USD 24.25 24.4
  • USD 24.25 24.4
  • EUR 26.7 26.9
  • PLN 6.05 6.13

Поле з соняшниками: історія бійця з Волині, який дивом вижив під Волновахою

Щаслива випадковість, - так вважає боєць з Волині, який вижив під Волновахою, він тоді був на завданні з іншою групою. Детальніше читайте в матеріалі видання Слово правди.

– Алло, ти знаєш, здається, я закохався, – так одного грудневого вечора здивував мене мій найкращий друг. Здивував, бо його зазвичай не надто серйозне ставлення до стосунків не передбачало таких сердечних зізнань. Утім, правильно кажуть: на все свій час, і наступні п’ять місяців я спостерігала за щасливим розвитком подій. Аж поки Славіка, якому на той час було 20 років, не забрали служити в АТО.

– Спершу нас, «контрактників», відправили на полігон у Рівному. Про те, як це було, розказувати нічого – все і так зрозуміло: ночували надворі, постійно тренувалися долати перешкоди і вправлятися зі зброєю. Не те, щоб це було надзвичайно важко у фізичному плані, але в моральному довелося непросто – ми ж бо у своїй міській військовій частині раніше хіба подвір’я прибирали й раз у півроку каталися на танку. Гірше стало, коли через два місяці поїхали на схід на блокпост. Я тоді сумував не тільки за Танею – за домівкою в цілому, за всіма рідними і друзями. Перед від’їздом запитав кохану, чи буде чекати мене, бо прекрасно розумів, що п’ять місяців – недовгий термін, а ми, зайняті роботою й буденними справами, за той час не встигли ще дуже зблизитися.

– Звичайно, я чекала. Не мала навіть думки про те, щоб знайти собі когось іншого. Мене стримували не якісь моральні принципи, а лише те, що я його любила. Хіба треба інші аргументи? – розповідає Таня.

– На блокпості спершу було досить безпечно, біля нас майже не було боїв, і загалом все відбувалося більш-менш спокійно. Перший особливо важкий момент – трагедія під Волновахою, в якій загинуло 18 хлопців. Це щаслива випадковість, що я тоді був на завданні з іншою групою, але й для мене це не минуло безслідно. Такі речі не забуваються, коли згадуєш, що ще минулого вечора розмовляв із людиною, а зараз вона мертва, це дійсно жахливо.

– Коли стало відомо про трагедію, ми всі – і я, і батьки, й друзі Славіка телефонували йому безліч разів, аж поки він не відповів і не запевнив, що в порядку, – згадує Таня. – Це були жахливі відчуття – не знати, чи коханий живий, чи загинув.

– Після цього випадку рівень небезпеки на нашому блокпості підвищився, майже щодня обстрілювали, місцеві теж далеко не завжди були доброзичливо налаштовані. Ми з Танею спілкувалися по телефону за кожної нагоди, але я не розповідав їй про неприємності, запевняв, що все спокійно. Так само не казав нічого і батькам – не бачив сенсу змушувати їх хвилюватися, коли це нічого змінити не могло.

– Я й не здогадувалася про те, в якій небезпеці щодня був Славік, тішилася, що він у порядку, аж поки одного разу наш спільний друг випадково не обмовився про те, що в них щодня обстріли. Пам’ятаю, наскільки шокованою тоді була, ображалася, що коханий мені нічого не розповідав. Розумію, що не хотів лякати, але я хочу знати все про те, як у нього справи, якщо вже не можу бути поруч.

– Щоденні обстріли вже стали рутиною, не дивували й не лякали нікого з нас, але наприкінці серпня смерть заглянула нам у самісінькі очі. Як зараз, пам’ятаю поле зі соняшниками, поблизу якого стояв наш блокпост. У той день виникла збройна сутичка зі сепаратистами, а в нас відмовила вся бойова техніка. У них були і танки, й БМП, а ми лишилися з самими автоматами. На щастя, надійшла підмога, але опинилися між двох вогнів, змушені були втікати. Серед соняшників я наштовхнувся на двох ополченців. Молодший наставив на мене дуло автомата й вже готовий був спустити курок, коли старший його зупинив й дозволив утекти. Тоді в мене, як то кажуть, все життя перед очима пролетіло. На щастя, я виніс звідти ноги. Незабаром після цього випадку нас відпустили додому.

– Славік не розповів мені, що повертається. Як зазвичай, цього дня працювала. Раптом до мене на роботу (я кухар) приходить коханий із величезним букетом квітів. Сюрприз, звісно, був чудовий.

– Дуже яскраві були емоції, коли ми приїхали на Волинь. Уже перші кілометри на рідній землі відчувалися по-іншому. Тані я не сказав, що нас відпустили, хотів здивувати. І це вдалося, її щасливу усмішку ніколи не забуду. Спершу після повернення почувався незвично, наче не на своєму місці, тиждень майже не їв, спілкуватися з близькими було складно. На щастя, менше, ніж за місяць, все минуло. Зараз все прекрасно.

Після дня Святого Валентина ми зустрілися з друзями всією компанією. Славік узяв кохану за руку і сказав: «Я запропонував Тані одружитися, і вона погодилася». А вже зовсім скоро і весілля.

Алла ВАЩУК.
Загрузка...

Редакція сайту прийняла рішення тимчасово закрити коментування під новинами, які стосуються військових подій на сході.
В Україні триває війна, зокрема інформаційна. Таким чином, ми не можемо допустити, щоб ресурс Інформаційного агентства Волинські Новини використовували як майданчик для дестабілізації ситуації.


Утім нам важлива думка нашого читача, тож запрошуємо до обговорення публікацій на сторінках агентства в соціальних мережах.



Система Orphus
Яндекс.Метрика
Ukr.net: Автобазар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і світу в режимі реального часу на Укр.нет. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.