USD 39.00 39.40
  • USD 39.00 39.40
  • EUR 39.15 39.45
  • PLN 9.71 9.93

Плата за добро – життя: історії волинських Праведників світу

11 Червня 2014 13:30
Серед родин, чиї предки 10 червня були удостоєні звання Праведників світу, є три сім’ї з Волині, які ризикували власним життям для того, щоб зберегти життя, фактично, чужим людям. Дехто з них заради майбутнього євреїв заплатив власним.

Нагадаємо, 5 родин з Волині та Тернопільщини отримали звання Праведників світу. Відзнаками їх нагородив Надзвичайний та Повноважний посол Держави Ізраїль в Україні Реувен Дін Елем у Луцьку, який відвідав місто вчора, 10 червня.

Родина Барбаруків

Вольф Патока народився у селі неподалік від Ковеля у єврейській родині. Коли почалась війна, його забрали у табір для примусової праці. Батько і мати деякий час відвідували його, але євреїв почали розстрілювати і вся родина була змушена ховатися. Наприкінці 1942 року розпочалась ліквідація табору. Тоді Вольф уник розстрілу і прийшов до друга свого батька Івана Барбарука, щоб попросити прихистку і чоловік йому не відмовив.

Під час одного з обшуків фашисти знайшли схованку його сестри і двоюрідного брата та розстріляли їх. Вночі Іван Барбарук знайшов тіла вбитих та поховав їх. Батько Вольфа вирішив тікати до лісу попри те, що був вже старим та немічним. Однієї зимової ночі він вийшов з хати своїх рятівників та замерз насмерть – його поховали поруч з донькою. Напередодні Пасхи в 1943 році бандити розстріляли Івана Барбарука-старшого, тому члени родини попросили євреїв покинути дім, пов’язавши вбивство чоловіка з його допомогою втікачам. Але згодом Іван Барбарук-менший знайшов Вольфа, і ховав його в себе дома аж до визволення регіону від фашистських загарбників. Свою дочку Вольф назвав Барбара – в честь родини Барбаруків.


Родина Івана та Теклі Масло

Сестра Бела і Роза народились у селі Сокольне Львівської області. Батько дівчат помер у 1939 році і коли почалась війна, вони жили у власному будинку разом з матір’ю та братом. Влітку 1941 року село зайняли німці, а євреїв, які в ньому проживали, виселили в гетто. У 1942 року після його ліквідації мати з дітьми почали шукати прихистку в односельців (брат до того часу помер). Люди переховували їх по хатах. Згодом, дівчата почали працювати в саду Івана та Теклі Масло, бо деякий час у селі не було ні німців, ні поліцаїв.

Але пізніше розпочалось «полювання» на євреїв – матір Бели і Рози заарештували а згодом розстріляли. Подружжя Масло, дізнавшись про це, вирішили заховати дітей. Під час одного з обшуків дівчатам дивом вдалось уникнути вірної смерті. Вони заховались у маленькій скрині, а німці, навіть не підозрюючи про те, що в ній може поміститись людина, не стали її відкривати.

Іван Масло прагнув хоча б трішки убезпечити проживання Бели і Рози, тому роздобув їм фальшиві документи та дозволи на роботу. Розу під іменем Анни Тараскевич з біржі праці відправили на авіаційний завод, Белу – на інше підприємство. Після війни Роза повернулась в батьківський дім та вийшла заміж. У 1957 році дізналась, що її сестра вижила і нині проживає у Канаді. Не довго думаючи, дівчина мігрувала до неї. Після цього їх зв’язок з родиною Масло увірвався, але у 2006 році дві родини знову знайшли одна одну.


Родина Сергія і Віри Мосійчуків

Родина Швеп до війни жили у Луцьку. Батько був кравцем, а мати доглядала за домом і дітьми. 25 червня до Луцька увійшли німецькі війська. В перші дні окупації нацисти вбили більше 5 тисяч євреїв, решту відправили до гетто.

Родині Швеп допоміг втікти звідти Лазар Бурштейн, який покинув Луцьк раніше. Він ховався на селі, а оскільки був добрим шевцем, то міг своєю працею відплатити селянам за прихисток. Разом з сім’єю Швеп він переховувався в селі Городок.

В жовтні 1940 року Лазара та його дружину і сина знайшли під час обшуку нацисти. Тоді розстріляли не тільки єврейську сім’ю, але й тих, хто їх переховував. На щастя, двом дівчаткам тоді вдалось втекти. У січні 1943 року родина Швеп декілька тижнів переховувалась у Сергія та Віри Мосійчуків. Коли з обшуком до хати прийшли німці, син Сергія встиг повідомити родині, щоб вони тікали. Батько мати та старші діти кинулись з хати. Але маленька Фріда залишилась стояти в ліжечку разом з дітьми Мосійчуків.

Офіцер, який командував загоном, помітив втікачів. Батька єврейської родини разом з дружиною вбили, їх дітям вдалось врятуватись. Проте, Сергій та Віра розуміли, наскільки небезпечно маленькій Фріді небезпечно залишатись у них, оскільки обшуки йшли один за одним. Подружжя вирішує передати дівчинку родині Борисюків, які жили на хуторі далеко в лісі. Літні та бездітні Юлія і Олександр зраділи дівчинці як рідній – охрестили її Іриною та виховували як власну доньку.

Коли поліцаї запідозрили, що дівча їм не рідне і хотіли забрати, Юлія Борисюк кинулась до них та закричала: «Вбивай мене, дитину не віддам!». Після війни Фріду вдочерили, але оскільки сім’я жила бідно, то сусід почав піклуватись про дівчину. Після того як виросла, Фріда переїхала до Луганська, до самої смерті в 1972 році разом з нею жила її названа мама Юля. На початку 70-х років Фріда дізналась, що її старша сестра жива, а брат загинув. В 1997 році вона переїхала до Ізраїлю, проте не полишала спроб дізнатись щось про брата. Так вона вийшла на зв‘язок з Галиною Мосійчук, яка розказала їй про ті давні події. Згодом жінки зустрілися, і Галина показала Фріді могилу її батьків.
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 1
Здрасте Показати IP 11 Червня 2014 15:14
Поважаю єврейський народ за такі речі але для багатьох з їх верхівки український народ є нищою расою як колись вони були для німців. Тільки нищать вони Українців іншими методами.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus