USD 24.6 24.8
  • USD 24.6 24.8
  • EUR 27.3 27.6
  • PLN 6.35 6.46

Великодня казочка про луцьких принцес в австрійському замку

Урок гостинності й доброти від одного загадкового австрійського короля, який врятував Мандросвіт від чергового «бомжування» Європою.

Ця незабутня пригода почалася з того, що нам знову не було, де жити, як минулої зими в Парижі під час різдвяних свят. Попереду був католицький Великдень – час, коли переважна більшість каучсерферів гостей не приймає, бо сама їде до когось у гості на свята. Ми з Оленою готові були їхати куди-завгодно, в будь-яке місто будь-якої країни, якщо пункт призначення знаходився на відстані, яку ми називаємо «один день автостопу» (для нас в Європі – це близько 500 кілометрів), аби тільки знайти там притулок на кілька днів, поки каучсерфінг «запрацює» в нормальному режимі.

Отож, сидимо ми в Мюнхені, в квартирі каучсерфера Хагена, завтра-післязавтра мусимо звільняти кімнату для наступної його гості, а їхати нам нікуди. У відчаї написали в своєму блозі на Facebook про цю ситуацію, попросили допомоги. Відповіли друзі з мого рідного міста Богуслава, яких я кілька років тому познайомила з каучсерфінгом.

Кажуть: «Ми в Австрії зупинялися в Боба, він класний, напишіть йому». Знайшли ми того Боба. На перший погляд, звичайний чоловік 65 років, живе в маленькому селі в північній Австрії. Після неприємного досвіду з Мустафою в Марокко ми уникаємо зупинятися в старих чоловіків, але за Боба поручилися надійні люди. Тому ми написали йому запит, пояснили ситуацію.

От, що він відповів (це треба цитувати): "Так, з радістю вас прийму в себе! Але є одна проблема. Я не вдома, тому не зможу вас зустріти. Але ключ від будинку ви знайдете в гаражі. Відкрийте задні двері й почувайтесь як удома. Холодильник порожній, але беріть усе, що знайдете в морозилці. Пароль вай-фая, звісно ж, "couchsurfing". Спустіться в підвал і увімкніть собі гарячу воду для душу. Найбільша спальня нагорі - ваша, чисту білизну й ковдри візьміть у шафі. Мене не буде до вівторка. Живіть, скільки хочете. Будете йти - лишіть ключ у гаражі для наступних гостей".

Сказати, що ми були в шоці – нічого не сказати! Людина пускає у свій дім незнайомців ще й «живіть, скільки хочете». Це просто «Гостинність. Рівень - Бог». Так ми опинилися самі в порожньому домі в австрійській глибинці. Приїхали автостопом у село Боба, зайшли у двір (воріт немає, мабуть, щоб не ускладнювати життя гостям), ключі знайшли в обумовленому місці, потрапили в дім. Спершу потрапили в кухню, там було досить чисто, а швидке дослідження комор виявило кілограми вегетаріанських продуктів. Видно було, що Боб любить і вміє готувати. З кухні пройшли у вітальню. Перше, що впало в око – це камін, друге – кіптява на стінах і шар пилу на всіх горизонтальних поверхнях. А ще дуже холодно, бо, від’їжджаючи, Боб вимкнув опалення - пластун-Лєна швидко розпалила вогонь в каміні, стало тепліше. Проте користуватися спальнею нагорі ми навіть не думали, там було холодно, як на вулиці. Зате маленький диванчик біля теплого каміну виявися ліжком-«малюткою», на ньому ми й розмістилися.


Прокинулися наступного ранку і, не зговорюючись, обидві почали прибирати. Працювали, як дві попелюшки, не покладаючи рук, до самого вечора, бо дуже хотілося чистоти в нашому домі. Результат – від пилюки в палець не лишилося й сліду, стало затишно і любо-мило. Трохи згодом, як і попереджав Боб, до нас приєдналася мандрівниця із Сінгапуру Руї, і принцес стало троє. Ми не дуже хотіли бачити в нашому домі ще когось, бо вже налаштувалися на повне усамітнення, але Руї виявилася дуже соціалізованою (що нетипово для азіатів) і добре говорила англійською. В перший вечір вона рано зникла в своїй кімнаті нагорі й не виходила звідти до 11-ї ранку наступного дня.
Ми вже подумали, що вона, чого доброго, там коні двинула, й навіть почали розробляти план дій на такий випадок. І казочка тоді називалася б якось у стилі Агати Крісті «Дві принцеси і труп у порожньому замку», чи якось так. Але виявилося, що напередодні Руї погано почувалася, тому випила снодійне й проспала 16 годин за закритими ставнями.

