою випалювали на дверях або стелі будинку хрест. Із цією запаленою свічкою як з оберегом також обходили господарство. Люди вірили в оберегові властивості страсної свічки, тому протягом року використовували її з особливих нагод.
Колись пекли одну велику паску, а згодом їх кількість почала визначатися статками і розмірами конкретної родини, наприклад, випікали паску кожному членові сім’ї. Традиційні волинські паски були дуже великих розмірів. Їх практично не прикрашали, лише змащували жовтком. Замішуючи тісто, промовляли молитви, щоб великодній хліб вдався.
У низці сіл вірили: якщо паска трісне, якщо її верх западе або якщо вона виявиться порожньою всередині, то це віщує негаразди в родині. Якщо ж паска вийде високою і смачною, то сім’я проживе рік щасливо.
В окремих селах, допоки пеклася паска, жінки йшли на город і висаджували розсаду, «щоб капуста була здорова, як паска».
Яйця на Великдень на Волині найчастіше фарбували в цибулинні. Використовували теж цвіт латаття, молоді пагони тополі, березове листя, молоду траву, чорниці, буряковий сік тощо. Крашанки були від світло-жовтого до темно-бордового кольорів.
Люди вважали, що готувати крашанки потрібно в Чистий четвер. Вірили, що яйця, пофарбовані цього дня, довго не псуються і зберігаються протягом усіх свят.
Для волинських писанок найбільш характерні тло вишневого, червоного, вохристого кольорів, а також нескладні візерунки, як-от завитки, вітрячки, ялинки, восьмикутні зірки, грабельки, дубове листя.
На Великдень волиняни готували м’ясні страви, зокрема варене чи запечене сало, шинку, ковбаси та запечене порося.
До свята люди старалися оновлювати одяг і справляти дітям обновки. На Великдень вбиралися в найкращі шати.
«Отож, волинський Великдень. Свято весняного сонця, свято приходу весни, свято початку нового господарського року з утвердженням християнства злилося зі святом Пасхи – Воскресіння Ісуса Христа. Великдень – найбільше свято річного обрядового кола. Святкування Пасхи було врегульоване 325 року на Нікейському Вселенському Соборі – це перша неділя після повного місяця, що настає після весняного рівнодення. Слово «пасха» походить від давньоєврейського «песах» – умилостивлення. Сама назва свята – Пасха – є пізнім явищем, і в Україні ніколи не домінувала. Більш збережена й побутувала дохристиянська назва свята приходу весни – Великдень, тобто Великий день, Світлий день», – наголосила дослідниця Алла Дмитренко.
Традиційно великодні продукти освячували в плетеній коробці чи кошелі. Усередину клали крашанки / писанки та інші продукти, як-от сало, м'ясо, ковбаса, масло, сир. Нерідко паску несли окремо, загортуючи в тканину. Освячували й порося, спеціально приготоване до Великодня; його несли в посуді, у якому й запікали, або клали в окремий кошіль.
До продуктів додавали різноманітні речі для освячення, які мали слугувати оберегами: мак, пшоно, сіль, корінь хрону, мідний хрестик, голку, пояс, нитки тощо. Наприклад, освяченою сіллю згодом обсипали домівки та худобу або брали її з собою, йдучи в далеку чи важливу дорогу.
Люди вірили, що Великодня ніч чарівна, чудодійна, тому спати не можна. В окремих населених пунктах вірили, що у Великодню ніч Бог уділяє долю, тому спати не можна, аби не залишитися без долі.
В усіх регіонах поширений звичай розпалювання великодніх вогнів. Їх палили на підвищеннях або ж біля церкви. Колись у великодніх багаттях спалювали не тільки старі господарські речі, а й старі хрести з цвинтарів. Великодні вогні – це ще й своєрідний сигнал «праведному сонцю», щоб воно зійшло саме туди, де вже сяє його частинка.
До сьогодні побутує звичай не вимикати в цю ніч світла в домівці.
Великоднє богослужіння триває всю ніч. Найурочистіший момент настає опівночі, коли священник сповіщає, що Христос Воскрес, а присутні відповідають: Воістину Воскрес. Після служби процесія тричі обходить церкву, а потім розпочинається освячення пасхальних кошиків.
Після повернення з церкви люди сідали за стіл. Спершу їли освячені яйця і паску. Крихти і яєчну шкаралупу викидати не можна: їх збирали й висипали там, де росте будяк, кидали в вогонь, закопували у полі, підкладали під вулик тощо.
На Великдень сім’я мала бути разом, тому на перший день Пасхи не ходили в гості. Наступного дня хресні батьки відвідували похресників, несли їм крашанки.
Ольга ШЕРШЕНЬ
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Коментарів: 0
На Волині стартувало НМТ-2025. Чого очікувати учасникам
Сьогодні 12:49
Сьогодні 12:49
Курс «Захист України» у школах викладатимуть ветерани
Сьогодні 12:33
Сьогодні 12:33
В Ірані заявили про готовність підписати ядерну угоду зі США в обмін на зняття санкцій
Сьогодні 12:00
Сьогодні 12:00
«Вірші. Хліб. Вино»: у Луцьку відбулися міжнародні перформативні читання сучасної поезії. Фото
Сьогодні 11:43
Сьогодні 11:43
.jpeg)
.png)
Додати коментар:
УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.