USD 39.75 40.20
  • USD 39.75 40.20
  • EUR 39.90 40.40
  • PLN 9.75 9.98

«Не треба боятися діагнозів. Треба вчасно звертатися до лікаря», – дитячий нейрохірург з Луцька

28 Грудня 2020 08:00
Сучасна нейрохірургія в Україні, зокрема й на Волині, розвивається на дуже високому рівні. І діагнози, які ще кілька десятиліть тому звучали як вирок, сьогодні вже не називають фатальними. Чимало вад розвитку успішно лікують, даруючи пацієнтам шанс на здорове повноцінне життя.

Про діагностику й лікування вроджених вад головного та спинного мозку в ефірі програми «Запитай у лікаря» телеканалу «Аверс» говорили з дитячим нейрохірургом, завідувачем нейрохірургічного відділення КП «Волинське обласне територіальне медичне об’єднання захисту материнства і дитинства» Михайлом Ловгою.

З якими вадами розвитку головного мозку ви маєте справу найчастіше?

Насправді є багато проблем, які ми намагаємося разом з колегами з інших областей розв’язати і покращити якість життя наших пацієнтів. Сьогодні я хотів би зупинитися на деяких вроджених вадах головного та спинного мозку і черепа. Ці проблеми трапляються досить часто, і люди звикли звертатися до нейрохірурга вже тоді, коли стоїть питання на межі життя і смерті або грубої інвалідизації.

Сьогодні хотілось би поговорити про такі речі, як черепно-мозкові кили. Вони трапляються досить рідко, але все ж така проблема є. Арахноїдальні кісти – це речі, які навіть не назвеш захворюваннями. Часто це певна аномалія або особливість головного мозку, з якою до нас звертаються пацієнти. І окремо хотілось би розглянути краніосиностоз. Хотілось би згадати вади спинного мозку.

Ми зараз активно лікуємо відповідно до сучасних стандартів вроджені вади розвитку і їх наслідки, спинного мозку. Вони досить часто трапляються, в тому числі це відкрита вада – спинномозкова кила, або, як звикли її називати, спинна біфіда. І приховані вади розвитку, такі як дермальний синус, діастематомієлія та спинальна ліпома, вони найчастіше трапляються.

Читайте ще: «Сучасна медицина дає можливість бачити проблеми і виявляти їх досить вчасно», – нейрохірург з Луцька

Спочатку ви нам розповісте про черепно-мозкові кили?

Можливо, страшно звучать терміни, але менше з тим, це медичні назви тих чи тих проблем або захворювань, і ми їх озвучуємо для того, щоб люди розуміли, що ми знаємо про ці проблеми, вони існують і лікуються, якщо вимагають цього лікування, і лікуються відповідно до сучасних норм і стандартів з хорошими наслідками. Тому не треба боятися цих слів, ми це озвучуємо з тієї точки зору, щоб люди знали і не боялися звернутися до нейрохірурга, тому що багато шансів на хороші результати лікування.

І, мабуть, ця необізнаність може призвести до того, що дитина може просто померти?

Звичайно, є різні вроджені вади розвитку, в тому числі й ті, не лікування яких може призвести до летальних наслідків. Але в більшості випадків вони впливають на якість життя, і якщо розглядати сучасну нейрохірургію і дитячу зокрема, то потрібно розуміти, що у нас є багато технічних можливостей, вони доступні в Україні.

Є низка дуже хороших нейрохірургів, які займаються цими проблемами, лікують їх з чудовими результатами. Відповідно, потрібно звертатися вчасно, потрібно прислухатися до рекомендацій, які дає нейрохірург, і розуміти, що можна полікувати проблему в головному чи спинному мозку без будь-яких неврологічних наслідків. Тому варто, знаючи про цю проблему, не ховати її, не боятися, а звертатися до лікаря й шукати шляхи її розв’язання. Це зараз досить доступно і справді реально.

Ми намагаємося показати соціуму, що діти з такими проблемами є, на них не потрібно показувати пальцем, їх не треба боятися. Це діти, які живуть, можливо, трохи обмеженим, ніж інші, життям. Якщо ми говоримо про грубі вади розвитку спинного мозку, вони можуть не ходити, бути в інвалідному візку, але це діти з повністю збереженим інтелектом. І ставитись до них треба відповідно, вони – частина соціуму, вони мають право жити повноцінним життям, треба їм допомагати розвиватися.

І дуже часто можна не знати про те, що дитина має якусь ваду розвитку й була оперована з приводу неї, тому що живе повноцінним життям, ходить до свого навчального закладу, вчиться, отримує вищу освіту. Тому треба чітко розуміти, що певні медичні терміни, навіть такі специфічні, не мають лякати людей, це проблема, яку можна розв’язати.

Щодо черепно-мозкової кили, то її виявляють одразу після народження, зазвичай видно, що є якісь певні ділянки випирання, найчастіше це в лобній або в потиличній частині. Це можна прооперувати, закрити цей дефект. І залежно від того, наскільки він виражений, діти можуть жити повноцінним життям. Звичайно, ці вади часто призводять і до інвалідизації, але це все залежить від того, наскільки частина мозку перебуває поза межами звичного середовища.

Друга проблема, яку хотілось би сьогодні озвучити, це арахноїдальні кисти, або вроджені кисти головного мозку. Насправді їх є ціла низка залежно від того, де вони розташовані. Важливий меседж, який я хотів би сьогодні донести до людей, будь ласка, не лякайтеся такого висновку лікарів. Часто люди від моменту, отримавши висновок магнітно-резонансної чи комп’ютерної томографії до приходу до лікаря-нейрохірурга, профільного спеціаліста, бачать: частина мозку відсутня і вже лякаються цієї проблеми, мало не думають вже, куди їм рухатися за кордон, або вирішують взагалі, що лікування цієї проблеми немає.

Читайте ще: «У здорової дитини не має боліти голова», – дитячий невролог з Луцька

Ця проблема часто може бути випадковою знахідкою, коли з приводу інших проблем у дітей, особливо в період статевого дозрівання, болить голова. Зараз інтенсивне навантаження в школі, тож школярам періодично болить голова. І в більшості випадків неврологи, сімейні лікарі, педіатри для перестрахування призначають методи так званої нейровізуалізації, комп’ютерну або магнітно-резонансну томографію. Власне, під час такого обстеження випадково заходять ці кісти.

Треба розуміти, що кіста головного мозку в 80% випадків не вимагає взагалі жодного лікування, це просто така особливість мозку. Кожен має якісь особливості: хтось – родимку, хтось – якусь особливість обличчя. І така сама особливість буває і в головному мозку. І треба до неї так і ставитися. Але справді 20% кіст вимагають лікування й треба розуміти, що такий діагноз можна виявити відразу при народженні, а можна і з плином часу.

Не завжди потрібно, скажімо, відразу після виявлення ту кісту лікувати, інколи треба поспостерігати. Але варто звернутись до профільного спеціаліста, до нейрохірурга, щоб визначити – ця кіста важлива чи це особливість мозку і не потребує жодної уваги.

Якщо ми говоримо про методи лікування цих кіст, то сучасним стандартом вважається ендоскопічне лікування, і в нас є можливість проводити такі хірургічні втручання, коли ми можемо з’єднати ту кісту з іншими структурами головного мозку, де є рідина, яка омиває його, і вдається таким чином полікувати проблему. Якщо цей метод неефективний, рівнозначною альтернативою йому може бути навіть так звана мікрохірургічна операція, коли з допомогою спеціального обладнання, мікроскопа під великим збільшенням роблять отвір в кісті, сполучають її з певними структурами головного мозку, куди та рідина може витікати.

Бо якщо так по-простому подумати про цю кісту, уявити її, то це такий мішечок з рідиною, який закритий в певній частині головного мозку, і не завжди його потрібно відкривати й робити в ньому якісь отвори. Але якщо є на це якісь покази, а їх визначає чітко нейрохірург, тоді не треба боятися хірургічних втручань, вони насправді є доступними і з мінімальними ризиками.

Раніше таким дітям ставили тільки так звані шунтувальні системи. Зараз їх дуже рідко використовують, тільки у випадку, якщо перший чи другий вид операції не допоміг.
Кіста насправді може давати тільки такі симптоми, як головний біль. Також кісти можуть проявлятися в дітей у вигляді затримки мовного розвитку, затримки психомоторного розвитку, тобто дитинка відстає від однолітків. І на це треба звернути увагу. Я прискіпливо привертав би увагу наших батьків до того, що більш важливим для нас є те, що якщо дитина мала повноцінний розвиток, а потім у неї стала мова гірша чи вона почала гірше розвиватися, тоді точно варто звернутися до нейрохірурга. Відповідно до сучасних стандартів, це є один з показів до того, що варто провести хірургічне втручання.

Серед інших симптомів може бути також епілепсія. Якщо ми маємо кісту і патологічну активність головного мозку, яка проявляється клінічно судомами, то теж можемо проводити хірургічні втручання і забирати кісту, той мішечок, який може роздуватися і тиснути на прилеглі частини головного мозку. Але знову ж таки, це буває дуже рідко, не треба панікувати при слові кіста головного мозку. Мало того, є деякі кісти, які вважаються повним варіантом норми і не треба їх боятись.

Не хочу називати мудрі терміни, бо це принципово нічого не змінить, єдине – прошу людей розуміти, що кожен мозок особливий. Ми всі особливі, у нас свої відбитки пальців, так і ніколи не має двох однакових картинок головного мозку.

От ви кажете, потрібно забрати кісту, а що на цьому місці?

Суть не в забиранні кісти, а тільки в тому, щоб забрати з неї ту зайву рідину. Вона роздувається, як напружений такий мішечок, і наше завдання – зробити той мішечок не напруженим. Бо насправді мозок не може утворитись на тому місці новий, і нам важливо, щоб у ділянках, які притискає ця кіста, тиснення зникло, тоді у пацієнта всі симптоми зникнуть.

В Україні ця проблема не дуже добре висвітлена і буває, що пацієнти з кістами звертаються пізно, але активного хірургічного втручання більшість тих кіст не потребує. Ми в Україні обережніше ставимось до їх лікування, бо, скажімо, у США чи інших країнах оперують частіше. Тобто такий баланс знайти не завжди просто, навіть у розвинених країнах, з яких ми беремо приклад, як треба лікувати, до кінця не знають, як правильно вчинити. Але спостереження за пацієнтом, раннє виявлення цієї проблеми призводить до того, що ми вчасно розуміємо, що нам потрібно робити, і успішно лікуємо.

А якщо не лікувати, можливо, лікар помилково сказав, що цю кісту не потрібно зачіпати, що може чекати на дитину?

Дуже важко спрогнозувати наслідки кісти, тому що вони бувають дуже різної локалізації. Залежно від того, яка частина мозку притискається, різні наслідки можемо мати. Ми вже згадували, коли обговорювали проблем гідроцефалії, що черепна коробка має обмежений об’єм. Цей об’єм розрахований тільки на наш мозок, на судини і на кров, яка поступає і відтікає з головного мозку, і на рідину, в якій він плаває. Відповідно, все додаткове, яке там з’являтиметься, призводить до так званого підвищеного внутрішньочерепного тиску. І це, в принципі, найчастіша проблема, яку ми виявляємо при кістах, вона і проявляється головним болем.

Є багато теорій, чому вони виникають, але одна з основних – що та стінка, сам мішечок з внутрішнього боку має такі клітини, які продукують рідину. Тобто він помаленьку роздувається. Якщо він тиснутиме на структури головного мозку, які відповідають за рух кінцівками, можуть погіршитися рухи кінцівками, якщо він тиснутиме на структури головного мозку, які відповідають за зір, на зорові нерви, дитина може осліпнути.

Може бути кіста в структурах, які відповідають за координацію рухів, тоді ми матимемо проблеми координаторні, коли дитина буде хитатися, не зможе потрапляти в дверну пройму, не зможе нормально ходити. Якщо це кіста в ділянці, яка відповідає за чіткі рухи, скажімо, дитина може погано писати.

Чи може статися щось критичне з дитиною, чи може вона померти у випадку не лікування кісти? Знову ж таки, це все залежить від локалізації, навіть такі наслідки можливі при невчасному і неправильному виявленні кісти. Але не треба звертати увагу на більшість кіст, це тільки спеціальної локалізації, вузької, в так званій шлуночковій системі, там, де виробляється ця рідина, кісти справді можуть призводити до наростання цієї ж гідроцефалії і так званого вклинення головного мозку.

Читайте ще: «У малюка перевірити зір можна граючись», – дитячий офтальмолог з Луцька

Одне з таких місць, куди мозок може трошки посунутися, назвемо це простими словами, – це так званий потиличний отвір, де у нас розташована одна з найважливіших структур головного мозку, і якщо вона притиснеться, дитина може померти. Тому, звичайно, треба звертати увагу на таку проблему, але не панікувати.

Кісти можуть бути й набуті. Тобто якщо якийсь процес в головному мозку спричинив руйнування однієї його частки до якоїсь зони, в тому місці з’являється порожня частинка, і вона називається теж кістою, бо мозок плаває в рідині. Такі зміни виявляються на магнітно-резонансній томографії, але вони не потребують ніякого лікування.

Говоримо сьогодні про вроджені, ті, які можуть прогресувати. Ми розуміємо, що дитячий організм росте, і з народження можуть ці кісти з’являтися, вони можуть рости пропорційно зі зростанням дитини, можуть рости скоріше, і тому, відповідно, на них треба досить часто реагувати.

Тобто потрібно реагувати, коли дитина скаржиться на головні болі, але не панікувати і не бігти одразу на МРТ?

Так, тут потрібно знайти цей баланс, хоч це й важко. І я знову хочу звернути увагу на те, що потрібно звертатися до лікарів. Не треба ухвалювати самостійні рішення, не потрібно читати, що пише гугл-лікар, як ми його називаємо, начитатися собі проблем, самому познаходити діагнозів, яких немає, і морально померти, не дійшовши до обстеження МРТ. Потрібно розуміти, що для того є лікарі, для того є вища медична освіта, щоб розуміти проблеми глибше, а не поверхнево.

Що таке краніосиностоз?

Ми пропагуємо цю проблему, вже провели низку різних лекцій і для наших колег, і в інших областях. Це ті проблеми, які мусять виявитися в ранньому віці, бо найчастіше їх видно відразу з народження. Це такі деформації черепа, які потрібно вчасно виявити, і при вчасному лікуванні ми позбавляємо дитину і косметичного дефекту, і, знову ж таки, забираємо це стиснення, яке спричиняє більшість проблем у головному мозку.

Краніосиностоз – це такий термін, який означає, що кістки черепа зрослися дочасно. Якщо ми візьмемо череп дорослої людини, то уже маємо зрощення кісток, це нормально. А якщо ми уявимо пропорції черепа маленької новонародженої дитини і дорослого, то зрозуміємо, що є велика різниця й череп мусить вирости. І для того, щоб він ріс симетрично до зростання мозку й щоби мозку було там комфортно, мають бути такі проміжки між кістками, які називаються швами. Вони розташовані між певними кістками головного мозку і дають можливість симетричного зростання.

Коли шви дочасно зрощуються, в результаті ми маємо один блок кісток, і мозок в тій частині ніби хоче виперти цю кістку, але не може цього зробити і притискається. Череп може притискатися в інші боки і якимось чином адаптовуватись до того зросту залежно від того, який вид кранісиностозу.

Ми робимо ті чи ті хірургічні втручання. Але треба розуміти, що деформації черепа в більшості випадків потребують уваги лікаря. Звичайно, не всі, ми маємо врахувати такі деформації черепа, які стаються в дітей відразу після народження в силу того, як плід розташовувався в утробі матері.

Насправді в більшості випадків ці деформації швидко минають.

Бувають деформації в результаті рахіту, тому теж вони мають право бути. Але дуже треба диференційовано до них підходити, тобто чітко розуміти, де це проблема нейрохірургічна, а де ні.

Насправді це не так важко виявити, ці краніосиностози поділяються на дві великі групи, так звані синдромальні й несиндромальні. Синдромальні – це така група захворювань, коли в дитини є низка інших проблем, їх часто бачить генетик, консультує. Напевно, він скоріше бачить цих пацієнтів, ніж нейрохірург, і скеровує до нас, а ми проводимо хірургічну корекцію черепа. Тому потрібно звертати увагу на такі вади, думаючи не тільки про розумовий чи інший розвиток, він може і не страждати насправді, але косметичний дефект має бути теж відкоригований, оскільки більшість дітей, коли виростають, питають батьків, чому вони не допомогли, якщо це можна було зробити.

Читайте ще: «Якщо в маленької дитини підвищений тиск, треба негайно звертатися до кардіолога», – кардіоревматолог з Луцька

Часто буває так, що лікар бачить дитину тільки на оглядах, вона живе повноцінним життям, росте, розвивається, батьки не звертають уваги на таку річ. Утім краще зайвий раз перепитати в свого сімейного лікаря, невропатолога про те, чи є у вас проблема, чи потребуєте ви консультації нейрохірурга. Якщо потрібно, ми завжди раді проконсультувати і допомогти.

Важливо звертати на це увагу одразу після народження, тому що найоптимальніший час ефективної корекції цих вад, залежно від підтипів, від 6 до 9 місяців. А щодо скафоцефалії, ефективною є ендоскопічна методика, і тоді взагалі цю операцію проводять у тримісячному віці. Відповідно, якщо дитину приведуть до лікаря в рік, ця методика вже буде неефективною, доведеться робити більше за об’ємом хірургічне втручання. Цю ваду можна відкоригувати, але це потрібно робити вчасно. Якщо ми говоримо про дітей, у яких вже сформувався череп, після шести років, навіть після двох-трьох років уже провести таку корекцію дуже важко.

Часто буває так, що деформацію черепа видно, але чомусь батьки кажуть, що дитинка заспала, бо її клали спати, наприклад, на правий бік зажди, то треба зараз класти на лівий бік – і все мине. Чи потрібно звертатися до лікаря вже, якщо візуально видно такі зміни?

Дуже важко зорієнтуватися відразу в деяких випадках, чи це проблема нейрохірургічна, чи так звана позиційна плагіоцефалія. Коли череп трошки ніби деформований, трохи асиметричний, але, скажімо, він такий відразу був з народження, дитина добре почувається, в більшості випадків ці проблеми самі собою минають. Здебільшого малюка можна справді класти на інший бік, дехто навіть каже масаж робити. Це малоефективні методики, але перекладання на інший бік, слідкування за цією проблемою в динаміці, тобто як вона з часом змінюється, виправляється вона чи ні, не зайві.

Потрібні корекція вітаміну D, корекція харчування. Я думаю, зараз є багато дуже хороших педіатрів, сімейних лікарів, які розуміють відразу – це проблема, яка відкоригується, чи це проблема, яка вимагає консультації вузького спеціаліста.

Щоб отримати якісну нейрохірургічну допомогу, що потрібно від пацієнта і власне від батьків?

На сучасному етапі дуже важко сказати, реформування таке недозавершене, не до кінця проходить так, як ми хотіли б, є проблеми зі скеруваннями, різними речами, але наразі треба електронне скерування від сімейного лікаря, воно може бути в друкованому вигляді, але там є певний набір цифр, який потрібен нам для введення.

Звертатися залежно від проблем термінових чи не термінових треба в поліклінічний заклад, а в ургентному випадку – прямо на приймальне відділення. Але потрібно пам’ятати, що проблеми, які ми сьогодні обговорили, планові, не потрібно перевантажувати бідних лікарів приймального відділення. Тому планово в поліклініку приходимо, є неврологи, які працюють разом зі мною, які теж дуже добре знають цю проблему, якщо немає мене на місці, вони підкажуть основний механізм дообстеження і коли можна проконсультуватися.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 0

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus