USD 39.50 39.90
  • USD 39.50 39.90
  • EUR 39.70 40.00
  • PLN 9.76 9.94

«Людина жива доти, доки про неї згадують»: пам'яті Олексія Веремійчика

17 Жовтня 2019 14:19
5 днів шукали директора департаменту сім’ї, молоді та спорту Луцької міської ради Олексія Веремійчика, який 12 жовтня зник під час риболовлі на озері Люб’язь в Любешівському районі. Того дня був сильний вітер, через що човен перекинувся, трьох чоловіків врятували місцеві рибалки.

16 жовтня тіло Олексія знайшли неподалік того місця, де перевернувся човен з рибалками.

Редакція Інформаційного агентства Волинські Новини висловлює співчуття родині та друзям Олексія.

Його колеги та товариші глибоко сумують та згадують Олексія теплими словами.

Підбірку спогадів підготував «Твій вибір».

Маркетологиня Анна Рудень

Зустрічалася і спілкувалась з Олексієм незмінно на Lutsk Food Fest. Завжди усміхнений, добрий погляд. Дивувалася його ентузіазму та вмінню організувати такі масштабні події. Короткий спогад: сонячний день, фудфест, зона релаксу, Олексій з дружиною Анею, розмова легка, жартуємо. Дуже прості та приємні люди. По роботі з Олексієм не пересікалися, але чула багато про його відданість та рішучість. І говорили колеги, якщо береться Веремійчик – це справа буде реалізована на 100%. Велика людина. Тяжка втрата. Неможливо повірити. Співчуваю Ані і донечці.

Виконавча директорка «Passage Interdit» Юлія Євпак

Ми з ним знайомі, мабуть, років вісім. Олексій – унікальна людина: завжди на позитиві, завжди готовий допомагати, безкінечна кількість крутих ідей, завжди міг розрадити якимсь жартом. Чомусь згадала випадок, коли не могла знайти волонтерів для допомоги погрузити-вигрузити щось важке на «Бандерштат» пару років тому. Написала пост в ФБ про це. Всі радили служби якихось доставок тощо, а він просто взяв та приїхав допомагати до нас в офіс з посмішкою і словами «ти не знала кого набрати?!».

Так важко зрозуміти, що ані набрати, ані написати йому вже не зможу...

Громадський діяч Захар Ткачук

Як тільки молодіжним середовищам вдалося змінити начальника відділу молоді у місті Луцьку стало питання: хто може бути на його місці. І от у нашій невеликій компанії ми подумали, що будемо підтримувати Олексія. Знали його як виваженого, системного спеціаліста, з подібними нашим цінностями і переконаннями. Ми жодного разу не помилилися і не пошкодували. Він тоді ще не думав, що його життя буде повязане із спортом, сім’єю і молоддю – та усі ці складові стали на вищий рівень за час його роботи. Велика втрата.

Керівниця «ГаРмИдЕр ангар-stage» Ольга Валянік

Позитивний і добрий чоловік. Завжди відгукнувався на прохання про допомогу, йшов на зустріч, приймав усі ідеї і радо допомагав в реалізації їх. Пам‘ятаю, як прийшла до нього з проханням поставити на фудфесті палатку із їжею, яку готуватимуть учасники бойових дій. До фестивалю залишалося 2 дні і я думала, що Олексій відмовить. Але він сказав «робимо». Рішуче так і впевнено, довго не думаючи, хоча місця на фестивалі не лишилося.

Мені важко виділити зараз щось інше, бо було безліч моментів, спогадів, жартів і роботи. Але чомусь ось те «робимо» запам‘яталося на все життя. Я буду пам‘ятати його таким упевненим і щирим. Дякую за все, Олексію

Громадська діячка Софія Ройко

Співпрацювали з Олексієм від часу, коли він був начальником відділу сім`ї і молоді, а я головою Молодіжної ради. Він був один з куратором молоді. Був.. дивно писати, тому що досі не віриться і не хочеться вірити в таке горе. В нас з ним було чимало дискусій і обговорень щодо робочих планів, але все це завжди проходило на позитиві... Завжди був готовий допомогти і направити, проконсультувати... Він був щирою і світлою людиною! Дуже сумно..

