USD 39.60 39.90
  • USD 39.60 39.90
  • EUR 39.65 39.90
  • PLN 9.72 9.88

Три будинки найвідомішого лікаря міжвоєнного Луцька: історія пошуків. Фото

16 Червня 2022 14:55
16 червня 90 років тому пішов з життя відомий громадський діяч, письменник, педагог та лікар Модест Левицький. Відомо про декілька обійсть у Луцьку, де він проживав.

Інформація про те, що на вулиці Гірній є будинок, де жив Модест Левицький, не була для нас новиною. В один прекрасний день ми вирішили відшукати той будинок. Чиясь підказка про його розташування на початку вулиці виявилася неточною, але це з’ясувалося пізніше.

Коли ж прийшли туди, то побачили порожнє місце – якась будівля була явно розібрана. Походивши навколо, ми таки вирішили ще раз перевірити і перепитали місцевого жителя про зруйнований будинок. Чоловік сказав, що його розібрали десь у 1950-х роках. Стало зрозуміло, що пан Левицький жив точно не у цьому будинку. Пройшовшись Гірною і позаглядавши в усі закутки (це було ще до початку повномасштабного вторгнення РФ – нині вже запитали б, хто ми такі і що робимо), виокремили цікавий будинок з мезоніном (надбудовою над середньою частиною споруди) на Гірній, 20. Пізніше з’ясувалося, що це і є той будинок, де проживав Модест Левицький з сином Віктором, невісткою Олімпіадою та сином Василем.
Після заснування українська гімназія діяла на сучасній вулиці Хмельницького.
Після заснування українська гімназія діяла на сучасній вулиці Хмельницького.
Але попри те, що відомий громадський діяч та письменник провів у Луцьку лише кілька років, він доволі часто змінював житло, про що йдеться у краєзнавчій літературі. Тож виникла ідея пройтися усіма модестовими місцями.

Одразу після переїзду до Луцька у 1927 році Левицький поселився у свого доброго знайомого, завдяки протекції якого й влаштувався учителем в Луцьку українську гімназію, – місцевого адвоката Григорія Степури. Проживали вони на тодішній вулиці Кічкарівській, 5.

Левицький отримав місце у Луцькій українській гімназії: викладав українську мову та був шкільним лікарем. Гімназія послідовно діяла у кількох локаціях. Спочатку на вул. Сенкевича (нині вул. Богдана Хмельницького, 12 – ВН). Пізніше завдяки старанням концесіонера гімназії Євгена Петриківського від повітового сейму одержали 50 тисяч злотих, за які придбали нове приміщенні на Плоцькій, 20 (нині Гаврилюка, 14 – ВН).
Від споруди гімназії на сучасній вулиці Гаврилюка залишилися лише стіни.
Від споруди гімназії на сучасній вулиці Гаврилюка залишилися лише стіни.
За якийсь час Левицькі переїхали на вулицю Краківську (нині Івана Франка, 12 – ВН). Як згадував Тарас Степура, син Модестового приятеля Григорія Степури, будинок, де жили Левицькі, розташовувався неподалік кладовища. Нині на цьому місці – підприємство «Волиньгаз».
На цьому місці стояв будинок, де жила родина Левицьких.
На цьому місці стояв будинок, де жила родина Левицьких.
Врешті родина дідуся (так Модеста Пилиповича називали у гімназії) перебралася на вулицю Квіткову, 7 у власний дім.

То у скількох будинках жив Модест Левицький? Довелося звернутися до архівних документів. Пошуки дали результати, які ще більше заплутали.

Так, вдалося знайти інформацію, що 1 червня 1929 року Євген Петриківський продав Модестові Левицькому ділянку площею 15 сотих на вулиці Гірній. 5 вересня 1930 року сину Модеста Віктору надали дозвіл на будівництво дерев’яного будинку на вулиці Гірній, який мав складатися з 4 кімнат та кухні. У списку затверджених планів на будівництво значиться адреса, на якій він проживав заявник – Гірна, 12.

26 лютого 1931 року Модест подарував куплену землю своєму сину. У той час на ній вже розташовувався незакінчений дерев’яний будинок. В акті огляду цього будинку для виділення кредиту (комісію очолював відомий громадський діяч міжвоєнного періоду, архітектор Сергій Тимошенко, а секретарем був Павло Скоробогатов, який за німців став посадником міста) зазначена адреса – Гірна, 16. Цю ж адресу наводить сам власник у заяві 1932 року з проханням позичити гроші на завершення будинку. Але в іншій заяві, написаній ним через два місяці, вже інша адреса – «Красне, Омеляник, дім власний».
Остання оселя Левицьких збереглася до наших днів.
Остання оселя Левицьких збереглася до наших днів.
У переліку новозбудованих будинків за 1931–1936 роки значиться будинок Віктора Левицького за адресою Квіткова, 7 (вулиця з такою назвою існує й нині). За цією ж адресою він з дружиною Олімпіадою внесений і в список виборців до сейму 1934 року. Окрім Левицьких, там проживали служниця Тетяна Омельчук та Ганна і Михайло Чирки.

Але у списку виборців за 1938 рік Віктор, його син Василь та Олімпіада вже значаться на Гірній, 34. Така ж адреса у переліку власників нерухомості для накладання податків за 1939 рік.
Могила Модеста Пилиповича на кладовищі в Гаразджі.
Могила Модеста Пилиповича на кладовищі в Гаразджі.
Довелося вкотре йти на Гірну. Ми знову оглядали будинки, звіряли номери і намагалися зіставити сучасну та міжвоєнну нумерацію.

Тим часом архівні пошуки тривали і вдалося знайти документи про те, що у 1927–1930 роках на Гірній, 12 мав власну оселю Дмитро Дубняк. Його дім складався з 5 кімнат та 3 кухонь, передпокою та веранди. Тож цілком можливо, що частину житла він здавав в оренду Левицьким. У 1934–1935 році Дубняк жив вже за адресою Гірна, 30. Але з контексту документів стало зрозуміло, що йшлося про те саме обійстя. Це і підказало розгадку.
Луцька гімназія №4 названа на честь Модеста Левицького.
Луцька гімназія №4 названа на честь Модеста Левицького.
Така ж ситуація, вочевидь, трапилася і з будинком Левицьких. Вулиця Гірна та Квіткова швидко розбудовувалися і нумерацію будинків змінювали. Тим більше, що подібна практика у міжвоєнній Польщі не була рідкістю. От і вийшло, що купували і дарували ділянку, приписану до Гірної, а готовий будинок був приписаний то до Гірної, 16, то до Квіткової, 7, то до Гірної, 34.

Сергій НАУМУК

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу


Коментарів: 1
Шломо Луцкер Показати IP 16 Червня 2022 16:52
Проходив повз гімназію на вулиці Гаврилюка у понеділок і взагалі не помітив що там немає вікон і даху. Я ще тоді подумав, що мабуть це якийсь режимний об'єкт, можливо військова прокуратура, там і собака сторожева є і вагончик кольору хакі. Читаю сьогодні вашу статтю і не вірю своїм очам. Прийшлось сходити перевірити, дійсно немає даху і скла у вікнах. Азохен вей це якась магія.

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.


Система Orphus