«Суть сексуального виховання – у систематичних розмовах з дитиною», – луцький гештальт-терапевт

Часто, коли говоримо про тему сексуального виховання, інтимні стосунки, це спричиняє певну ніяковість, сором, ба навіть почуття провини. Однак варто навчитися не тільки не соромитися такого природного явища в нашому житті, як секс, а й розповідати про це дітям під правильним кутом, аби вони не діставали викривлену інформацію деінде.

Як це робити, в ефірі програми «Психолог і Я» телеканалу «Аверс» розповіла психолог, гештальт-терапевт Віта Ковальчук.

Насправді сексуального виховання як такого немає ні в садочку, ні у школі, окрім окремих уроків з анатомії. Так само й батьки тему інтиму намагаються відкласти на потім. Коли ж потрібно починати розмовляти з дітьми на такі теми?

Щодо просвітництва, то зараз його вже більше. Є лекції у школах, створено сайти з просвітницькою інформацією щодо сексуального виховання, видано багато книг. Тобто батькам уже точно є де почерпнути інформацію. Розповідати дітям про це треба. Бо сексуальне життя – велика частина нашого існування. Говорячи про секс, дуже часто не згадуємо, що це ще й задоволення, ніяковіємо. Якраз просвітництво, розмови з дітьми на цю делікатну тему допомагають їм у майбутньому будувати стосунки з повагою до себе, до свого тіла й до почуттів коханої людини.

Сексуальне виховання з маленького віку, розмови про це вдома сприяють тому, що дитина більше розуміє про сексуальне насилля. Це справді запобігання. Побутує міф про те, що коли дітям про це розповідати, то вони рано почнуть інтимне життя. Але все працює якраз навпаки. Обізнаність у цій темі дозволяє підліткам розуміти своє тіло й те, коли варто сказати «ні». Йдеться про фізіологічну, психологічну готовність до початку статевого життя.

У контексті правильного сексуального виховання можна говорити й про здоров’я підлітків, адже коли людина обізнана, вона може уникнути хвороб, що передаються статевим шляхом.

Звісно. Загалом, починати говорити з дітьми про секс треба з двох-трьох років. Це передусім має бути називання частин тіла. Можна купити атлас будови тіла, розглядати його разом з малюком. Далі ми говоримо про правило трусиків (його ще називають правилом купальника): те, що в нас там є, ми нікому не показуємо, окрім мами чи тата або лікаря, але теж у присутності батьків. Також не варто змушувати дитину до обіймів. Також важливо привчити малечу до інтимної гігієни. Дуже добре, коли доньки з мамами, а сини з татами відвідують, наприклад, лазню. Там вони бачать, що всі тіла різні, і це нормально. Це формує позитивне ставлення до власного тіла.

А чи нормальним є те, коли батьки й діти удома ходять оголеними? Чула таку думку, що це допомагає навчитися не соромитися й у майбутньому не комплексувати перед протилежною статтю.

Скажімо, якщо батьки та їхнє оточення належать до нудистів, то в них своя філософія. Діти змалку виховуються в такому середовищі і для них це норма. Якщо ж батьки практикують таке вдома, то це порушення кордонів дитини. Правило трусиків дорослих стосується також. Дитині не варто розглядати статеві органи мами й тата. У подальшому це впливає на її сексуальне життя. Є такі речі, як сексуальне збудження тощо. І нічого доброго нема в тому, що хлопчик збуджується на маму чи дівчинка на тата. Сором тут має бути присутнім.Маленьким дітям часто розповідають, що їх знайшли в капусті, лелека приніс тощо. Але чи варто приховувати правду?

Ні, не треба ховати правду. Але варто розмовляти з дитиною на рівні того віку, в якому вона перебуває. Найчастіше дітей влаштовує відповідь, що вони з’явилися з животика, а на запитання, як саме, вже відповідатимете через рік. Суть сексуального виховання полягає в тому, що ці розмови відбуваються постійно. Це не означає, що ви посадили перед собою дитину, один раз їй все розказали – і на тому годі. То є культура спілкування відповідно до віку, до обставин.

До речі, підлітки кажуть, що їм простіше звернутися до батьків, якщо вони розмовляли про це ще з дитинства. Для дітей від п’яти до восьми років уже можна купувати книжки і разом з ними дивитися будову внутрішніх і зовнішніх органів, розмовляти про почуття, про кордони, про правило трусиків, про стосунки й те, який вигляд має статевий акт. Але неодмінно наголошувати, що секс – для дорослих і вони мають бути до того готовими, що спочатку почуття, стосунки, а вже потім інтим.

Як реагувати батькам, коли вони застали дитину за розгляданням свого тіла чи самозадоволенням?

Найкраще – просто зачинити двері та вдати, що ви нічого не бачили. Досліджувати власне тіло, торкатися своїх статевих органів – нормально. Але робити це потрібно наодинці.

Наскільки часто це можна робити?

Складно відповісти. Просто треба пильнувати, щоби це не перейшло в один зі способів зняття напруги. Якщо в дитини нема інших способів, вона робитиме це доволі часто.

А які способи шукати?

Тут батьки мають допомогти. Передусім треба з’ясувати, що відбувається в житті дитини, що її турбує: можливо, проблеми в школі, у стосунках із друзями тощо. Про це треба говорити і пояснювати, що торкатися свого тіла – нормально, але робити це треба тоді, коли ніхто не бачить. Бо коли вже дитина це робить відкрито, найімовірніше, знадобиться підтримка спеціаліста. Дуже часто дітей лякають міфами, що від цього виростають бородавки, з’являються хвороби, люди божеволіють, що виробиться звичка й вони не зможуть кохатися тощо. Насправді це не так. А от перегляд порно у підлітковому віці може спричинити звикання.

Нині пубертатний вік значно помолодшав. Коли раніше статеве дозрівання відбувалося в 13-15 років, то тепер це 10-11.

Так, і тому такі важливі бесіди батьків з дітьми. Вони мають розуміти, як змінюватиметься їхнє тіло. Дуже добре, коли дівчинка знає про місячні за два роки до того, як вони почнуться. Тобто десь у вісім років вона має розуміти, що це таке. Так само й хлопці мають розуміти, що таке ерекція, полюції. Це все фізіологія. Справді, батькам буде важко про це говорити. На їхню підтримку можна сказати, що варто купити книжки на цю тематику й підкласти дитині. Бо розмовляти про це з переляком не треба.

Часто ми ховаємося за жарти, якщо йдеться про теми сексуальних стосунків. Якщо дитина, якій 11-12 років, підійшла і попросила поговорити про це, з чого ж розпочинати? Хто це має робити – мама чи тато?

Хто більш готовий, той хай і говорить. В ідеалі – коли обоє батьків окремо розмовляють з дитиною. Такій дитині варто сказали, що вона змінюється і це нормально. Можна запитати, що вона вже про це знає. Дуже часто треба розвіювати міфи, про які почула дитина. У такому віці багато хто бачив порно, про це також можна запитати. Треба говорити про місячні, про те, що можна завагітніти, нагадати, що секс – для дорослих, розповісти, що таке емоційна готовність, про повагу, про те, що таке «ні», про те, що в стані алкогольного сп’яніння людина не може адекватно оцінювати ситуацію і згода на секс не вважається адекватною. Треба розмовляти про те, що таке дружба, що таке стосунки, про те, що коли хтось від тебе вимагає щось, а ти це робиш тільки заради тієї людини, то це точно не твоє рішення.

Усе-таки наполягати, що для цього є певний вік і намагатися віддалити той час чи говорити нарівні як з дорослими й казати, що рішення за дитиною, але от ми радили б пізніше?

Приблизно якось так і треба говорити. Бо, на жаль, ми цього не прослідкуємо. Але дитина має бути обізнана щодо контрацепції і в неї мають бути кишенькові гроші на презервативи.

Напевно, складніше батькам дівчаток, бо ж сексуальний досвід може мати певні наслідки. Як їх виховувати, щоб запобігти прикрим ситуаціям?

Дівчинка має знати: неправда, що за один раз нічого не станеться, вона не має погоджуватися на статевий акт без презерватива, що заради когось не потрібно цього робити. Треба розвіювати міфи про чутливість, що це може бути неприємно тощо. Хлопцям також треба говорити про повагу до себе й до інших.

Якось чула від знайомої, що вона стала свідком розмови дівчаток про те, що секс треба мати ще до того, коли в тебе з’явилися місячні, бо потім можна завагітніти.

У такому віці дитина точно до цього не готова. Втім діти чутливі, дитяча сексуальність є, вона формується, статеві органи викликають відчуття задоволення, коли їх торкаєшся. Але це не свідчить про готовність до сексу.

Чому погляди нинішнього покоління на секс відрізняються від поглядів тих, хто народився, наприклад, тридцять років тому?

Стало більше інформації у вільному доступі, усі стали відвертішими, цьому сприяла сексуальна революція.

Часто підлітки обговорюють теми гетеро- та гомосексуальних стосунків. У якому ключі з ними про це розмовляти?

Тут треба відштовхуватися від своїх цінностей. Якщо можете говорити на таку тему – говоріть, якщо ж вам важко і ви не толерантні до такого вибору інших людей, то можна просто зазначити, що буває і так. Хоча підлітки до цього набагато спокійніше ставляться, ніж батьки. Вони дивляться зарубіжні серіали, в яких дуже часто є закохані одностатеві пари. Тож такі стосунки їх не шокують.

Мені здається, що це якась така собі данина моді, бо насправді людей з такою індивідуальністю небагато.

Так, є невеликий відсоток людей, які на генетичному рівні мають схильність до гомосексуальних зв’язків. Утім може бути безліч факторів, які до цього спонукають: якась травматична ситуація, неприємна подія, розчарування у стосунках з протилежною статтю. Це може завершитися просто епізодом, таким собі експериментом. Таке може бути, коли підліток плутає дружбу, близькість і закоханість.

На жаль, трапляється чимало випадків домашнього насилля, і часто діти сприймають це за норму. Утім коли дитини домагається чужа людина, травма від того не менша. Як запобігти таким ситуаціям?

На жаль, сексуальні домагання – досить розповсюджена тема. Сексуальним домаганням вважається не тільки сам статевий акт, а й показування своїх органів, прохання до дитини їх показати, фото- й відеознімання, особливе зачіпання дитини. Буває, що тренер чи вчитель садовить когось собі на коліна, і нібито нічого такого не відбувається, а насправді ж відбувається незрозуміло що й дитина не знає, що це таке.

Вона має розуміти, що є хороші секрети й погані, від яких хочеться плакати, від яких сумно, соромно, від яких хочеться сховатися. І якраз такими секретами потрібно ділитися. І добре, коли дитина ділитиметься ними з дорослим, якому довіряє. Це можуть бути тато, мама, бабуся, вчителька. Дитині треба наголошувати, що вона може прийти і розповісти про все.

А як реагувати, коли у фільмі, який ви дивитеся з дитиною, пікантна сцена?

Перемикати канали не варто. Якщо це якась інтимна сцена, можна прокоментувати, що вона занадто відверта і вам незручно дивитися на це з нею. Але не треба дитині прикривати очі чи виганяти її з кімнати. Важливо не казати, що це щось таке сороміцьке, щоб у дитини не виникало почуття провини й не розвивалися комплекси, щоби вона не думала, що з нею щось не так.

Що порадите підліткам?

Передусім хочу сказати, що в будь-якій незрозумілій ситуації варто шукати підтримку й не боятися ризикнути та наважитися поговорити на тему, яка хвилює, із тим дорослим, якому довіряєте, попросити про допомогу. Варто пам’ятати про те, що є запобіжні засоби, якими треба користуватися, а також про те, що спочатку – кохання, стосунки, а вже потім – статеве життя.

---

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу

---