В той самий день хазяїн замку Боб заїхав до нас на кілька хвилин подивитися, чи нам, бува, нічого не бракує. Швиденько розповів про цікаві місця в околицях села і поїхав святкувати Великдень десь біля Мюнхена, на прощання повторивши, що ми можемо жити в нього, скільки нам треба.

І прожили ми в домі Боба тиждень, лише двічі змусили себе вибратися автостопом у міста Зальцбург і Гальштат, але більше нам подобалося сидіти вдома, палити дрова в каміні, дивитися на снігопад за вікном, готувати щось смачненьке, варити зігріваючі глінтвейни.
Готувала здебільшого Лєна, щоразу вигадуючи щось чудернацьке типу пирога з картоплею, капустою і сиром, млинців з бананом чи лазаньї з брокколі й перцевим соусом, чим дуже дивувала Руї (поміж собою ми називали її Сінгапур), притому, що вона сама закінчувала пекарські курси в Лондоні.


Але найбільше її вразив глінтвейн зі спеціями й апельсиновим соком. Такого явища як гаряче вино в Сінгапурі немає, та бути йому там недоцільно, бо навіть узимку найнижча температура в цій маленькій азійській країні – 28 градусів. Тим не менше, Руї урочисто пообіцяла, що коли відкриє в Сінгапурі власний ресторан, подаватиме гостям гаряче вино. А ще вона пообіцяла привезти справжній, смачний тофу («бо цей європейський – лайно», - сказала вона), коли їхатиме зі своєю сестрою в Україну.

А вечорами ми вчили Руї теорії автостопу. З нудьги Лєна навіть виготовила й подарувала їй напам’ять спеціально водонепроникну, багаторазову, жовто-блакитну картонку для написання автостопних знаків. Сподіваємося, наша наука не пропаде дарма, і Руї отримає тільки позитивний досвід у своїх мандрах. Вона стала першою азіаткою, з якою ми подружилися, бо всі інші, яких ми зустрічали, були геть асоціальні й відсторонені. Так тримати, Руї! І дяка за цю зустріч Бобові!


До речі, вдруге Боб до нас приїхав в останній наш вечір у його домі. Кілька годин ми спілкувалися біля каміна. Він розповідав, як це - бути старим хіпі. Пояснював, що старий хіпі – це не наркоман чи маргінал, а людина ідеалістичних, утопічних поглядів, яка веде мінімалістичний спосіб життя, не кривдить тварин, допомагає людям. А коли мова зайшла про ситуацію в Україні, Боб вкотре запропонував нам жити в нього, якщо потрібно. Ще сказав присилати до нього всіх своїх друзів, якщо вони їхатимуть в Австрію. Сказав, що з радістю прийматиме в себе по 8-12 людей одночасно, якщо вони будуть добре організовані й погодяться ділити один душ на всіх. Тому двері Боба справді відкриті для кожного.


На прощання ми подарували Бобові керамічну фігурку дельфінів, яку везли ще з Франції. Нескладно було здогадатися, що він любить цих створінь – їхні зображення були всюди у вітальні.

Цим історія з Бобом не закінчилася. Повернувшись із подорожі додому, ми знайшли в поштовій скриньці повідомлення про бандероль. Боб надіслав нам поштою культову книгу «Автостопом по Галактиці», англійською мовою.


В такі моменти думається: що ж ми такого хорошого зробили в житті, що до нас так тягнеться добро? Може це аванс? І чи вистачить нам життя, щоб повернути світові все добре, дароване нам?

Юля КАМІНСЬКА
Реклама
Загрузка...
Коментарів: 12
ух Показати IP 13 Травня 2015 19:51
ХАЛЯВА!!! Ни что так не греет душу украинца как жить на халяву! Зачем учиться, зачем работать, когда рядом ХАЛЯВА!!! И вот уже с молоком матери впитывается, что Европа для украинца "це халява"! Даже забудем про своих пращуров.... А эти девоньки уже всю европу нахаляву проскакали. Вот только вопрос - чем платили?
Анонім до ух Показати IP 13 Травня 2015 21:45
«Русская зависть - это мотор, это воздух, это стихия русской жизни...
луч до ух Показати IP 14 Травня 2015 08:07
не витримав вибачте. Ти москальський виродок залізь в ту щілину що тебе виносила і викормила такі , як ти без роду і племені виродкі , які вміють лише ср*ти своїм поганим ротом.
Мандросвіт Показати IP 13 Травня 2015 20:01
Прибиранням платили :) Чи ти статтю не читав?:)
луч до Мандросвіт Показати IP 14 Травня 2015 08:09
йому її читати не потрібно в нього задача інша , с**ати!
до ух!! Показати IP 14 Травня 2015 08:55
Я з вами повністю згідна нічого не роблять а тільки катаються і таким чином принижують українців, адже їх зустрічають як бездомних собаченят яких шкода бо якщо невзяти до дом то пропадуть а люди в європі виховані і надмірно чутливі до жалості. Через таких дівчат і хлопців європа нас сприймає як жебраків які люблять халяву!!!!!!!
мішка до до ух!! Показати IP 14 Травня 2015 17:04
А скільки ти разів в житті хоч за межі області виїжала? Світ не кінчається туалетом за хлівом.
13 Показати IP 14 Травня 2015 10:31
Вибачте, але ви пишете повний брєд. Просто як якась темна людина. До чого тут жебраки. Молодь та студенти всього світу так подорожують, і Європи в тому числі. Це люди, які хочуть об'їздити якомога більше країн, і відповідно в них відводиться на це невеликий бюджет, бо де ж у молоді візьмуться "мільйони". Ціни на проживання в Європі, крім хостелів, космічні. А хостели є не в кожній європейській глибинці. І каучсерфери селять до себе не з жалості. Одні теж потім приїдуть в гості у відповідь, для інших це таке своєрідне хоббі, маючи можливість, чому не допомогти
Питання Показати IP 14 Травня 2015 10:38
Халява? А ви спробуйте самі поїздити автостопом, пошукати каучсерферів, розізнати, де можна недорого поїсти, куди піти, не витрачаючи грошей. На це насправді треба багато часу і сил! Одні зовсім не напрягаються, платять "бабкі" і їдуть у тур, де їх водять, як стадо, а інші самі досліджують світ! Молодці, дівчата!
Дмитро Показати IP 14 Травня 2015 11:52
Рускій кацапе, автор першого посту. Ти чому не на заводі а в інтернетах? А ну бігом на завод працювати!!!!! Кацапе, Українці люблять халяву, а росіяни - горілку =) По суті - заздрість - погане відчуття) тобі щоб доїхати до Парижу - потрібно рік чи два вкалувати на Вовку, а тут дівчата при мінімальних затратах катаються по Європі! Я тобі даже більше скажу, ми, тут, у Луцьку, їмо сир з пліснявою кошерний - делікатесний за мінімальними цінами, їздимо на нормальних іномарках на Польських номерах за мінімальними цінами, за 3 години добираємося до культурної Європи, маємо усі закордонні паспорти і візи, а ще, за 100 км маємо класні озера. так що ти, виродку, сиди і заздри в 2 ноздрі! П.С., Давай, напиши Мені, який ти багатий, непрацюєш на заводі, і їздиш в Турцію/Єгипет/Дубаї раз в місяць.
кАмigo Показати IP 14 Травня 2015 17:00
ми, будучи студентами, ще на початку 80-х маючи 20 карбованцiв на двох, могли набрати в селi у бабцi вiдро картоплi, там же в коморi кiлька банок домашньоI тушонки i poIхати в крим чи в Карпати з палаткою, Бувало так, що доводилося i пляшки збирати, бо не вистачало грошей на зворотню дорогу. Чим платили? вата придуркуВата
Мандросвіт до Дмитра до кАмigo Показати IP 14 Травня 2015 21:07
Ой, підозрюю, що в нього тільки мізки ВАТні, а прописка - може бути луцька) І серед наших земляків є темнота))

Додати коментар:

УВАГА! Користувач www.volynnews.com має розуміти, що коментування на сайті створені аж ніяк не для політичного піару чи антипіару, зведення особистих рахунків, комерційної реклами, образ, безпідставних звинувачень та інших некоректних і негідних речей. Утім коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації, суб’єктивні повідомлення і можуть містити недостовірну інформацію.

Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.