«Він ніколи не відправляв хлопців самих», – мама загиблого бійця з Волині Володимира Чуйка

39-річний військовослужбовець Володимир Чуйко народився і виріс у селі Комарове на Волині. Працював учителем історії, але завжди мріяв бути військовим. Від початку повномасштабного вторгнення пішов захищати Україну. Служив молодшим сержантом 14-ї ОМБр. Загинув 24 вересня 2022 року в районі села Гороб'ївка на Харківщині.

Спогадами про сина поділилась з Суспільним мама воїна Олена Чуйко.

Зі слів жінки, син народився 16 грудня 1981 року дуже кволим, вага була 2950 грамів, часто хворів у дитинстві, але з роками змужнів. У школу пішов, коли йому ще не було шести років, бо був дуже здібним, вмів читати і писати, адже ріс в родині вчителів. Батько був директором школи у селі Комарове, а мама – вчителька української мови і літератури. У сім'ї виховували трьох дітей, Володимир був середнім сином.«Любив дуже грати в футбол, це була його улюблена гра. Любив грати у шашки і теніс. Навіть і там, на сході, коли вони приходили з позиції, грав у шашки. Там зробив просто із картону дошку, з кришечок з-під пляшок – шашки», – розповідає мама.

Строкову військову службу Володимир Чуйко проходив у Криму, на Форосі, служив у прикордонних військах. Потім працював у школі, їздив за кордон.Син був двічі одружений, каже Олена Чуйко. Старша донька від першого шлюбу закінчує 9-й клас, подала документи у військовий ліцей і сказала, що хоче бути прикордонницею, як тато. Менша донька Ангеліна навчається у третьому класі.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Володимир пішов служити. Потрапив у 14-ту бригаду. Виконував бойові завдання на Житомирщині та Київщині.

«Він завжди казав, що все нормально. Пізніше, коли спілкувалися з побратимами, то я тоді більше дізнавалася, в якому пеклі вони там були: у нього тріскали губи, по три, чотири дні не пили води», – каже мама.

Перше поранення – осколок в ногу – отримав у травні 2022 року. Він відмовився від продовження реабілітації і повернувся до хлопців. Тоді Володимир був командиром відділення.«Ніколи Володя не сказав: «Хлопці, давайте той туди, той туди», а завжди казав: «Хто зі мною?» Він ніколи не відправляв хлопців самих», – каже мама.

Читати ще: «Діти постійно бігають до тата на могилу», – дружина загиблого прикордонника з Волині Сергія Косея

Підрозділ Володимира Чуйка брав участь у контрнаступі на Харківщині, саме вони повісили український стяг на вишці у Терновій, розповідає мама. Там син отримав друге поранення – в руку – 12 осколків. У Харкові йому витягли шість, решта залишилися в руці.«24 вересня син загинув під час зачистки села Гороб'ївка. Розвідка сказала, що там чисто. І от, коли вони туди прийшли, їх обстрілювали. Побратими казали, що в них не залишилося жодного магазина, вони все вистріляли, і тоді їх закидали гранатами», – розповідає мама.Олена Чуйко каже, що втрату сина переживає важко. Її запросили в організацію об'єднання матерів і дружин загиблих військових. Там в кожного своя біда, яка змінила життя кожної жінки, але ця біда їх об'єднала і дозволяє пережити втрату, виговоритися і сподіватись, що твій біль зрозуміють.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---