У Луцьку – прем’єра фільму «про війну цінностей»
До обласного центру завітали режисери фільму про бійців Добровольчого українського корпусу «Добровольці Божої чоти».
Прем’єра фільму, від якого «шкірою йдуть мурашки», та який змушує справжніх українців здригнутись і замислитись відбулась сьогодні, 10 лютого у спортивно-розважальному комплексі «Адреналін Сіті». Познайомитися з луцькими глядачами приїхали і режисери кінострічки - Леонід Кантер та Іван Ясній.
Про це стало відомо під час прес-конференції, приуроченої показу фільму в Луцьку.
Нагадаємо, раніше Інформаційне агентство Волинські Новини розповідало про те, що лучан запрошують переглянути фільм про бійців, сила духу яких виявилася сильнішою за бетон.
Зі слів одного із режисерів стрічки Леоніда Кантера, попередній документальний фільм на військову тематику «Війна за свій рахунок» лідер Правого сектору Дмитро Ярош подивився зі сміхом та зі сльозами на очах.
«Ярош подивився наш попередній фільм і дав добро знімати все, що потрібно. Тоді добровольцям оголосили, мовляв, «хочете - закривайте обличчя, хочете – ні, але фільму - бути. Спочатку було важко, але згодом, через трошки часу, творцям стрічки вдалось донесли хлопцям, що ми робимо усе та саме, що й вони, але не з допомогою зброї, а з допомогою камер», - зауважив Леонід Кантер і жартома додає, що бійцям таки довелось чимало натерпітись від режисерів, адже їх знімали у, м’яко кажучи, доволі незручних обставинах. Зокрема, пораненими, під час боїв», - зізнається він.
Це не просто війна, а війна цінностей
Як пояснив іще один режисер Іван Ясній, окрім пізнавальної мети, автори стрічки прагнули донести через власне «дітище» до українців і певну мотиваційно-просвітницьку ідею:
«Я хотів би додати, чому саме ми пішли це знімати. Дивлячись на людей, із ДУКа дуже захотілось заради них зробити той фільм. Кожен на своєму місці – в тилу чи на передовій - зробив усе можливе, аби ми перемогли. Своїм кіно ми хотіли б донести, аби хлопці не боялися зробити крок до війська. Також через фільм ми хотіли передати оте піднесення та мотивацію, що змусила б їх зробити певний крок. Є потреба змінити країну, бо хлопці на передовій ризикують життям та кладуть за це своє здоров’я. Врешті-решт, ми переможемо. Тоді ці хлопці повернуться додому, і для них буде великим розчаруванням, якщо ця країна не зміниться. Насправді ця війна – це війна цінностей.
«Режисер - це теж солдат, тільки з камерою»
«Коли вранці я проводив шикування і «прорух» – зарядку, 30 солдат бігли понад 3 кілометрів, і режисер з камерою біг поперед нас, це було цікаво. Тому журналісти – це теж солдати, тільки з камерою», - зазначив очільник Волинського осередку Правого сектору Сергій Дружинович, який також разом із побратимами був присутнім на прес-конференції, приуроченій прем’єрі.
«Хотів зняти такий самий фільм про ДНР»
Леонід Кантер зізнався, що хотів би зняти фільм, побувавши на іншій стороні конфлікту, зокрема, про ДНР. Однак сепаратисти не могли забезпечити вільних умов зйомок та висвітлення матеріалів фільму, диктуючи власні правила.
Про певні втрати під час зйомок
На те, аби вдихнути життя у картину, творці витрачали власні кошти та власний час. Як пояснили автори стрічки, до них не надходило жодних звернень з боку держави.
«Я не знаю, що таке держава, зате я знаю, що таке люди. Кінотеатри не вірять в український фільм, не вірять в документальний фільм. Вони не розуміють, що кіно – це зброя масового ураження, а не просто продукт», - кажуть творці.
До слова, стрічку про добровольців уже показали у Києві, Львові, Тернополі, Чорткові, а сьогодні й у Луцьку. Щоразу кінозали були перепоненими, а люди стояли в проходах.
Як розповів Іван Ясній, були чотири заїзди зйомки. Зйомка тривала декілька місяців - орієнтовно з вересня по грудень. Режисери зізнаються, що траплялось і таке, що на цікаві кадри доводилось чекати, ховаючись від мінометного обстрілу у Пісках. Саме під час одного із таких обстрілів і пошкодилась карта пам’яті до відеокамери.
«Карточка не змогла відкритися, тож півтори доби зйомок в аеропорті ми втратили. Ми звернулись до найкращих спеціалістів України, але не змогли відновити матеріал. А в перший день розплавилась зарядка до відеокамери. Подій у донецькому аеропорту не витримали не лише бетонні стіни терміналу, а й техніка. Однак це питання ми швидко вирішили, адже військові користуються спеціальними універсальними зарядними пристроями, через які ми й підзараджували батарею», - ділиться спогадами Іван Ясенчук.
«Фартовий» доброволець Хміль
Окрім цього він пригадав про добровольця під псевдо Хміль, який приручив вівчарку, а та врятувала йому життя під час одного із обстрілів. Так, під час шквалу з куль боєць падав на земю, а собака його прикривала. Й одного разу пес таки отримав поранення, у той час, коли військовий залишився неушкодженим. Боєць на руках відніс його до медичної частини, але все ж таки врятував.
«Був й інший випадок, коли цьому самому бійцю осколок влучив прямо у пах, однак той відбувся легкими подряпинами, бо його врятувала мобілка. Телефон вщент розірвало, осколок стирчить, але пошкодження мінімальні» - сміються творці стрічки, пригадуючи випадки із щасливим закінченням із передової.
ЧИТАТИ ДАЛІ: ГЕРОЇ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ФІЛЬМУ «ДОБРОВОЛЬЦІ БОЖОЇ ЧОТИ»: МИ БОРЕМОСЯ ЗА УКРАЇНУ
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
Прем’єра фільму, від якого «шкірою йдуть мурашки», та який змушує справжніх українців здригнутись і замислитись відбулась сьогодні, 10 лютого у спортивно-розважальному комплексі «Адреналін Сіті». Познайомитися з луцькими глядачами приїхали і режисери кінострічки - Леонід Кантер та Іван Ясній.
Про це стало відомо під час прес-конференції, приуроченої показу фільму в Луцьку.
Нагадаємо, раніше Інформаційне агентство Волинські Новини розповідало про те, що лучан запрошують переглянути фільм про бійців, сила духу яких виявилася сильнішою за бетон.
Зі слів одного із режисерів стрічки Леоніда Кантера, попередній документальний фільм на військову тематику «Війна за свій рахунок» лідер Правого сектору Дмитро Ярош подивився зі сміхом та зі сльозами на очах.
Це не просто війна, а війна цінностей
Як пояснив іще один режисер Іван Ясній, окрім пізнавальної мети, автори стрічки прагнули донести через власне «дітище» до українців і певну мотиваційно-просвітницьку ідею:
«Я хотів би додати, чому саме ми пішли це знімати. Дивлячись на людей, із ДУКа дуже захотілось заради них зробити той фільм. Кожен на своєму місці – в тилу чи на передовій - зробив усе можливе, аби ми перемогли. Своїм кіно ми хотіли б донести, аби хлопці не боялися зробити крок до війська. Також через фільм ми хотіли передати оте піднесення та мотивацію, що змусила б їх зробити певний крок. Є потреба змінити країну, бо хлопці на передовій ризикують життям та кладуть за це своє здоров’я. Врешті-решт, ми переможемо. Тоді ці хлопці повернуться додому, і для них буде великим розчаруванням, якщо ця країна не зміниться. Насправді ця війна – це війна цінностей.
«Коли вранці я проводив шикування і «прорух» – зарядку, 30 солдат бігли понад 3 кілометрів, і режисер з камерою біг поперед нас, це було цікаво. Тому журналісти – це теж солдати, тільки з камерою», - зазначив очільник Волинського осередку Правого сектору Сергій Дружинович, який також разом із побратимами був присутнім на прес-конференції, приуроченій прем’єрі.
«Хотів зняти такий самий фільм про ДНР»
Леонід Кантер зізнався, що хотів би зняти фільм, побувавши на іншій стороні конфлікту, зокрема, про ДНР. Однак сепаратисти не могли забезпечити вільних умов зйомок та висвітлення матеріалів фільму, диктуючи власні правила.
Про певні втрати під час зйомок
На те, аби вдихнути життя у картину, творці витрачали власні кошти та власний час. Як пояснили автори стрічки, до них не надходило жодних звернень з боку держави.
«Я не знаю, що таке держава, зате я знаю, що таке люди. Кінотеатри не вірять в український фільм, не вірять в документальний фільм. Вони не розуміють, що кіно – це зброя масового ураження, а не просто продукт», - кажуть творці.
Як розповів Іван Ясній, були чотири заїзди зйомки. Зйомка тривала декілька місяців - орієнтовно з вересня по грудень. Режисери зізнаються, що траплялось і таке, що на цікаві кадри доводилось чекати, ховаючись від мінометного обстрілу у Пісках. Саме під час одного із таких обстрілів і пошкодилась карта пам’яті до відеокамери.
«Карточка не змогла відкритися, тож півтори доби зйомок в аеропорті ми втратили. Ми звернулись до найкращих спеціалістів України, але не змогли відновити матеріал. А в перший день розплавилась зарядка до відеокамери. Подій у донецькому аеропорту не витримали не лише бетонні стіни терміналу, а й техніка. Однак це питання ми швидко вирішили, адже військові користуються спеціальними універсальними зарядними пристроями, через які ми й підзараджували батарею», - ділиться спогадами Іван Ясенчук.
«Фартовий» доброволець Хміль
Окрім цього він пригадав про добровольця під псевдо Хміль, який приручив вівчарку, а та врятувала йому життя під час одного із обстрілів. Так, під час шквалу з куль боєць падав на земю, а собака його прикривала. Й одного разу пес таки отримав поранення, у той час, коли військовий залишився неушкодженим. Боєць на руках відніс його до медичної частини, але все ж таки врятував.
«Був й інший випадок, коли цьому самому бійцю осколок влучив прямо у пах, однак той відбувся легкими подряпинами, бо його врятувала мобілка. Телефон вщент розірвало, осколок стирчить, але пошкодження мінімальні» - сміються творці стрічки, пригадуючи випадки із щасливим закінченням із передової.
ЧИТАТИ ДАЛІ: ГЕРОЇ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ФІЛЬМУ «ДОБРОВОЛЬЦІ БОЖОЇ ЧОТИ»: МИ БОРЕМОСЯ ЗА УКРАЇНУ
Знайшли помилку? Виділіть текст і натисніть
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
В Україні спростять оформлення статусу учасника бойових дій
Сьогодні 09:32
Сьогодні 09:32
Сенат США проголосував за виділення допомоги Україні
Сьогодні 08:26
Сьогодні 08:26
Загинув під час евакуації пораненого: загиблому волинянину просять надати звання Героя України
Сьогодні 08:09
Сьогодні 08:09