Громадська діячка Оксана Киричук

Ми разом запускали «двигун студентських рухів». Вперше з Олексієм познайомились під час Студреспубліки 2008 року. Ми тоді разом з Ігорем Гузем, Павлом Данильчуком, Валерієм Пельцом та іншими зібрали в міському парку більше сотні студентів. І таких масштабних заходів були десятки. Це був час, коли все весело, легко, просто і дуже-дуже щиро. Усі ці риси були в Олексієві і не покидали його незважаючи на обставини, час, різних людей. Мені здається, Льоша був не просто друг. Це категорія «своїх людей». І він таким буде завжди.

Ведуча Вікторія Жуковська

Ми познайомилися 8 грудня 2013 року дорогою з Луцька на Майдан під час Революції. Багато спілкувалися, розмірковували, часто обговорювали ті події. Інакше як про освічену, щиру, завжди усміхнену і надзвичайно добру людину не можу про нього сказати. Я обожнювала його розповіді про доньку Алісу. Пам’ятаю, як на благодійному ярмарку вони купили усі дитячі книги для неї. А ще щороку на мій день народження він телефонував і вітав. Зазвичай, всі пишуть. Олексій дзвонив завжди. Ми домовлялися минулого Бандерштату зустрітися і випити кави. Не встигли.

Мені важко сказати «Він був». Він є. Бо людина жива, поки про неї пам’ятають. Пам’ятайте Олексія!

Музикант Сергій Мартинюк

Для мене Льоха назавжди залишиться людиною, яка вміла знайти позитив і в геть складних ситуаціях. Попри те, що останні роки жили в різних містах, намагалися лишатися на зв‘язку і коли зустрічалися, частенько згадували всі ті пригоди, які пережили разом в кількох турах Фіолету, котрі Олексій відкатав з нами. Коли втрачаєш таких друзів, розумієш, як багато місця насправді займали вони в житті. Пам‘ятиму завжди.

Громадський діяч Володимир Бут-Гусаїм

Він не просто був другом чи колегою, а навпаки був радником. Ще в 2010 році коли він займався Волинською лігою КВН, він відразу сказав: я буду людиною, навіть якщо стану чиновником. Так і є. Він став надійним другом для нас, котрі живуть в Громадському секторі. Він підтримував та сам брав участь в різних проектах.

Громадський діяч Дем'ян Петрик

Олексій був мені колегою, але є одне, про що найбільше шкодую. Шкодую, що ми так і не помирилися після однієї серйозної сварки, якщо він там бачить все, то хай вибачить, бо реально через нашу впертість ми і лишалися посварені, але незважаючи на це, я завжди знав, що він стояв і тримав завжди за всю Луцьку молодь. Саме він був найгучнішим голосом молоді в Луцьку, не зважаючи на різні непорозуміння ми завжди знали, що він робить благу мету. Луцька молодь втратила серйозного і дуже хорошого колегу. Нехай там йому буде добре. Співчуття всім хто знав цю світлу людину. Світла пам'ять.

Медійниця Ольга Булковська

Колеги просять про тебе написати. «Спогад, який в тебе виринає в голові, коли згадувати про Олексія», – уточнюють. А я розумію, що той час, коли ми знайомі, можна книгу написати або зняти фільм про дружбу, пригоди, підтримку і чимало тих речей, які називають особливими людськими стосунками. Але думки плутають, у голові – безлад. Розумію, що сталося, але досі не можу це прийняти.…

У листопаді могло б бути 7 років із часу нашого знайомства. Адже саме тоді, коли ми ВІП-колективом збиралися святкувати 3-тю річницю видання виїздом у гори і все було на грані зриву через незалежні від нас обставини, ти помчав нас в одну з найвеселіших подорожей, реально просто врятувавши наші плани. «Прислали вам за раба», – жартував потім. Я знаю на 100 відсотків, що цю мандрівку досі пам’ятають усі її учасники. Бо було весело, душевно, драйвово. А організатором найсмішніших та найбожевільніших моментів виступав ти. І саме тоді народилася наша дружба.

Я пишу «був» і плачу. Бо твій земний шлях закінчився, хоч ти й житимеш у моїй пам’яті завжди. Адже занадто багато ми здолали разом, радилися, сперечалися, веселилися і навіть добряче сварилися. Однак ти у моєму житті був такою ЛЮДИНОЮ, що хоч і зринають сотні спогадів, усі вони – позитивні.

Як, наприклад, ми у перші хвилини чергової ВІП-подорожі на заправці відкорковуємо шампанське. Або снідаємо посеред гір, просто трохи з’їхавши з траси. Або вигадуємо подарунки чи розіграші для друзів (які вони точно ніколи не забудуть). Або вирішуємо робочі питання, причому найчастіше з терміном виконання «на вчора» (бо доля звела нас навіть у гуманітарному проекті «Луцьк – Волноваха: разом збудуємо храм»). І цих «або» – тисячі. Та що там казати – за цей короткий проміжок часу життя так сплело наші долі, що чимало наших друзів стали спільними. А ще ми обоє знали, що можемо розраховувати на розуміння, підтримку, пораду одне одного. Тому ти просто виніс мені мозок, коли замислив провести перший «ЛуцькФудФест». Переживав, чи все задумане вдасться. Ніколи не забуду, як за місяць до старту заходу ми писали твоє перше в житті інтерв’ю. Траплялися моменти, що від хвилювання ти і трьох слів не міг зв’язати. Ми потім із того дуже сміялися. І я «шантажувала» тебе тим, що поширю це на загал – хай, мовляв, знають усі, як починав теперішній улюбленець ЗМІ. Пригадую, як називала тебе помічником із «нєрєшаємих» питань. Бо коли дійсно не знала, як розрулити ситуацію, просто набирала і казала щось типу паролю: «Допомога друга!». Не знаю, як це у тебе виходило, але ти міг знайти вихід із найкритичнішої ситуації. А ще ти дуже любив свою велику родину. Поважав батьків. Хвилювався за сестру і щиро радів її щастю. Оточив коханням та піклуванням Аню. Й просто обожнював свою Алісу. Горів роботою, ідеями і ніколи не зупинявся на досягнутому: домальовуючи останні штрихи чергового реалізованого проекту, в голові вже розробляв схему втілення чогось нового й цікавого …

Сьогодні так багато гарного написали ті, хто тебе знав. Але я не хочу, щоб з тебе робили бездоганний святий образ. Ти був звичайною людиною, зі своїми недоліками, промахами, помилками. Лише знаю точно – того доброго, щирого, світлого, що було в тобі, достатньо, аби Господь прийняв тебе у своє лоно. Дякую, що був у моєму житті. Спочивай з миром!

Перший заступник міського голови Луцька Григорій Недопад

Важко повірити, що Олексія більше немає з нами. Коли йдуть із життя такі молоді люди, сповнені сил та енергії, в цьому є щось неправильне, незрозуміле. Те, що складно сприйняти із чим важко змиритися. Із Олексієм ми перетиналися не так часто, але і тих небагатьох зустрічей та співпраці вистачило, щоб побачити у ньому надійну та професійну людину, ентузіаста, який завжди готовий до реалізації нових ідей. Врівноважений, щирий та відкритий життю, Олексій справляв враження сильної особистості, був оптимістом і вмів заряджати інших своєю світлою енергетикою.

Десятки розповідей про Олексія від різних людей із різних сфер діяльності показують, наскільки значимим він був для своїх друзів, знайомих та близьких, наскільки важко прощатися із ним. Не кожна людина може лишити по собі стільки щирих спогадів та гарних справ. Пам’ять про Олексія житиме завжди, усім нам його не вистачатиме…

Також багато людей діляться спогадами про Олексія в Facebook:
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus