На Волині помер воїн УПА, який пройшов сталінські табори

24 квітня 2018 року перестало битись серце патріота України, вояка УПА, в’язня сталінських таборів Івана Тупайла.

Він народився в с. Бережці Любомильського району у 1929 році, передає Район.Рожище.

Далі подаємо текст без змін:

«В 1940 році його сім’ю, як і інших односельчан, було виселено в різні села Волині у зв’язку з тим, що їхнє село було в прикордонній зоні. Поселившись на колонії Глинище (тепер с. Ужова).

Іван вступив в молодіжну сітку ОУН «Юнаки». Вивчав з друзями історію України, програму ОУН, Декалог і Дванадцять заповідей націоналіста, які через десятки років, при зустрічах з молоддю, цитував без запинок.

У 1944 році, як освіченій людині, «совєти», доручили працювати у місцевому магазині. Отримавши псевдо «Роман» він став зв’язковим районного проводу ОУН-УПА. Передавав розвідувальну інформацію керівникам районного проводу «Буровому» - Архипчуку Степану та «Чумаку» - Пархомчуку Олексію. Мав повну довіру від них, бо з «Чумаком» мав родинні зв’язки.

Сестра Тупайла була одружена з ріднім братом дружини «Чумака». Допомагав придбавати через магазин необхідні товари для повстанців: сіль, сірники, гас і т. д. Іван відчував, що за ним слідкують «сексоти», і тому він просився в підпільні загони УПА. Його переконували, що не зважаючи на труднощі, він більше користі принесе як розвідник на легальному становищі.

Але біда прийшла звідки не чекав. 18 липня 1945 року в своєму будинку Іван читав брошури: «Політична пропаганда серед населення» та «Колгоспники в Україні». Раптово в хату увірвався сільський голова Ткачук Петро Васильович з села Башова, і вирвавши з рук брошури під загрозою зброї наказав Івану слідувати за ним.

Як свідчать архівні матеріали, мати розуміючи що чекає на сина, пропонувала голові корову, щоб він відпустив Івана. Та Ткачук вистрілив вгору і наказав Івану слідувати за ним. Сусідською підводою Івана доставили в НКВС м.Рожище. Почались тортури, знущання які Іван витримав не видавши побратимів. Більше того приспавши пильність охорони він тікає. Переходить на нелегальне положення у групі «Залізняка». Майже чотири роки підпілля. Обморозивши ноги повернувся додому на лікування. Спорудивши криївку і вже вилікувавшись був схоплений під час облави 25 березня 1949 року.

Іван Степанович розповідав, що першим з ним мав розмову начальник Рожищенського МДБ майор Лев Брюхань, який запропонував зі зброєю «искупить вину» воюючи проти своїх. На що Іван сказав: «Ви гражданин начальник присягу приймали, - той кивнув. - І я приймав!» Розмову було закінчено...

Вирок 25 років ув’язнення і 5 років позбавлення прав. Згодом був заарештований і засуджений брат Івана Володимир. Далі були участь в табірному повстанні, розборки з «сексотами» у Рожищі після повернення з заслання».

Чоловіка поховають в середу, 25 квітня, на кладовищі в Рожищі.

«Чин похорону відбудеться завтра, 25 квітня, об 13 год, у будинку, де проживав Іван Семенович, за адресою: місто Рожище, вулиця Лермонтова, 37.

Чин похорону звершить священик Олег Куліш. А поховають Івана Семеновича на Рожищенському кладовищі», - розповіли рідні.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---