USD 39.00 39.40
  • USD 39.00 39.40
  • EUR 39.25 39.50
  • PLN 9.76 9.94

Луцькі діти у світлі війни: загартування чи агресія?

22 Серпня 2014 13:47
«Мій старший брат поїхав воювати за Україну. Я хочу, щоб він повернувся додому живим. Я зроблю все, що завгодно для здійснення цієї мрії. Коли стану дорослим − вб'ю Путіна. Саме він винен у тому, що люди зараз помирають» − говорить 8-річний лучанин Максим.
Війна в Україні робить непоправне: з одного боку загартовує, але частіше таки руйнує психіку дітей.

Так, сьогодні кожен з нас, йдучи вулицею, спостерігає вже звичні ситуації. А зовсім нещодавно вони були рідкістю: багато дітлахів носить одяг, забарвлений у кольори українського прапору, вигукує народні гасла, які до того лунали лише на майданах та патріотичних масштабних дійствах. Часто неусвідомлено дворічні хлопчаки вимахують маленькими кулачками, імітуючи бійку, і все затятіше діти граються у «войнушки».

Лучанка Оксана, мама маленького Тарасика, розповідає, що хлопчина зранку побачив по телебаченню людей з прапором на плечах і сам схотів продемонструвати свою підтримку Батьківщині. На жаль, стягу вдома не виявилось, але малюк проявив ініціативу одягнутися в жовтий та блакитний. У такому вигляді весь день гуляли з мамою по місту. Варто зазначити, Тарасику - всього п'ять рочків.

Натомість 8-річний Максим свій патріотизм проявляє по-іншому. «Мій старший брат поїхав воювати за Україну. Я хочу, щоб він повернувся додому живим. Я зроблю все, що завгодно для здійснення цієї мрії. Коли стану дорослим − вб'ю Путіна. Саме він винен у тому, що люди зараз часто помирають» − обурено каже хлопчак.

Під сумнівом, чи залишився у Луцьку двір, де пообіді не збиралися б дітлахи аби погратися у солдатиків. Вони будують військові бази в пісочниці, кожен приносить з дому кілька іграшкових чоловічків, одягнених у військову форму, машинки, танчики, пластикову зброю. Юне покоління бавиться, імітуючи війну, веде дискусії про винуватців цієї несправедливості.

Шкільний психолог Олена Вітюк розповідає, що дитина, тримаючи у руках іграшковий пістолет, цілячись у живу людину, натискаючи на курок, розвиває в собі своєрідну здатність до насильства у майбутньому. Каже, що коли хлопчики підростають, взяти у руки справжню рушницю для них не буде значною проблемою, так само як і вистрелити. Адже вони це робили змалку.

Олена доповнює, що з розвитком військових подій в Україні, маленькі та старші школярі почали частіше дивитись новини, цікавитись розвитком ситуації. Психолог каже: «Ми проводили акцію з метою моральної підтримки бійців на Сході: дітки писали листи військовим, де висловлювали свої переживання, бажали їм швидше повертатися додому та вірити у краще. На дівчаток це вплинуло більш творчо − надихнуло їх писати вірші про Батьківщину, про тяжкі часи для неї».

У літньому таборі, з її слів, відродили гру «козаки-розбійники». Щоправда, тепер вона називається «сепаратисти». А вже в школі учні бігають коридорами та дозволяють собі вигукувати гасло про Путіна з лайливим словом. «Певно, коли ти бачиш агресію навколо себе − ти стаєш агресивнішим», - резюмує Олена Вітюк.

Так, як показало дослідження, у кожного другого малого мешканця Луцька на телефоні наразі є пісня «Путін ху*ло». 5-річна Оксанка - не виняток. Зауважимо, її родина переїхала до Луцька два місяці тому з Луганської області. До нового місця потрохи адаптувалася. Розповідає, що вчиться розмовляти українською, бо місцеві однолітки ворожо відносяться до звичного їй діалекту. Переїхали, тому, що почалась стрілянина під будинком. Каже, що ніколи не було так страшно ні їй, ні мамі. Як усі звичайні люди, Оксанка хоче, щоб війна закінчилась та з'явилась можливість повернутись додому.

***
У воєнкомматі спокою немає також. Весь час метушня. Тут повно дітей. Час від часу відправляються автобуси з мобілізованими. До частини разом з мамами прийшли їхні маленькі дітки, щоб провести у дорогу тат. Навіть найменші малюки стоять зі слізьми на очах, бо цілком розуміють, що відбувається. Наче не залишилось необізнаних не лише серед дорослих, а й серед дітей.

В той же час в тирах чи в громадських розважальних центрах замість мішені висить портрет президента Росії чи колишнього президента України.

Лучани тут знизують плечима. Їм тяжко сказати, як впливає війна на молоде покоління: викликає вона жорстокість чи звичайний патріотизм.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 5
Аналізаторам Показати IP 22 Серпня 2014 14:30
Оксана - не виняток. Оксана - дівчинка. А зброя - іграшка хлопчиків. Жінка - солдат - це виняток. Бо здавна жінка - берегиня
))) Показати IP 22 Серпня 2014 14:40
А що, раніше діти ніколи у війну не грали? Висмоктали проблему з пальця. А щодо Путіна, то хто його сьогодні вбити не хоче?
Анонім Показати IP 22 Серпня 2014 14:41
коментар було видалено
Просто мама Показати IP 22 Серпня 2014 16:29
Діти грали у війну ще у 80десятих. Мій син народився в ківнці 90тих. До цього часу він нічого про війну не знав і ніколи у війну не грав. Коли ж ми забудемо слово війна назавжди?
титушко Показати IP 22 Серпня 2014 18:24
Для нищей и отсталой страны характерно первобытное сознание. Путин - это Бог свидомых, ибо он ответственен за происходящее на Украине всегда, везде и во всём. Вот селюки и боятся Путина как грозного бога и пытаются отпугнуть его камланием.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus