Як лучани навчали мексиканців працювати*

Поїхати в Мексику, подивитися, як живуть на іншому кінці світу, познайомитися з тамтешніми звичаями, подружитися з закордонними колегами, обмінятися з ними досвідом та скупатися в океані.

Реально? Реально, якщо ти працюєш у компанії, яка має заводи на всіх континентах, а твій досвід цінний для колег. З березня по вересень понад 100 працівників нашого підприємства побували у відрядженні “на іншому кінці світу” - в Мексиці. Напевно, кожен з них має свою, особливу історію про цю країну. І ці історії варто читати.

“MAÑANA” - ОЗНАЧАЄ ЗАВТРА

Олександр Трохимчук працює на “Кромберг енд Шуберт” вже 10 років. Починав з налагоджувальника, тепер - майстер зміни служби головного енергетика. Отримавши рік тому пропозицію попрацювати в Мексиці, прийняв її з радістю.

"Це ж можливість побачити світ, розширити кругозір, знайти друзів за тисячі кілометрів від дому", - натхненно розповідає Сашко.

У Мексиці вводилось в дію нове виробництво і основним завданням мого співрозмовника було навчання тамтешніх працівників.

Колорит Мексики захопив Олександра. А особливо - привітні компанійські і дружелюбні люди. З яким проханням звернешся – допоможуть як рідному.

"А от до роботи навпаки - дуже важкі. Можливо, у них такий менталітет, а, може, це ми в Україні звикли працювати, задаючи собі швидкі темпи.

У них навіть є відмовка, якою вони часто жартома відповідають на завдання начальства – mañana, по-нашому завтра. Кажеш їм – потрібно зробити те і те, а вони тобі – завтра. Коли ж попросиш про щось особисте – немає питань, з радістю послухають і виручать. Наших колег з Житомира вони навіть до океану за 600 кілометрів возили", - розповідає про місцевих Олександр.

Також мексиканці дуже люблять футбол і активно займаються спортом. Вони надзвичайно цінують і поважають свої традиції.

"Спілкувалися ми переважно англійською, хоча в Мексиці вона не дуже популярна. І це при тому, що Америка під боком. Просто вони дуже люблять свою мову і неохоче переходять на іншу. Навіть я там трохи підучив іспанську, бо було простіше запам’ятати кілька їхніх слів, аніж шукати перекладача з англійської", - сміється Сашко.

"Англійську ж я вивчив тут, на заводі. Давалась вона мені нелегко, але я старався, знав, що обов’язково знадобиться".

- А що мексиканці знають про Україну?

"У Мексику з нами їздили колеги з Румунії та Словаччини. І до нас мексиканці ставилися найбільш приязно. Вони добре знають, що ми – незалежна нація і зовсім не асоціюють нас із росіянами чи ще з кимось".

"Якось на вулиці до мене підійшов хлопець і запитав звідки я, це тому, що не схожий на них. Коли почув, що з України, відповів «О, то у вас там війна з Росією» і побажав нам мужності".

"Коли ж ми вже від’їжджали додому, то мексиканські колеги надарували нам купу подарунків – різних дрібничок, але це було дуже щиро і приємно.

Мексиканці вміють бути щасливими. Вони частіше посміхаються, насолоджуються життям і ставляться до нього простіше. Вони багато часу приділяють відпочинку і відпочивають вони цікаво, а не просто лежать вдома на дивані".

"Ця поїздка не лише дала новий досвід і можливість побачити світ, вона змінила мене. Я став впевненішим, почав дивитися на життя ширше, більш ціную спілкування, дружбу і, звичайно ж, свою роботу, завдяки якій часто втілюються в життя нереальні речі - я ж ніколи і подумати не міг, що матиму друзів у Мексиці", - зазначає Олександр.

“Я ПРАЦЮВАЛА, ПІДТАНЦЬОВУЮЧИ”

Юлія Корецька на заводі вже шість років, працює комплектувальником проводів. Говорить, що прийшла сюди, бо було цікаво. Запропонована робота стала їй до снаги, тому дівчина залишилась.

Пропозицію відправитися у закордонне відрядження в Мексику Юлія сприйняла з радістю, бо перед тим вже побувала в Македонії.

"В Македонії мені дуже сподобалося. Тому, коли знову випала нагода поїхати за кордон, а тим більше у Мексику, я довго не роздумувала, погодилася відразу", - говорить Юлія.

"Мені дуже хотілося побачити тамтешніх мешканців, поспілкуватися з ними. Це ж інший кінець світу і там все по-іншому.

Моїм завданням було навчити закордонних колег правильно та швидко працювати, і я робила це підтанцьовуючи. Просто мексиканці дуже веселі і танцюють та співають, навіть коли розкладають проводку на дошці" (сміється - ред.).

Юлія розповідає, що мексиканці досить добре розуміють українську мову, адже наші працівники часто їх навчають.

"Щоправда, навчатися вони не дуже поспішали і взагалі, до роботи ставляться не так відповідально, як ми. Коли ми показували їм, як робити певні операції, вони просто відходили в сторону і сприймали це так, ніби ми приїхали попрацювати замість них. З часом нам вдалося це перебороти.

Зате мексиканці дуже щирі душею", - посміхається Юлія.

"Разом ми їздили відпочивати до океану. Це було дуже далеко, але вони хотіли подарувати нам цю поїздку. В дорозі ми провели 12 годин і отримані враження були цього варті.

Кожного дня вони пригощали нас цукерками, часто дарували подарунки. А коли ми вже їхали додому, то прощатися не хотілось настільки, ніби живемо там кілька років".

МЕКСИКА, У ЯКУ ХОЧЕТЬСЯ ПОВЕРТАТИСЯ

Іванна Басалик-Карушева на “Кромберг енд Шуберт” працює інспектором з контролю якості вихідної продукції. Перед відрядженням в Мексику їй вже доводилося їздити в бізнес-подорожі від заводу, але ця була особливою.

"Я побувала в Німеччині, Македонії та інших країнах. А от Мексика стала для мене культурним шоком. Інший континент, інша мова, звичаї, традиції - там мені сподобалося найбільше", - говорить Іванна.

"Ми довго звикали один до одного, але коли здружилися, то побачили, що мексиканці дуже добрі і щирі. У них не прийнято підвищувати голос на своїх друзів, рідних чи колег, і, стикаючись з негативом у спілкуванні, вони просто замикаються і відсторонюються від цієї людини.

Головною цінністю мексиканців, мабуть, є дружба. Вони дуже товариські і компанійські. В них немає заздрості і вони справді вміють радіти один за одного. Там дійсно можна покластися на свого друга і бути впевненим, що він тобі допоможе", - додає Іванна.

Незабутнім для Іванни став вікенд, який вони із закордонними колегами провели на узбережжі океану.

"Там мексиканці знову проявили свою гостинність і дружелюбність. Кожен з нас брав із собою їжу - хто що хотів і скільки йому треба. Вони ж привезли з собою цілий холодильник, в якому чого тільки не було, практично для всієї групи. Вони нас постійно пригощали і розважали.

Ми побували в кількох містах і в кожному з них знайомилися з чимось новим. Часом проїжджали квартали, де нам казали, що тут небезпечно і краще зайвий раз не висовувати голову у вікно. Там було дійсно страшно: навколо бараки, старі автомобілі, з яких волає музика, ніхто ні на кого не зважає і не дотримується ніяких правил.

Але це лише частина їхньої реальності, її сіра сторона. Загалом же, Мексика надзвичайно цікава і колоритна країна. Я рада, що там побувала і хотіла б повернутися ще".

P.S.

"Коли ми від’їжджали додому, мексиканці розібрали на сувеніри мало не всі наші речі, навіть кружку мою забрали. Натомість, надарували нам своїх подарунків – така традиція. І хоч це були якісь дрібнички, все одно приємно. Тепер у мене там, на іншому краї світу, багато друзів, колег і мене це “гріє”. Коли людей об’єднує робота та спільні цілі - це абсолютно приємні, позитивні відчуття, які надихають".

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---